Osvita.ua Вища освіта Реферати Екологія Екологія Австрії: проблеми та перспективи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Екологія Австрії: проблеми та перспективи. Реферат

Великі ландшафтні регіони. Клімат. Рослинність. Тваринний світ. Населення. Релігії. Федеральний устрій

Австрія - континентальна, віддалена від моря країна. Вона розташована на півдні Центральної Європи, охоплюючи частину Східних Альп та Дунайського басейну, і межує з середземноморськими теренами. Тут, у самому серці Європи, чергуються різноманітні типи ландшафту, клімату і рослинності. Завдяки своєму розташуванню Австрія віддавна є перехрестям транспортних шляхів між великими європейськими економічними і культурними регіонами.

Австрія складається з дев'яти федеральних земель. А саме:

  • Бурґенланду,
  • Каринтії,
  • Нижньої Австрії,
  • Верхньої Австрії,
  • Зальцбургу,
  • Штирії,
  • Тіролю,
  • Переднього Арльберґу,
  • Відня.

Загальна площа федерації становить 83 тис. 858 кв. км.

Австрія має кордони аж із вісьмома державами, її населяють представники великих європейських етнічних сімейств: германського, романського і слов'янського, а також угорці (мадяри), що належать до уральсько-алтайської групи.

Загальна довжина австрійського державного кордону складає 2.706 км: із них 816 км з Німеччиною, 466 км з Чеською Республікою, 107 км зі Словаччиною, 354 км з Угорщиною, 330 км зі Словенією, 430 км з Італією, 166 км зі Швейцарією і 35 км з Ліхтенштейном.

Великі ландшафтні регіони

Австрія має п'ять великих ландшафтних регіонів:

  • Східні Альпи - 52.600 кв. км = 62,8%,
  • Передгір'я Альп і Карпат - 9.500 кв. км = 11,3%,
  • Передгір'я на сході (частина Паннонської низовини) 9.500 кв. км = 11,3%,
  • Віденський басейн - 3.700 кв. км = 4,4%,
  • Гранітно-гнейсова височина (частина Богемського масиву) 8.500 кв. км = 10,1%.

Найвища гора Австрії - Ґросглекнер (3.797 м).

Річка Дунай на своєму шляху від Шварцвальду в Південній Німеччині до Чорного моря протікає 350 км австрійськими теренами.

Клімат. Рослинність. Тваринний світ

Для Австрії властивий перехідний середньоєвропейський клімат з атлантичними впливами. Велика частина Австрії лежить у зоні панівних західних і північно-західних вітрів. Різниця між денною і нічною, а також між літньою і зимовою температурами в Західній Австрії менша, ніж на сході федерації. В усіх ландшафтних регіонах випадає достатньо опадів, кількість яких поступово зменшується із заходу на схід.

На території Австрії можна розрізнити три кліматичні області: схід позначений континентальним паннонським кліматом (середня температура липня здебільшого понад 19°С, річний рівень опадів часто менший за 800 мм), внутрішньоальпійські терени перебувають під впливом альпійського клімату (багато опадів, довге літо, коротка зима), решта федеральної території позначена помірно вологим середньоєвропейським перехідним кліматом (середня температура липня - від 14 до 19°С, річний рівень опадів - від 700 до 2.000 мм, залежно від розташування, відкритості та висоти).

Рельєфне і кліматичне розмаїття сприяє багатству рослинного світу. В цілому, рослинні зони в рівнинних і пагористих місцевостях співпадають з великими кліматичними областями. Середньоєвропейській флорі, яку зустрічаємо і в Австрії, властиві дубово-букові, а на висотах понад 500 м - змішані буково-смерекові ліси.

На висоті понад 1.200 м переважає смерека, крім того, трапляються модрини і кедри.

Австрія належить до найбільш заліснених країн Європи - частка лісу складає 46% від загальної площі. У передгір'ях Альп ліс часто поступається ріллі. Але в самих Альпах, особливо з північного боку, починаючи з 600 м височини, безроздільно панує дика рослинність. Типовими для паннонської рослинної зони є чагарники, змішаний листяний ліс і степові пустоші. На схід від Нойзідлерського озера (Бургенланд) поширена специфічна флора соляних степів.

