Osvita.ua Вища освіта Реферати Екологія Нові підходи до розгляду сучасного природознавства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Нові підходи до розгляду сучасного природознавства. Реферат

Визначення понять природа і природознавство. Науково-технічна революція, як сучасний етап пізнання і освоєння природи людиною. Основні поняття про науку, як сферу людської діяльності націленої на пізнання природи. Сучасні знання людини про всесвіт та космічний простір. Земля та її будова. Будова речовин. Будова живих організмів. Освоєння людиною надр землі. Проблеми збереження і відтворення природи

Визначення понять природа і природознавство. Повітря, вода, земля, люди, рослини, тварини, планети, Сонце, зорі – увесь матеріальний світ, який оточує нас називається природою.

Природа ніким не створена, завжди була і буде. Вона перебуває у безперервному русі: рухаються планети і зорі, річки змінюють русла, сніг навесні тане, рослини ростуть і розвиваються. Складовою частиною Природи є живі організми, а серед них найрозвиненішими вважаються люди. На відміну від інших організмів вона має здатність осмислювати себе і навколишній світ.

Людина вносить у природу зміни завдяки своєму розуму і праці. Вона побудувала міста і села фабрики і заводи зорала і засіяла поля винайшла різні машини. В наслідок такого осмислення виникла і постійно розвивається наука. Перші відомості про Природу виникли в період розквіту культури народів Стародавньої Греції – орієнтовно 2,5 тисячі років тому. В той час знання про навколишній світ були загальними.

Мета наук про природу – відкрити, вивчити її закони і використати для потреб людини. Науку що об’єднувала всі наявні тоді знання, згодом назвали натурфілософією. У процесі більш глибокого пізнання навколишнього світу та поступового нагромадження нових знань натурфілософія поділилася на окремі науки: фізику, астрономію, біологію та хімію. Всі вони називаються природничими науками.

Метою науки є вивчення і пояснення Законів Природи та використання набутих знань для практичних потреб людини в тому числі й з метою передбачення подій в природі.

Все з чого складається природа називається матерією. Все те що ми думаємо чи знаємо про матерію називають свідомістю або духовним здобутком людини і суспільства. Тому умовно навколишній світ поділяють на світ матеріальний і світ духовний.

Фізика, астрономія та інші природничі науки вивчають матеріальний світ і тим самим збагачують духовний світ людини.

Нерідко природничі наукові знання є засобом само осмислення людиною і себе і свого місця в природі.

Природа – середовище існування людини та всього живого на планеті. Вона відіграє різноманітну роль у їхній життєдіяльності.

Природа - джерело не тільки матеріальних благ. Вона невичерпне джерело позитивних емоцій, натхнення для митців.

Суспільство безперервно взаємодіє з природою. Без такої взаємодії людина існувати не може. Ця взаємодія становить основу людської історії є боротьбою за життя людського роду і полягає в впливі природного середовища на діяльність суспільства і в впливі господарської діяльності суспільства на навколишнє середовище.

Природа для людини – середовище життя і діяльності джерело до існування світ великих пізнавальних і естетичних цінностей краси і радості. Усі свої матеріальні потреби людства задовольняє за рахунок природи. Особливості природи прискорюють чи затримують розвиток суспільного виробництва.

Науково-технічна революція, як сучасний етап пізнання і освоєння природи людиною

Науково – технічна революція – це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що відбувається в результаті поєднання процесів наукової та технічної революції. Основні риси сучасної науково – технічної революції такі:

Небувало швидкий розвиток науки, її взаємодія як з матеріальним виробництвом, так і іншими видами діяльності, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу.

Всеосяжність національно – технічної революції, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й обслуговування, побут, культуру впливає на психологію та ментальність жителів передових країн.

Корінним чином змінюється технічна і технологічна база господарства світу. Національно – технічна революція розвивається і вглиб – освоюється мікросвіт атома, генна інженерія, нові фізико – хімічні процеси, і вшир – в нових технічних конструкціях поєднується традиційні механічні та електричні системи з мікропроцесорною технікою, системи управління – з мережами ЕОМ електронного зв’язку та кібернитичними пристроями.

Науково – технічна революція впливає і на зміни в розширенні господарства світу. Так, географія промисловості, що склалася під впливом чинників, які діяли наприкінці XIX – першій половині XX століття доповнюється такими новими рисами:

Відбулась переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості від орієнтації на місцеву сировину до орієнтації на ринки збуту кінцевого продукту.

Основними центрами і регіонами, до яких тяжіє розміщення виробництва й інших видів економічної активності, стали осередки і території з передовою наукою та освітою.

Сучасні процеси перебудови світового господарства привели до високої територіальної концепції виробничої діяльності і населення.

Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково – технічним процесом.

Суспільство безперервно взаємодіє з природою. Без такої взаємодії людина існувати не може. Ця взаємодія становить основу людської діяльності, бо є боротьбою за життя людського роду і полягає у впливі природного середовища на діяльність суспільства і впливі господарської діяльності суспільства на природне середовище. Природа для людини – середовище життя і діяльності, джерело засобів до існування, світ великих пізнавальних і естетичних цінностей, джерело знань краси і радості.

