Osvita.ua Вища освіта Реферати Екологія Основні принципи енергозбереження в сучасній Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Основні принципи енергозбереження в сучасній Україні. Реферат

Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України. Механізм стимулювання енергозбереження. Комплексна програма наукових досліджень НАН України «науково-технічні основи вирішення проблем енергозбереження»

Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України. З огляду на важливість проблеми заощадження енергії в глобальному масштабі, практично у всіх країнах проводяться різні заходи, покликані зменшити кількість споживаної енергії як у промислової, так і в соціальної сферах. У багатьох країнах світу прийняті національні програми по енергозбереженню. Така програма розроблена й у нашій країні.

Приведемо умовні позначки, що зустрічаються в статті:

  • ГТУ - газотурбінна установка;
  • КДПЕ - Комплексна державна програма енергозбереження України;
  • ККВ - коефіцієнт корисного використання енергії;
  • НЕП - Національна енергетична програма;
  • НПДЕ - нетрадиційні та поновлювані джерела енергії;
  • ПГУ - парогазова установка;
  • ПЕК - паливно-енергетичний комплекс;
  • ПЕР - паливно-енергетичні ресурси;
  • СЕ - силова електроніка.

Комплексна державна програма енергозбереження України. Основою проведення енергозберігаючої політики в нашій державі є КДПЕ України. Виходячи з існуючого стану енергозабезпечення та рівня ефективності використання ПЕР в Україні у квітні 1995 р. Президент та Кабінет Міністрів України прийняли рішення про заходи щодо розробки Комплексної державної програми енергозбереження України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада № 911 Держкоменергозбереження України разом з Мінекономіки України було доручено розробити таку програму. КДПЕ була схвалена Постановою Кабінету Міністрів України №148 від 5 лютого 1997 р.

Мета КДПЕ України - на основі аналізу існуючого стану та прогнозів розвитку економіки розробити основні напрямки державної політики енергозбереження, що передбачало створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економічного середовища, створення цілісної та ефективної системи державного управління енергозбереженням. Стратегічною метою Програми є виведення України з енергетичної та економічної кризи і вихід на рівень передових країн в енергоспоживанні.

Головними завданнями КДПЕ є визначення загального існуючого та перспективного потенціалу енергозбереження, розробка основних напрямків його реалізації у матеріальному виробництві та сфері послуг, створення програми першочергових та перспективних заходів і завдань з підвищення енергоефективності та освоєння практичного потенціалу енергозбереження.

Програма призначена для практичного використання на підприємствах та в організаціях, на місцевому, галузевому та державному рівнях; вона містить конкретні, найважливіші енергозберігаючі заходи, які при їх реалізації даватимуть значний енергозберігаючий та економічний ефект.

Представлені у програмі розробки зі створення системи державного управління енергозбереженням, його нормативно-правової бази з формування економічного середовища, сприятливого для підвищення ефективного використання ПЕР, фактично створили підґрунтя та сформували основи економічних механізмів у сфері енергозбереження.

Розробки виконані таким чином, що на їх основі можуть бути створені та сформульовані серії відповідних законів та підзаконних актів, у тому числі й такі, які необхідні для реалізації та функціонування Закону України "Про енергозбереження". КДПЕ також заклала основи освіти, навчання та підготовки кадрів з енергозбереження, популяризації знань у цій області.

Програма розроблена на період до 2010 р. з урахуванням Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1995-1996 рр., головних положень та на основних засадах, прийнятих у НЕП України, "Глобальній стратегії енергозбереження для України", "Програмі структурної перебудови економіки України", "Державній програмі розвитку гірничо-металургійного комплексу України", Національній програмі "Нафта і газ України до 2010 р. ", програмах розвитку галузей промисловості, інших секторів економіки та соціальної сфери, а також Концептуального варіанту комплексної програми енергозбереження.

КДПЕ узагальнює та об'єднує галузеві програми і розробки з підвищення енергоефективності та енергозбереження; відносно галузевих програм енергозбереження вона є програмою верхнього рівня.

Програма здійснюватиметься в три етапи. Перший проходив з 1997 р. В цей період особлива увага приділялася припиненню невиправданого споживання палива та енергії, забезпеченню впровадження в життя некапіталоємних енергозберігаючих заходів. Це дало можливість зменшити на 10-15% витрати ПЕР і відповідно зберегти понад 200 млн. дол. США.

