Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія економічних вчень Історія економічних вчень: соціально-економічні погляди Комманса, Вишенського та Подольського. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Історія економічних вчень: соціально-економічні погляди Комманса, Вишенського та Подольського. Реферат

Соціально-правовий інституціалізм Дж. Коммонса. Економічні погляди І. Вишенського. Соціально-економічні погляди С. Подольського

Соціально-правовий інституціалізм Дж. Коммонса

Джон Роджерс Коммонс (1862 – 1945). Систему своїх поглядів він викладав у своїх працях, серед яких: "Розподіл багатства" (1893), "Правові основи капіталізму" (1924), "Інституційна економіка. Її місце в політичній економії" (1934), "Економічна теорія колективних дій" (1950).

Практична діяльність Коммонса справила великий вплив на його формування світогляду. Джон Роджерс Коммонс здобув університетську освіту. Уже згодом працював у кількох університетах, урядових установах. Деякий час був фактично одним з ідеологів Американської федерації праці. Також Коммонс брав участь у розробці багатьох законопроектів.

Дж. Коммонс брав участь у підготовленні у підготовленні багатьох фундаментально наукрвих праць, серед яких такі визначні роботи як: "Документальна історія промислового суспільства" в десяти томах (1911) а також "Історія робітничого класу в США" (1918 – 1935). В основі свого аналізу Коммонс брав позаекономічні інститути в чому він був однодумцем з Торстеном Вебленом. Але як у всіх учених у них були і розбіжності.

Якщо Т. Веблен висував психологічні і біологічні фактори на перший план свого кругозору, то у Дж. Коммонса на першому плані були юридичні та правові фактори. Його більше цікавило дослідження дії колективних інститутів, таких як: сім’я, профспілки, виробничі кооперації, держава та інші; дослідження колективних дій, спрямованих на контролювання індивідуальних дій.

У своїй праці "Інституційна економіка" він стверджував, що єдиним способом примирення суперечливих інтересів та вирішенню конфлікту є колективна діяльність. Як важливим фактором економічного розвитку Коммонс розглядає суди і також стверджує, що тільки через суди виявляються прагнення в економіці і тільки рішення Верховного суду мають бути покладені в основу вирішення економічних проблем.

Це наголошування на приматі права зумовлювалось особливостями його розвитку в США, зокрема відсутністю відповідних кодексів точніше відсутністю кодифікації – загального права. В таких умовах рішення Верховного суду чи будь-яких судових органів, мали обов’язкову велику владу у всіх аналогічних справ. Точніше, головними органами які тлумачили право були суди.

Саме Коммонс формулює "юридично-мінову концепцію" розвитку суспільства. Суть цієї концепції полягає у покладенні мінових відносин в основу розвитку, відтворюючи їх як юридичні, а юридичне поняття угоди він оголошує вихідною економічною категорією. Будь-які інститути суспільства можуть бути учасниками угоди (сім’я, профспілки, тред-юніони, акціонерні товариства, держава тощо). Угодою рівноправних членів суспільства є теж і відносини між капіталістом і робітником.

Угода становить основний елемент кожного економічного інституту. Угода включає в себе три основні моменти, серед яких: конфлікт, взаємодія, а також вирішення. Що означає, що будь-яку суперечливість чи конфлікт можна і потрібно розв’язувати. І саме угоди є запорукою цього, а саме їх юридичне регулювання правил. Врегулювання конфлікту не обов’язково має бути мирним, воно може бути і примусовим.

В приклад цьому Коммонс наводить діяльність великих холдингових компаній, які є провідними колективних інститутів, а також найбільш визначними учасниками угод. Однією з форм регулювання діяльності вони широко використовуються методом фінансового примусу, тобто методом фінансового контролю.

Держава теж може і мусить розв’язувати конфлікти, через встановлення судовими органами так званої розумної цінності. Категорії "розумної цінності" у концепції Коммонса посідає велике місце. Він твердить, що політична економія – це наука про процеси, які ведуть до встановлення "розумної цінності".

