Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Система індивідуального розподілу організації оплати праці на підприємстві. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Система індивідуального розподілу організації оплати праці на підприємстві. Реферат

Система індивідуальної оплати праці, адекватна сучасним ринковим вимогам, будується на основі самостійного встановлення підприємствами індивідуальної частки заробітку для своїх працівників у рамках фонду споживання

Після формування фонду оплати праці на рівні підприємства і його структурних підрозділів настає наступний етап — визначення індивідуального заробітку кожного працівника.

Реформа системи оплати праці припускає найбільш повний зв'язок оплати праці — грошової винагороди з метою досягнення максимально можливого мотиваційного ефекту.

Можливі два основних способи індивідуального розподілу — через тарифну систему, тобто на основі тарифів і норм (розцінок), чи на безтарифній основі з використанням, наприклад, таких інструментів, як пай, трудодень, коефіцієнт трудового вкладу та ін. У господарській практиці ці два способи розподілу мають безліч різних модифікацій.

В умовах ринкової економіки стає усе більш очевидно, що тарифоутворюючі фактори індивідуальної оплати праці далеко не єдині. Однак цей факт зовсім не означає, що варто взагалі відмовитися від тарифу. Тарифна система повинна використовуватися відповідно до його нового ринкового змісту.

В ринкових умовах тариф повинний виступати як основа заробітку та установлюватися відповідно до витрат робочої сили різної кваліфікації. Відшкодування витрат робочої сили на основі тарифної системи — необхідна передумова будь-якої системи оплати праці.

Безумовно, тариф лише у віддаленому ступені є оплатою праці. Він не відображає ні результату, ні кількості й якості праці, а характеризує лише потенційну здатність до праці робочої сили. Однак тарифна система має і цілий ряд позитивних сторін. Вона містить у собі комплекс найважливіших економічних інструментів: тарифну сітку, тарифну ставку першого розряду (мінімальну заробітну плату), тарифно-кваліфіковані довідники та ін., що несуть найважливішу інформацію для ефективної і правильної оплати праці.

Тарифна система дозволяє врахувати кількість і кваліфікацію робочої сили, що особливо важливо в сучасних умовах росту складності суспільної праці. Головна функція тарифу — матеріально стимулювати підвищення кваліфікації, професійну майстерність і зростання продуктивності праці.

Для робітників тарифні угоди — це соціальна гарантія їх заробітку і участь у виробничому процесі відповідно до своєї кваліфікації. Підприємці зобов'язані забезпечити найнятих робітників роботою для виконання норм і тарифу. Для держави тарифна угода є формою проведення державної політики регулювання доходів.

Тарифна система оплати праці за своєю структурою містить два елементи: постійну, чи основну частину (тариф), обумовлену нормами виробітку, розцінок і розрядів та перемінну, чи надтарифну частину, що містить підрядний приробіток, надбавки і доплати до тарифної ставки і премії. Підрядний приробіток при цьому визначається обсягом випуску продукції, премії ж виплачуються за якість і економію.

На багатьох виробництвах із тривалим виробничим циклом досить ефективною є так звана авансово-контрактна система оплати праці. При цій системі стимулювання в залежності від очікуваного обсягу виробництва кожному працівнику в контракті (трудовому договорі) встановлюється аванс-тариф з урахуванням кваліфікації і потенційних можливостей працівника. Розмір авансу повинен бути достатнім для того, щоб залучити й утримати на підприємстві кваліфікованих працівників.

Аванс у розмірі встановлених тарифних ставок і окладів працівники одержують до остаточного розрахунку за кінцеві результати. В повному ж обсязі зароблені кошти розподіляються між працівниками після випуску і реалізації готового продукту.

Тарифна система безпосередньо заснована на нормуванні праці. Як елемент підрядної оплати праці тарифи прямо пов'язані з нормами виробітку і розцінками. Норми праці виконують у процесі виробництва чотири взаємозалежні функції:

  • по-перше, зарплато-утворюючу функцію — норма є регулятором рівня заробітної плати;
  • по-друге, функцію інструменту удосконалення організації праці і виробництва, регламентації технологічних процесів, забезпечуючи їх ритмічність, в т. ч. розміщення працівників на виробничих ділянках;
  • по-третє, облікову функцію — за допомогою норм праці здійснюється облік трудомісткості виробництва; по-четверте, стимулюючу функцію — на основі зіставлення фактичних витрат праці із суспільно-необхідними норма зацікавлює працівників знижувати трудомісткість продукції, тобто є засобом зростання ефективності праці.

Дійсно дуже складно знайти якісь інші економічні форми, які б виконували так багато різних функцій, як норми праці.