Другий етап (1998-2000 рр.) пов'язаний з впровадженням заходів з підвищення енергоефективності існуючого технічного та технологічного потенціалу, що дозволить зберегти ще 15-25% від необхідного обсягу ПЕР та близько 300 млн. дол. США.

Третій етап, який завершиться в 2010 р., обумовлений структурною перебудовою економіки України, що дозволить зменшити потреби в ПЕР до 30%, стабілізувати їх споживання та досягти оптимального рівня само-енергозабезпечення. Валютні витрати зменшуватимуться на 4,7 млрд. дол. США.

У період до 2000 р. в усіх галузях планується проведення енергозберігаючих заходів, які у сукупності в 2000 р. дадуть економію 35,9 млн. т у. п., у 2005 р. можлива економія ПЕР становитиме 68,7 млн. т у. п. На рівні 2010 р. практично може бути заощаджено 108,8 млн. т у. п.

Оцінка загальних потреб у ПЕР на 2010 р. становитиме 320-330 млн. т у. п. проти фактично використаних у 1995 р. 226,3 млн. т у. п., тобто приріст становитиме 42-46%. Однак ця потреба становитиме лише 91-93% від максимального рівня споживання, який було досягнуто у 1990 р.

Найбільшу питому вагу в структурі потенціалу енергозбереження має промисловість - 58-59%, за нею йдуть ПЕК - 19-20%, комунально-побутове господарство - 11-12%, транспорт - 7-7,7%, сільське господарство - 3-3,5%.

Інвестиції, необхідні для реалізації потенціалу енергозбереження до 2010 р., складатимуть близько 6 млрд. дол. США.

На першому етапі КДПЕ України впроваджувалися технології, які швидко окупалися та не потребували значних інвестицій. До таких технологій можна віднести: індивідуальне (децентралізоване) опалення будівель, використання тиску пари для виробництва електроенергії у великих опалювальних та промислових котельнях, променеве (радіаційне) опалення приміщень, децентралізоване виробництво електричної та теплової енергії із застосуванням газодизель або газотурбогенераторів, заміна електронагрівання газовим тощо.

Другий етап КДПЕ України передбачає впровадження, зокрема, таких технологій: підвищення температури дуття в доменних печах, використання непрямого радіаційного нагрівання металу в металургійному виробництві та машинобудуванні, застосування регенеративних пальників, використання перепаду тиску в газопроводах для виробництва електроенергії, зрідженого природного газу та виробництва холоду, теплову ізоляцію будівель, переведення технології мокрого способу одержання клінкеру на сухий, використання теплоти вихідних газів на підігрів та сушку сировини, виробництво цегли з підвищеною пустотністю, використання відходів вуглезбагачення та золошлакових відходів, впровадження пристроїв СЕ та економічних освітлювальних приладів, систем обліку та регулювання, НПДЕ та інших.

Протягом другого та третього етапів КДПЕ України впроваджуватимуться сухе гасіння коксу, вдування вугільного пилу в доменні печі для заміщення коксу та природного газу, заміна мартенівського виробництва сталі конверторним та утилізація теплоти конверторних газів, впровадження установок безперервного розливу сталі, надбудова котлів електростанцій ГТУ, використання пари надкритичних параметрів, створення вітчизняних ПГУ з ККВ 52% та вище, реконструкція енергоємних установок з виробництва аміаку, карбаміду та метанолу, впровадження вторинних методів видобутку нафти та газу, поглиблення ступеню переробки нафти за рахунок впровадження вторинних процесів, використання гідротермальних джерел енергії та інших.

Ця програма базується на розробці та впровадженні галузевих і регіональних програм енергозбереження. Зокрема, слід відзначити "Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2000 роки" (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р. № 947), "Комплексну програму енергозбереження м. Києва", програму заходів енергозбереження Львівської обласної держадміністрації, програму "Тепло" з впровадження міні котелень (систем автономного теплопостачання) у м. Луганську тощо.

Враховуючи, що функціонування та розвиток національної економіки на період розробки програми проходить в умовах великої невизначеності у галузях матеріального виробництва та у соціальній сфері стосовно форм власності, нормативно-правової бази, організації виробництва та трудової діяльності, зовнішньоекономічних зв'язків, податкового законодавства, для прогнозування розвитку економіки, енергетики та енергоефективності була використана методика сценарійного прогнозування.