В Австрії переважає середньоєвропейський тваринний світ: сарна, олень, заєць, фазан, куріпка, лисиця, борсук і білка. Типовими представниками альпійської фауни є косуля, байбак і гірська сова; недавно знов було випущено на волю кам'яного козла. Окрім того, характерною ознакою паннонського тваринного світу є справжній пташиний рай в очеретяній смузі єдиного степового озера в Центральній Європі - Нойзідлерського (пурпурова чапля, колонії колпиків і шилодзьобок).

Населення

Згідно з останнім, проведеним 1991 року, переписом населення, Австрія мала 7.795. 786 мешканців. 1996 року ця цифра, за оцінками, досягла 8,06 млн. Тобто, від 1991-го по 1996 роки населення збільшилося приблизно на 264 тис. осіб.

1996 року в Австрії 3,9 млн. (48,5%) осіб були чоловічої, а 4,1 млн. (51%) - жіночої статі. Середньопрогнозована тривалість життя становила 1996 року для новонароджених чоловічої статі 73,9, жіночої - 80,2 років.

Австрійське населення на 98% німецькомовне. Представники шести визнаних в Австрії груп народностей проживають у п'яти федеральних землях. Бурґенланд є батьківщиною хорватів та угорців, багато з яких перебралися і до Відня. Словени розселені в південно-каринтських долинах Ґайль, Розен і Яун, а також в окремих поселеннях південної частини Штирії. У Відні й Нижній Австрії - Мархфельді і Тульнерфельді - мешкають чехи і словаки. Визнані 1993 року етнічною групою цигани та сінті проживають передусім у бурґенландських поселеннях, а також у Відні.

Закон про групи народностей від 1976 року визнає лише автохтонні групи, причому під такими розуміються лише ті, які живуть в Австрії щонайменше впродовж трьох генерацій і є австрійськими громадянами.

Релігії

78% австрійців - римокатолики. 5% населення - протестанти (переважно ауґзбурзького віросповідання), 4,5% сповідують інші релігії, 9% не належать до жодної конфесії, а 3,5% не подали про себе точніших відомостей (на підставі перепису населення 1991 р.).

Визнані законом церкви і релігійні об'єднання: Католицька церква, Євангелічна церква ауґзбурзького і гельветійського обрядів, Греко-східна церква (що включає Сербську православну, Румунську православну і Болгарську православну церкви), Ізраелітська культурна громада, Спілка ісламських віруючих, Старокатолицька церква, Церква методистів, Церква Ісуса Христа Святих останнього дня ("Мормони"), Вірменська апостольська церковна громада, Новоапостольська церква, Буддійська релігійна спільнота і Сирійська православна церква, - всі вони захищені законом.

Держава гарантує:

  • публічне практикування релігії;
  • право виключності (охорона "назви", претензії на виняткове релігійне значення членів власної громади);
  • створення громадсько-правових об'єднань;
  • самостійний устрій і управління своїми "внутрішніми" справами;
  • захист релігійних закладів, фундацій і фондів від секуляризації;
  • право на створення приватних церковних шкіл;
  • право на викладання релігії у державних школах.

Свободу визнаним законом церквам і релігійним об'єднанням гарантує стаття 15 Основного закону, де виразний наголос зроблено на прив'язці до загальних державних законів. Засадниче врегулювання стосунків між державою і церквою ґрунтується відносно Католицької церкви на Конкордаті 1933/34 рр., відносно Євангелічної церкви - на Законі про протестантів (1961), відносно Ізраелітського релігійного товариства - на Законі про ізраелітів (1890), відносно православних церков - на Законі про православ'я (1967), а відносно мусульман - на Законі про іслам (1912). Стосунки з іншими визнаними законом церквами та релігійними об'єднаннями врегульовані Законом про визнання віри (1874).

Згідно з австрійським законодавством ("Закон про релігійне виховання дітей"), кожен підліток з 14 років може самостійно обирати собі релігію.

В австрійських школах викладають не тільки римо-католицьку релігію. Діти, що належать до менших церков і громад віруючих, відвідують уроки своїх релігій, причому викладач релігії одержує платню від держави.

Федеральний устрій

Демократична Республіка Австрія є федеративною державою і складається із самостійних земель: Бурґенланду, Каринтії, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбурґу, Штирії, Тиролю, Переднього Арльберґу і Відня.