Сучасні знання людини про всесвіт та космічний простір

Всесвіт – це навколишній світ, нескінченний в часі і просторі, його також називають космосом або космічним простором. Всесвіт безмежно різноманітних за тими формами, яких набуває матерія. В ньому ми зустрічаємо величезну кількість космічних тіл та їх систем. Останнім часом виявлено зовсім нові незвичайні об’єкти природа яких ще остаточно не з’ясована.

Нескінченність всесвіту в часі означає, що він існує вічно. Нині встановили, що в ньому відбуваються активні процеси в різних масштабах. Зокрема грандіозні космічні вибухи, які призводять до випадів, вивержень і розсіяння матерії і відіграють важливу роль у формуванні і розвитку небесних тіл. Всесвіт – світ величезних просторово – часових масштабів.

Наша Земля - заселена планета – є лише одним з небесних тіл, членами невеликої планетної сім’ї на чолі з Сонцем – звичайнісінькою зорею, яка керує рухом цих планет. Крім дев’яти великих планет, до складу сонячної системи входять також малі планети, комети, супутники планет – природні і штучні, метеорна матерія, між планетний газ. Характерною особливістю Всесвіту є нерівномірний розподіл матерії в світі, в ньому. Хоч зорі і концентрують у собі велику масу, проте основною властивістю Всесвіту є порожнеча.

Саме так: Всесвіт – глибокий вакуум. Всесвіт має також ту характерну особливість, що він розширюється! Багато природних наук вивчають Всесвіт. Зокрема –астрономія, яка вивчає розподіл матерії в космосі, в просторі і часі, різні небесні тіла та їх системи.

Закон за яким будь-які два тіла притягуються одне до одного з силою прямо пропорційною добуткові їхніх мас і обернено пропорційні квадрату відстані між ними – це закон всесвітнього тяжіння. Відкритий Ньютоном в 1687 році закон який експериментально підтвердив інший англійський вчений Кавендіш у 1798 році, у сформульованому вигляді застосований лише, якщо взаємодіючи тіла є матеріальними точками тобто поле їх тяжіння є центральними.

Всесвіт – це те все, що існує. Від найдрібніших пилинок і атомів до величезних скупчень речовини. Вивчення всесвіту істотно змінило наше уявлення про нього, виявлено глибокі зв’язки між процесами, що відбуваються на Сонці, на Землі і в навколоземному просторі. Так, сонячна активність визначає кліматичні ритми на землі, що збігаються з космічним циклами. Такими є й сейсмічні процеси утворення гір. Всесвіт у в цілому один з найскладніших об’єктів наукового дослідження.

Земля та її будова

Земля - це третя в порядку віддалення від сонця велика планета сонячної системи. Історія наукового розв’язання проблеми походження Землі починається з XVIII ст. Спроб пояснити походження Землі висувалося багато, особливо за останнє століття.

Земля – унікальна планета сонячної системи і унікальність її полягає в перш за все в тому, що на ній існує життя. На самій же Землі життя існує завдяки поєднанню кількох сприятливих астрономічних факторів. Серед них – це велика маса Землі достатня для утримання навколо себе захисного шару атмосфери досить сильного магнітного поля, що захищає земних жителів від згубної дії космічної радіації, наявність великої кількості води необхідної для життя.

Наша Земля – дуже активна планета. Змінюється хоч і повільно обриси її материків і океанів руйнуються цілі гірські хребти вивергаються вулкани, міняється клімат. Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища – температура повітря і води, їхній хімічний склад вологість ґрунту і вміст у них життєво необхідних компонентів. Безперервно оновлюється жива природа – тварини, рослини, мікро організми. Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за безпосередньої участі живих організмів.

У найдавніші часи Землю уявляли, як плоский диск чи острів оточений океаном. З часів Ньютона Землю почали уявляти як еліпсоїд обертання на малій осі. Земля більш опукла поблизу екватора. Форму Землі характеризує геоїд – геометрично неправильне тіло, поверхня якого в кожній точці перпендикулярна до на пряму сили тяжіння. Форму геоїда має поверхня води спокійного океану.

У давні геологічні часи фігура Землі мала мабуть більш неправильну форму ніж нині. Теперішня її форма пояснюється обертанням навколо осі. Зараз Земля має форму трохи сплюснутої кулі радіус Землі 7370 кілометра, довжина екватора 40 000 кілометра.

Наша планета складається з трьох основних частин (геосфер), які різняться своїми фізичними властивостями. Це – земна кора, оболонка (мантія), ядро. Земна кора або літосфера – верхня тверда оболонка землі, являє собою зовнішній шар завтовшки 60 – 70 км., що складається з осадових порід, гранітів та базальтів. Температура кори зростає з глибиною на 1 градус Цельсія на кожні 33 метра і вже десь на глибині 40 км.

