Osvita.ua Вища освіта Реферати Військова справа, ДПЮ Отруйні речовини нервово-паралітичної дії: профілактика, терапія та медична допомога. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії: профілактика, терапія та медична допомога. Реферат

Профілактика та лікування отруєнь. Антидотна та симптоматична терапія. Зміст медичної допомоги ураженим у вогнищі та на етапах медичної евакуації

Попередження уражень ФОР здійснюється з урахуванням шляхів надходження їх в організм.

Для попередження інгаляційних уражень у вогнищі ФОР використовуються фільтруючі протигази, які надійно захищають багато десятків годин органи дихання від дії ОР. Для захисту поранених у голову використовується шолом для поранених у голову (ШР). Поза вогнищем, перед тим як зняти протигаз, необхідно обробити обмундирування, яке заражене парами чи аерозолями зарину і зоману, вмістом ДПС, що попереджає інгаляційне надходження парів ОР за рахунок їх десорбції з обмундирування.

Для попередження ураження через шкіру використовують загальновійськові та спеціальні засоби захисту шкіри. У випадку попадання ОР на шкіру, проводиться часткова санітарна обробка за допомогою ІПП. У випадку вживання отруєної їжі або води (чи при підозрі на їх отруєння), необхідно негайно викликати штучну блювоту. При попаданні ОР у рану, ватно-марлевим тампоном ІПП із рани вилучають ОР, шкіра навколо рани обробляється вмістом ІПП, а потім на рану накладають пов'язку за допомогою ППІ. При попаданні ОР в очі, слизова очей промивається водою із фляги.

Для попередження пероральних отруєнь необхідно врахувати те, що у вогнищі ФОР вода із джерел і харчі вважаються отруєними і вживати їх можна тільки після отримання негативного результату на вміст у них ОР (а для води вміст ОР нижче ГДК). Вода із джерел, залишених противником, трофейні харчі і медикаменти, які можуть поступати для використування особовим складом, також підлягають дослідженню на вміст у них ФОР. Військова техніка, зброя і інше матеріальне майно, заражене ФОР, підлягає дегазації, а особовий склад проходить повну санітарну обробку із заміною забруднених засобів захисту і обмундирування.

Для попередження уражень ФОР використовуються також колективні засоби захисту (бойова і спеціальна техніка, перекриття, сховища).

У наш час на оснащені медичної служби є профілактичний антидот - препарат "П-6" в таблетках, який містить оборотний інгібітор АХЕ - аміностигмін, центральний холінолітик - фторацизин, транквілізатор - феназепам. Препарат приймають всередину, 2 таблетки за 30 хв. до входу у вогнище ФОР. Дія препарату продовжується 12 годин, після чого, якщо загроза ураження зберігається, прийом препарату у тій самій дозі повторюється. У початковому періоді інтоксикації препарат здійснює і лікувальний ефект.

Необхідно відмітити, що при своєчасному і застосуванні засобів захисту можна повністю попередити, або у значній мірі зменшити ступінь тяжкості ураження.

При невиконанні цих умов (несвоєчасність і неправильність застосування засобів захисту, їх несправність та ін.) можливе ураження особового складу, особливо при раптовому застосуванні ФОР, тобто виникають санітарні втрати у вогнищі. Отже, виникає необхідність у проведенні лікувальних заходів.

У лікуванні уражених ФОР використовують засоби спеціальної (антидотної) і засоби патогенетичної і симптоматичної терапії.

Антидотна терапія.

До речовин, що перешкоджують контакту АХ з холінорецепторами відносять антидоти холінолітичної (холіноблокуючої) дії, дія яких здійснюється за рахунок блокади ХР, внаслідок чого порушується передача імпульсів з холінергічних нервів на інервовані ними клітини.

М-холінолітики (група атропіну)

Ця група об'єднує природні засоби (атропін, скополамін), які виділяють із красавки (Аtropa Belladonna), белени та дурману і платифілін, який виділяється із христівника широколистного, а також штучний препарат - метацин.

