Osvita.ua Вища освіта Реферати Екологія Природознавство: Земля та її будова. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Природознавство: Земля та її будова. Реферат

Земля - це третя в порядку віддалення від сонця велика планета сонячної системи. Історія наукового розв'язання проблеми походження Землі починається з XVIII ст. Спроб пояснити походження Землі висувалося багато, особливо за останнє століття

Земля - унікальна планета сонячної системи і унікальність її полягає в перш за все в тому, що на ній існує життя. На самій же Землі життя існує завдяки поєднанню кількох сприятливих астрономічних факторів. Серед них - це велика маса Землі достатня для утримання навколо себе захисного шару атмосфери досить сильного магнітного поля, що захищає земних жителів від згубної дії космічної радіації, наявність великої кількості води необхідної для життя.

Наша Земля - дуже активна планета. Змінюється хоч і повільно обриси її материків і океанів руйнуються цілі гірські хребти вивергаються вулкани, міняється клімат. Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища - температура повітря і води, їхній хімічний склад вологість ґрунту і вміст у них життєво необхідних компонентів. Безперервно оновлюється жива природа - тварини, рослини, мікроорганізми. Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за безпосередньої участі живих організмів.

У найдавніші часи Землю уявляли, як плоский диск чи острів оточений океаном. З часів Ньютона Землю почали уявляти як еліпсоїд обертання на малій осі. Земля більш опукла поблизу екватора. Форму Землі характеризує геоїд - геометрично неправильне тіло, поверхня якого в кожній точці перпендикулярна до на пряму сили тяжіння. Форму геоїда має поверхня води спокійного океану.

У давні геологічні часи фігура Землі мала мабуть більш неправильну форму ніж нині. Теперішня її форма пояснюється обертанням навколо осі. Зараз Земля має форму трохи сплюснутої кулі, радіус Землі 7370 кілометра, довжина екватора 40 000 кілометра.

Наша планета складається з трьох основних частин (геосфер), які різняться своїми фізичними властивостями. Це - земна кора, оболонка (мантія), ядро. Земна кора або літосфера - верхня тверда оболонка землі, являє собою зовнішній шар завтовшки 60 - 70 км., що складається з осадових порід, гранітів та базальтів. Температура кори зростає з глибиною на 1 градус Цельсію на кожні 33 метра і вже десь на глибині 40 км. становить 800 - 1000 градусів Цельсію. Всі області літосфери перебувають в русі.

Під Земною корою міститься оболонка ядра - мантія, в радіальному напрямі вона простягається від підошви земної кори до 2900 км, і становить 80% Земної кулі. Мантія має шарувату будову. Виділяють дві її основні частини: верхню мантію до 1000 км., і нижню від 1000 до 2900 км.. В верхній мантії тиск, що зростає з глибиною, досягає 10 000 атм., температура близько 1500 градусів Цельсія, а на межі з ядром 3000 - 5000 градусів Цельсія. До складу мантії входять сполуки окису кремній з оксидами магнію і заліза, називають її Sima.

Верхній шар мантії називають астеносферою (до глибини 50 - 200 км. від поверхні). Його речовина перебуває в найбільш розм'якшеному стані, при чому на раптовий тиск реагує, як тверде тіло а на повільний і безперервний як рідина.

Речовина нижньої мантії - це однорідне тверде тіло, мабуть тому, що через високий тиск атоми речовини дуже щільно притиснуті один до одного. В цьому шарі землі дуже багато заліза, магнію та інших твердих металів, його називають рудною оболонкою. Між мантією і ядром є межа нижче якої поперечні сейсмічні хвилі не поширюються.

Ядро Землі має радіус 3470 км. (19% об'єму). Виділяють зовнішнє ядро від 2900 - 5100 км., і внутрішнє радіусом приблизно 1270 км.. Температура в центрі Землі 4000 - 5000 градусів Цельсію, а тиск досягає 3.5 млн. атм. З приводу хімічного складу ядра висловлювалися різні думки:

  • 1). Ядро Землі складається в основному з заліза та невеликих домішок нікелю, тому його називають Nife.; подібний склад мають деякі залізні метеорити, що падають на землю. Через високу температуру зовнішнє ядро перебуває в розплавленому рідинному, а внутрішнє - у твердому стані;
  • 2). Зовнішнє ядро силікатне, а внутрішнє залізне;
  • 3). Ядро складається з силікатних сполук і є кам'янистою речовиною з домішками заліза, ущільнене високим тиском. Густина ядра більша 10 г/смі, а в центрі - навіть 12 г/смі. Воно перебуває під тиском (1.4- 3.5 млн. атм) і має дуже високу температуру. Тому речовина перебуває в особливому металізованому стані.

Запаси води на Землі величезні 1.46 * 10 9 кмі, тобто 0.025% усієї маси Землі. Проте абсолютна більшість цієї маси - це гірко солона морська вода, непридатна до пиття та технологічного використання. Прісна вода на планеті становить лише 2% - від загальної кількості, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води - це річки, прісноводні озера, деяка частина підземних вод, саме ці джерела і використовуються людством для своїх потреб. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад людської крові - містить ті ж хімічні елементи і приблизно в тих же пропорціях. Це один з доказів того, предки людей як і інших ссавців жили у морі. Океани і їх моря з'єднані між собою за принципом сполучених посудин.