Становить 800 – 1000 градусів Цельсія. Всі області літосфери перебувають в русі. Під Земною корою міститься оболонка ядра мантія, в радіальному напрямі воні простягається від підошви земної кори до 2900 км, і становить 80% Земної кулі. Мантія має шарувату будову. Виділяють дві її основні частини: верхню мантію до 1000 км., і нижню від 1000 до 2900 км..

В верхній мантії тиск, що зростає з глибиною, досягає 10 000 атм., температура близько 1500 градусів Цельсія, а на межі з ядром 3000 – 5000 градусів Цельсія. До складу мантії входять сполуки окису кремнію з оксидами магнію і заліза, називають її Sima.

Верхній шар мантії називають астеносферою (до глибини 50 – 200 км. від поверхні). Його речовина перебуває в найбільш розм’якшеному стані, при чому на раптовий тиск реагує, як тверде тіло а на повільний і безперервний як рідина.

Речовина нижньої мантії – це однорідне тверде тіло, мабуть тому, що через високий тиск атома речовини дуже щільно притиснуті один до одного. В цьому шарі землі дуже багато заліза, магнію та інших твердих металів, його називають рудною оболонкою. Між мантією і ядром є межа нижче якої поперечні сейсмічні хвилі не поширюються.

Ядро Землі має радіус 3470 км. (19% об’єму). Виділяють зовнішнє ядро від 2900 – 5100 км., і внутрішнє радіусом приблизно 1270 км.. Температура в ценрі Землі 4000 – 5000 градусів Цельсію, а тиск досягає 3.5 млн атм. З приводу хімічного складу ядра висловлювалися різні думки:

  • Ядро Землі складається в основному у з заліза та невеликих домішок нікелю, тому його називають Nife.; подібний склад мають деякі залізні метеорити, що падають на землю. Через високу температуру зовнішнє ядро перебуває в розплавленому рідинному, а внутрішнє у твердому стані;
  • Зовнішнє ядро силікатне, а внутрішнє залізне;
  • Ядро складається з силікатних сполук і є кам’янистою речовиною з домішками заліза, ущільнене високим тиском. Густина ядра більша 10 г/см³, а в центрі – навіть 12 г/см³. Воно перебуває під тиском (1.4- 3.5 млн атм) і має дуже високу температуру. Тому речовина перебуває в особливому металізованому стані.

Запаси води на Землі величезні 1.46 * 10 9 км³, тобто 0.025% усієї маси Землі. Проте абсолютна більшість цієї маси – це гірко солона морська вода, непридатна до пиття та технологічного використання.

Прісна вода на планеті становить лише 2% - від загальної кількості, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води - це річки, прісноводні озера, деяка частина підземних вод, саме ці джерела і використовується людством для своїх потреб.

Хімічний склад морської води дуже схожий на склад людської крові – містить ті ж хімічні елементи і приблизно в тих же пропорціях. Це один з доказів того, предки людей як і інших ссавців жили у морі. Океани і їх моря з’єднані між собою за принципом сполучених посудин.

Кожний з океанів має свої течії, припливи і відпливи, вітри і температури, розподіл солоності тобто характеризується фізичними, хімічними, біологічними властивостями, динамічними процесами будовою дна. Там де між океанами немає материків межі умовні. Океани відрізняються один від одного, як географічним положенням так і морфологічними рисами.

Моря – це відособлення частини океанів вклинені в сушу або відокремлені островами чи півостровами. За ознакою відокремлювальності та особливостями гідрологічного режиму моря поділяють на внутрішні, окраїні та міжостровні. Річки – це водні потоки, що течуть у виробленому ними руслу. Кожна характеризується довжиною та площею басейну. Напрямок течії річок відбиває нахил місцевості і залежить від рельєфу. Проте річок з прямолінійною течією майже не буває.

Виняток становлять окремі ділянки молодих річок, особливо гірських затиснутих між хребтами, звичайно річки звивисті утворюють меандри - тобто заокруглені закрути, зумовлені діянням річної ерозії. Швидкість течії залежить від падіння річки.

Біосфера – це одна із сфер географічної оболонки, що включає несені живими організмами частини атмосфери, літосфери та літосфери.

Походження організмів на землі вивчають з двох точок зору: географічної і біологічної. Перша з них полягає в виявленні умов виникнення, поширення та розвитку живого, друга у вивченню появи живої речовини. Жива речовина на планеті виникла близько 3 мільярдів років тому, і форми життя надзвичайно різноманітні. Перші мешканці Землі – синьо – зелені водорості та різні бактерії.

Атмосфера, гідросфера, в верхніх шарах літосфери утворюють оболонку або сферу біосфери. Людина, як біологічна істота, також є складовою частиною біосфери. Вона не може існувати в іншому середовищі ніж те, що склалося на планеті за її довгу історію – не може дихати повітрям іншого складу, не може пити воду, забруднену шкідливими домішками, не може жити при іншому, ніж сьогоднішнє, в напруженні магнітного поля.

Атмосфера як газова оболонка, планета утворена самою Землею. Повітряна оболонка Землі, її атмосфера є однією з найголовніших умов життя, атмосфера має також екологічне значення. Вона захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів, регулює сезонні і добові коливання температури є носієм тепла і вологи.