Із великої групи М-холінолітиків атропін є загальноприйнятою протиотрутою при ураженні ФОР і є на табельному оснащенні медичної служби. При введенні його, внаслідок утруднення передачі імпульсу з постгангліонарних парасимпатичних волокон на секреторні клітини, понижується виділення слини, шлункового і кишкового соків, бронхіального слизу, пригнічується сльозо- і потовиділення, знижується тонус гладеньких м'язів, перистальтика шлунку і кишок, розширюються бронхи, знижується тонус сечового міхура, сечівників, жовчного міхура і протоків.

Діючи на несмугасті м'язи ока, які отримують парасимпатичну іннервацію, атропін розширює зіницю, підвищує внутрішньоочний тиск і викликає параліч акомодації. Атропін збільшує частоту серцевих скорочень, перешкоджаючи передачі гальмівних імпульсів з блукаючих нервів.

Будучи третичним аміном, атропін проникає в ЦНС і в терапевтичних дозах здійснює пригнічуючу дію.

Успіх лікування інтоксикації ФОР досягається високими дозами атропіну чи інших холінолітиків у зв'язку із зниженням чутливості ХР до холінолітиків, а обмежений час дії цих препаратів вимагає багаторазового введення їх в організм при гострих отруєннях. Повторне введення атропіну проводять до появи легких симптомів переатропінізації (сухість шкіри і слизових, гіперемія шкіри обличчя, розширення зіниць, тахікардія). Такий стан підтримується до повного зникнення симптомів отруєння ФОР.

Схема введення атропіну залежить від ступеню тяжкості отруєння. При легкому ступені - в/м 2 мл 0,1% розчину, повторно по 1-2 мл з інтервалом 30 хв. При середньому ступені - в/м'язево 2-4 мл 0,1% розчину, повторно по 2 мл з інтервалом 15 хв. При тяжкому ступені - в/в або в/м 4-6 мл 0,1% розчину, повторно по 2 мл з інтервалом 3-8 хв.

У токсичних дозах (3-10 мг) атропін збуджує ЦНС, обумовлюючи картину гострого психозу, спутанність свідомості, психомоторне збудження, марево, яскраві зорові галюцинації, які поєднуються з симптомами периферичної дії атропіну (див. симптоми переатропінізації).

Явища отруєння атропіноподібними речовинами інгібуються нейролептиками (аміназином), оборотними інгібіторами АХЕ (прозерин, фізостигмін), хоча застосування прозерину на фоні вираженої дії ФОР, напроти, підсилює токсичність у вигляді потенціювання їх дії як інгибіторів АХЕ.

Реактиватори холінестерази

Як нам уже відомо, при дії ФОР інгібується АХЕ. Відновлення її активності (реактивація) є важливим ланцюгом у лікуванні уражених ФОР, а фармакологічні препарати, які здатні здійснити цей процес, називають реактиваторами холінестерази. Реактиватори ХЕ по хімічній структурі відносяться до оксимів, тобто з'єднань, що мають оксимне групування = N - ОН, основними представниками яких є дипіроксим, токсогонін, пралідоксим.

Процес реактивації складається з дефосфорилювання холінестерази, суть якого зводиться до розриву ковалентного зв'язку атома фосфору (інгібітора ФОВ) з киснем серину АХЕ з утворенням нового нетоксичного комплексу - фосфорильованого оксима і відновленої АХЕ. Процес реактивації можливий тільки на етапі зворотного інгібування АХЕ, і чим довший цей етап, тим більше шансів на успіх застосування реактиваторів.

Однак, відновлення активності АХЕ не є єдиним механізмом дії реактиваторів, є достатньо фактів, що вони володіють холінолітичною (курареподібною) дією, здатні дефосфорилювати холінорецептори і прямо взаємодіють з ФОР, з утворенням нетоксичних комплексів.

Із великої групи реактиваторів АХЕ найбільш широке застосування у лікувальній практиці при отруєнні ФОР має дипіроксим, який є на табельному оснащенні медичної служби. Він випускається у вигляді 15% розчину в ампулах по 1 мл. Застосовується при середньому ступені по 1 мл і при тяжкому ураженні по 2 мл в/м чи в/в 2-3 рази на добу.

