Osvita.ua Вища освіта Реферати Екологія Охорона природи у Вінницькій області. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Охорона природи у Вінницькій області. Реферат

Екологічна ситуація у Вінницькій області. Антропогенний вплив на природне середовище. Атмосферне повітря. Водні ресурси. Загальна характеристика. Характеристика стану поверхневих водойм області. Створи річки Південний Буг. Створи річки Дністер. Земельні ресурси та ґрунти. Надра. Відходи. Рослинний світ

Екологічна ситуація у Вінницькій області. Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м), південно-західна – Подільською височиною (висотою до 362 м). Поверхня області – хвиляста рівнина, полого нахилена у південному і південно-східному напрямах, розчленована глибокими долинами річок, подекуди – ярами та балками. Значна глибина розчленування в Придністров’ї.

В геоструктурному плані основна частина території області припадає на південно-західну окраїну Українського кристалічного масиву, складеного архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де породи фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих, переважно осадових відкладів.

Клімат помірно континентальний з м’якою зимою й теплим вологим літом. Пересічна температура січня -4, -6 °С, липня +18,6, +20,5 °С. Річна кількість опадів 520 –590 мм, з них близько 80% припадає на теплий період року.

Область займає площу 26,5 тис. кв. км, що становить 4,5% території України.

Вінниччина межує з республікою Молдова. Державний кордон проходить на південному заході області, по річці Дністер, на ділянці довжиною в 202 кілометри. Крім того, вона межує з 7 адміністративними областями України: Житомирською з півночі, Київською із північного сходу, Черкаською з сходу, Кіровоградською з південного сходу, Одеською з півдня, Чернівецькою з південного заходу та Хмельницькою з заходу.

Вінниччина багата на різноманітні корисні копалини. Найбільше господарське значення мають родовища каолінів та будівельного каменю.

Ґрунти переважно опідзолені (до 65%). На північному сході переважають чорноземи. В центральній частині – сірі, темно-сірі й світло-сірі лісові, на південному сході і в Придністров’ї – глибокі чорноземи та опідзолені ґрунти. Близько 70% території області розорано.

Загальна площа лісового фонду області – 356,5 тис. га (13,5% території області). Переважають широколисті ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в’яза; рідше змішані – сосна, дуб, береза граб.

На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків загальною довжиною 11,8 тис. км, в т. ч. 230 річок завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків сумарна площа яких становить близько 32 тис. га.

Чисельність населення області (станом на 01.01. 2001 р.) 1799,3 тис. чол., в т. ч. міського - 877,1 тис. чол. (48,7%) сільського - 922,2 тис. чол. (51,3%) Щільність населення на км2 — 69,0 чол.

В структурі промислового виробництва провідне місце належить переробній промисловості - 70,5%, в т. ч. харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів - 46,8%, машинобудування -11,9%. На долю виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла, води припадає 28,3%. На добувну промисловість – 1,2%.

Площа сільськогосподарських угідь складає 2020,1 тис. га, або 4,8% угідь України, з них: ріллі 1730,6 тис. га - 5,2% ріллі України; багаторічних насаджень - 51,9 тис. га.

Сучасний стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області характеризується як відносно стабільний.

Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2001 році зменшилась в порівнянні з 2000 роком з 80,1 до 71,7 тис. тон. Це пов’язано, в основному, з покращенням якості твердого палива, особливо на Ладижинській ТЕС, на долю якої припадає 76, 9% викидів. Друга причина - газифікація ряду підприємств, зокрема цукрових заводів на долю яких приходиться 5,2% викидів. Так з 28–ми заводів, що переробляли цукровий буряк в 2001 році – 17 працювали на природному газі.

Разом з цим спостерігається ріст викидів від автомобільного транспорту. Зокрема у м. Вінниці кількість викидів від автотранспорту в 2000 році становила 19, 5 тис. тонн, що значно перевищує викиди від стаціонарних джерел (2,14 тис. тонн). В результаті, середньорічні концентрації оксиду вуглецю в повітрі в м. Вінниці за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології становили 1,33 ГДК, а максимальні концентрації – 5,33 ГДК.

Якість води у поверхневих водоймах області в цілому, за основними показниками, знаходилася на рівні 2000 року. За органолептичними показниками якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідала нормам. Але у цілому вода поверхневих водойм Вінниччини за більшістю хімічних показників безпечна. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.

Сумарний забір води в порівнянні з 2000 р. в області зменшився з 711,5 до 708,4 млн. м3. Нормативно очищених вод скинуто на 3,156 млн. м3 менше.

Кількість скинутих забруднених вод збільшилась з 63,10 млн. м3 в 2000-му до 67,86 млн. м3 в 2001-му році. Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації.

На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн. м3/ рік. В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,838 млн. м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн. м3 стоків. При цьому необхідно зазначити, що минулий рік був несприятливим для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000 р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув.

Стан будівництва, реконструкції, модернізації ОСК викликає занепокоєння. В 7 - ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації.

Для виділення в натуру прибережних захисних смуг річок і водойм, виготовлено і виноситься в натуру проект прибережної захисної смуги ріки Південний Буг. На стадії розробки знаходиться аналогічний проект для ріки Дністер. Однак, через відсутність коштів на виконання проектних робіт стримується розробка та винесення в натуру проектів прибережних захисних смуг малих річок і водойм.

Найбільш проблемними об’єктами Вінницької області в поводженні з відходами є полігон твердих побутових відходів м. Вінниці, що знаходиться в селі Стадниця Вінницького району, золовідвал Ладижинської ТЕС у с. Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об’єднанні «Хімром» у м. Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с. Джурин Шаргородського району.

Існуючий полігон твердих побутових відходів м. Вінниці вичерпав свій ресурс ще в 1987 році, його експлуатація офіційно заборонена з 1994 року.

Золовідвал Ладижинської ТЕС, що займає територію 186 га, вичерпав свій ресурс у 1984 році. Ладижинською ТЕС замовлено проект реконструкції золовідвалу, який знаходиться на стадії розробки.

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2001 року виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. Враховуючи 1023,7 т пестицидів, що заскладовано в Джуринському отрутомогильнику (Шаргородський район) у 1978 р., існування такої великої кількості токсичних речовин на території області є небезпечним для довкілля.

Відомі випадки, коли непридатні пестициди виявляли за межами складів – на смітнику, в лісосмузі і навіть на березі річки. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем.

В області відмічається ріст загальної захворюваності населення у всіх районах і м. Вінниці. Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків та дітей. Однак, за період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.

Стратегічним для області завданням є збільшення лісистості території з 14,2 до 20-25%.

Стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року лісовим масивам області було завдано великої шкоди. Площа пошкоджених лісів становить 230755 га, маса пошкодженої деревини близько 6,6 млн. м3. Особливо постраждали лісові масиви. В окремих місцях пошкоджено 60-80% загальної кількості дерев. У 2001 році усі зусилля лісокористувачів були направлені на ліквідацію наслідків стихії. В першу чергу проводилося очищення лісів від захаращеності. За даними ДЛГО "Вінницяліс" роботи завершені на всій площі, по ВОСЛП "Віноблкомунліс" виконані на 85%.

Пошкоджені стихією насадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу, виникнення лісових пожеж. У Немирівському лісництві Іллінецького ДЛГ було виявлено вогнище небезпечного шкідника лісу золотогуза, яке було знищене за допомогою авіації. Випадків виникнення лісових пожеж на території області у 2001 році не виявлено.

У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення скоротилися у порівняні із 1999 роком більше ніж у 3 рази, об'єми створення полезахисних смуг - у 4 рази. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів і виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення.

Проблемі озеленення міст та інших населених пунктів теж не приділяється належна увага. Як і лісам області зеленим насадженням було нанесено великої шкоди в результаті ожеледі, яка сталася наприкінці 2000 року. В даний час гостро постає питання заміни зрізаних пошкоджених дерев. Однак у 2001 році створено лише 1,8 гектара нових зелених насаджень.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані погіршуються, що веде до скорочення чисельності мисливських тварин. Так, поголів'я лосів за 2001 рік скоротилося в порівняні з 2000 роком на 48 голів або на 28,4%. Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 483 голови, бобра на 91 голову. Зменшилося також поголів'я всіх видів пернатої дичини: фазани - на 1153 голови,, качки - на 8554 голів, лиски - на 8992 голови.