Через атмосферу відбувається фотосинтез та обмін енергії, інформації – це основні процеси біосфери. Для деяких організмів атмосфера є основним середовищем життя. Атмосфера складається з таких шарів: тропосферра, стратосфера, мезосфера, термосфера, екзосфера, геокорона; далі атмосфера поступово переходить у міжпланетний космічний вакуум. У верхніх шарах Земної атмосфери сонячне випромінювання спричиняє сильну іонізацію. Іонізовані шари атмосфери називаються іоносферою.

Тропосфера – це нижній шар атмосфери, що безпосередньо прилягає до землі. В ньому зосереджено 79% усієї маси атмосфери. Висота тропосфери над полюсами – близько 8 км., над помірними широтами 10 - 12 км., над екватором 16 – 18 км.. Температура від земної поверхні до тропопаузи поступово знижується в середньому на 0.6 градусів на кожні 100 м., від 14 градусів на рівні моря, до 56 градусів на верхній межі тропосфери. У тропосфері основна маса повітря.

Місяць – найближче до Землі небесне тіло тому найкраще вивчене. Найближчі до нас планети приблизно в 100 раз далі. Місяць менший від Землі за діаметром у четверо. А за масою у 81 раз. Середня його густина 3.3 * 103 кг/м3,. На місяці немає атмосфери яка пом’якшує пекуче сонячне випромінювання і захищає від космічного випромінювання та потоків мікро метеоритів. Немає там ні хмар, ні води, ні туманів, ні райдуги, ні світанкової зорі. Тіні різкі і чорні. Небо на місяці було б навіть у день було чорне, як у космічному просторі, але розріджена пилова оболонка, що оточує його трохи розсіює його.

Рельєф місяця різноманітний. Там є "моря" – це великі темні плями (рівнини), "материки" – світлі простори з гористою поверхнею, окремі гори і гірські хребти, тріщини, вали. Дуже поширені цирки – цн кільцеві гори, які ще називають кратерами. Їхні кільцеві вали заввишки кілька кілометрів, оточують великі круглі западини діаметром близько 200 км. Місяць - це не зовсім мертвий світ.

Озоновий шар руйнують хімічні речовини – такі як оксид азоту і утворюються озонові дірки. Через ці дірки жорстке ультрафіолетове випромінювання вільно проникає до Землі. Під загрозою зникнення озонового шару керівники багатьох країн світу вирішили вжити енергійних заходів: менше вживати фреонів, а згодом зовсім відмовитися від них, замінивши їх безпечними сполуками.

Це сприяє руйнуванню озонового шару й військова діяльність, зокрема запуски балістичних ракет. Кожний запуск ракети в Космос "пропалює в" озоновому шарі чималу дірку, яка "затягується" лише через тривалий час.

У давнину люди думали по різному про Землю, про її форму, але кожний вчений доводив своє. Ньютон вважав, що Земля більш опукла біля екватора. Аристотель доводив, що Земля – плоский або опуклий круг. Багато років минуло, поки люди зрозуміли, що Земля – куля.

Будова речовин

Знання про будову речовини дають змогу не тільки пояснити багато фізичних явищ. Вони допомагають передбачити, як відбуватиметься явище, що тре зробити, щоб його прискорити або сповільнити, тобто допомагають керувати явищем. Вивчивши будову тіл, можна пояснити їх властивості, а також створити нові речовини з потрібними властивостями – тверді і міцні сплави. Жаротривкі матеріали.

Чому речовини – повітря, вода, сталь - здаються нам суцільними? Справа в тому, що частинки, з яких складаються речовини, такі малі, що ми їх не бачимо.

Атом – частинка речовини мікроскопічних розмірів і маси (мікрочастинка), найменша частинка хімічного елемента, яка є носієм його хімічних властивостей.

Кожному хімічному елементу відповідає певний вид атомів. Різним хімічним елементам відповідають різні атоми, що відрізняються своє будовою. В природі існує 107 типів атомів, які відрізняються своєю бідовою.

Порівняно з розмірами атома (близько 10 14 – 10 15 м) цього ядро надзвичайно мале – близько 10 14 – 10 15 м; тобто ядро менше за атом приблизно у 100 000 раз. Щоб уявити собі співвідношення цих розмірів, можна скористатися таким порівнянням. Якщо розміри ядра представити у вигляді кульки діаметром 1мм (це приблизно розмір головки булавки), то розмір атома матиме вигляд кулі з діаметром 10 +5 мм = 100 м, тобто розмірам з багато поверховий будинок! У цій порожнистій сфері розміщуються орбіти електронів, які обертаються навколо ядра.

Маса атома практично дорівнює масі самого ядра, масою електронів можна знехтувати. Навіть у найлегшому атомі водню – ядро в 1840 раз масивніше від маси електрона – єдиного в цьому атомі.

Атом може втрачати один або декілька електронів, тоді його називають позитивним іоном або катіоном.