Згідно з КДПЕ України, на рівні 2010 р. при споживанні первинних ПЕР у обсязі 326,1 млн. т у. п. обсяг їх імпорту планується у розмірі 113,6 млн. т у. п., або 34,8% від обсягу споживання. Забезпеченість національної економіки України власними ПЕР за період 1995-2010 рр. зростатиме з 47 до 65,2%, або в 1,387 рази. Розрахунки показали, що підвищення на 38% самозабезпеченості економіки України первинними ПЕР здійснюватиметься таким чином: енергозбереження - 55%, збільшення обсягів виробництва паливних ресурсів та використання НПДЕ - 45%.

На завершення параграфу зазначимо, що КДПЕ України вміщує комплекс практичних заходів щодо підвищення енергоефективності, який охоплює всі галузі економіки та соціальну сферу. Загальний обсяг економії ПЕР за програмою практичних заходів (108,8 млн. т у. п.) становить близько двох третин існуючого загального потенціалу енергозбереження (145-170 млн. т у. п.). Це свідчить про те, що в результаті реалізації Програми має докорінно підвищитись енергоефективність національної економіки.

За рахунок зменшення обсягів спалювання органічного палива викиди шкідливих газів зменшаться по окислах сірки на 1,17 млн. т, по окислах азоту - на 338 тис. т, по тепличних газах - на 130 млн. т.

Екологічний ефект від виконання завдань КДПЕ має виключно важливе значення з точки зору значного пом'якшення екологічно небезпечної ситуації в окремих промислових районах нашої держави.

Якщо у 1990 р. рівень ефективності в економіці України, оцінений по сукупності питомих витрат палива та енергії в основних виробничих процесах, був удвічі нижчим від рівня енергоефективності промислово розвинутих країн Західної Європи, то в 2010 р. різниця між ними становитиме тільки 15-20%. і хоч за межами 2010 р. темпи підвищення енергоефективності помітно знизяться, при нормальних економічних та політичних умовах українська економіка зможе досягти західного рівня енергоефективності у 2014-2016 рр.

Реалізація КДПЕ України потребує створення системи супроводження програми, зокрема постійної інформаційно-аналітичної підтримки. Така система повинна відслідковувати та коригувати виконання проектів програми згідно зі змінами у законодавстві України та її нормативної бази, уточненням умов розвитку економіки та енергопостачання, змінами кон'юнктури світового та внутрішнього ринків, екологічними обмеженнями та вимогами, науково-технічним прогресом.

Енергозберігаючі матеріали та конструкції. Матеріали та конструкції, які використовуються в енергозбереженні, розподіляються на дві групи:

  • матеріали та конструкції для створення власне енергозберігаючих техніки та технологій;
  • матеріали та конструкції для утеплення будинків і споруд.

Вимоги до характеристик складових першої групи обумовлюються сферою їх використання, режимами роботи відповідної техніки та технологій. Так, до цих матеріалів можуть висуватися вимоги ефективного теплообміну чи теплоізоляції, електропровідності чи електроізоляції, жаростійкості та корозієстійкості. Конструкції можуть виконувати функціональне призначення як ємностей, несучих конструкцій тощо.

У 1989 р. відбулася справжня революція при прокладанні водопровідно-каналізаційних мереж - з'явилось багато систем з синтетичних матеріалів. Першу мережу з поліхлорвінілу (ПХВ) у Німеччині вироблено в 1938 р., і вона успішно експлуатується й зараз. Труби з ПХВ мають такі переваги: низький коефіцієнт теплопровідності, відсутність корозійних процесів, зменшення гідравлічних опорів потоку, фізіологічну нейтральність та значну хімічну стійкість, стійкість на вплив блукаючих струмів, гасіння різних типів коливань, невелику вагу, гарантований термін експлуатації (до 50 років).

Недоліками труб з ПХВ є невелика стійкість до дії ультрафіолету, невелика вогнестійкість та механічна міцність, великий коефіцієнт теплового розширення, зменшення міцності на удари при мінусових температурах.

Існуючі способи теплової ізоляції повинні забезпечувати вирівнювання температурних нерівномірностей в елементах обладнання, зменшувати зростання термостомлених напруг у стінках, збільшувати ресурс роботи енергоблоків та підвищувати їх маневрові характеристики.

Більша половина резерву енергозбереження в житловому фонді (52,3%) пов'язана з тепловою ізоляцією загороджувальних конструкцій житлових будинків. Зараз втрати теплової енергії через стіни в середньому становлять 21,6%, через вікна - 26,6%. Впровадження у комунальній теплоенергетиці труб у пінополіуретановій ізоляції дозволить заощадити при транспортуванні до 18 млн. Гкал тепла, що еквівалентно 3 млн. т у. п.