Кожний з океанів має свої течії, припливи і відпливи, вітри і температури, розподіл солоності тобто характеризується фізичними, хімічними, біологічними властивостями, динамічними процесами будовою дна. Там де між океанами немає материків межі умовні. Океани відрізняються один від одного, як географічним положенням так і морфологічними рисами.

Моря - це відособлення частини океанів вклинені в сушу або відокремлені островами чи півостровами. За ознакою відокремлюваності та особливостями гідрологічного режиму моря поділяють на внутрішні, окраїні та міжостровні. Річки - це водні потоки, що течуть у виробленому ними руслу. Кожна характеризується довжиною та площею басейну. Напрямок течії річок відбиває нахил місцевості і залежить від рельєфу. Проте річок з прямолінійною течією майже не буває. Виняток становлять окремі ділянки молодих річок, особливо гірських, затиснутих між хребтами, звичайно річки з вивесті утворюють меандри - тобто заокруглені закрути, зумовлені діянням річної ерозії. Швидкість течії залежить від падіння річки.

Біосфера - це одна із сфер географічної оболонки, що включає нанесені живими організмами частини атмосфери, літосфери та літосфери.

Походження організмів на землі вивчають з двох точок зору: географічної і біологічної. Перша з них полягає в виявленні умов виникнення, поширення та розвитку живого, друга у вивченню появи живої речовини. Жива речовина на планеті виникла близько 3 мільярдів років тому, і форми життя надзвичайно різноманітні. Перші мешканці Землі - синьо - зелені водорості та різні бактерії.

Атмосфера, гідросфера, в верхніх шарах літосфери утворюють оболонку або сферу біосфери. Людина, як біологічна істота, також є складовою частиною біосфери. Вона не може існувати в іншому середовищі ніж те, що склалося на планеті за її довгу історію – не може дихати повітрям іншого складу, не може пити воду, забруднену шкідливими домішками, не може жити при іншому, ніж сьогоднішнє, напруженні магнітного поля.

Атмосфера як газова оболонка, планета утворена самою Землею. Повітряна оболонка Землі, її атмосфера є однією з найголовніших умов життя, атмосфера має також екологічне значення. Вона захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів, регулює сезонні і добові коливання температури є носієм тепла і вологи. Через атмосферу відбувається фотосинтез та обмін енергії, інформації - це основні процеси біосфери. Для деяких організмів атмосфера є основним середовищем життя. Атмосфера складається з таких шарів: тропосферра, стратосфера, ммезосфера, мермосфера, екзосфера, геокорона; далі атмосфера поступово переходить у міжпланетний космічний вакуум. У верхніх шарах Земної атмосфери сонячне випромінювання спричиняє сильну іонізацію. Іонозовані шари атмосфери називаються іоносферою.

Тропосфера - це нижній шар атмосфери, що безпосередньо прилягає до землі. В ньому зосереджено 79% усієї маси атмосфери. Висота тропосфери над полюсами - близько 8 км., над помірними широтами 10 - 12 км., над екватором 16 - 18 км.. Температура від земної поверхні до тропо паузи поступово знижується в середньому на 0.6 градусів на кожні 100 м., від 14 градусів на рівні моря, до 56 градусів на верхній межі тропосфери. У тропосфері основна маса повітря.

Місяць - найближче до Землі небесне тіло тому найкраще вивчене. Найближчі до нас планети приблизно в 100 раз далі. Місяць менший від Землі за діаметром учетверо. А за масою у 81 раз. Середня його густина 3.3 * 103 кг/м3,. На місяці немає атмосфери яка пом'якшує пекуче сонячне випромінювання і захищає від космічного випромінювання та потоків мікрометеоритів. Немає там ні хмар, ні води, ні туманів, ні райдуги, ні світанкової зорі. Тіні різкі і чорні. Небо на місяці було б навіть у день було чорне, як у космічному просторі, але розріджена пилова оболонка, що оточує його трохи розсіює його.

Рельєф місяця різноманітний. Там є "моря" - це великі темні плями (рівнини), "материки" - світлі простори з гористою поверхнею, окремі гори і гірські хребти, тріщини, вали. Дуже поширені цирки - це кільцеві гори, які ще називають кратерами. Їхні кільцеві вали заввишки кілька кілометрів, оточують великі круглі западини діаметром близько 200 км. Місяць - це не зовсім мертвий світ.

Озоновий шар руйнують хімічні речовини - такі як оксид азоту і утворюються озонові дірки. Через ці дірки жорстке ультрафіолетове випромінювання вільно проникає до Землі. Під загрозою зникнення Озонового шару керівники багатьох країн світу вирішили вжити енергійних заходів: менше вживати фреонів, а згодом зовсім відмовитися від них, замінивши їх безпечними сполуками.

Ще сприяє руйнуванню озонового шару й військова діяльність, зокрема запуски балістичних ракет. Кожний запуск ракети в Космос "пропалює в" озоновому шарі чималу дірку, яка "затягується" лише через тривалий час.

У давнину люди думали по різному про Землю, про її форму, але кожний вчений доводив своє. Ньютон вважав, що Земля більш опукла біля екватора. Аристотель доводив, що Земля - плоский або опуклий круг. Багато років минуло, поки люди зрозуміли, що Земля - куля.


04.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!