Атом за певних умов може отримати один або декілька електронів, у цьому випадку його називають негативним іоном або аніоном.

Зауважимо, що підчас іонізації атома зарядове число атома (яжро) не змінюється, бо кількість протонів у ядрі залишається незмінною.

Молекула – це найменша частинка даної речовини, яка ще зберігає його основні хімічні властивості і складається з атомів, з’єднаних хімічними зв’язками. Існують молекули, які складаються з двох трьох і більше атомів. Найбільші молекули складають з десятків і навіть сотень тисяч атомів (вітаміни, гормони білки). Світ надзвичайно різноманітний. зрозуміло, що молекули є частинами складних речовин - хімічних сполук. Якщо молекула складається з тисяч і більше одиниць що повторюються (однакових або близьких за будовою гру атомів), то їх називають макромолекулою.

Молекули не можна уявити як просте скупчення атомів (приміром купу цегли). Атоми в молекулі зв’язані між собою у певній послідовності і певним чином розміщені у просторі один відносно одного. Молекула - складна архітектурна споруда, у якій кожний атом має своє місце і своїх сусідів. Атоми в молекулах неперервно здійснюють коливання навколо певних центрів. Молекули як і атоми не мають певних чітких меж. Розміри молекул зростають із зростанням кількості атомів у них і лехать у межах близько 10 –10 - 10-7.

Хімічні та більшість фізичних властивостей молекул визначаються їх зовнішніми електронами. Хімічні сполуки – складні утворення різних атомів. Складні речовини – хімічні сполуки, оскільки їх можна добути з простих речовин за допомогою сполучення останніх.

Складні речовини не зберігають властивостей тих простих речовин, з яких вони утворені, як це властиво для сумішей.

Складна речовина утворюється за допомогою хімічного процесу – синтезу речовин. Склад хімічних сполук сталий. Хімічні сполуки можна розкласти тільки за допомогою хімічних реакцій.

Хімічних сполук – складних речовин – є надзвичайно велика кількість. І сьогодні хіміки працюють над створенням нових хімічних сполук.

Кристали – тверді тіла, що мають форму правильних багатокутників. Ця їх природна форма – наслідок впорядкованого розміщення у кристалі атомів. Це розміщення має вигляд тривимірної просторової укладки, що дістала назву – кристалічної решітки.

На моно кристалах легко простежити дію одного з найважливіших законів природи, що притаманний твердим тілам – закону анізотропії. Зміст його полягає в тому, що багато властивостей твердих тіл залежить від напрямку, в якому ці властивості вимірюються. Тверде тіло може бути монокристалічним, тобто становити один кристал, або полікристалічним, становити, тобто складатися із багатьох кристалів, розміщених хаотично.

Полікристалічна речовина складається з багатьох полікристалічних зерен мікроскопічних розмірів, кожне таке зерно – це кристал, який був неправильної форми тому, що його росту не перешкоджали сусідні кристали. В наслідок цього полікристали ізотропні – їх властивості в середньому в усіх напрямках одинакові.

Величезна більшість твердих тіл, які зустрічаються у природі – пісок, граніт, базальт, мідь, залізо, алюміній, титан, солі, фарби – мають полікристалічну структуру. Є і винятки: скло і пластики не складаються з полікристалічних зерен. Багато видів кристалів та мікроскопічних тіл мають широке застосування. полікристалічні речовини широко використовуються у конструюванні різноманітних машин і споруд.

Перша модель атомів створена Дж. Томпсоном у 1904 р. Він вважав, що атом – це заряджена куля, розмір якої визначають розмір атома (10 –10м).

Електрони, розміри яких малі порівняно з розмірами атома, ніби "вкраплені "чи "плавають" у середині цієї кулі. Кількість електронів у атомі така, що їх від’ємні заряди у нормальному стані атома компенсують додатній заряд цієї кулі. атоми різних речовин мають різну кількість електронів.

Образно кажучи, за цією моделлю атом уявляється, як шматок кексу, в якому роль родзинок відігравали структура атома вважалася статичною, його частини нерухомими, а ми знаємо, що формулою існування матерії є – рух. Вона також суперечила результатам дослідів з вивчення розподілу позитивного заряду в атомі, які в перше було здійснено великим англійським фізиком Ернестом Резерфордом у 1914 р.

Атом у нормальному стані електрично нейтральний, тобто сумарний негативний заряд електронів дорівнює позитивному заряду ядра атома атоми різних хімічних елементів відрізняються кількістю електронів, що обертаються навколо ядра. Зондування ядер атома швидкими елементарними частинками та інші досліди дали змогу встановити склад ядер. Ядро складається з позитивних заряджених протонів та нейтральних нейтронів.

Планетарна модель атома Резерфорда була далі розвинута і уточнена видатним датським вченим Нільсом Бором у 1913 році. Ця модель давала змогу визначити характер руху електронів навколо ядра, вид орбіт.

Взаємодія ядер з частинками або один з одним, в результаті яких відбувається штучне перетворення одного хімічного елемента в другий, називається ядерними реакціями.