Більш детально зупинимося на характеристиці матеріалів та конструкцій, які за функціональним призначенням можна об'єднати в групу, призначену для створення "теплого будинку" ("термобудинку"). Слід зазначити, що щорічні втрати тепла в будівлях житлового та державного секторів складають до 10 млн. ккал. Втрати тепла в будівлях Північної Європи - у 2-4 рази менші.

Введені в Україні нові нормативи теплової ізоляції стін, що в 2-2,5 рази перевищують попередні, вимагають значного зменшення теплових втрат. Так, згідно з нормативами (термічний опір зовнішніх стін не менше 2,2 м2 °С/Вт) стіни з монолітної цегляної кладки для північних районів України повинні зводитися товщиною близько 150 см, а товщина одношарових панелей повинна бути близько 65 см. Звичайно, на практиці це виконати неможливо, тому єдиним способом утеплення стін повинно стати використання шару з ефективного утеплювача.

Підвищення теплозахисних властивостей огороджуючих конструкцій будівель є одним із основних напрямків енергозбереження. Ця проблема повинна вирішуватися комплексно - шляхом впровадження сучасних технічних та конструктивних рішень теплозахисту будівель під час будівництва чи ремонту, впровадженням енергозберігаючого децентралізованого теплопостачання та локального комбінованого виробництва теплової і електричної енергії. Важливим є запуск у виробництво будівельних панелей з вищою теплостійкістю.

В даний час запроектована теплоізоляційна спроможність панелей, що виробляються на будівельних комбінатах України, складає до 1,40 м2 °С/Вт, що в 3-3,5 рази нижче порівняно з подібними західними панелями. Налагодження виробництва та використання нових будівель з вищою теплоізоляцією дає можливість зменшити потреби тепла на 30-40%. Важливим при цьому є випуск утеплюючих матеріалів.

Згідно з діючими в Україні нормами, у теплий період року температура в приміщенні не повинна підніматися вище 20-25 °С при відносній вологості 60-30% та швидкості руху повітря 0,3 м/с; у холодний та перехідний періоди року температура в приміщенні не повинна опускатись нижче 18 °С (нормовані значення - 20-22 °С) при вологості 45-30% та швидкості руху повітря 0,2 м/с.

Тому до утеплюючих матеріалів та конструкцій висуваються такі вимоги:

  • низька теплопровідність;
  • стійкість до коливань температур при експлуатації;
  • однорідність властивостей;
  • оптимальна густина;
  • низький рівень загорання та вибухобезпечність;
  • міцність при транспортуванні та монтажу;
  • волого- та водостійкість;
  • стійкість до впливу біологічних факторів;
  • хімічна стійкість;
  • нешкідливість для людини.

Перспективним матеріалом для панелебудування є неавтоклавні ніздрюваті бетони. Ніздрюваті матеріали, де 70-80% об'єму складає повітря, є найбільш ефективними серед відомих типів бетону з точки зору теплоізоляції, а також раціональними у витратах матеріалів на одиницю маси. Серед матеріалів такої структури особливе місце займає неавтоклавний теплоізоляційний пінобетон. Його характеристики:

  • легкість отримання заданої міцності на стискання;
  • висока тепло- та звукоізоляція;
  • низьке водопоглинання;
  • висока морозо- та пожежостійкість;
  • екологічна чистота.

Основним компонентом неавтоклавного пінобетону є портландцемент та піноутворювач СДО. Ефективними засипними утеплювачами є кремнезит та кремнепор. Плита товщиною 5 см із пористого бетону рівноцінна за теплоізоляційними властивостями 15 см цегляної стіни чи 30 см бетону.

До теплоізоляційних матеріалів належать пінополістирол, пінополіуретан, скловолокно, мінеральна вата. Так, 25 см пінополістиролу за своїми тепловими властивостями еквівалентні понад 125 см цегляної стіни.

Сама теплоізоляція повинна проводитися як ззовні будинку, так і в середині його.

Відома технологія створення "теплого будинку" за рахунок пінополістирольних блоків. З цих блоків спочатку формується стінова конструкція, що являє собою опалубку. Потім у середину порожніх пінополістирольних блоків заливається бетон. Це дозволяє перетворити будинок у монолітну гратчасту конструкцію з тепло-ізолюючим прошарком як ззовні, так і зсередини. Зовнішній шар теплоізоляції не дозволяє бетону переохолоджуватися у холодні пори року. Внутрішня ізоляція запобігає непродуктивним витратам теплоти на нагрівання масивних бетонних конструкцій.

