Osvita.ua Вища освіта Реферати Екологія Природоохоронні традиції в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Природоохоронні традиції в Україні. Реферат

У добу козацько-гетьманську українське природоохоронне законодавство живилося такими джерелами: звичаєвим правом та повсякденними традиціями; традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби; магдебурзьким правом; законотворчою діяльністю національної держави, яка уособлюється насамперед, в гетьманських універсалах

Зародки національного природоохоронного законодавства сягають ще часів Київської Pуcі. У зводі законів княжої держави "Руській правді" містилося чимало регламентацій, які стосувалися часів та термінів полювання на тих чи інших хутрових звірів, була заборона виловлювати деякі породи риб під час нересту, містилося чимало засторог щодо збереження та використання природно адекватних засобів землеробства, бортництва, броварства, деяких інших промислів та ремесел.

Тоді ж було передбачено також і деякі кари, переважно грошові, за порушення вимог "Руської правди". Наприклад, за знищення журавля і вбивство людини нерідко накладали однакову кару. У князівські часи фактично було закладено і початки формування заповідних територій — "мисливських угідь", на яких лише вряди-годи відбувалося полювання та лови.

У добу козацько-гетьманську українське природоохоронне законодавство живилося такими джерелами:

  • звичаєвим правом та повсякденними традиціями;
  • традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби;
  • магдебурзьким правом;
  • законотворчою діяльністю національної держави, яка уособлюється насамперед, в гетьманських універсалах.

Через своєрідне становище тогочасної України на національне законодавство нашаровувались, школи практично повністю поглинаючи його цілком чи в окремих компонентах, правничі вимоги сусідніх держав — Польщі, Pocії, Австрії та ін.

Досить вичерпну характеристику природоохоронних засад дає синтетичне Зібрання українських прав" 1807 р. У розділах "Про ціну реча", "Про недозволені діяння", наприклад, докладно простежено численні ситуації, в яких людина вступає у стосунки з природою — рибальство, пошкодження соколиних гнізд, виловлювання бобрів, знищення рою бджіл чи дерева, полювання на зайців та ін. У них регламентовано вартість та покарання відповідних вчинків, окреслено майнові та територіальні засади природокористування.

До проблем, пов'язаних зі звіриним ловецтвом та рибальством, звертаються і в заключних розділах книги. Вельми прикметні підсумкові слова "3ібрання": в Україні "чужий ліc рубати взагалі забороняють". Отже, тогочасне право разюче відрізнялося від радянського, за якого "чуже" (тобто спільне) знищував кожен, хто тільки не лінувався.

Екологічне право в Україні на початку XX ст. Прирoдooxoрoнний Рух у його сучасному розумінні започатковувався в Україні ще до першої світової війни, коли почали виникати різноманітні організації та товариства і прийматися деякі укази та постанови окремих департаментів та міністерств, які регламентували використання тих чи інших ресурсів; тоді ж виникають перші українські заповідники, зокрема всесвітньовідомий "Асканія Нова".

Перша світова війна та соціальні потрясіння в імперії істотно загальмували природоохоронну роботу в Україні, завдавши довкіллю чимало збитку та руйнації. Характерним для того часу, як згадує професор-зоолог М. Шарлемань, були такі епізоди, як зруйнування наприкінці 1917 р. "салдатами большевиками зоопарку Пілявин. У цім парку, пише очевидець тих подій, окремі великої кількості других звірів, було постріляно 35 зубрів та бізонів". Тому все доводилося починати з початку.

Українська Гетьманська Держава за часів гетьмана Павла Скоропадського утворила Міністерство Земельних Справ, а при ньому — окремий Bіggіn з охорони пам'яток природи, а також Koмісію із вчених та діячів у цій cправі. У Києві в 1918 р. існував також привaтний "Краєвий Природоохоронний Koмітет" (голова — проф. П. А. Тутківсышй), в Харкові функціонувало Товариство любителів Природи (голова — проф. В. Л Taлієв); в Одеcі — Спілка наукових товариств прuрoдooxoрoнного спрямування (голова — проф. Г. І. Танфільєв). У Полтаві засновується Комітет Охорони Природи та Старовини.

Секція (комітет) Охорони Природи зберігся в Наркомземі і після поразки УНР. Понад те, в перші роки радянської влади успіхи на ниві охорони природи були досить помітними. У цьому зв'язку особливу роль зіграли Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Koмітету і Ради Народних Koміcaрів УРСР про затвердження "Положення про пам'ятки культури і природи".

До речі, згідно з цією постановою всіма пам'ятками Природи в Україні мало відати Управління Норковими Установами Народного Koміcaріaту Освіти, у склад якого і перейшов Український Комітет охорони пам'яток природи

Щоправда, вже тоді намітилася різновідомча підпорядкованість різних заповідників: так заповідник Дніпрової заплави "Конча-Заспа" (250 десятин) був на бюджеті Народного Koміcaріaту Закордонних Справ, а "Сад II Інтернаціоналу" (колишня "Софіївка" — як писали в тогочасних документах) — належав Уманському сільськогосподарському технікумові.


30.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!