Вивчаючи природу радіоактивного випромінювання, англійський фізик Е. Резерфорд встановив, що воно неоднорідне: під дією електричного поля поділяються на три пучки, один з яких не змінює свого початкового положення, напрямку, отже, не несе електричного заряду, - j-проміння (електричні хвилі), а два інших відхиляються у протилежні боки від зарядів електричного поля.

Це - aпроміння (електричні хвилі, а два інших відхиляються) у протилежні боки до зарядів електричного поля. Це - a - проміння (ядра елемента гелію), і - b - проміння (потік електронів). Вивчення радіоактивності підтвердило складність будови атома.

Будова живих організмів

Клітина будь-якого організму – цілісна жива система. Вана складається з трьох нерозривно зв’язаних між собою частин: оболонки, цитоплазми і ядра. Клітинна оболонка здійснює безпосередню взаємодію із зовнішнім середовищем і взаємодію із зовнішнім середовищем і взаємодію із сусідніми клітинами.

Клітинна оболонка має складну будову. Вона складається із зовнішнього шару і розташованої під ним плазматичної мембрани. клітини рослин і тварин відрізняються будовою їхнього зовнішнього шару. в рослин, а також і в бактерій, синьо – зелених водоростей і грибів на поверхні клітин є щільна оболонка, або клітинна стінка. у більшості рослин вона складається з клітковини.

Основними методами селекції рослин є гібридизація і добір. Звичайно ці методи поєднуються. Методи добору залежать від форми розмноження одного виду рослин. розрізняють дві основні форми добору – масовий та індивідуальний. Масовий добір зводиться до виділення з вихідного матеріалу групи особин, які мають бажані для селекціонера ознаки.

Масовий добір звичайно застосовується багаторазово в ряді наступних поколінь, але й може бути одноразовим індивідуальний добір зводиться до виділення окремих особин з ознаками, які цікавлять людину, і одержання від них потомства. Він також може бути одноразовим або повторним.

Освоєння людиною надр Землі

Найціннішим багатством природи є ґрунти і корисні копалини. Без ґрунту неможливий розвиток рослин, немислимий розвиток рослин, немислиме життя тварин Людина не може без мінеральних ресурсів. Тому їхнє раціональне використання й охорона – важлива всенародна справа.

Ґрунт – це самостійно історичне тіло, що виникло у результаті сукупної дії на поверхневі горизонти гірських порід живих організмів, кліматичних факторів, рельєфу і виробничої діяльності людини.

Видобування із земних надр корисних копалин, проникнення у глибини земної кори підсилюють специфічний екологічний вплив людини на географічну оболонку та антропічні процеси, які в ній відбуваються.

До групи горючих (каутобіолімітів) належать: вугілля всіх видів, торф горючі сланці, нафта природний газ, і деякі інші, металеві або рудні копалини – це руди: чорних кольорових і рідкісних металів, та благородні метали також. Поділ корисних копалин на такі груп досить умовний. Так наприклад, нафту й газ використовують не тільки як горючі ресурси, я й як сировину для хімічної промисловості; те саме стосується й інших копалин.

Першо "корисною копалиною "– був для людини кам'яного віку кремінь, з якого вона виготовляла знаряддя праці й зброю.

Усі родовища корисних копалин залежно від умов їх утворення поділяються на магматичні, осадочні і метаморфічні.

З бурхливим розвитком науки і техніки, викликаним потребами господарства, все більше і швидше зростає видобування та використання у виробництві ресурсів надр як за асортиментом, так і за кількістю.

Металеві корисні копалини – від залізних руд до золота й платини – забезпечують розвиток нашої промисловості. Потреби країни забезпечуються і в неметалевих копалинах. Це природні будівельні матеріали, індустріальна мінеральна сировина, мінеральна сировина для хімічної промисловості, коштовне й кольорове каміння.

Рудні і нерудні копалини здебільшого невідновні, але й майже невичерпні. Вони тільки з покладів переходять у різні вироби, які переміщуються у просторі, але не зникають з лиця Землі і можуть використовуватися повторно. Певні витрати при видобуванні корисних копалин звичайно неминучі. Це поклади, яких не можна вибрати, поклади під різними спорудами або з таким мізерним вмістом корисних компонентів, що принаймні, в наш час видобувати економічно недоцільно.

Одним з важливих методів заощадження металів, будівельних матеріалів та інших корисних копалин, запаси яких швидко зменшуються, є пошуки дешевих замінників, що зможуть задовольнити потреби народного господарства.

Життя людини не можна уявити без широкого використання корисних копалин. З давніх – давен вона добуває з надр Землі потрібні їй мінерали і використовує їх для виробництва знарядь праці, будівництва житла.

Територія України багата на різноманітні корисні копалини. Тут зосереджено близько 60% розвіданих загальносвітових запасів марганцю, значні запаси залізних руд, графіту, коксового вугілля, бентонітових глин, каоліну, даомітів, кам’яної солі, кварцових пісків, кам’яних будівельних матеріалів, мінеральних вод.