Для запобігання втратам тепла через вікна поряд з трьохшаровим склінням зараз широко використовуються склопакети. Віконні системи на основі склопакетів розподіляються на три групи: пластикові, алюмінієві та дерев'яні.

Віконні системи на основі полівінілхлоридних профілів можуть формуватися з використанням теплоізоляційних матеріалів та армуватися металом для посилення несучих властивостей більших поверхонь. Алюмінієві віконні системи для підвищення теплоізоляції вимагають також використання теплоізолюючих матеріалів. Вікна з металевим профілем, враховуючи їх міцність та хімічну стійкість, найкраще використовувати у промислових і адміністративних будинках.

Для підвищення енергозберігаючих властивостей вікон на них доцільно наносити теплозахисний шар Low-Е покриття. Такі плівки на основі конструкцій багатошарового полістиролового покриття можуть селективно відбивати тепло та пропускати світло. Вони забезпечують економію електроенергії взимку та влітку, а також і кращу видимість. Плівки відбивають теплові сонячні промені та зменшують нагрівання приміщення до 80%, що зменшує витрати на кондиціювання. Взимку плівка відбиває знову у приміщення до 30% тепла, яке може бути втрачено через вікно.

Вчені інституту світлотехніки в м. Кельні прийшли до висновку, що є можливість заощадити до 80% електроенергії, яка витрачається протягом дня для освітлення темних приміщень. З цією метою вони розробили систему світло-відбиваючих плівок та призм із синтетичних матеріалів, які монтуються на вікнах та посилають відбите світло знову у приміщення.

Механізм стимулювання енергозбереження

Відсутність у підприємств стимулів до зниження витрат і обмежень витратної частини дозволяє перекладати на споживачів їх невиробничі витрати. Енергозбереження є ключовим завданням комунальних перетворень. Можна ефективно виробити енергію в сучасній котельні з високим ККД, а потім змарнувати її в опалюваних будинках.

Закони України "Про енергозбереження" із змінами та доповненнями, "Про теплопостачання" задекларували необхідність стимулювати діяльність у сфері енергозбереження. Однак енергоємність українського ВВП залишається найвищою в Європі.

Шляхи впровадження та удосконалення економічних механізмів передбачено розділом 3.1 Комплексної державної програми енергозбереження України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.06. 2000 №1040. Зокрема, це реформування податкової політики, комерціалізація діяльності у сфері енергозбереження, масове застосування приладів обліку та ін., для чого передбачалося внесення змін та доповнень до законів України:

  • "Про лізинг", "Про оренду державного та комунального майна", "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині тлумачення оренди та лізингу, термінів дії договору, учасників угоди - юридичних та фізичних осіб;
  • "Про податок на додану вартість" в частині знижок або відміни податку на додану вартість на енергоефективну продукцію, яка виготовляється для власного або загального користування чи ввозиться з-за кордону, та застосування пільгових ставок ввізного мита для енергоефективного обладнання;
  • "Про систему оподаткування" стосовно відновлення діяльності загальнодержавного фонду енергозбереження та джерел його наповнення;
  • "Про концесію" в частині надання гарантій інвестору щодо обов'язкового повернення йому вкладених коштів;
  • "Про Бюджетний кодекс" в частині здійснення оподаткування коштів, отриманих від впровадження заходів з енергозбереження, за нульовою ставкою.

Потребують термінового затвердження в установленому порядку Правила постачання та користування тепловою енергією та Правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії.

Заходи з енергозбереження у системах теплопостачання міст дозволять підвищити загальну ефективність використання палива на 18-23%.

При нормальних договірних відносинах завжди мають бути продавець товару і його покупець або виконавець робіт, послуг і замовник. Договірні відносини повинні базуватися на суворій платіжній дисципліні та взаємній економічній відповідальності. Підприємства, що експлуатують житловий фонд, могли б бути договірною стороною, зацікавленою в зменшенні тепло-споживання, якби отримували частину заощаджених мешканцями коштів або надбавку до вартості обслуговування внутрішніх систем опалення і гарячого водопостачання, але така схема ніде не застосовується.