Різко зросла чисельність лебедя - шипуна (в порівнянні з 1995 роком майже в 3 рази). У 2001 році в порівнянні з 2000 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: олень плямистий - на 1,2%, тхір чорний - на 249,1%, дещо зросла чисельність кабана, оленя благородного, єнотовидного собаки, видри, ондатри.

У 2001 році проводилася робота по розселенню плямистих оленів. Розселені в попередні роки нові популяції байбака та оленя благородного прижилися в області, їх чисельність збільшується. Також зростає в області чисельність зубра європейського станом на 1.01. 2002 р. поголів'я тварин становило 117 голів.

У водоймах області зустрічаються 4 види риби занесеної до Червоної книги України: вирезуб, марена дніпровська, чоп великий, стерлядь. При проведені промислового вилову риби зустрічаються прилови в промислі 1-2 шт., в основному марена дніпровська.

На Вінниччині створено 20 заказників, 10 пам’яток природи, 11 парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 228 територій і об`єктів різних категорій місцевого значення. Вони займають площу 20624,69 га, що становить 0,78% території області. У 2001 році площа ПЗФ не змінилась.

Протягом 2001 року основним напрямком роботи було підтримання і розвиток існуючих територій та об`єктів ПЗФ, виявлення та проведення обстеження територій, перспективних для резервування та наступного заповідання.

Підготовлено матеріали на розгляд сесії обласної ради щодо трьох об`єктів місцевого значення загальною площею 493,2 га та завершено підготовчу роботу із створення загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення «Згарський» площею 3018,7 га.

Для розширення територій з особливим статусом охорони з 2000 року проводиться формування екологічної мережі, яка повинна об`єднати існуючі та новостворювані об`єкти природно-заповідного фонду.

Розбудова екологічної мережі області планується за рахунок створення національного природного парку «Південне Поділля», трьох регіональних ландшафтних парків та тринадцяти заказників, площею 46,8 тис. га. Перелічені об`єкти повинні розширити сітку природних ядер, що з`єднуватимуться між собою екологічними коридорами. Створення перелічених структурних ланок дозволить у 2 - 2,5 рази збільшити площу природно-заповідного фонду області та сформувати цілісну систему екологічної мережі.

Антропогенний вплив на природне середовище

Атмосферне повітря. Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2001р. зменшилась в порівнянні з 2000р. на 8419 т, що, як видно з таблиці 2.1. 4, пов’язано в основному із покращенням якості твердого палива, що використовується Ладижинською ТЕС:

Таблиця 2.1. 4.

Параметр

2000 р.

2001 р.

Виробництво електроенергії млн. кВт / год.

4354,974

4394,799

Зольність вугілля, %

48,8

32,89

Калорійність вугілля, ккал / кг

3082

4036

Вміст сірки в вугіллі, %

2

0,86

Кількість спаленого вугілля, т

1817612

2000387

 

Основними забруднювачами повітряного басейну залишаються підприємства, основними видами економічної діяльності яких є: виробництво тепло - та електроенергії, транспорт, переробна промисловість. Доля викидів Ладижинської ТЕС складає 76, 9%, цукрових заводів області – 5, 16%. З 28 –и цукрових заводів, що переробляли цукровий буряк в 2001 р. (всього їх в області 38) працювали на природному газі 20, більшість з них провели режимно-налагоджувальні роботи на котлоагрегатах, що дозволило більш економічно вести режим спалювання, відповідно зменшило викиди в атмосферне повітря.

На контролі в держуправлінні в 2001р. було виконання підприємствами області 223-х заходів по зменшенню викидів забруднюючих речовин з очікуваним ефектом зменшення викидів на 3179,3 т. Виконано 21 захід з ефектом 471,7 т.

Найбільш значні серед виконаних:

  • організація гідропилоподавлення на Демидівському гранітному кар’єрі (Жмеринський район);
  • проведення режимно-налагоджувальних робіт на Турбівському, Махаринецькому, Бродецькому, Бабинському, Крижопільському цукрозаводах; Тростянецькому спиртозаводі; Погребищенському маслозаводі; комунальних котельнях в м. Калинівка, Гайсин, Могилів – Подільський.

Залишились невиконаними режимно-налагоджувальні роботи на котлоагрегатах Кам’яногірського, Бершадського цукрозаводів, ДП «Комунальник» (смт. Турбів), Вінницького підшипникового заводу та ряду інших підприємств; не встановлено золовловлювач на котельні Росошанської паперової фабрики.

За статистичними даними кількість викидів від автомобільного транспорту в м. Вінниці в 2000 р. становили 19, 5 тис. т (від стаціонарних джерел тільки 2,14 тис. т), це викликано значним збільшенням кількості автомобілів: 72 тис. (в порівнянні з 1989р. – 25 тис.), як наслідок, середньорічні концентрації оксиду вуглецю в повітрі в м. Вінниці за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології становили 1,33 ГДК, а максимальні концентрації – 5,33 ГДК.

Водні ресурси

Загальна характеристика. Обліком використання води по Вінницькій області охоплено 2900 водокористувачів, в т. ч. по промисловості – 250, комунальному господарству – 120, сільському господарству – 2415, інших – 115. Форми 2ТП – водгосп прийнято та проаналізовано від 537 споживачів.

Забір води в порівнянні з 2000 р. (див. табл.) зменшився на 3,1 млн. м3 з 711,5 до 708,4 млн. м3, а також спостерігалось незначне зменшення використання води на 3,3 млн. м3 з 696,2 до 692,9 млн. м3 в основному за рахунок зменшення використання підземних вод на господарсько – побутові потреби, а також зменшення об’ємів переробки цукросировини (в 2000 р. було використано технічної води – 7,383 млн. м3, в 2001 р. – 5,519 млн. м3).

Зменшення обсягу забору підземних вод з 34,29 млн. м3 до 32,49 млн. м3 пояснюється реформуванням сільськогосподарського комплексу, яке призвело до зменшення поголів’я тварин та птиці та встановлення водомірної апаратури.

Втрати при транспортуванні суттєво не змінились, відповідно в 2001 р. –14,81 млн. м3, а в 2000 р. – 14,84 млн. м3.

Використання води на різні цілі в розрізі галузей, млн. м3:

промисловість, в т. ч.

598,2

600,9

- енергетика

575,0

580,2

- сільське господарство

27,86

27,02

- транспорт

4,738

4,288

- зв’язок

0,037

0,030

- будівництво

0,096

0,101

- торгівля

0,039

0,029

- житлово-комунальна

64,80

60,27

 

Нормативно очищених вод скинуто в 2000 р. – 8,99 млн. м3, а в 2001 р. –5,838 млн. м3, що менше на 3,156 млн. м3 (див. Табл.), що пояснюється в основному зменшенням нормативно очищених на спорудах очистки вод по Ладижинській ТЕС (2000 р. – 2573,3 тис. м3, 2001 р. - 480,6 тис. м3).

Збільшилась кількість скинутих забруднених вод. В 2000 р. їх обсяг складав 63,10 млн. м3, а в 2001 р. – 67,86 млн. м3. Кількість забруднених вод без очистки збільшилась з 1,553 до 6,543 млн. м3, це пояснюється тим, що в об’єднанні «Вінницяводоканал» промивні води з водопровідної станції в обсязі 4,4 млн. м3, в зв’язку із відсутністю норм ГДС, в 2001 році були віднесені в графу «забруднені без очистки».

Використання води в системах зворотного водопостачання залишилось на тому ж рівні.

Збільшення скиду нафтопродуктів (з 5,563 до 10,40 т.), хрому (з 0,077 до 0,34 т.), нікелю (з 0,792 до 0,246 т.) пояснюється збільшенням цих речовин на скиді після ОСК м. Вінниці в порівнянні з 2000 р. Причиною цього є:

  • зменшення об’єму стічної води, яка надійшла в 2001р. на очисні споруди каналізації;
  • збільшення об’єму виробництва продукції підприємствами м. Вінниці;
  • зміна методики визначення нафтопродуктів в зв’язку з акредитацією лабораторії «Вінницяводоканал».

Збільшення вмісту іонів кальцію (з 3,0 т в 2000 р. до 73,0 т в 2001 році) і сульфатів в стічних водах «Хімпрому» пояснюється збільшенням їх вимивання із відвалу фосфогіпсу та шламу станції нейтралізації.

На рівні минулого року залишились скиди БПК, азоту амонійного, нітритів, нітратів. Спостерігалось в порівнянні з 2000 роком зменшення вмісту фосфатів з 157,7 т до 116,1 т (станція Козятин, Калинівське ПВКГ та ВО «Вінницяводоканал», ВО «Хімпром»).