Упродовж столітнього історичного розвитку австрійські федеральні землі перетворилися на специфічно позначені етнічні, господарські і культурні єдності. Це, серед іншого, пов'язане з різким поділом австрійської території на ландшафтно-природні області. З огляду на рельєф, рослинність і клімат, федеративна територія разюче неоднорідна. Різноманітні життєві звички, діалектні особливості, звичаї і народні строї населення створюють широкий спектр австрійської самобутності.

Центри регіонального історичного і культурного розвитку є столицями федеральних земель, а такі міста, як Ґрац, Інсбрук чи Зальцбурґ, є, до того ж, колишніми князівськими резиденціями і центрами управління, вони відіграли значну роль у становленні Австрії. Особливою ж мірою це стосується столиці федерації, Відня, який упродовж багатьох століть був центром багатонаціонального європейського цісарства.

Наведені далі числа мешканців окремих федеральних земель і міст спираються на висліди останнього перепису населення (1991).

Бурґенланд

3.965 кв. км, 270.880 мешканців.

Найпівденніша федеральна земля Австрії межує з Нижньою Австрією і Штирією. Вона виділилася 1921 року з німецькомовних околиць Угорщини після того, як за Сен-Жерменською мирною угодою (1919) була віднесена до Австрії.

Бурґенланд - визнаний аграрний край. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу і овочі, але найважливішою сільськогосподарською продукцією є фрукти і передусім вина. Поряд із ланами розташовані підприємства з переробки і консервування. Чарівні краєвиди Бурґенланду притягають численних відвідувачів. Але найбільшою принадою для туристів є Нойзідлерське озеро, єдине степове озеро Центральної Європи. Завдяки членству Австрії в ЄС Бурґенланд став надзвичайно привабливим і для інвесторів.

У столиці цієї землі, Ейзенштадті (близько 10.000 мешканців), творив Йозеф Гайдн, похований тут у Гірській церкві. В замку Естергазі в Ейзенштадті відбуваються Бурґенландзькі Гайденівські фестивалі. В липні і серпні на Озерній сцені в Мюрбіші (на Нойзідлерському озері) виконують оперети. В липні відбуваються і Лекенгаузенські фестивалі камерної музики.

Каринтія

9.533 кв. км, 547.798 мешканців.

Каринтія - найпівденніша федеральна земля Австрії. Гірська Верхня Каринтія на заході разом із Нижньокаринтським басейном на сході витворюють оточену зусібіч високогір'ями ландшафтну єдність. Так звана "австрійська Рів'єра" на Вертерському озері, в безпосередній близькості до столиці землі Клаґенфурта (близько 89.000 мешканців) і купальні на Оссіахському і Мільштеттерському озерах є привабливими місцями екскурсій для австрійських і зарубіжних гостей; окрім четвертого великого озера, Вайсенського, в Каринтії є ще близько двохсот середніх і маленьких озер. Багато туристів, що цікавляться культурою, поєднують свій відпочинок у Каринтії з відвідинами заходів "Каринтійського літа".

У Південній Каринтії вже впродовж століть проживає словенська етнічна група. У долині Нижнього Ґайлю, Розенській і Яунській долинах мешкають разом словенсько- і німецькомовні каринтійці.

Великі електростанції у високогір'ї і на Драві роблять вирішальний внесок у постачання Австрії електроенергією. В цій федеральній землі видобувають також залізну руду, свинець, цинк, вольфрам і магній. Окремі галузі промисловості Каринтії належать до найпередовіших у світі, скажімо, виробництво електроніки у Філласі. Важливими галузями є електрохімічна промисловість, а також деревообробна, будівельна і кам'янодобувна. Ферлахські зброярі виробляють відомі в цілому світі мисливські рушниці. Філлах (приблизно 55.000 осіб), що лежить неподалік від словенського та італійського кордонів, є найбільшим транспортним і залізничним вузлом Південних Альп.

Нижня Австрія

19.174 кв. км, 1.473. 813 мешканців.

Через Нижню Австрію, так само як і через сусідню Верхню Австрію, протікає Дунай. Це найбільша за площею австрійська федеральна земля. Від 1986 року її столицею є Санкт-Пельтен (близько 50.000 мешканців). Так само як і у Верхній Австрії, тут ще з берігся старий адміністративний поділ на "дільниці" - скажімо, Винова дільниця, Лісова дільниця.