На території України зосереджені значні запаси рудних корисних копалин, що переважно прилучені до Українського щита. Загально відомі великі поклади залізних руд, зосереджені в чотирьох районах – Криворізькому, Керчинському, Кременчуцькому та Білозерсбкому. За якістю Українська залізна руда – найкраща на Євразійському материку.

На території України залягають великі поклади марганцевої руди. Нікопольський марганцевий басейн – один з найбільших в світі. До його складу входять: Нікопольське, Велекотокмацьке, та Інгулацьке родовища.

Добувають і в Україні і кам’яну сіль з давніх часів із природної ропи соляних джерел Передкарпаття та Закарпаття. Найбільшими родовищами кам’яної солі в Україні є Артемівське та Слов’янське на Донбасі.

Україна багата й на різноманітні будівельні матеріали: граніт, лабрадорит, каолін, крейду пісковики.

24 серпня 1991 року був проголошений Акт про незалежність України. 1 грудня 1991 року народ проголосив голосуванням свою волю до самостійного розвитку країни. З цього дня відкрилися широкі можливості для докорінної перебудови економіки нашої держави. За багатством природних ресурсів та за економічним потенціалом Україна посідає сьогодні велике місце сьогодні восьме місце з - поміж країн світу.

Найважливіший показник розвитку економіки – продуктивність праці. Вона визначається кількістю виробленої за рік продукції в масштабах країни одним працюючим. Цей показник значною мірою залежить від того, який шлях розвитку економіки є в державі – екстенсивний та інтенсивний.

Проблеми збереження і відтворення природи

Національними багатствами природи є ґрунти і корисні копалини. Без ґрунту неможливий розвиток рослини, неможливе життя тварин.

Ґрунт – це самостійно природно – історичне тіло, що виникло у результаті сукупної дії на поверхневі горизонти гірських порід живих організмів, кліматичних факторів, рельєфу і виробничої діяльності людини.

Основною властивістю ґрунту є родючість – здатність забезпечувати рослини поживними елементами, вологістю, повітрям. Головна його роль у природі – забезпечення життя на Землі. Майже всі живі організми суходолу одержують елементи мінерального живлення з ґрунту. Він слугує субстратом для закріплення коріння вищих рослин, середовищем існування та розвитку мікроорганізмів і тварин, акумулює в собі органічну речовину і хімічну енергію.

Ґрунт є основним засобом сільськогосподарського виробництва. Тому знання його властивостей, складу, поширення і можливостей підвищення родючості є необхідною умовою розвитку землеробства. Ґрунт - надбання цього людства. Раціональне використання й охорона його – обов’язок кожного.

Дуже важливим компонентом ґрунту є гумус – органічна речовина, що утворилася з решток відмерлих рослин під впливом діяльності мікроорганізмів, які переробляють їх, розкладають, збагачують вуглекислим газом, водою, аміаком та іншими речовинами. Ґрунт забезпечує рослини калієм і вуглецем, азотом і фосфором.

Кожній природній зоні властивий свій ґрунтовий покрив. На рівнинній частині України виділяють три основні зони: дерново-підзолистих, сірих лісових та чорноземних ґрунтів. Ґрунти гірських областей мають вертикаль поясність, щебенюваті, з меншим вмістом перегною менш родючі.

Кліматичні умови і рослинність зумовили в Карпатах поширення внизу дерново-підзолистих ґрунтів, бурих лісових у поясі букових лісів та гірсько лучних на полонинах. У гірському Криму поширені бурі, лісові коричневі, та гірсько – лучні ґрунти. на яйлах. На південному схилі Головного пасма Кримських гір на вапняках та крейді сформувалися – червоно – бурі, й коричневі, ґрунти в умовах клімату з субтропічними рисами, для якого характерні сухе жарке літо і волога тепла зима.

Вивчення живих організмів, як окремих особин, так і членів популяцій та угрупувань в їх взаємодії життєвим середовищем займається екологія. Екологія вивчає взаємозв’язки організмів та їх популяцій з навколишнім середовищем, досліджує вплив середовища на будову, життєдіяльність, і поведінку організму, встановлює залежність між середовищем і чисельністю популяцій.

Екологія досліджує зв’язки між популяціями різних видів в угрупованні, між популяціям і факторами зовнішнього середовища, їхній вплив на розселення видів, на на розвиток і зміну угрупувань. Велике значення має екологія для розвитку різних галузей народного господарства. Екологія є основною теоретичною базою для розвитку різних галузей народного господарства.

Повітря необхідне для життя лядини, тварини, рослини, і більшості мікроорганізмів. На відміну від води, повітря на Землі розподіляється рівномірно. Воно практично є скрізь у необмеженій кількості, це справді невичерпний ресурс. У природі кожна складова частина повітря відіграє неоднакову роль, але всі вони необхідні. Азот – основна складова частина повітря.

У промисловості повітря як ресурс теж відіграє величезну роль. Воно використовується як технологічна сировина для добування важливих газів: кисню, азоту, аргону, кріптону, ксеону, неону. В техніці повітря використовується як:

  • Хімічна сировина;
  • Фізичне середовище;
  • Робоче тіло для виконання механічної роботи.