Порівняльна таблиця основних показників по формі 2 – ТП (Водгосп).

N

п/п

Назва показників

2000 р.

млн. м3

2001 р.

млн. м3

Порівняння

млн. м3

 

Забір води, фактично

711,5

708,4

-3,1

 

- в т. ч. підземних

34,29

32,49

-1,8

 

Використано води:

696,2

692,9

-3,3

 

- в т. ч. на госппитні потреби

62,64

57,73

-4,91

 

- в т. ч. на виробничі потреби

619,0

621,6

2,6

 

- в т. ч. на зрошення

0,051

0,05

-0,001

 

- в т. ч. на сільгоспводопостачання

14,47

13,61

-0,86

 

Загальне водовідведення:

660,5

640,2

-20,3

 

- скинуто забруднених вод

63,10

67,86

4,76

 

- скинуто нормативно чистих вод

569,7

566,5

-3,2

 

- скинуто нормативно очищених вод

8,99

5,834

-3,156

 

- скинуто в накопичувачі

18,67

17,76

-0,91

 

Втрати при транспортуванні

14,84

14,81

-0,03

 

Оборотне та повторно – послідовне

водопостачання

85,2

85,32

0,12

 

Скинуті забруднені води без очистки

1,553

6,543

4,99

 

Скинуті забруднені води недостатньої

степені очистки

61,55

61,32

-0,23

 

На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн. м3/ рік.

В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,838 млн. м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн. м3 стоків. Наведені цифри характеризують технічний стан ОСК в області.

Необхідно відмітити, що минулий рік був несприятливий для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув, його відновлення стало можливим тільки в теплу пору року (липень – серпень 2001р.). Значні перевищення нормативів якості скиду були допущені на ОСК м. Жмеринка (як ПВКГ, так і заводу «Сектор»), м. Шаргород, Іллінці, Томашпіль.

Стан будівництва, реконструкції, модернізації ОСК викликає занепокоєння. Лише в деяких населених пунктах області вказані питання в повній мірі вирішуються і будуються ОСК в смт. Піщанка, відбувається реконструкція ОСК в м. Шаргород (за кошти приватного маслозаводу), розробляється проектна документація реконструкції ОСК м. Іллінці (є дві альтернативи) та смт. Чернівці.

В 7 - ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації, в м. Жмеринка з 1998р. припинено будівництво каналізаційної мережі та КНС для підключення 400 – 600 тис. м3 / рік стоків із західної частини міста на міські ОСК, що нині працюють на 20 – 25% своєї проектної потужності.

Фінансування об’єктів, передбачених «Національною програмою екологічного оздоровлення Дніпра» (будівництво та розширення ОСК в смт. Оратів, Погребище, м. Козятин, с. Кашперівка Козятинського району) не відбувається.

У ряді населених пунктах області є значний дисбаланс між потужностями водогонів та каналізацій, це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, Томашпіль.

В 2001р. в поверхневі водойми області надійшло 622,44 млн. м3 зворотних вод, з них забруднених 67,862 млн. м3 (10,9%).

Безповоротне водоспоживання складає 41,09 млн. м3 (суттєвих змін порівняно з 2000р. не відбулося). Перевищень лімітів використання води в 2001р. не виявлено.

В 2001р. на контролі в держуправлінні було187 водоохоронних заходів, з них виконано 26, серед них: будівництво додаткових та очищення діючих біоставків на Томашпільському ПВКГ та в/ч А2981 (смт. Вапнярка), збільшення потужності систем зворотного водопостачання на Немирівському спиртзаводі та ТОВ «Люстдорф» (м. Іллінці), відремонтовано греблю на Токарівському водосховищі, проведено частково берегоукріплювальні роботи біля Сабарівської ГЕС.

Внаслідок невиконання підприємствами водоохоронних заходів в поверхневі водойми області надійшло майже 8 тис. м3 неочищених стоків.

Характеристика стану поверхневих водойм області

Контроль стану поверхневих вод проводиться кількома суб’єктами моніторингу: Держуправлінням екології та природних ресурсів, обласною СЕС, Вінницьким ЦГМ, Південно-Бузьким басейновим водогосподарським об’єднанням (згідно схеми моніторингу у визначених створах), ВО «Вінницяводоканал», ВАТ «Сутиський завод АЕА» (в районах водозаборів річки Південний Буг: м. Хмільника, м. Калинівки, м. Вінниці, смт. Сутисок).

За даними ВО «Вінницяводоканал» (моніторинг стану річки проводився щоденно), кисневий баланс знаходився в межах норми, хоча спостерігалося коливання вмісту кисню, пов’язане з біогенними процесами.

Середньомісячне значення вмісту азоту амонійного коливалося від 1,06 до 1,66 гранично – допустимих концентрацій, встановлених для рибогосподарських водойм (ГДК1), не перевищувало гранично допустимих концентрацій, встановлених для водойм господарсько-питного призначення (ГДК2). Найбільш забрудненими по цьому інгредієнту є ділянки річки в районі смт. Сутисок.

В теплий період мали місце випадки перевищення ГДК2 по показнику БСК5 (до 1,36 разів). Сольовий склад бузької води стабільний, мінералізація, вміст солей металів знаходився в основному в межах ГДК2, за виключенням вмісту заліза, марганцю, міді.

Вміст іонів заліза залишався підвищеним практично на всіх водозаборах від 1,9 до 9 ГДК1 та від 0,3 до 1,5 ГДК2; марганцю від 8 до 10 ГДК1 та від 0,5 до 1,8 ГДК2; міді до 2 ГДК1. З середини другого кварталу спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг. В теплий період практично на всіх водозаборах колі-індекс перевищував нормативи (водозабір м. Вінниці – до 4 разів, м. Хмільника до 11,4 разів, смт Сутисок до 14,7 разів). В четвертому кварталі значне перевищення спостерігалося лише в районі смт. Сутисок.

За даними Південно–Бузького БВО, яке контролює вісім створів постійних спостережень на річці Південний Буг, та два створи постійних спостережень на притоках річки Південний Буг – річках Соб і Рів, вода в річці Південний Буг оптимально мінералізована, середньої жорсткості, кисневий режим задовільний. Всього в 2001р. було відібрано 92 проб води і виконано 2281 аналізів. Із 2189 гідрохімічних аналізів мали місце 93 випадки перевищення ГДК2, що складає 4,2%. В 2000р. відсоток перевищення ГДК2 складав 6,7%.

Із 93 випадків перевищення ГДК 74 випадки припадає на БСК повне, яке перевищує ГДК у 1,1-3,7 рази. Концентрація решти забруднюючих речовин знаходиться нижче ГДК для водойм господарсько-питного водокористування (СанПин № 4630-88).

Вода у річці Південний Буг забруднена органічними речовинами, БСКп = 1,07-3,7 ГДК (75 проб із 80 відібраних). По більшості створів середньорічні показники БСКп залишились практично на рівні 2000 року, крім Глубочекського водосховища та с. Ставки, де БСКп зросло у 1,7 і 1,3 рази відповідно. Найбільші концентрації органічних сполук були зафіксовані у березні (7,5-9,2 мгO2/дм3) – у період весняної повені з 9 по 22 березня, коли спостерігались максимальні рівні води у р. Південний Буг. У листопаді і грудні 2001 року, коли температура води була 1-3 °С, БСКп знаходилось у межах 8,0-11,0 мгO2/дм3, що свідчить про антропогенний характер забруднення.

Вода у річці Південний Буг характеризується підвищеним показником кольоровості (35,5-56,7 градусів – максимальні значення) – у 13 пробах, підвищеним вмістом іонів амонію (1,02-3,50 мг/дм3 – максимальні концентрації). Максимальні концентрації нітритів – 0,10-0,36 мг/дм3, нітратів – 5,3-7,6 мг/дм3, що значно нижче ГДК для водойм госп. питного водокористування.

Наявність підвищеного вмісту забруднюючих речовин групи азоту свідчить про інтенсивно протікаючі процеси біологічного окислення органічних сполук. Вміст біогенних елементів групи азоту та заліза загального у порівнянні з 2000 роком незначно знизився по всім створам.

Якість води Сутиського водосховища за більшістю гідрохімічних показників гірша порівняно з якістю води річки Південний Буг вище м. Вінниці (район питного водозабору). Це свідчить про те, що скиди ВО «Вінницяводоканал», який є одним з основних підприємств забруднювачів Вінницької області, негативно впливають на формування якості води в річці Південний Буг нижче м. Вінниці.

