Osvita.ua Вища освіта Реферати Військова справа, ДПЮ Військова токсикологія: предмет та завдання. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Військова токсикологія: предмет та завдання. Реферат

Предмет і завдання військової токсикології. Хімічна зброя, її уражаюча дія. Класифікація отруйних речовин

Використання хімічних речовин як отрут відомо за давніх часів. Як зброя ураження отрути застосовувались під час полювання на диких тварин та у боротьбі між племенами.

З розвитком хімії та хімічних технологій формувалася наука про отруту - токсикологія. Отрути стають грізною зброєю, засобом масового знищення людей, бойовими отруйними речовинами, котрі в широких масштабах стали застосовуватися в першу світову війну, а потім і в інших військових конфліктах (Ефіопія, Китай, В'єтнам, Іран).

Хімічну зброю за масштабами її уражаючої дії можна порівняти з ядерною зброєю середнього калібру. Нарівні з бойовими отруйними речовинами, військові токсикологи приділяють велику увагу і хімічним речовинам, які при руйнуванні хімічно-небезпечних підприємств можуть викликати масові ураження особового складу військ та населення.

Широке використання токсичних речовин у народному господарстві, великі викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище викликає "екологічну" небезпеку для населення окремих регіонів нашої планети, а також небезпеку розвитку генетичних захворювань, зв’язаних з порушенням апарату спадковості людини внаслідок їх впливу на організм.

Звідси стає зрозумілим головне призначення токсикології як науки - розкриття суті впливу отрути на організм та створення на цій основі ефективних засобів застереження і лікування отруєнь.

Токсикологія - наука про отрути. Вона вивчає дію отрут на організм і вишукує засоби для попередження та лікування отруєнь. Військова токсикологія є складовою частиною військової медицини та загальної токсикології. Предметом військової токсикології є вивчення токсичної дії на організм людини БОР (бойових отруйних речовин), вибухових газів, а також компонентів ракетних палив, технічних рідин, які використовуються у військах.

Крім того, військова токсикологія вивчає і сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), котрі при руйнуванні хімічних об'єктів можуть стати причиною формування великих вогнищ хімічного ураження, а також деякі отрути рослинного та тваринного походження, отруєння якими можуть виникнути в умовах діяльності військ чи розглядатися, як потенційні ОР.

Завдання військової токсикології визначаються трьома основними напрямами:

  • теоретичному (експериментальному),
  • профілактичному (гігієнічному),
  • клінічному.

Теоретичний напрям вивчає основні закономірності взаємодії організму і отруйних речовин, їх токсикокінетичні і токсикодинамічні особливості, здійснює пошук антидотів, розробляє методи детоксикації.

Профілактичний напрям вивчає небезпеку отруйних речовин та отрут, токсикометричні параметри, розробляє засоби захисту від них.

Клінічний напрям вивчає перебіг отруєнь при дії отруйних речовин та отрут на людину та методи лікування отруєнь.

Основним методом токсикології є експеримент на тваринах, який дозволяє відтворити в реальних умовах отруєння, для вивчення механізмів дії отрут, а також провести пошук нових засобів, які запобігають, поліпшують або усувають дію отруйних речовин та отрут на організм.

Військова токсикологія, як окрема дисципліна, виникла на початку XX століття, коли в роки першої світової війни для ураження особового складу застосовувалися у широких масштабах бойові отруйні речовини.

Хімічна зброя, її уражаюча дія

Хімічна зброя - один із видів зброї масового ураження. Хімічною зброєю називають речовини бойового застосування, уражаючі якості яких засновані на токсичній дії отруйних речовин на організм людини (токсичний - від гр. toxіkon - отрута). Хімічна зброя включає високотоксичні ОР та засоби їх доставки до цілі і призначається для ураження живої сили противника і з метою ускладнення (дезорганізації) діяльності військ та об'єктів тилу.

Бойові якості хімічної зброї визначають її специфічні особливості:

  • біохімічний характер уражаючої дії на живий організм;
  • здібність вибірково уражати живу силу без знищення матеріальних засобів;
  • об'ємність уражаючої дії, здібність заражати територію і повітряний простір в районі її застосування;
  • проникаюча дія - здібність газів, парів, аерозолів проникати з потоком повітря в негерметичні споруди;
  • тривалість збереження уражаючої дії на зараженій території;
  • різноманітність клініки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює діагностику уражень;
  • здібність проникати в організм різними шляхами;
  • труднощі своєчасного виявлення факту застосування ОР;
  • необхідність застосування спеціальних засобів захисту;
  • сильна морально-психологічна дія на особовий склад.

Хімічна зброя може викликати тяжкі екологічні та генетичні наслідки, для ліквідації яких потрібне залучення величезних матеріальних ресурсів протягом десятків років.

Коротка історична довідка про розроблення та застосування хімічної зброї

Людина почала використовувати отрути з незапам’ятних часів.

Вже первісні люди при полюванні та міжплемінних війнах для своїх стріл застосовували рослинні, тваринні та інші види отрут. В Африці для цієї мети брали отрути з рослин сімейства строфантинів.