Нормування праці — необхідний метод удосконалення виробництва, елемент організації і стимулювання праці, тому він широко застосовується на великих підприємствах розвинутих країн. Робочі місця на фірмі мають подібні описи із зазначенням норм праці — тривалості часу на виконання робіт і розцінок, оцінки їх у грошовому вираженні. Випуску продукції передує ретельний розрахунок трудовитрат на одиницю виробу, хоча на проведення цієї роботи і необхідно витрачати значні кошти.

В ринкових умовах господарювання зарплатоутворююча функція норм праці проявляється на основі тісного зв'язку з тарифами, узаконеними в колективних угодах.

Новою діючою формою матеріального стимулювання є безтарифна система індивідуальної оплати праці. Індивідуальний безтарифний заробіток — артільні принципи пайової системи, застосування трудоднів, чекової форми оплати та ін. — особливо ефективний на невеликих підприємствах.

Безтарифна система оплати праці передбачає участь працівників у ризику зазнати збитків. Особливо наочно це проявляється при пайовій системі оплати праці, що одержала широкий розвиток у риболовецькому флоті.

Системи індивідуального розподілу мають постійно удосконалюватися у відповідності до вимог, що змінюються, та умов господарювання.

Документальне оформлення обліку виробітку і заробітної плати

Порядок документального оформлення обліку розрахунків з працівниками оплати праці регламентується Типовими формами первинного обліку розрахунків з працівниками і службовцями по заробітній платі, затвердженими наказом Мінстату України № 144 від 22.05. 96 р. (див. табл.1).

Таблиця 1. Типові форми первинного обліку особового складу.

з/п

Номер типової

форми

Назва типової форми

1

П-1

Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу

2

П-2

Особова картка

3

П-3

Алфавітна картка

4

П-4

Особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи

5

П-5

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу

6

П-6

Наказ (розпорядження) про надання відпустки

7

П-7

Список про надання відпустки

8

П-8

Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту)

9

П-12

Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати

10

П-13

Табель обліку використання робочого часу

11

П-14

Табель обліку використання робочого часу

12

П-15

Список осіб, які працювали у понаднормовий час

13

П-16

Листок обліку простоїв

 

Облік особового складу працівників підприємства ведеться відділом кадрів. На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, де зазначаються необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що відбуваються у його роботі.

На всіх працівників, які працюють на підприємстві, ведуться трудові книжки, які зберігаються на основному місці роботи.

На кожному підприємстві (організації) незалежно від режиму роботи має бути організований табельний облік робочого часу.

Табель — це первинний документ з обліку відпрацьованого часу.

Оперативний облік робочого часу ведеться в табелі обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати (ф. № П-12, № П-13). Дані табельного обліку використовуються бухгалтерією при нарахуванні заробітної плати працівникам. Табель складається в одному примірнику табельником, майстром або іншими особами, яким доручено вести табельний облік, і подається до бухгалтерії у встановлені на підприємстві терміни.

Форми первинних документів і порядок їх використання для обліку виробітку залежать від особливостей організації та технології виробництва.

Для обліку виробітку широко використовується система нарядів.

Наряд — це комбінований документ, в якому вказується завдання на виконання певних робіт та підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт. Залежно від виду наряди підрозділяються на індивідуальні (для одного робітника) та бригадні, а за терміном дії — на зміну або на більш тривалий період.

Оплата часу простоїв, що склалися не з вини працівника, оформляється листком обліку простоїв (ф. № П-16). В них зазначаються прізвища та табельні номери робочих, причина, винні та тривалість простою. Час простою оплачується в заниженому розмірі. Простої з вини працівника не оплачуються.

Робота, що виконується понад норми, оформляється нарядом на понаднормову роботу.

На оплату робіт з виправлення браку продукції виписується окремий наряд з відміткою "Виправлення браку".

Список використаної літератури

  1. Закон України "Про оплату праці" від 24.03. 1995р. № 108/95 – ВР. Зі змінами
  2. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05. 2003 р. № 889- IV. Зі змінами
  3. Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07. 2003 р. № 1058 – IV.
  4. Закон України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20.12. 2005р. № 3235 – IV.
  5. Кодекс законів про працю України від 10.12. 1971р. № 322-VIII. Зі змінами.
  6. Порядок нарахування середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995р №100. Зі змінами.
  7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати робітникам".
  8. "Всё о бухгалтерском учёте" № 12, 17, 19, 20 за 2006 год.
  9. Всеукраинская бухгалтерская газета "Библиотека ГлавБуха" №№ 5, 6, 7 за 2005 год. Издатель ООО "Универсал – Бизнес".
  10. В. Сопко, З. Гуцайнюк, М. Щирба, М. Бенько. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. – Тернопіль: Астон, 2005. -496с.


23.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!