На радіологічне дослідження в 2001р. було відібрано 84 поверхневих проб і виконано 84 спектрометричних досліджень. В пробах води визначали вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90. Вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 знаходяться значно нижче допустимих рівнів. Рівень радіоактивного забруднення річки Південний Буг в цілому залишився на рівні 2000р.

Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод, відібраних за звітний період, свідчать про забруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками. По органолептичним показникам якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідає нормам СанПин № 4630-88. Але у цілому вода поверхневих вод Вінниччини по більшості хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.

За даними обласної санітарно–епідеміологічної служби питома вага об’єктів господарсько-питного водопостачання по Вінницькій області, які не відповідають санітарним нормам та правилам, склала 2,3% (в загальному числі об’єктів централізованого водопостачання).

Питома вага досліджених проб води із водопровідної мережі, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно-хімічними показниками 1,2%, в тому числі за загальною мінералізацією 0,1%, за вмістом хімічних речовин 0,2%, за мікробіологічними показниками 6,4%.

Питома вага досліджених проб води водоймищ І-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно–хімічними показниками 15,9%, за мікробіологічними - 17,6%.

Питома вага досліджених проб води водоймищ ІІ-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам складає: за санітарно–хімічними показниками 8,5%, за мікробіологічними – 10,4%.

Створи річки Південний Буг. Практично на всіх створах річки спостерігалося перевищення за вмістом фенолів до 6 ГДК2, формальдегіду до 1,8 ГДК2, за вмістом заліза перевищення становили від 2,6 до 8,4 ГДК1; міді від 2 до 5 ГДК1, фтору до 3,2 ГДК1. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг (особливо в районі створу м. Гнівань), проте збудників кишкових інфекційних захворювань не виявлено.

Створи річки Дністер. У дністровській воді спостерігався вміст фтору до 1 ГДК1, міді від 1,1 до 8 ГДК1, фенолів до 3,6 ГДК1. Виявлено перевищення ГДК ешеріхії колі біля села Наддністрянське Муровано-Куриловецького району та м. Могилів-Подільський. Збудників кишкових інфекцій в річці Дністер не виявлено.

Пестицидів (в тому числі Бі – 58, децис, ГХЦ, базудін, карбофос, метафос, ДДТ, фосфамід) в досліджених зразках води в річці Південний Буг та Дністер на всіх створах спостережень не виявлено.

За даними санітарно-епідеміологічної служби м. Вінниця: значно покращилась вода за санітарно-хімічними показниками, простежується зменшення солей важких металів, зменшився вміст нафтопродуктів і СПАР. Із 282 проб мали місце відхилення за санітарно-хімічними показниками в 38 пробах. Це – завислі речовини, мутність, хлориди, азот амонійний, БСК5, залізо.

Із 128 проб досліджених на вміст лактозопозитивної кишкової палички (ЛКП) і індексу колі-фагів мали місце відхилення в 62 пробах. Випадків виявлення збудників інфекційних кишкових захворювань виявлено не було.

Випадки харчових отруєнь бактеріального походження та викликаних хімічними речовинами в області за 2001р. в організованих колективах не зареєстровано. Зареєстровано 18 випадків захворювання на ботулізм в побуті. Випадки радіаційних аварій в області не зареєстровано.

За даними обласного центру гідрометеорології, який контролює три постійних створи в межах м. Вінниці, один створ на р. Соб (с. Зозів), один створ на р. Рів (с. Демидівка), протягом року спостерігався підвищений вміст фенолу до 3 ГДК1, азоту нітритного до 1,2 ГДК1, нафтопродуктів до 7,6 ГДК1, було виявлене незначне підвищення вмісту міді, марганцю, заліза.

За даними лабораторії держуправління екологічний стан ріки Південний Буг протягом року був наступний:

сольовий склад в річці стабільний. Мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів знаходяться у нормі або нижче норми крім марганцю, заліза та свинцю. По даним компонентам має місце перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення відповідно:

  • Створ №2 – свинець у 5раз;
  • Створ №7 – марганець у 4,7 раз.

У звітному 2001 році по р. Південний Буг мали місце випадки аварійного забруднення нафтопродуктами, концентрація яких у контрольних створах №№7-9 становила 7-9 ГДК. По основних показниках якість води у поверхневих водоймах області знаходиться на рівні 2000 року.

В результаті мікробіологічного аналізу поверхневих вод в створах постійних спостережень басейну річки Південний Буг та річки Дністер значних забруднень не зафіксовано. У фітопланктоні, як в якісному, так і в кількісному відношенні, в порівнянні з минулим періодом, суттєві зміни не відбулися. Самою багаточисельною і ведучою групою є діатомові, а також присутні синьо-зелені та протококові водорості, в основному, з індексом сапробності від 1,65 до 2,2. Тому поверхневі води басейну річки Південний Буг відносять до категорії умовно чистих.

Спостерігався вплив скиду нафтопродуктів Степанiвського цукрозаводу на якість води в ств. 7 р. Південний Буг. Зменшилась різновидність мiкроорганiзмiв, з`явились представники родини Flagellata (безколiрнi джгутикові), що не являється характерним для чистих вод створів річки Пiвденний Буг.

Підвищився індекс сапробності вiд 1.9 до 2.1. Слід відмітити, що у створi 13 - на р. Ров, створах 14 та 15 - на р. Соб, створi 16 - на р. Дохна, створi 28 - на р. Мурафа зафіксовано представників родини Euglenophyceae (евгленових), а саме Euglena acus, деякі види Phacus та Lepocinelis, Trahelomonas, що говорить про наявність деякого органічного забруднення. Та значного впливу на збільшення індексу сапробності не відбулося.

В решті створів басейну річки Південний Буг та річки Дністер якість води, по результатам мiкробiологiчного аналізу, не змінилася.

Земельні ресурси та ґрунти. Вінницька область розміщена в лісостеповій зоні центральної частини Правобережної частини України. Річкою Південний Буг територія області ділиться на дві частини: лівобережну, яка відноситься до Придніпровської височини, і правобережну – Подільське плато.

Земельний фонд області складає 2649,2 тис. га. Майже ѕ частини території зайнято сільськогосподарськими землями, з них сільськогосподарських угідь – 76,2%, з них ріллі – 65,3%, багаторічних насаджень – 1,9%, сіножатей і пасовищ – 9% . Під лісами та іншими лісовкритими площами – 14.2% території, забудовані землі займають 4,0%, болота – 1,1%, інші землі (піски, яри, кам’янисті місця та інші) – 3%.

Територія суші становить 2606,2 тис. га або 98,4% від загальної площі області, решта 1.6% площі зайнята водою.

До основних земельних угідь, від стану яких в значній мірі залежить економічна ситуація в області, відносяться землі сільськогосподарського призначення, лісового та природно - заповідного фонду.

Питома вага площ сільськогосподарських угідь відносно площі суші (ступінь сільськогосподарського освоєння) по області становить – 77%, а в адміністративних районах - від 68 до 88%. За ступенем сільськогосподарського освоєння усі райони можна умовно поділити на три групи: I – до 70%; II – 71 - 80% і III - > 80%. Найвищий ступінь освоєння сільськогосподарських угідь в Бершадському (81%), Козятинському (86%), Липовецькому (88%), Оратівському (84%), Теплицькому (87%), Погребищенському (83%), Тиврівському (80%), Хмільницькому (82%) та Чернівецькому (84%) районах.

Екологічну стійкість земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. По області він складає 65% (% ріллі від загальної площі). Найбільш нестійкими в екологічної відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями, до яких відносяться сіножаті, пасовища, землі вкриті лісом і чагарниками та болота.

Найбільш стійкими в екологічному відношенні є земельні ресурси Літинського і Чечельницького районів, де ступінь розораності – 55%. Найвищий відсоток розораності території в Бершадському (73%), Липовецькому (76%), Теплицькому (80%) та Чернівецькому (74%) районах.

Одним із основних критеріїв оцінки екологічного стану сільськогосподарських угідь є рівень родючості ґрунтів, як основа функціонування цієї категорії земель. Сукупність природних факторів (поверхня області, природна рослинність в минулому, клімат, антропогенний вплив) сприяли утворенню різних за властивостями і родючістю ґрунтів.

Використання ґрунтів протягом тривалого часу під сільськогосподарськими культурами при незбалансованому внесенні добрив призводить до гострої нестачі тієї чи іншої поживної речовини, тобто зниження родючості. Важливим показником рівня родючості ґрунтів є вміст гумусу. Вміст гумусу в ґрунтах Вінниччини підпорядкований певній зональності і зумовлений особливостями генезису ґрунтів: тип ґрунтоутворення, гранулометричний склад ґрунтів, вид рослинності, тощо.