При ураженні ФОР вибір антидотних препаратів залежить від отрути, тяжкості ураження і часу, що пройшов від початку отруєння.

При поєднанні застосування холінолітиків і реактиваторів АХЕ досягається найбільш виражений антидотний ефект.

У зв‘язку з цим, на табельному оснащенні медичноі служби є комбінований антидот будаксим, який володіє холінолітичною (трибутан) і реактивуючою (дипіроксим, дамоксим) дією. Він міститься у АІ, СМВ і в комплектах на етапах медичної евакуації. Вводиться вміст одного шприц-тюбика в/м при перших ознаках ураження ФОР, повторно через 5-10 хв при наростанні симптомів. При тяжких ураженнях вводиться одночасно вміст двох шприц-тюбиків.

Засоби симптоматичної і патогенетичної терапії

Як ми вже знаємо із патогенезу інтоксикації, при отруєнні ФОР виникають порушення зі сторони практично всіх органів та систем організму і антидоти невзмозі повністю їх усунути, особливо коли вони застосовуються у пізні строки після отруєння. У результаті виникає необхідність у призначенні засобів симптоматичної і патогенетичної терапії, щоб усунути ці порушення, особливо при середньому і тяжкому ступенях ураження.

Для усунення кисневої недостатності проводиться оксигенотерапія. При збереженні звичайного дихання здійснюється інгаляція кисню. При повній відсутності самостійного дихання, стійкій гіповентиляції, а також при патологічній аритмії дихання, проводять штучну вентиляцію легень (ШВЛ). Застосування дихальних аналептиків не рекомендується через їх неефективність і можливість ускладнень. Для усунення бронхоспазму застосовують ефедрин (5% - 1,0 п/ш) або спазмолітики (еуфілін та ін.).

Купується судомний синдром введенням феназепаму (3% - 1,0 мл в/м), який є в СМВ (у таблетках), комплектах ПФ, В-3, ОВ (в ампулах). Крім цього можна використовувати барбаміл (5-10% - 5,0 мл в/м), гексенал (10% - 3,0 мл в/м), літичні суміші (2% - 2,0 дімедролу, 2% - 2,0 промедолу і 5-10 мл 25% розчину сірчанокислої магнезії).

При порушенні функції серцево-судинної системи, рекомендовано норадреналін (0,2%) або мезатон (1 мл 1% розчину з 5% розчином глюкози в/в), корглікон (1мл - 0,06% розчину з 10 мл 0,9% розчином хлориду натрію в/в).

Дезинтоксикаційна терапія обумовлює застосування гемодезу в/в 200- 400 мл, 4% розчину гідрокарбонату натрію до 500 мл, 5% розчину глюкози 200- 500 мл, сечогінних (лазикс 1% 2 мл в/в). Можна використовувати і інші методи детоксикаціі (гемодіаліз, гемосорбція).

Профілактика ускладнень, а саме пневмонії, включає застосування антибіотиків, сульфаніламідних препаратів.

У коматозній стадії рекомендується вводити АТФ (1-5 мл 10% розчину в/м), кортикостероїди (гідрокортизон 125 мг в/в).

Таким чином для лікування уражених ФОР застосовуються ефективні антидоти та симптоматичні засоби.

Зміст медичної допомоги ураженим у вогнищі та на етапах медичної евакуації.

Демонструється таблиця "Обсяг медичної допомоги ураженим ФОР"

При застосуванні ФОР утворюється вогнище ураження стійкими швидкодіючими ОР (інгаляційне ураження) чи ОР сповільненої дії (дія V - газів через шкіру).

У вогнищі ураження надається перша медична допомога у вигляді самодопомоги, взаємодопомоги стрільцями-санітарами взводів, санітарними інструкторами рот. Строки надання допомоги 5-10 хв. У подальшому - особовим складом медичних підрозділів, що входять у загін ліквідації наслідків застосування ЗМУ (зброї масового ураження), які евакуюють уражених із вогнища.