Серед інших федеральних земель Нижня Австрія має найбільші посівні площі, ріллю, сади і виноградники. У виробництві багатьох сільськогосподарських продуктів, скажімо, пшениці чи цукрового буряку, вона веде перед в Австрії. Нижньоавстрійські вина з Вахау, околиць Відня, із Ґумпольдскірхена, Бадена чи Феслау високо поціновують знавці.

Разом із тим, це історичне ядро австрійської держави багате і на корисні копалини, до того ж, це індустріальний край. На північ від Дунаю зосереджені найбільші поклади нафти в Австрії. Нафтопереробні заводи у віденському передмісті Швехаті мають очисну спроможність 10 млн. тонн на рік. Великі хімічні, металургійні, залізообробні, текстильні і харчові підприємства розташовані переважно в південній частині Віденського басейну.

На Дунаї і одній із його приток, Кампі, збудовані найважливіші для електропостачання Австрії великі електростанції. В промисловій зоні довкола Відня зосереджені також і кілька найбільших теплових електростанцій, приміром, ТЕС у Корнойбурзі та Гоге-Ванді чи вугільна електростанція в Дюрнрорі.

Нижня Австрія багата на археологічні знахідки та пам'ятки культури. Важливі знахідки датуються кам'яною добою (наприклад, Віллендорфська Венера) і часами Римської імперії (скажімо, табір Карнунтум). Романські і готичні скити й церкви, чудові барокові монастирі та замки роблять Нижню Австрію дуже цікавою для знавців мистецтва. Різноманітні мистецькі програми міжнародного значення проходять у рамках Дунайського фестивалю "Нижня Австрія".

Верхня Австрія

11.980 кв. км, 1.333. 480 мешканців.

Земля "на Еннсі" - це ландшафтна тріада: на півночі Гранітно-гнейсова височина, відтак відділене долиною Дунаю передгір'я Альп, що на півдні переходить в австрійську частину Зальцкаммерґуту і Високих вапнякових Альп.

Озерні терени верхньоавстрійського Зальцкаммерґуту належать до найчарівніших краєвидів Австрії. Води Аттерського, Траунського і Вольфґанзького озер - це тільки найвідоміші - не такі теплі, як у каринтійських озерах, та й природа дещо суворіша. Гальштад на однойменному озері дав назву цілій праісторичній добі (Гальштадська культура).

Сільське господарство особливо процвітає у пагористій місцевості цієї землі. Тут містяться також другі за важливістю поклади нафти і газу. Низка великих електростанцій збудована на Дунаї та його притоці, Еннсі.

Верхньоавстрійській економіці притаманна вже впродовж десятиріч надзвичайна динаміка. Приблизно чверть сукупного австрійського імпорту походить звідси. Дві третини його надходить до Європейського Союзу. Довкола столиці цієї землі, Лінца-на-Дунаї (близько 203.000 мешканців), з його сучасним торговельним портом, розташовані великі підприємства рудної, залізної та хімічної промисловості. Інші важливі осередки промислового виробництва - це Вельс, Ґмунден, Штайр і Феклябрук.

Міжнародні ярмарки у Вельсі й Ріді демонструють здобутки промисловості й сільського господарства Верхньої Австрії.

А в культурному плані їх доповнюють щорічні Міжнародні Брукнерові фестивалі, що відбуваються в Лінці.

Зальцбург

7.154 кв. км, 482.365 мешканців.

Від прадавніх часів тут видобувають сіль. Звідси й походить назва міста і землі (давня слов'янська назва - Сольгород). Ця федеральна земля охоплює частину Вапнякових Альп, західний Зальцкаммерґут з його озерними теренами, східні Кітцбюгельські Альпи, північний Високий Тауерн і західний Низький Тауерн.