Найбільш поширеними ґрунтами в області є опідзолені ґрунти (приблизно 1318,6 тис. га), з яких 351,2 тис. га чорноземи опідзолені. Орні землі становлять 82%. Середній вміст гумусу в ясно - сірих та сірих опідзолених ґрунтах – 1,85%, темно - сірих опідзолених – 2,77% і чорноземах опідзолених – 3,39%.

Чорноземи типові займають площу приблизно 494 тис. га, з яких 91% розорані. Середній вміст гумусу - 4,01%. 36,3 тис. га припадає на інші типи чорноземних ґрунтів.

На площі 14,8 тис. га поширені дерново - слабопідзолисті ґрунти, середній вміст гумусу яких становить 0,90%. 9,1 тис. га цих земель зайняті малопродуктивними сільськогосподарськими вгіддями, з них 59% розорюється.

Решта типів ґрунтів поширені переважно на незначних площах і становлять 115,3 тис. га.

Середній вміст гумусу в ґрунтах області за даними Вінницького філіалу інституту «Укрземпроект» (1982р.) – 2,94%. Найвищий вміст його мають ґрунти Липовецького (3,99%), Хмільницького (3,87%), Калиновського (3,65%), Козятинського (3,87%) районів, найнижчий – у Барському (1,86%), Жмеринському (1,94%), Тиврівському (1,92%) і Муровано-Куриловецькому (1,97%) районах.

Відповідно ст. 150 Земельного Кодексу України до особливо цінних ґрунтів в області віднесені чорноземи не еродовані суглинкові на лесах, лучно - чорноземні суглинкові, темно - сірі і чорноземи опідзолені суглинкові на лесах та їх глеюваті відміни, торфовища глибокі і середньоглибокі осушені. Загальна площа їх складає 580,9 тис. га, з них під орними землями – 550,1 тис. га.

105,9 тис. га сільськогосподарських угідь зазнають перезволоження, з них ріллі - 96,2 тис. га, 75,9 тис. га – заболочення, з них ріллі 38,9 тис. га, 2,2 тис. га – кам’янисті, з них ріллі 0,4 тис. га.

Мочаристі ґрунти або мочарі носять природно - антропогенний характер.

Висока розораність, насиченість сівозмін просапними культурами та шаблонна система обробітку - основні причини, які призводять до збільшення площ з мочарами.

Як елемент ландшафту, вони являють собою періодично перезволожену за рахунок підгрунтових вод ділянку місцевості, яка знаходиться в автоморфних умовах зволоження - на вододілах та схилах балок.

Так в Ямпільському, Томашпільському, Крижопільському, Піщанському, Могилів – Подільському, Чечельницькому і Чернівецькому районах на площі 18,1 тис. га, на вододілах та їх схилах, де ґрунтоутворюючі породи щільні дочетвертинні глини або ж оглеєні леси підстелені ними, утворились чорноземні - лучні мочаристі та мочарні ґрунти.

Мочарі, порівняно з оточуючими їх ґрунтами відрізняються більш важким гранулометричним складом і відсутністю агрономічно цінної структури: у вологому стані вони в'язкі, дуже липкі, в сухому – дуже злиті, щільні, тріщинуваті.

Частота появи і ступінь перезволоження таких ґрунтів залежить від погодних умов (після сухих років вони зникають, а після вологих, навпаки, збільшуються).

Періодичність у водному режимі ускладнює їх використання.

В місцях розміщення цих ґрунтів на схилах більше 7 градусів, в роки з надмірною кількістю опадів, виникають зсуви, які спричиняють руйнування поверхні ґрунту. Значна площа їх уже заліснена, але ще до 200 га знаходиться під сільськогосподарськими угіддями (переважно під малопродуктивними пасовищами).

В Хмільницькому, Калинівському, Вінницькому, Козятинському та Літинському районах рельєф місцевості являє собою слабо хвилясту рівнину з добре вираженими мікро пониженнями округлої або овальної форми з плоским дном, декілька метрів в діаметрі і в глибину 0,5 – 2,0 м, які у весняно - літній період заповнюються талими та дощовими водами, що також викликає тривале перезволоження ґрунтів. а іноді і постійне заболочення, і ускладнює їх використання.

У області водною ерозією пошкоджено 851,1 тис. га, з них 743,8 тис. га сільськогосподарських угідь або 41,1% від загальної площі обслідуваних земель, в тому числі ріллі 598,3 тис. га, (80,4% від обслідуваних с. - г. угідь).

Найбільший відсоток еродованих земель в Барському, Крижопільському, Томашпільському, Муровано-Куриловецькому, Чечельницькому і Шаргородському районах (60 – 67%), найменший - у Липовецькому, Калиновському і Вінницькому районах (9 – 14%).

Значні збитки сільськогосподарським угіддям, в основному орним землям, наносить водна ерозія ґрунтів. Як видно з таблиці 7 - 39% орних земель в тій чи іншій мірі зазнають впливу площинної ерозії.

Починаючи з 1961 року водна ерозія з року в рік охоплює все більші території. Так, за період з 1961 р. по 1980 р. площа еродованих ґрунтів збільшилась на 67,4 тис. га (13%), з 1980 р. по 1990 рік – на 58,9 тис. га, (10%), а з 1991 р. по 1996 р. зменшилась на 21,9 тис. га (4%), що пояснюється, насамперед переведенням ріллі на схилах більше 70 в інші види сільськогосподарських угідь (кормові).

В 1983 році Південним відділенням Українського науково – дослідного інституту захисту ґрунтів від ерозії виконані роботи по визначенні втрат від ерозії ґрунтів у Вінницькій області.

Із приведених результатів виходить, що Вінницька область за всю історію землеробства втратила 140,6 тис. га умовних сільськогосподарських угідь, в тому числі біля 103 тис. га умовної ріллі.

Для відновлення втраченої за ці роки родючості 1 га еродованої ріллі необхідно внести в середньому біля 1000,0 т гною, 9,0 т аміачної селітри, 17,1 т простого суперфосфату і майже 80,0 т калійної солі.

В результаті водної ерозії щорічно в області втрачається 5,9 млн. т ґрунту, який містить 153,5 тис. т гумусу, 8,8 тис. т азоту, 8,1 тис. т фосфору і 81,9 тис. т калію. В перерахунку на еквівалентну кількість добрив ці втрати виражаються втратами 2,3 млн. т гною, 25,2 тис. т аміачної селітри, 43,1 тис. т суперфосфату і 199,6 тис. т калійної солі.

Як бачимо, водна ерозія наносить величезні втрати сільськогосподарському виробництву області.

Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє:

  • інтенсивне розорювання схилових земель (більше 30) і вирощування на них просапних культур (особливо цукрових буряків);
  • відсутність комплексів в проведенні протиерозійних заходів;
  • перенасичення просапними культурами структури посівних площ.

Відповідно нормативів для оцінки ерозійної небезпеки: розораність території області – 65%, сільськогосподарських угідь – 86%, в тому розораність схилів > 20 – 80%, співвідношення ріллі до стабільних земельних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болото) – 2,7, - клас ерозійної небезпеки в області – сильний і катастрофічний.

Для одержання максимального врожаю і високої якості продукції необхідно створити і підтримувати оптимальну реакцію ґрунтового розчину. Більшість сільськогосподарських культур вимагає слабо кислу та близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину.

Ґрунти області мають в основному слабо кислу, близьку до нейтральної та нейтральну реакцію ґрунтового розчину (1165,8 тис. га – 92,2% від обстеженої площі). Тільки 97,8 тис. га потребують першочергового вапнування.

Систематичне внесення фосфорних добрив істотно підвищує вміст як загального фосфору, так і його рухомих форм. Інтенсивність нагромадження доступних фосфатів неоднакова на різних типах ґрунтів. 88,2% або 1113,9 тис. га обстежених ґрунтів мають середній, підвищений, високий і навіть дуже високий вміст рухомого фосфору і тільки 149,7 тис. га або 11,8% - низький і навіть дуже низький.

Родючість ґрунтів щодо калію визначається динамічними показниками вмісту його рухомих і фіксованих сполук, зумовлених генетичними властивостями ґрунтів. Збільшення вмісту рухомого калію у ґрунтах пов’язано насамперед із внесенням добрив. Взаємодіючи з ґрунтом, калійні добрива створюють сполуки різної розчинності, рухомості і доступності сільськогосподарським культурам.