Економічні науки мають займатися аналізом мети, якої, шукаючи добробуту, прагне кожна людина. Усі бажання людини домогтися кращого життя пояснює економічна діяльність. Тому потрібно встановити такі юридичні і економічні порядки, які б забезпечували сталу основу, гарантії для чекання. "Без цієї гарантії очікувань, не може бути вартості, підприємництва, угод і зайнятості тепер, або всього цього буде менше. Вартість є сучасною оцінкою майбутнього блага. " – це зазначав Коммонс.

Класиків і неокласиків Коммонс критикує, за їх визначення вартості, а також зазначає, що придатним воно могло бути колись. Поняття вартості випливає з угоди про виконання в майбутньому певного контракту, з розвитком "банкірського капіталізму". За цією теорією вартість виводиться з переговорів та її остаточне встановлення завершується в судах. Коммонс вважає, що юридичний підхід до визначення вартості є прагматичним.

Він не заперечував у необхідності врахування виробництва. З суб’єктивно-психологічних позицій які притаманні людині він розглядає ці витрати, а також розглядає внутрішню психологічну протидія стимулам до дії. В результаті такої протидії виникає "розумна вартість".

У Коммонса "розумна вартість" є не тільки результатом випадкового втручання судових органів у вирішенні конфліктів між окремими підприємцями, а й загальним принципом регулювання економічного життя ними, тобто "торжеством колективного розуму" над індивідуальним. Можна сказати, Коммонс розглядає вартість як очікуване право на майбутні блага й послуги.

Коммонс трактує власність не як економічну категорію, а як юридичний "титул власності". Він поділяє власність на три категорії: речову, не речову (борги, боргові зобов’язання) і невідчутні (цінні папери). В чистому вигляді "угода з титулом власності" виступає у купівлі і продажі цінних паперів. У Коммонса угоди є головною ознакою капіталістичної економіки, а фіктивний капітал – основною економічною категорією.

Капіталістична економіка у Коммонса набирає якогось містичного, нереального характеру. З аналізу випадає не лише виробництво, але і ринок та обмін. А підмінюється все це лише " очікуванням майбутніх сприятливих угод".

Інституційну економіку Коммонс трактує так:"інституційна економіка – це економіка "регульованого капіталізму", "адміністративного капіталізму", або "розумного капіталізму"". Такі характеристики зв’язані з визначенням ролі держави в капіталістичному суспільстві. Держава повинна забезпечувати управління розвитком капіталістичної економіки, регулюванням конфліктів як між окремими капіталістами так і між капіталістами і робітниками.

Неминучість конфліктів у сфері трудових відносин Коммонс не тільки визнавав, а й висував теорії їх вирішення. Наприклад: марксистському вченню про класову боротьбу він протиставив теорію "соціального конфлікту". Антагоністичного характеру соціальні конфлікти не мають. Проблема полягає в опрацюванні задовільних правил регламентації.

Хоча Коммонс в молодості і був радикалом, він не домагався зміни капіталістичних відносин, а тільки прагнув розумного вирішенні конфліктів у суспільстві.

Економічні погляди І. Вишенського

В 80-тих роках XVI ст. у ході боротьби проти унії та католицизму виникла так тоді названа полемічна література, яка в своїх аспектах стосується економічних проблем. Важливими творами якої були твори Івана Вишенського (1545/50 – 20-ті роки XVII ст.). Вишенський у своїх працях наголошував на проблемах соціальної рівності. "Будь-яке багатство, яким володіють пани і духовенство і яке вони "пожирають", створене "працею і потом" кріпаків"- говорить Вишенський.

Основні форми з допомогою яких здійснювалось привласнення результатів праці невільників, селян і ремісників: панщину, оброк, податі, торговельний та лихварський прибуток і інші, -- показав Вишенський. На його думку, із зростанням багатства та розкошів панів, шляхти та торговців одночасно посилюються злигодні кріпаків, бідняків, селян. Іван Вишенський зрозумів, що саме від земних несправедливостей, а не від природи, і не від Бога походить майново-соціальна нерівність.