Столиця цієї федеральної землі, Зальцбург (близько 144.000 мешканців), є штаб-квартирою земельного уряду і престольним містом архієпископа зальцбурзького. Після 1915 року "місто Моцарта", а разом із ним - і вся земля Зальцбург, - перетворилися на "мекку" міжнародного туризму. Стара частина Зальцбурга зберігається як суцільний витвір мистецтва історичної ваги. Всесвітню славу мають курорти Бадґастайн і Бад-Гофґастайн із його знаменитими термальними джерелами. Відомими центрами зимових видів спорту є, наприклад, Зальбах-Гінтерґлемм, Цель-на-Зее і Капрун. Капрун зажив міжнародної слави завдяки Тауернській електростанції Ґлекнер-Капрун.

Поряд із економічним піднесенням Зальцбурга, зокрема в секторі обслуговування, високорозвинутій, почасти експортно-інтенсивній спеціальній промисловості і надзвичайно успішній туристичній діяльності, відбувався культурний і науковий розквіт. Започаткований ще 1920 року Зальцбурзький фестиваль, знаний у всьому світі, доповнюється заснованим Гербертом фон Караяном Великоднім фестивалем і Зеленосвятськими концертами.

Штирія

16.388 кв. км, 1.184. 720 мешканців.

Штирію (дослівно "Штиріська марка") називають ще "Зеленою маркою" - розлогі ліси вкривають приблизно половину її поверхні, а ще чверть займають галявини, луки, полонини і виноградники. Північну частину землі, гористу Верхню Штирію, завдяки покладам залізної руди й розташованим тут підприємствам рудної та сталевої промисловості називають також "Залізною маркою".

Штирія веде перед у гірничо-видобувній промисловості всієї Австрії. Дев'ять десятих залізної руди, яку видобувають в Австрії, походять зі штирійських Рудних гір. У Північній Штирії видобувають буре вугілля. Штирія має багаті поклади магнію, вироби з якого експортують у багато країн світу. Науковим центром гірничовидобувної промисловості є Гірничий університет у Леобені.

Центрами залізообробної, сталеливарної промисловості, як і машинобудування, є долини Муру і Мюрцу. Велике значення має і виробництво целюлози та паперу, а також електронна промисловість. Саме в цій галузі (скажімо, виробник чіпів AMD), а ще в сфері екотехніки та виробництва штучних матеріалів багато новаторських місцевих підприємств здобули собі міжнародне ім'я. Сучасні автомобільні підприємства "Ойростар-аутомобіль-верке", "Штаєр-Даймлер-Пух", продукція яких надходить в усі країни світу, розташовані в Граці.

Штирійська столиця (близько 238.000 мешканців) є відомим австрійським промисловим, культурним і освітнім центром. Над мальовничим старим містом височить Замкова гора з її годинниковою вежею. Надреґіональне значення має й "Штирійська осінь", найбільший австрійський фестиваль авангарду.

Тіроль

12.648 кв. км, 631.410 мешканців.

Тіроль належить до найвідоміших туристичних куточків світу, тому про нього склалося традиційне уявлення як про край гір і лісів, альпінізму і зимових видів спорту (Зимові Олімпійські ігри 1964-го і 1976 рр.), стародавніх селянських садиб посеред чарівного краєвиду і колоритних народних звичаїв. Тіроль - головне джерело прибутків від туристичної індустрії Австрії. Важливу роль відіграє ця федеральна земля і у внутрішньому виробництві гідроелектроенергії та - завдяки розгалуженій системі сполучень з баварсько-південнонімецьким регіоном, - значну роль в європейській економіці.

Міжнародне значення мають, серед інших, такі промислові підприємства: металургійний завод у Планзее (порошкова металургія), єнбахівські заводи (дизельні мотори, автомобілі), "Сваровскі" (оптичні прилади, прикраси зі скла) і "Біохімія Кундль" (пеніцилін для орального вжитку).

Тіроль - це один із важливих вузлів європейського транспортного сполучення. Транспортними артеріями європейського значення є автомагістраль Іннталь (долина р. Інн), що проходить від столиці федеральної землі м. Інсбрука (близько 118.000 мешк.) до Ландека, і Бреннерський автошлях. Арльберзький автотунель, завдовжки 14 км, вперше відкрив постійне сполучення між Переднім Арльберґом і Тіролем за будь-яких погодних умов. Спорудження Фельбертауернської траси встановило прямий зв'язок між Північним та Східним Тіролем через державну територію Австрії.