В межах кожного типу ґрунтів здатність поповнювати запаси обмінного калію в міру його засвоєння культурами різна. Так 879,5 тис. га або 69,6% ґрунтів області характеризуються підвищенням, високим і навіть дуже високим вмістом обмінного калію, 380,4 тис. га (22,5%) – середнім і 3,7 тис. га (0,3%) – низьким.

Перевищення мінеральних добрив над органічними може обумовлювати істотні зміни вбирного комплексу чорноземних ґрунтів. За даними стаціонарних дослідів при такому співвідношенні збільшується рухомість гумусу, з колоїдного комплексу вилуговується кальцій, відбувається підкислення ґрунтового розчину.

Використання підвищених доз мінеральних добрив, може негативно впливати на навколишнє середовище: викликати підкислення ґрунтового розчину, забруднення ґрунтових вод в результаті фільтрації добрив (особливо азотних), нагромадження надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва, забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесу ерозії.

Що ж до радіоактивного забруднення, то найбільше забруднені ґрунти Чечельницького, Тульчинського, Немирівського і Шаргородського районів. 190,5 тис. га земель знаходиться в зоні посиленого радіаційного контролю, що становить 7,2% від загальної площі області. В цій же зоні знаходиться 89 населених пунктів.

Для зменшення доступу радіоактивних речовин в умовах Вінницької області найбільш ефективними заходами є вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення органічних і мінеральних добрив, якісний обробіток ґрунтів з застосуванням оранки на всю глибину орного шару.

Зрошуванням в області охоплено 24,0 тис. га, з яких 4,8 тис. га потребують підвищення технічного рівня гідромеліоративних систем. Води всіх джерел придатні для зрошування. Засолених і солонцюватих ґрунтів в області не виявлено.

Площа осушених земель 57,3 тис. га, з них 56,4 тис. га сільськогосподарські угіддя, з яких на площі 2,8 тис. га необхідно провести реконструкцію відновлення осушної мережі.

Сучасне використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що призвело до деструктивних процесів в агро ландшафтах, а в окремих регіонах до екологічної кризи.

Внаслідок незадовільного фінансування знизились темпи робіт з освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно – меліоративною організацією території.

Протягом 2001 року посаджено 107 га полезахисних лісосмуг та інших захисних насаджень, рекультивовані 123 га земель в тому числі: під сільськогосподарські угіддя – 116 га, лісові насадження 4 га рекреаційні та інші цілі - 2 га. Знято родючого шару ґрунту 0,8 тис. куб. м, покращено малопродуктивних сільськогосподарських угідь родючим шаром – 68 га, в тому числі ріллі – 68 га. Заскладовано родючого шару ґрунту – всього – 3853 тис. куб. м, в тому числі накопиченого на цукрових заводах – 3425 тис. куб. м.

Надра. Наявність в області різноманітних корисних копалин обумовлено структурно – генетичними особливостями геологічної будови. В межах області поширена платформенна та перехідна до геосинклінальної геоструктурної зони земної кори. Кожна з цих зон характеризується специфічними рисами геологічної будови і поширенням в її межах характерних комплексів корисних копалин.

В геологічній будові приймають участь різноманітні за своїм мінеральним та хімічним складом і генезисом гірські породи, від найбільш давніх архейської ери до сучасних четвертинного періоду. Історія геологічного розвитку території в повній мірі, відображає процеси розсіювання і концентрації корисних копалин та періоди їх накопичення в осадових породах.

За звітний період геолого – розвідувальних робіт не проводилось, а на державному балансі запасів нараховується 369 родовищ, 62 родовища розроблялися 2001 році. Корисні копалини Вінниччини представлені переважно сировиною для будівельної промисловості, в меншій мірі для переробної, хімічної та металургійної.

Враховуючи соціально – економічні умови розвитку регіону, приоритетним напрямком необхідно визначити освоєння розвіданих запасів (понад 15млн. т) бурого вугілля та запасів торфу оцінених по 47 балансових родовищах - 11028 тис. т. в Літинському районі.

Освоєння Бахтинського родовища флюориту може забезпечити потреби металургійної промисловості на декілька десятиліть. В 2000р. ДРГП «Північнологія» завершено геологорозвідувальні роботи по підрахунку запасів родовища, які затверджені в ДКЗ України і становлять близько 25млн. тонн. Вихід флюоритового концентрату складає 21,14% при вмісті CaF2 – 67,8%. Дана висока оцінка придатності флюоритового концентрату вітчизняними та окремими іноземними науковими закладами.

Використання місцевих фосфоритів для підвищення родючості ґрунтів дало б можливість відмовитись від імпортної сировини, яка в екологічному плані небезпечніша, ніж місцева.

Детально вивчені родовища будівельної сировини повністю задовольняють потреби будівельної індустрії. Слід відзначити окремі родовища граніту, що можуть використовуватись як облицювальний камінь та пористо - вапнякового каменю придатного для розпилювання на стінові блоки.

Необхідно розвивати напрямок використання властивостей лікувальних радонових вод Хмільницького родовища радонових вод, мінеральних вод з содовою мінералізацією, які виявлені і вивчені на Наддністрянщині. Значна перспектива розкривається в освоєнні проявів природних столових вод, яких в області нараховується близько 50.

Перспективи у вивченні надр повинні бути спрямовані на оцінку розсипних титанових руд в Оратівському районі, залізних руд і флогопіту у Вінницькому районі та проведення геологознімальних і пошукових робіт з метою виявлення нових напрямків щодо освоєння надр. Дані по видобутку корисних копалин і по ліцензуванню родовищ приведені в таблиці.

Відходи. Всього в області за 2001 рік утворилося 26603,2 тис. тонн відходів, 25944,96 з яких є вторинною сировиною.

На протязі року зі знов утворених відходів вторинної сировини було використано всього 25% загальної кількості на виробництво товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, відходів спиртового виробництва на корм худобі.

В результаті безгосподарності знищуються високоефективні відходи вторинної сировини, велика кількість цінної сировини нагромаджуються в навколишньому середовищі, забруднюючи його. Площа продуктивних земель, на яких нагромаджуються відходи, становить біля 450 га.

За 2001 рік утворилося 29.44 тис. т. промислових відходів 1-4 кл. небезпеки, з накопиченими в попередні роки промисловими відходами наявність відходів на 1.01. 2002 р. становить 441.8 тис. т. Збільшення кількості відходів в порівнянні з минулим роком пояснюється тим, що в результаті проведених геодезичних досліджень було взято на облік стихійне звалище відходів виробництва мінеральних добрив на ВО «Хімпром», які накопичувалися на протязі останніх 10 років.

Загальна кількість організованих полігонів твердих побутових відходів по області нараховується 35 одиниць, на які в 2001 році вивезено 773 тис. м. куб. відходів.

В області виявлено 903 ділянки зайняті стихійними сміттєзвалищами, 300 з яких ліквідовано на протязі року.

Держуправлінням в 2001 році погоджено отримання дозволу на транскордонне перевезення відходів в кількості 1109.5 т. Це скло бій, обрізки ганчір’я, пух-перо.

В результаті проведеної попередньої інвентаризації наявності заборонених, невідомих та непридатних пестицидів виявлено 790.8 т цих небезпечних відходів. Окрім того в Джуринському отрутомогильнику ще в 1978 році заскладовано 1023.7 т цієї категорії відходів з 9 областей України.

В 2001 році Державним проектним інститутом Міноборони України проведено дослідження впливу відходів ракетного палива на стан довкілля в військовій частині на території області, де вони зберігаються. За даними інституту в 2002 році буде прийнято рішення по їх утилізації.

Не вирішеними проблемами у сфері поводження з відходами в межах області залишаються:

  • утилізація промислових відходів: гальванічних шламів, фосфогіпсу;
  • утилізація накопичених біля 2000 т. заборонених та невизначених пестицидів;
  • не вирішення проблеми утилізації твердих побутових відходів для обласного центру.

Рослинний світ. Основними лісокористувачами в області являються ДЛГО "Вінницяліс" об'єднання "Віноблагроліс" головне управління с/г та продовольства облдержадміністрації, Вінницьке військове лісництво Шепетівського військового лісгоспу. За даними безперервного лісовпорядкування загальна площа лісів підприємств ДЛГО "Вінницяліс" станом на 1.01. 2002 року складає 216168 га. Лісокористувачами цієї площі є 9 ДЛГ, Вінницький ЛВК, 4 ДЛМГ. Площа земель лісового фонду об'єднання "Віноблагроліс" 115732га.