Жоден економічний механізм не функціонуватиме без організації достовірних вимірювань обсягів теплової енергії і води, на підставі яких може бути організовано комерційний облік. Держава повинна терміново знайти відносно невеликі кошти на переробку більшості держстандартів, норм і правил, зокрема "Котельні установки", "Теплові мережі" тощо, тому що, по-перше, проектувальники не закладатимуть в проекти енергоефективні рішення, доки у них не буде затвердженої методики, а по-друге, практика розробки нормативних документів за кошти приватних організацій призводить до лобіювання через ці документи інтересів конкретних виробників.

На сьогодні в державі практично відсутні схеми теплопостачання населених пунктів. Нормативна база щодо схем теплопостачання та енергобалансу України передбачена Законом України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки".

Основними напрямками урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.01. 2006 №42, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06. 2006 №363-р "Про першочергові заходи щодо реформування житлово-комунального господарства", Розпорядженням Президента України №1199/2005 рп "Про заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки України", Указом Президента України №1863/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення".

Відповідно до Плану невідкладних заходів щодо стабілізації положення в паливно-енергетичному комплексі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000р. №538, була передбачена підготовка пропозицій щодо розробки в 2001 р. загального енергобалансу України. Проте питання його розробки і системного економічного аналізу і сьогодні залишається відкритим.

Розробка оптимальних схем теплопостачання дає змогу:

  • перерозподілити теплові навантаження для максимально можливого завантаження найбільш економічних теплоджерел;
  • здійснювати переведення у резерв, консервацію або ліквідацію найбільш неефективних джерел;
  • переводити частину котелень на роботу в піковому режимі, розробляти схеми їх спільної роботи з базовими джерелами;
  • вдосконалити схеми теплових мереж для забезпечення можливості повного завантаження ефективних теплоджерел, а також розумно поєднати надійність та мінімальні теплові втрати;
  • визначити райони і окремі будівлі, теплопостачання яких доцільно здійснювати від децентралізованих джерел;
  • розробити заходи щодо зростання енергоефективності;
  • оптимізувати температурний графік для кожного теплоджерела, визначити необхідність зміни схеми теплопостачання (з відкритої на закриту, із залежної на незалежну) і методу регулювання (якісне, кількісне, ступінчасте);
  • визначити резерви теплової потужності в районах міста;
  • визначити роботи для нетарифного фінансування з бюджетів і можливих інвестиційних проектів.

Структура енергетичного балансу багато в чому визначає можливості енергозбереження у різних напрямах і оптимальне поєднання енергоощадних заходів. Знання цієї структури дає змогу ухвалювати економічно обґрунтовані інженерні рішення для зниження енергоспоживання і досягати максимального енергозбереження при мінімальних капітальних та експлуатаційних витратах.

Енергоощадні заходи в житлових будинках повинні бути такими, щоб споживач отримував реальне зниження величини оплати за теплову енергію та теплоносій, і водночас у всіх приміщеннях квартир додержувалися комфортні умови проживання, передбачені державним стандартом щодо параметрів мікроклімату в приміщеннях житлових будинків та санітарними правилами і нормами для житлових будівель і приміщень.

Ідеологія постанови Кабінету Міністрів України від 27.06. 2000 №1040, якою затверджені Невідкладні заходи щодо виконання Комплексної програми енергозбереження України, та проекту Цільової програми стабілізації роботи та розвитку комунальної теплоенергетики, розробленого Держбудом України, ґрунтується на стимулюванні діяльності лізингодавців з постачання енергоефективного обладнання та матеріалів, гарантованого повернення коштів за рахунок економії енергоносіїв, накопичення таких коштів на окремих рахунках підприємств та використання їх постійно для енергоощадних заходів "револьверним" ефектом.

За прогнозними розрахунками, в комунальній теплоенергетиці тільки зменшення споживання природного газу за ціною 130 дол. США за 1000 м3 у грошовому еквіваленті становитиме 1,3-1, 8млрд. грн. на рік залежно від прийнятих рішень щодо оподаткування цієї суми. Зазначені кошти дозволять на першому етапі протягом 2007-2010 рр. здійснити заміну 50% зношених і аварійних мереж та завершити їх заміну протягом наступних трьох років до 2013р., реконструювати близько 6000 котелень упродовж 2014-2015 рр.

Ризики:

  • зростання цін на енергоносії;
  • наявність розбіжностей між нормами різних законодавчих актів, що формують механізм стимулювання енергозбереження;
  • торпедування прийняття відповідних законодавчих актів газовим "лобі" у Верховній Раді України; Мінімізація ризиків:
  • затвердження Кабінетом Міністрів України механізму коригування тарифів на теплову енергію та житлово-комунальні послуги залежно від зміни цін на енергоносії;
  • внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо розгляду в першочерговому порядку законодавчих актів з питань енергозбереження;
  • прийняття законодавчих актів щодо механізму стимулювання енергозбереження пакетом, у тому числі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України";
  • внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо затвердження законодавчих актів з питань енергозбереження простою арифметичною більшістю голосів народних депутатів України, що взяли участь у голосуванні.

