Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія економічних вчень Господарство українських земель у XVII – XVIII ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Господарство українських земель у XVII – XVIII ст. Реферат

Еволюція аграрних відносин у козацько-гетьманську добу. Мануфактурний період української промисловості. Внутрішня і зовнішня торгівля. Формування українського національного ринку. Господарство Запорізької Січі

Еволюція аграрних відносин у козацько-гетьманську добу

У XVII ст. соціально-економічні суперечності в Україні загострилися до краю. Антиукраїнська політика польських правлячих кіл викликала загальне незадоволення усіх верств українського суспільства. Це привело до великого повстання 1648 р., яке невдовзі переросло в Національно-визвольну революцію українського народу 1648 – 1676 рр.

Найголовніші причини національно-визвольних змагань українців проти польсько-шляхетського режиму в Україні були такі.

  • По-перше, посилення експлуатації українського селянства. Справжнім народним лихом були орендарі, як правило, євреї, що обліпили своїми шинками всі села й міста. Особливо нещадної експлуатації зазнавало українське село.
  • По-друге, посилення національно-релігійного гноблення українського народу. Польські магнати, особливо після Берестейської унії, силою насаджували в Україні католицизм., утискували православних і їхню віру, захоплювали й руйнували церкви та монастирі, проводили дискримінаційну політику у сфері мови, освіти, культури.

Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяли селянство, міське населення, значна частина української шляхти й православного духовенства. Очолив визвольну боротьбу українського народу Богдан Хмельницький (1595 – 1657), якого козаки на початку 1648 р. обрали гетьманом.

У процесі Національно-визвольної революції відбулися величезні зміни у соціально-економічному житті України. На зміну великому феодальному землеволодінню приходить дрібне, вільне землеволодіння фермерського типу, яке домінувало у козацько-гетьманський період.

Селяни в ході революції добилися особистої свободи, права змінювати місце проживання. Національно-визвольна революція створила сприятливі умови для ведення великого господарства. Старшинське землеволодіння зростало шляхом купівлі землі, гетьманських надані і царських привілеїв. монастирське землеволодіння продовжувало існувати на феодальній основі, використовуючи працю залежних селян. Шляхта володіла значними земельними наділами, які поступово збільшувалися.

Національно-визвольна революція українського народу під проводом Б. Хмельницького внесла кардинальні зміни в аграрні відносини. Було ліквідовано велике магнатське землеволодіння на більшості території сучасної України, знищено панщину. Оформилася й домінувала індивідуально-приватна козацько-селянська власність на землю. Було створено умови для прискореного розвитку аграрних відносин. Економічною основою розвитку українських земель традиційно залишалося сільське господарство.

Зміни у поземельних відносинах настали, коли Гетьманщина і Слобідська Україна остаточно увійшли до складу Російської держави, а їх автономію було ліквідовано.

У другій половині XVII і особливо у XVIII ст. зростало старшинське землеволодіння, що мало дві форми: приватну (спадкову) і рангову (тимчасову). Із занепадом автономії в Україні збільшується російська дворянська земельна власність. Посилилася колонізація півдня України іноземцями: греками, татарами, сербами, болгарами. Найбільшим був наплив німецьких колоністів.

Становище селянства України поступово погіршувалося. У 80-х роках XVIII ст. було повторно введено кріпосне право. Отже, земельні відносини другої половини XVII – XVIII ст. розвивалися під визначальним впливом економіки Росії. Знищувалось землеволодіння селян, вони перетворювалися на кріпаків. Козацька старшина добилася зрівняння з російським дворянством і поступово денаціоналізувалася.

Мануфактурний період української промисловості

Національно-визвольна революція справила значний вплив і на розвиток української промисловості. На великі промислово-торговельні центри перетворювалися Київ, Ніжин, Переяслав, Прилуки, Миргород, Лубни, Чернігів, Полтава. Найбільші міста розвивалися за магдебурзьким правом. Воно гарантувало незалежність міст від старшинських органів влади й закріплювало особливі права купецтва та міщанства.

У містах створювалися мануфактури. Мануфактурне виробництво мало в основному товарний і ринковий характер. Основою появи мануфактур були селянські та міські промисли і ремесла. Саме сільські та міські промисли, де не було цехових обмежень, виявилися найпридатнішими для технічних нововведень, нових форм організації виробництва і праці. Технічною передумовою для створення мануфактур було широке використання водяного колеса, що забезпечувало перехід від дрібного ручного виробництва до великого механізованого.