У зв'язку із реформуванням частини колишніх державних с/г підприємств, створення на їх основі нових підприємств різних форм власності 26 червня 2001 року Вінницькою обласною Радою було прийнято рішення № 446 "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду колишніх державних с/г підприємств (радгоспів) ", яким припинено право постійного користування земельним ділянками лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств загальною площею 12113 га.

Рішенням доручалося обласному управлінню земельних ресурсів здійснити всі організаційні заходи щодо вирішення питання про надання зазначених земель лісового фонду у постійне користування спеціальним лісогосподарським підприємствам комунальної власності, проте це питання не вирішене до даного часу.

Спад промислового виробництва та пов’язане з цим суттєве зменшення викидів шкідливих речовин у атмосферу призвело до зменшення негативного впливу на ліси.

Великої шкоди лісовим масивам області було нанесено стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року. Площа пошкоджених лісів становить 230755 га, маса пошкодженої деревини близько 6,6 млн. м3. Особливо постраждали лісові масиви Крижопільського, Могилів - Подільського, Ямпільського ДЛГ, Тульчинського ДЛМГ. В окремих місцях пошкоджено 60-80% загальної кількості дерев.

У 2001 році всі зусилля лісокористувачів були направлені на ліквідацію наслідків стихії. В першу чергу проводилося очищення лісів від захаращеності. За даними ДЛГО "Вінницяліс" роботи завершені на всій площі, по ВОСЛП "Віноблкомунліс" виконані на 85%.

Пошкоджені стихією насадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу, виникнення лісових пожеж. У Немирівському лісництві Іллінецького ДЛГ було виявлено вогнище небезпечного шкідника лісу золотогуза, яке було знищене за допомогою авіації. Випадків виникнення лісових пожеж на території області у 2001 році не виявлено.

У 2001 році рубки головного користування проводили підприємства, які входять до складу ДЛГО "Вінницяліс", Вінницьке військове лісництво Шепетівського військового лісгоспу. які виконали ці роботи у відповідності із затвердженими лімітами.

В зв'язку із зміною користувача та меж земельних ділянок лісового фонду. не виконанням робіт по внесенню корективи до розрахункової лісосіки Держуправлінням екоресурсів не погоджений ліміт рубок головного користування для ВОСЛП "Віноблкомунліс".

Систематичне невикористання у повному обсязі затвердженого ліміту лісосічного фонду сільгосппідприємствами головного управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації у попередні роки, привело до накопичення стиглої і перестиглої деревини, погіршення санітарного стану та продуктивності лісів.

Збільшення із 2000 року об’ємів рубок головного користування по ДЛГО "Вінницяліс" призвело до збільшення об’ємів лісовідновлення. На всіх лісосіках попереднього року, а також по можливості поточного року, створені лісові культури із цінних порід дерев (дуб, сосна, ялина, ясен, клен, липа). Об'єднанням "Віноблагроліс" створено 165, 4га лісових культур на ділянках головного користування попередніх років.

У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення скоротилися у порівняні із 1999 роком більше ніж у 3 рази. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів і виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення. По тій же причині у 4 рази зменшилися об'єми створення полезахисних смуг.

З метою охорони лісів від пожеж всіма лісокористувачами в пожежо - небезпечний період (квітень-жовтень) розроблені комплексні плани по охороні лісів від пожеж, які погоджені із відповідними органами і затверджені у районних держадміністраціях. На цей час заборонено в'їзд на територію лісових масивів приватного автотранспорту, розпалювання вогнищ. Для відпочинку населення обладнані спеціальні площадки. В лісництвах встановлено постійне чергування працівників лісової охорони.

У випадках виявлення осередків шкідників та хвороб працівники лісової охорони зобов'язані негайно інформувати про це керівників підрозділів та підприємств з метою прийняття мір по локалізації осередків.

Значним залишається антропогенний вплив на ліси. Важке економічне становище значної частини населення призводить до неконтрольованого збору рослин - первоцвітів, лікарських рослин, випасу худоби.

Результатом являється скорочення ареалу окремих видів рослин, зменшення їх чисельності. За останні 2 роки спостерігається збільшення кількості заготовленої лікарської сировини. Основними видами лікарських рослин являються квіти бузини, березові бруньки, плоди глоду та горобини, кора дуба, деревій, квіти липи, полин, хвощ польовий, чистотіл, плоди шипшини. Разом з тим ліміт на спеціальне використання лікарської сировини не доводився.

У зв'язку з тим, що населенням для власних потреб заготовляється значна кількість різних видів лікарських рослин, маса заготовленої лікарської сировини значно більша як за кількістю, так і за видовим складом. Це говорить про недостатню охорону лікарських рослин користувачами земельних угідь.

Проблемі озеленення міст та інших населених пунктів не приділяється належна увага. У 2001 році створено лише 1,8 гектара нових зелених насаджень. Як і лісам області зеленим насадженням міст та населених пунктів було нанесено великої шкоди в результаті ожеледі, яка сталася наприкінці 2000 року пошкоджено тисячі дерев, які в подальшому були зрізані. В даний час гостро постає питання заміни зрізаних, пошкоджених дерев. Вирішення цієї проблеми потребує значної кількості посадкового матеріалу, коштів, робочої сили. Таку роботу необхідно провести у найближчі роки у максимальних об'ємах.

Тваринний світ

Загальна характеристика. Охорона, використання і відтворення тваринного світу, регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування усього видового складу і популяційного різноманіття в стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах забезпечується спеціально уповноваженими органами та користувачами мисливських угідь області.

На території області мешкають 40 видів ссавців, 250 видів птахів, 30 видів риб, з яких занесено до Європейського червоного списку тварин і рослин та Червоної книги України 12 видів ссавців, 9 видів птахів, 4 види риби.

Право ведення мисливського господарства в області надано 45 підприємствам, з них закріплені мисливські угіддя мають 38 підприємств. Загальна площа мисливських угідь становить 1963,1 тис. га, у тому числі охоплених мисливським впорядкуванням 117,9 тис. га. Протягом року на 695 тис. га проведено облік чисельності мисливських тварин.

Основна площа мисливських угідь 1836,7 тис. га, або 93,6% - закріплено за обласною організацією УТМР, яке нараховує 28 мисливських господарств. За ВДЛГО "Вінницяліс" закріплено 117,7 тис. га. за Вінницькою гарнізонною радою ВМТ МО України - 8,7 тис. га.

Загальні витрати на ведення мисливського господарства в області за 2001 рік склали 812,6 тис. грн. (в тому числі за рахунок держбюджету - 90,3 тис. грн.) що на 172,2 тис. грн., або на 27,7% більше в порівняні з 2000 роком. Із загальних витрат 496,3 тис. грн., або майже 61,1% - витрати на охорону, відтворення та облік диких тварин, впорядкування мисливських угідь, в тому числі на облік мисливських тварин - 10,4 тис. грн., на впорядкування мисливських угідь - 8,3 тис. грн., на охорону диких тварин - 122,15 тис. грн., на відтворення мисливських тварин, включаючи біотехнічні заходи - 355,5 тис. грн.

Надходження від ведення мисливського господарства за рік склали - 777,5 тис. грн. Окупність ведення мисливського господарства по області склала за рік 95,7%, тоді як за 2000 рік цей показник дорівнював 115%. В середньому по області у розрахунку на 1 тис. га мисливських угідь на охорону диких тварин витрачено 62,2 грн., що в 1,7 рази більше, ніж за попередній рік, а на відтворення мисливських тварин (включаючи біотехнічні заходи) - 181,1 грн., що на 27,8% більше, ніж у 2000 році.

Основними видами мисливських тварин, які мешкають на території області є: козуля, кабан, заєць - русак, білка, ондатра, лисиця, куниця, із пернатої дичини - качки, кулики, лиска, сіра гуска, сіра куріпка.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані не покращуються, що привело до скорочення чисельності мисливських тварин. Так, поголів'я лосів за 2001 рік скоротилося в порівняні з 2000 роком на 48 голів або на 28,4%, (в порівняні з 1990 роком, коли популяція лосів складала 520 голів, зменшилося на 399 голів, або на 76,7%).

Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 483 голови, бобра на 91 голову, а також зменшилося поголів'я всіх видів пернатої дичини: фазани - на 1153 голови,, качки - на 8554 голів, лиска - на 8992 голови. Різко зросла чисельність лебедя - шипуна (в порівнянні з 1995 роком майже в 3 рази), що в значній мірі впливає на ріст чисельності пернатої дичини.