Комплексна програма наукових досліджень НАН України «науково-технічні основи вирішення проблем енергозбереження»

Концепція комплексної програми. Початок ХХІ століття характеризується глибокими трансформаціями уявлень світової спільноти про найбільш ефективні та раціональні джерела енергетичних ресурсів.

Наразі людство вже підійшло до порогу, за яким починає працювати фактор вичерпання первинних ресурсів, і в першу чергу, нафти та природного газу. Цей процес відбувається на фоні значного підвищення попиту на ці енергоносії, що призвело до лавиноподібного зростання світових цін на нафту та газ. За таких умов повинна відбуватися і відбувається зміна конкурентноспроможного складу енергетичних технологій і структури вживаних енергоресурсів, зміна джерел енергії та витіснення технологій виробництва електроенергії і тепла на основі вуглеводнів іншими технологіями, що використовують вугілля, уран та відновлювані енергоресурси.

Окрім цього, значне зростання цін на енергоресурси обумовлює нову хвилю потужного процесу їх ощадливого використання, що спостерігається в переважній більшості країн світу, і перш за все, в промислово розвинених країнах.

Енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів стали наріжними каменями енергетичної політики цих країн. Для діяльності у сфері енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Ще наприкінці минулого століття витрати на тонну умовного палива, отриману за рахунок енергозбереження, були в декілька разів менші за витрати на її видобуток чи закупівлю. В останні роки у зв’язку зі значним зростанням цін на енергоресурси зазначена тенденція явно посилилась.

Для України переваги енергозбереження набувають особливого значення у зв’язку з низкою додаткових факторів. Україна є енергодефіцитною країною, яка свої потреби в первинних енергоресурсах задовольняє за рахунок їх власного виробництва лише на 45%. В її паливно-енергетичному балансі домінує природний газ, його частка становить 41%, що значно перевищує відповідні показники таких країн, як США та Велика Британія, які, на відміну від України, мають значні поклади і обсяги власного видобутку природного газу.

Україна займає одне з перших місць у світі за обсягами імпорту природного газу (понад 56 млрд. куб. м.), який здійснюється з території однієї країни. Все це разом взяте створює загрозу енергетичній і національній безпеці України.

Основний показник ефективності використання енергетичних ресурсів, а саме, енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні значно вищий, ніж у промислово розвинених країнах. Це є наслідком значної технологічної відсталості, недосконалої галузевої структури вітчизняної економіки та впливу її «тіньового» сектору. Така ситуація об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку, що посилюється умовами її зовнішньої енергетичної залежності.

На відміну від країн Заходу, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України це – питання виживання, оскільки з нинішніми показниками енергоефективності ми не зможемо в майбутньому достойно ввійти в співтовариство європейських країн.

Проблема неефективного, нераціонального споживання палива та енергії має вкрай негативні соціальні наслідки: значна частина міського населення України забезпечується водопостачанням нерегулярно, звичним явищем у регіонах стали відключення від електропостачання, якість теплопостачання, як правило, не відповідає встановленим вимогам, поступово руйнується інфраструктура паливно-енергетичного комплексу та комунальних підприємств водо- і теплопостачання, що останнім часом вже призводить до техногенних катастроф.

Енергозбереження має суттєвий вплив на енергетичну безпеку держави, оскільки неефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів вимагає великих обсягів (понад 50%) їх імпорту, що обумовлює значну залежність від країн-експортерів. Разом із тим потенціал енергозбереження в Україні сягає показників, що співставні із загальними обсягами споживання паливно-енергетичних ресурсів. Його реалізація дозволить здебільшого зняти гостроту проблеми зовнішньої енергетичної залежності.

Фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. В цілому тут фокусуються проблеми як ефективності власне паливно-енергетичного комплексу, так і здатності останнього забезпечити ресурсами належне функціонування національної економіки.

Низька енергоефективність стала одним із чинників кризових явищ в українській економіці. Дійсно, у структурі витрат на виробництво промислової продукції в першій половині 90-х рр. майже втричі зросла вартісна складова енергоресурсів у матеріальних витратах на цю продукцію, сягнувши 42% їх загального обсягу.