На формування та розвиток самосвідомості українського народу, на розгортання національно-визвольної боротьби на чолі з Богданом Хмельницьким, справили великий вплив саме полемічні твори і серед них і твори Івана Вишенського.

Соціально-економічні погляди С. Подолинського

Сергій Андрійович Подолинський (1850 – 1891) – представник революційно-демократичного напряму. Народився Подолинськи в сім’ї багатого поміщика Київської губернії. У 1871 р. закінчив Київський університет в якому він навчався на природничому факультеті.

Після цього виїхав за кордон, де познайомився з Лавровим і брав участь у підготовці та виданні журналу "Вперед". У Лондоні у 1875 р. Подолинський познайомився з К. Марксом і Ф. Енгельсом. Разом з галичанином О. Терлецьким у 1875р. організував у Відні видання соціалістичної літератури, яка широко використовувалась народниками в революційній діяльності. Було видано такі праці: C. Подолинського " Парова машина", Ф. Волховського "Правдиве слово хлібороба до своїх земляків" та інші.

У1876 р. Подолинський захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини у Бреславському університеті, після чого деякий час прожив на Україні. У 1877 р. остаточно виїхав за кордон і оселився у Франції у Монпельє. Після чого опублікував результати своєї плідної праці, серед яких: у 1879 р. "Життя і здоров’я людей на Україні", у 1880 р. - "Ремесла і фабрики на Україні", яка стала першою спробою застосування економічних вчень К. Маркса.

С. Подолинський констатує розвиток капіталізму в Росії. Він показує, що капіталізм в Україні і Росії проходить у своєму розвитку "ремесло, мануфактуру та великий фабричний здобуток".

Підкреслює прогресивність капіталізму в порівнянні з феодалізмом. Критикує і виступає проти його економічних основ, а саме – приватної власності на засоби виробництва. На підставах капіталістичного користування продуктами неоплаченої праці робітників, він робить висновок про необхідність знищення капіталізму. Капіталізм він пропонує замінити соціалізмом, який створює потрібні умови для розвитку продуктивних сил відповідає вимогам моралі.

С. Подолинський популяризував економічні вчення К. Маркса. Особливу увагу в своїх дослідженнях приділяє теорії додаткової вартості.

Та назавжди викладаючи економічні вчення К. Маркса С. Подолинський був послідовний, а інколи допускався помилок. Саме із його праць широкі кола українських громад ознайомлювалися з економічними вченнями К. Маркса.

У 1880 р. опублікувавши статтю "Труд человека и ево отношение к распределению энергии" у журналі "Слово", в якій Подолинський намагався знайти природно-наукові основи соціалізму.

Керуючись постулатом про єдність сили та кількісну сталу енергію, стверджував, що енергія всесвіту є постійною, тільки нерівномірно розподілена. "Праця – це споживання механічної та психологічної роботи, що нагромадження в організмі, яке має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні" – стверджує Подолинський. Виходячи з цього він намагається відповісти на питання: який спосіб виробництва є найсприятливішим.

Свою працю він надіслав К. Марксу, сподіваючись на підтримку з його сторони.

У1882 р. Ф. Енгельс у листі до К. Маркса, указуючи на цінність відкриття С. Подолинського, зазначив помилковість його висновків.

Понад сто років пройшло коли ідеї С. Подолинського оцінили належним чином. І його природно-наукове пояснення процесу праці назвали "законом Подолинського".

Наукові розробки Подолинського завершив В. І. Вернадський у своїх вченнях про ноосферу.

Список використаної літератури

  1. Злупко С. М. Економічна думка України. Навчальний посібник – Львів 2000.
  2. Історія економічних вчень: підручник – Київ 1999.
  3. Корнійчук Л. Я. Історія економічних вчень: підручник – Київ 2001.
  4. Татаренко Н. О., Поручник А. М., Злупко С. М. Основи історії економічної теорії: Навчальний посібник – Львів 2001.
  5. Юхименко П. І., Леоненко П. М. Історія економічних учень: Навчальний посібник – Київ 2001.


19.10.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!