Окрім того, у Тіролі розвинуто систему шкільної та іншої освіти; це центр духовного спілкування, сучасного мистецтва і культури. В літні місяці в Інсбруці відбуваються Фестивалі стародавньої музики і Амбразівські замкові концерти. "Європейський форум в Альпбасі" є на сьогодні найзначнішим конгресом європейської інтелігенції.

Передній Арльберґ

2.601 кв. км, 331.472 мешканців.

Передній Арльберґ є найзахіднішою і - за винятком Відня - найменшою за площею федеральною землею Австрії. Мешканці Переднього Арльбергу розмовляють алеманською мовою, - спорідненим зі швейцарським та швабським діалектом німецької мови. Цей "клаптик землі" ("лендле") між Боденським озером і Арльберґом має кілька відмінних між собою ландшафтних регіонів; завдяки красі тамтешньої природи туди особливо вчащають іноземні туристи. Найприбутковішими, поряд із транспортною галуззю та сферою послуг, є промисловість і енергетика. Окрім текстильної індустрії, в Передньому Арльберзі розвинуті також залізообробка, чорна металургія і харчова промисловість.

Струм, видобутий із багатих на енергію вод, задовольняє не лише місцеві потреби, а й - через систему європейської кооперації - частково надходить до ФРН та країн Бенілюксу.

Частина Арльберґу на межі між Переднім Арльберґом і Тиролем вважається в усьому світі доменом гірськолижного спорту. Втім, і такі терени, як Малий Вальзерталь, Монтафон і Бреґенцький ліс, стали визнаним туристичним регіоном. Столиця цієї федеральної землі Брегенц (близько 27.000 мешканців), що лежить на Боденському озері і є штаб-квартирою земельного уряду, зажив міжнародної слави завдяки своїм фестивалям. На початку 80-х рр. був відкритий новий Палац фестивалів і конгресів. Торговельним центром і найзаселенішим містом Переднього Арльберґу є Дорнбірн (прибл. 41.000 мешканців).

Відень

415 кв. км, 1.539. 848 мешканців.

Відень є і федеральною столицею Австрії, і водночас окремою федеральною землею. Це місто лежить на сході федерації, на теренах Нижньої Австрії, за якихось 60 км від кордонів Угорщини, Чехії і Словаччини.

Те, що Відень став одним із найзначніших європейських міст, пояснюється, зокрема, його ідеальним географічним розташуванням на перехресті водних дунайських шляхів від Балтики до Середземномор'я. Внаслідок звільнення країн Східної Європи дунайська метрополія перетворилася на один із найважливіших пунктів на мапі Європи. Згідно зі "Звітом про взаємопроникнення 1996 року" Європейської комісії, Відень є четвертим за добробутом з-поміж понад 200 регіонів ЄС.

У федеральній столиці містяться законодавчі органи федерації, федеральний уряд, центральні установи і Верховний суд, а також ряд міжнародних організацій.

Відень - це також місце проведення світових конгресів: у середині 90-х років Відень посідав друге місце серед найбільш популярних міст для проведення міжнародних конгресів після Парижа. Відень - це також важливий європейський туристичний центр. Величні пам'ятки архітектури, музеї та Галереї з унікальними мистецькими скарбами майже всіх епох історії європейського Заходу засвідчують велике історичне минуле міста "на блакитному Дунаї". Віденські університети, мистецькі навчальні заклади і вишукана музична і театральна культура досі визнає духовно-культурну роль міста в європейському контексті. Такі видовищні заходи, як "Віденський фестивальний тиждень" і кінофестиваль "Вієннале" мають міжнародне звучання.

Упродовж століть Відень був столицею Габсбурзької монархії. Особливого значення Відень набув як місто музики.

Федеральна столиця є і промисловим центром Австрії. Тут розташовані підприємства з обробки металів, точної механіки, електротехніки і виробництва двигунів. Окрім іншого, Відень задає тон у вишуканому смаку мистецтва й моди. Великі австрійські банки, ощадні каси, страхові компанії і більшості великих австрійських фірм прагнуть мати свої штаб-квартири у Відні.

Навесні і восени стає відчутною роль Відня як міста міжнародних ярмарків; відбувається тут і цілий ряд фахових спеціалізованих ярмарків, що розкривають значення Відня в міжнародній торгівлі.


10.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!