Обсяг першої медичної допомоги:

  • обробити шкіру обличчя ІПП і надіти протигаз; часткова санітарна обробка за допомогою ІПП;
  • введення антидота-будаксима із АІ (при посиленні ознак отруєння через 5-10 хв. вводять вміст 2-го шприц-тюбика, при тяжкому ураженні вводять одночасно обидва шприц-тюбики);
  • штучне дихання ручним способом при надітому протигазі або при допомозі ДП-10 при прибутті загону ліквідації наслідків;
  • при зараженні рани ОР ватно-марлевим тампоном із ІПП-8 вилучають ОР із рани, шкіра навколо неї обробляється вмістом ІПП, а на рану накладають пов‘язку з допомогою ППІ;
  • при попаданні ОР в очі слизова оболонка очей промивається водою із фляги;
  • при пероральному отруєнні викликається блювота;
  • евакуація уражених із вогнища на МПБ (легкоуражені можуть виходити самостійно або евакуюватись транспортом підвозу боєприпасів, уражені середнього і тяжкого ступеню евакуюються санітарним транспортом).

На медичному пункті батальну (МПБ) надається долікарська допомога. Терміни надання - 30-60 хв. з моменту розвитку клініки ураження. Допомога надається у першу чергу тяжкоураженим.

При несприятливій бойовій і медичній обстановці легкоураженим допомога може бути надана на наступному етапі медичної евакуації.

Обсяг долікарської допомоги

Повторне введення будаксиму, при судомному синдромі - феназепам; часткова санітарна обробка; інгаляція кисню за допомогою КІ-4, ШВЛ за допомогою ДП-10; ефедрин при бронхоспазмі; при порушенні серцевої діяльності - кордіамін, кофеїн.

Обсяг першої лікарської допомоги

Терміни її надання - 1-3 години тяжкоураженим і 2-4 години легкоураженим. Невідкладні заходи - 1-1,5 години після розвитку клініки ураження. При несприятливій бойовій чи медичній обстановці, легкоураженим допомога може надаватися на наступному етапі медичної евакуації.

Невідкладні заходи:

  • часткова санітарна обробка тяжкоуражених із зміною обмундирування і зняттям протигазу;
  • антидотна терапія (будаксим з переходом на введення атропіну і дипіроксину за схемою);
  • зняття судомного синдрому - феназепам, барбаміл;
  • оксигенотерапія, введення ефедрину при бронхоспазмі;
  • стимуляція серцево-судинної системи, дихання - кофеїн, кордіамін, етімізол, мезатон, кровозамінники;
  • зондове промивання шлунку, дача сорбенту при пероральних ураженнях;
  • хімічна обробка ран.

Заходи, які можуть бути відкладені:

  • при міотичній формі - закапати в очі розчин атропіну (амізилу);
  • введення феназепаму при невротичній формі;
  • профілактичне введення антибіотиків при тяжкому ступені ураження;
  • прийом папаверину, беладони.

Обсяг кваліфікованої медичної допомоги

Терміни її надання 6-8 год.

Невідкладні заходи:

  • ЧСО тяжкоуражених зі зняттям обмундирування і протигазу, ПСО легкоуражених;
  • антидотна терапія (атропін, дипіроксим за схемою);
  • зняття судомного синдрому, психомоторного збудження (барбаміл, феназепам, седуксен, літичні суміші);
  • оксигенотерапія, дихальні аналептики, еуфілін;
  • серцево-судинні засоби;
  • інфузійна терапія;
  • профілактичне введення антибіотиків.

Заходи, які можуть бути відкладені:

  • повна санітарна обробка тяжкоуражених;
  • закапування в очі атропіну, амізилу;
  • введення транквілізаторів при емоційній лабільності;
  • вітамінотерапія.

Після надання кваліфікованої допомоги, уражених евакуюють в госпіталі госпітальної бази фронту. Легкоуражені з міотичною і диспноетичною формами залишаються в омедб у команді одужуючих при госпітальному відділені.

Література

  1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
  2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
  3. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
  4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
  5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.


25.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!