Нарешті, повітряний океан служить шляхом сполучення. Повітря як природний ресурс потрібне живим організмам тільки в чистому виді.

Одним із найважливіших питань науки в боротьбі з забрудненням повітря для захисту людини, як і всього живого, є встановлення токсикологічної характеристики різних речовин, якими виробництва забруднюють атмосферу. Важливим заходом охорони повітря є переробка шкідливих відходів на корисні продукти в ході основного виробництва. Підприємства, які особливо забруднюють повітря, бажано будувати за межами міст на значній відстані.

Ліси – один із найстаріших типів природних екосистем, що сформувалися ще на початку третинного періоду. У всіх природних зонах ліси як виразніший елемент ландшафту виконують важливу ґрунтозахисну, водорегулюючу та водозахисну функцію. Основні природоохоронні заходи в лісах спрямовані на запобігання шкідливим стихійним явищам, таким як лісові пожежі, катастрофічні вітровали, та буреломи, а також на підвищення біологічної стійкості лісових фітонцидів проти грибних захворювань і ентимо-шкідників.

Тваринний світ – активний компонент біосфери. Для збереження рідкісних, зникаючих видів тварин, яких тепер нараховується на Землі близько 900 видів. Міжнародна спілка охорони природи (МСОП) запропонувала внести їх у червону книгу, щоб у віх країнах світу, де ще збереглися ці тварини, їхній охороні було приділено максимальну увагу.

Щоб забезпечити охорону природного середовища, необхідно розв’язати найважливішу проблему – визначити допустиму частку окультурення земель та рівень його впливу на природу. Охорона природи в прямому розумінні стосується тільки заповідних територій, де вона збереглася в незмінному стані як еталон у наукових та естетичних цілях.

Природа - такий же унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити неможливо.

Природа створила людину, вона для людини арена життя і діяльності, джерело засобів існування.

Світ у якому ми живемо, являє собою єдине ціле. Ми повинні оберігати природу. Бо коли почне гинути природа, то й ми станемо гинути за нею. Треба охороняти повітря, ліси, води, рослини, тварини – всю природу. Скажімо небуде на Землі води, як ми зможемо прожити без води, чи рослини, вони зразу загинуть.

Необхідні подальші величезні зусилля, щоб дії людини набули мудрості, неупередженості, й обачливості. Якщо ж в її поведінці, як і досі, переважатимуть роз’єднаність, антагонізм, то зруйнуються найтонші механізми, що підтримують рівновагу сил природи, яка оточує нас. І тоді навряд чи в людини залишаються мажи.

Висновок. До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети і від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні. Викликані недалекоглядними, нерозуміннями, необґрунтованим ставленням людини до природи.

Сьогодні настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об’єднання зусиль нації і народів в боротьбі за врятування біосфери планети. Перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори.

Всі країни повинні брати участь у збереженні світу. Для майбутнього всього людства наступні два десятиріччя будуть визначними: або співдружність націй вирішить найголовніші екологічні проблеми, або почнеться зворотна деградація біофсери і поступова загибель біосфери.

Площа вже не витримує активного тиску: подвоєння населення всього за кілька десятиріч та його концентрація головним чином у містах, супермілітразація суспільства та накопичення величезної кількості глобально небезпечної ядерної та хімічної зброї. Для його вирішення перш за все необхідна зміна екологічної стратегії і тактики всієї екологічної моделі, організація всебічної екологічної освіти, вихованням екологічної свідомості всього населення землі.

Список літератури

  1. В. С. Медина "Охорона природи", Київ, "Вища школа", 1977 р.
  2. М. А. Воінственський, С. М. Стойко, "Охорона природи", Київ 1977р.
  3. В. С. Медина, "Загальна фізична географія", Київ, 1974 р.
  4. Г. О. Білявський, Р. С. Фурдай," Основи екологічних знань", Київ, "Либідь", 1997 р.
  5. О. В. Тьоришків, Н. О. Родіна, "Фізика 6 – 7 клас", Київ 1986р.
  6. О. І. Бугайов, М. П. Мартинюк, В. В. Смолянець, "Фізика Астрономія 7 клас", Київ, "Освіта", 1995р.
  7. С. У. Гончаренко, "Фізика 9 клас"," Київ", Освіта, 1997 р.
  8. Б. П. Ященко, "Економічна і соціальна географія світу", Київ, "Артек", 1997р.
  9. М. М. Схаткін, "Природознавство 5 клас", Київ, 1989р., "Загальна біологія", Київ 1990р.
  10. Б. О. Воронцов – Вельямінов, "Астрономія 11 клас".
  11. Н. С. Коваль, Л. К. Нарочна, "Природознавство 4 (3) клас".
  12. Г. Є. Рудзітіс, Ф. Г. Фельдман, "Хімія 8 клас".
  13. Н. М. Буринська, "Хімія 8 клас".


26.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!