У 2001 році в порівнянні з 2000 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: олень плямистий - на 1,2%, тхір чорний - на 249,1%, дещо зросла чисельність кабана, оленя благородного, єнотовидного собаки, видри, ондатри.

У 2001 році проводилася робота по розселенню плямистих оленів. Розселені в попередні роки нові популяції байбака та оленя благородного прижилися в області, їх чисельність збільшується. Так, байбака було розселено в 1996 році 54 голови, чисельність за ці роки збільшилася майже в 2,4 рази і на кінець 2001 року становила 128 голів, оленя благородного в 1998 році було розселено 35 голів, а на кінець 2001 року його чисельність становила 59 голів.

Також зростає в області чисельність зубра європейського станом на 1.01. 2002 р. поголів'я тварин становило 117 голів. В 2001 році проведено 6 селекційно - вибіркових відстрілів, порушення чинного законодавства під час відстрілів не виявлено. За останні роки значно розширився ареал мешкання зубра і на 2001 рік становить більше 32 тис. га., разом з тим щільність виду на окремих територіях переважає оптимальну, в зв'язку з чим необхідно проведення відлову та переселення частини субпопуляції в інші угіддя області та за її межи.

Великої шкоди мисливському господарству завдає браконьєрство, особливо в групових його проявах. За 2001 рік уповноваженими органами та користувачами мисливських угідь складено 309 протоколів на порушників правил полювання, притягнуто до адміністративної відповідальності 295 громадян, до кримінальної - 1, стягнуто штрафів на загальну суму 9506 грн., відшкодовано збитків на суму 850 грн., конфісковано 5 одиниць гладкоствольної вогнепальної зброї.

Ведення рибного господарства. Водні ресурси для вирощування риби розміщенні на території області нерівномірно. Штучне риборозведення проводиться в системі СВАТ «Вінницярибгосп» (ставковий фонд 5919 га), на рибоводно-меліоративних станціях, обласній організації УТМР та в системі обласного управління с/г та продовольства.

Збільшується частка в риборозведенні малих орендних підприємств.

Для проведення промислового рибальства на 2001 рік було виділено квоту у розмірі 20.05 т, промисел проводило 6 риболовецьких бригад на р. Південний Буг та р. Дністер, Дмитренківському та Дністровському водосховищах.

Незаконне використання рибних ресурсів в природних водоймах області набуло загрозливих розмірів, особливо в групових його проявах.

В період нересту було встановлено контроль за охороною рибних запасів, особлива увага зверталась на охорону нерестовищ та шляхів підходу плідників цінних видів риб.

Великого техногенного та антропогенного впливу, що значно погіршує їх екологічний стан, зазнають природні водойми області.

Внаслідок будівництва Дністровського водосховища річка Дністер нижче греблі Дністровської ГЕС має сильну течію при значних добових коливаннях рівня води, погіршилося прогрівання води. Ці фактори сприяли тому, що в межах Могилів-Подільського району практично зникли види риб занесені до Червоної книги України: стерлядь, вирезуб, чоп. Нерестилища всіх видів змістилися вище за течією і знаходяться в межах Хмельницької та Чернівецької областей.

Значні викиди золи з Ладижинської ТЕС призвели до замулення верхів'я Глибочанського водосховища, виходять з ладу нерестилища цінних видів риби: коропа, карася, плітки, що негативно впливає на відтворення рибних запасів.

Зарегульованість стоку на Дмитренківському та Сутиському водосховищах призводить до інтенсивного замулення водойм, внаслідок майже 50% площі водойм заросли водною рослинність. Постійних користувачів на водоймах немає, рибо - меліоративні роботи та зариблення водосховищ не проводиться, в результаті зменшуються запаси цінних видів риб.

Найбільше в області Ладижинське водосховище використовувалося промислом СВАТ "Вінницяриба» з 1965 по 1999 роки. В зв'язку із зменшенням рибних запасів водосховища на даний час, за клопотанням облдержадміністрації перед Головрибводом, Ладижинське водосховище промислом не використовується. В той же час це водосховище має найкращу кормову базу та умови для риборозведення.

При правильній експлуатації рибопродуктивність з 25 кг/га можна довести до 1 ц/га за рахунок зариблення рослиноїдними видами риби (білого та строкатого товстолоба). З 1999 року водосховище переведено на режим спеціального використання. Крім того з 2001 року на режим спеціального використання переведені Сутиське, Дмитренківське та Супрунівське водосховища.

У водоймах області зустрічаються 4 види риби занесеної до Червоної книги України: вирезуб, марена дніпровська, чоп великий, стерлядь. При проведені промислового вилову риби зустрічаються прилови в промислі 1-2 шт. в основному марена дніпровська.

Території та об`єкти з особливим статусом охорони. Проблема охорони природи для Вінницької області, більшість території якої відчуває на собі майже неконтрольовану інтенсивну господарську діяльність, є дуже актуальною.

На Вінниччині існує – 20 заказників, 10 пам’яток природи, 11 парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та ще 228 територій та об`єктів різних категорій місцевого значення. Вони займають площу 20624,69 га, що становить 0,78% території області. У 2001р. площа ПЗФ не змінилась.

Протягом 2001 року основним напрямком роботи було підтримання і розвиток існуючих територій та об`єктів ПЗФ, виявлення та проведення обстеження територій, перспективних для резервування та наступного заповідання.

Щорічна екологічна акція «Марш парків» головним чином була зосереджена у районах з більшою кількістю природно-заповідних територій та об`єктів і направлена на лісовідновлення, озеленення та впорядкування територій садово-паркового мистецтва, закладання нових скверів та парків, встановлення аншлагів та охоронних знаків.

Підготовлено матеріали на розгляд сесії обласної ради щодо трьох об`єктів місцевого значення загальною площею 493,2 га та завершено підготовчу роботу із створення загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення «Згарський» площею 3018,7 га.

В минулому році не проводилось використання природних ресурсів в межах територій ї об`єктів природно-заповідного фонду, так як користувачами не було отримано лімітів.

Останнім часом виник ряд проблем пов`язаних із зміною форм власності на землю, що викликало погіршення фінансування об`єктів ПЗФ та зменшено контроль за природно-заповідним фондом з боку більшості користувачів.

Вінниччина розташована в центральній частині лісостепу Правобережної України, у межах південно-західної частини Українського кристалічного щита. По території протікає річка Південний Буг з притоками, на півдні область обмежена річкою Дністром. Все це зумовлює багатство та різноманіття рекреаційних ресурсів, які безумовно використовуються для оздоровлення, відпочинку, культурно – пізнавальної і спортивної діяльності населення.

Розвитку фізкультурно-спортивної роботи та відпочинку сприяє мережа стадіонів, спортивних залів і майданчиків, дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Важлива оздоровча, санітарна, культмасова, наукова роль в озелененні міст і населених пунктів належить паркам, алеям та іншим зеленим насадженням.

Зелені зони області протягом останніх років не зазнали змін. Площа земель рекреаційного призначення в 2001 році становила 0,3 тис. га., земель оздоровчого призначення – 0,7 тис. га. Зелені насадження, які використовуються для загального користування займають площу 2996 га., з рекреаційною метою для відпочинку використовуються ліси, площею 490,3 га., кемпінги, будинки відпочинку 214,9 га.

Вінниччина багата на старовинні парки. Деякі з них створені на початку ХVІІІ ст. І сьогодні, вони є важливими осередками садово-паркового мистецтва, цікаві для наших архітекторів.

Багата історико-культурно-пізнавальна спадщина області, про що свідчить наявність 21 державного музею, з них 19 перебувають в підпорядковані Міністерства культури.

На громадських засадах діє 118 музеїв, з них 25 одержали звання «народний».

Площа земель історично – культурного призначення становить 375,8 га, в 2001 році змін не зазнала.

В області діє один історико-культурний заповідник «Буша» (Ямпільський район).

На державному обліку знаходиться 3208 пам’яток, серед них археології – 1328, історії – 1684, мистецтва – 196.

Всього на Вінниччині зареєстровано 868 пам’яток архітектури, з них 166 занесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

Природні умови та ресурси Вінниччини різноманітні і своєрідні, на сьогодні ще недостатньо досліджене питання раціонального їх використання. Збереження сучасної природи, збільшення її багатств, неможливі без детального знання історії. Саме знання минулого допомагають нам краще пізнати сучасне та прогнозувати майбутній стан природи регіону, можливості його реконструкції не тільки шляхом збереження, але і створення нових природоохоронних об’єктів.


06.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!