Розвивалося металургійне виробництво, найпоширенішою формою якого була рудня. Рудні складалися з млина, димарні, де з руди плавилося залізо, і кузні. У кінці XVIII ст. з’явилися перші доменні мануфактури, на яких спочатку виплавляли чавун, а потім сталь.

У другій половині XVIII ст. в Україні було майже 40 централізованих мануфактур, які виникли в текстильній галузі й які можна вважати зародками великого капіталістичного виробництва. У цілому XVIII ст. – період розквіту мануфактурного виробництва в Україні.

Внутрішня і зовнішня торгівля. Формування українського національного ринку

З розвитком товарного виробництва в Україні активізувалася торгівля. Розвиток торгівлі гальмували зловживання властей, високі мита й митні кордони. Винятково важлива роль належала торгівлі в економічному зближенні українських земель. Купці з правобережних і західноукраїнських міст торгували на ярмарках Ніжина, Ромен, Стародуба, Харкова, Сум та інших міст.

Розвивалася постійна торгівля, яку здійснювали через стаціонарні заклади – крамниці, магазини, шинки, ятки (ларки). З кінця XVIII ст. на західноукраїнських землях з’явилася аукціонна торгівля. Продавали і купували землі, маєтки, будинки, хатнє майно, худобу, право на відкуп і оренду прибутків міста. Торгівлею займалися різні прошарки населення. Але найбільше, звичайно, купецтво.

Окрему групу торгівців становило чумацтво – торгово-візницький промисел, який переважно спеціалізувався на перевезенні солі та риби. З розвитком торгівлі пожвавилися старі й з’явилися нові торгові шляхи. Більшість їх перетиналися у Києві.

Упродовж XVI – XVIII ст. в Україні відбувалося формування і становлення національного ринку. Розвиток торгівлі в XVII – XVIII ст. сприяв процесу подальшого формування грошової системи. Протягом XVIII ст. проводилися реформи, спрямовані на стандартизацію грошового обігу. Випускалися мідні, срібні та золоті монети. У 1769 р. російський уряд почав випускати паперові гроші (асигнації).

Головним джерелом прибутків козацького скарбу були загальні податки з населення Української козацької держави. Зокрема стягували: побір, або подимне – постійний податок від хати, дворів, землі, стацію – надзвичайний податок, який йшов переважно на утримання війська. Оподатковувалися також виробники спиртних напоїв. Цей податок, який називався показенщиною, платили і козаки.

Українську економіку дуже підривали постійне перебування в Україні великої кількості російських військ (часом понад 10 тис. чол.), які утримувалися здебільшого за рахунок простого люду, а також швидке зростання податків. Зі скасуванням в Україні в 1764 р. гетьманства фінансова система України була об’єднана з фінансовою системою Російської імперії.

Господарство Запорізької Січі

Значну роль в економічному розвитку українських земель відігравало козацтво. Економічна система запорізького козацтва складалася з двох секторів: січового й індивідуального. У свою чергу січове господарство поділялося на загально січове та курінне. Запоріжжя ще не знало приватної власності.

Значного розвитку на Запоріжжі набуло ремесло і промисли. На Січі працювали різній майстри, в тому числі й з виробництва холодної зброї, куль, ядер.

Здавна відомою у запорізькому краї була торгівля, як внутрішня, так і зовнішня. Внутрішня торгівля залишалася переважно дрібною, обмежуючись продуктами харчування й предметами побутового вжитку. Велике значення для Запоріжжя мала зовнішня торгівля. Вона велася з Польщею, Литвою, згодом – з Річчю Посполитою, Туреччиною, Кримом. Запорізька Січ не мала власної банківської та грошової систем. В обігу перебували гроші різних країн.

Отже, у результаті Національно-визвольної революції українського народу середини XVII ст. на більшій частині території України були створені сприятливі передумови для розвитку мануфактурного виробництва і формування ринку найманої праці, становлення фермерського господарства та національного ринку. Однак на заваді реалізації згаданих можливостей стали Московська держава і Річ Посполита, які спрямували свої зусилля на ліквідацію Української держави, перетворення її в колонію.

Література

1. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Економічна історія: курс лекцій – К.:Вікар, 2005р.


17.10.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!