Першопричиною цих явищ стало істотне зростання вартості імпортних енергоресурсів упродовж означеного періоду. Як результат, складова витрат на енергоресурси у структурі ціни промислової продукції протягом 1990-1997 рр. зросла у межах 6,2-18,9%, а рентабельність, навпаки, зменшилась від 16,8% до свого мінімального значення у 1997 році – 5,7% і лише в наступні роки почала зростати.

Низька рентабельність стала, в свою чергу, однією з причин вимивання обігових коштів з економіки. Таким чином, низька енергоефективність виявилась водночас і однією з основних причин кризових явищ у національній економіці, і їх наслідком.

Основними стратегічними напрямами підвищення енергетичної ефективності та реалізації потенціалу енергозбереження є технологічна та структурна перебудова економіки і соціальної сфери країни, створення економічних, адміністративних і нормативно-правових механізмів, що забезпечують зростання енергоефективності та обсягів енергозбереження.

Дослідження показали, що серед зазначених напрямів провідну роль відіграє технологічна перебудова економіки та соціальної сфери країни. За умови досягнення показників енергетичної ефективності, що характерні для промислово розвинених країн, обсяги заощадження енергоресурсів в Україні за рахунок технологічного фактору можуть становити сотні мільйонів тонн умовного палива.

Технологічна перебудова економіки країни в цілому, її окремих галузей та підприємств передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску енергетично неефективної продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання, облікових приладів та систем.

У зв’язку з цим в даній комплексній програмі основна увага приділяється науково-технічним основам створення і впровадження прогресивного технологічного устаткування, процесів та систем, що забезпечують технологічну перебудову і основні обсяги енергозбереження в базових галузях економіки і соціальній сфері України. За своєю суттю енергозбереження по технологічному фактору розділяється на галузеве та міжгалузеве. Оцінку потенціалу та досяжних рівнів галузевого енергозбереження доцільно провести за наступними основними напрямами:

  • впровадження нових енергозберігаючих технологій;
  • впровадження нового енергоекономічного обладнання;
  • удосконалення існуючих технологій;
  • удосконалення енерговикористовуючого обладнання;
  • підвищення якості продукції, вдосконалення сировини та матеріалів;
  • заміщення і вибір найбільш ефективних енергоносіїв;
  • зменшення втрат сировини та матеріалів;
  • скорочення втрат енергоресурсів;
  • організаційно-технічні заходи.

Міжгалузеве енергозбереження з огляду на технологічний фактор є одним із найбільш ефективних і масштабних напрямів енергозбереження, що може суттєво впливати на рівні енергоспоживання. До основних міжгалузевих заходів відносяться:

  • використання сучасних ефективних систем обліку та контролю за витратами енергоресурсів;
  • використання вторинних енергетичних ресурсів;
  • впровадження автоматизованих систем керування енергоспоживанням;
  • використання економічних систем і приладів електроосвітлення;
  • впровадження сучасних систем і засобів силової електроніки;
  • вдосконалення систем теплопостачання;
  • вдосконалення структури парку електроприладів у галузях тощо.

У відповідності з викладеним в межах даної комплексної програми заплановано проведення наступних досліджень:

  • наукові основи та методологія визначення потенціалів, економічно доцільних обсягів енергозбереження та показників енергетичної ефективності на макроекономічному, галузевому і технологічному рівнях;
  • науково-технічні основи та заходи зі створення і реалізації інформатизаційних технологій обліку виробництва, транспортування і споживання енергоресурсів;
  • науково-технічні основи і заходи зі створення та впровадження систем і приладів електроосвітлення, силової електроніки, вдосконалення систем тепло-забезпечення;
  • прогресивні технології і енергозберігаючі заходи в металургії, металообробці, будівництві, електрозварюванні та в споріднених процесах;
  • науково-технічні основи та енергозберігаючі заходи у виробництві, транспортуванні і використанні електричної і теплової енергії;
  • прогресивні технології та енергозберігаючі заходи у видобутку та збагаченні вугілля;
  • енергозберігаючі технології та заходи у видобутку, транспортуванні та споживанні нафти і природного газу;
  • енергозберігаючі технології і заходи в житлово-комунальному господарстві та на транспорті.

Дослідження і впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій дають можливість реалізувати великі обсяги заощадження енергоресурсів в Україні і підвищити показники енергоефективності до рівнів провідних країн світу.


09.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!