В Америці - паралітичні отрути типу кураре з рослин сімейства логанієвих та хондодендронів.

В Азії та Океанії - отрути з дерева сімейства тутових.

Зародки хімічної зброї з'явилися в далекі часи. У Греції під час Пелопонеської війни (431 - 404 рр. до н. е.) спартанці підпалювали сірку та смолу під стінами Платеї.

Візантійці володіли таємницею приготування грецького вогню. Грецький вогонь з успіхом був заснований візантійцями у 626 р. проти персів, які оточили Константинополь. У склад суміші, напевно, входили нафтопродукти, сірка, соснова смола, селітра.

Потім застосовувались сірчані сполуки миш'яку (реальгар, аурипігмент) та біологічні продукти (сеча, кров), які дають при згоранні нестерпний сморід. У XVІІ ст. використовувалися димові гранати.

Наукова основа для розроблення хімічної зброї пов'язана з розвитком органічної хімії. Лідерство у розробці хімічної зброї та її застосуванні належить Німеччині.

Вперше у масовому масштабі хімічну зброю Німеччина застосувала 22 квітня 1915 р. проти англо-французьких військ. У цей день було отруєно 15 тис. чоловік, з яких 5 тис. загинуло. Першими бойовими ОР були хлор, сльозоточиві ОР.

Наступними за Німеччиною у виробництві і застосуванні ОР були Англія, США, Франція. Під час першої світової війни промисловістю всіх воюючих країн було вироблено близько 180 тис. т ОР, з яких застосовано 125 тис. т. Загальна кількість уражених ОР людей складала близько 1 млн. 300 тис. чоловік, у тому числі близько 100 тис. із смертельними випадками, багато уражених залишилися інвалідами.

Висока ефективність хімічної зброї була зареєстрована в Італо-Ефіопській війні 1935-1936 рр., де італійці провели 19 масивних хімічних нападів, під час яких було використано 415 т шкірнонаривних та 263 т задушливих ОР, внаслідок чого загинуло 15 тис. чоловік. Хімічну зброю застосовувала Японія під час війни проти Китаю 1937-1943 рр.

У роки другої світової війни Німеччина мала у своєму розпорядженні, разом з традиційними рецептурами ОР, зовсім нові високотоксичні ОР на основі фосфоро-органічних сполук, 8770 т табуну, 1260 т зарину.

Лише страх перед відповідним ударом не дозволив їй застосувати цю смертельну зброю.

Після другої світової війни хімічна зброя застосовувалась США у Кореї (1951-1952 рр.), у В'єтнамі (1961-1971 рр.), де було витрачено більш як 100 тис. т хімічних засобів, від яких постраждало більш як 2 млн. чоловік, була знищена рослинність на 360 тис. га земель які обробляються, близько 0,5 млн. га лісу. Основним хімічним засобом був діоксин, який відзначається високою стабільністю і пригнічує функцію ряду систем організму, в тому числі і генетичний апарат.

В останній час за кордоном ведуться дослідження з вивчення отрут тваринного та рослинного походження (тетродотоксин, батрахотоксин, отрути змій, павуків та ін.), які за своїми токсичними властивостями перевищують табельні ОР в десятки разів.

Найбільшими запасами бойових ОР на даний час володіють США (понад 30 тис. т, половину з яких складають ОР нервово-паралітичної дії) та Росія (до 50 тис. т).

Одночасно з розробкою та виробництвом хімічної зброї проводилась вперта боротьба за її заборону.

Вперше питання про хімічну зброю обговорювалося в 1899 р. на першій міжнародній конференції в Гаазі з гуманізації звичаїв та законів війни. На ній була прийнята Декларація про незастосування снарядів з задушливими та шкідливими газами. Підписання угод Гаазької конференції відбулося у 1907 р.

У 1925 р. був підписаний Женевський Протокол про хімічну, бактеріологічну війну, згідно з яким заборонялося використання задушливих отруйних газів та інших подібних газів і бактеріологічних засобів. Радянський Союз ратифікував даний Протокол у 1928 р., а США - у 1975 р.

В 1965 р. ООН прийняла резолюцію N 2603 про заборону хімічної війни, а в січні 1993 р. ООН прийнята Конвенція про заборону розроблення, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення.

Класифікація отруйних речовин

Наявність великої кількості ОР, які є представниками різних класів сполук, мають різні фізичні, хімічні та токсичні властивості, що привело до створення різних класифікацій, головними з яких є: токсикологічна; тактична; за швидкістю дії; поведінкою на місцевості та хімічна.

Разом ці класифікації враховують фізичні, хімічні та токсичні властивості.

1. Токсикологічна класифікація (за токсичною дією) групує ОР за характером їх дії на організм і симптомів уражень. У відповідності з цим ОР розподіляються на такі групи:

  • а) ОР нервово-паралітичної дії: зарин, зоман, V-гази (Vx-гази). Ці речовини викликають розлад функцій нервової системи, м'язові судоми та паралічі.
  • б) ОР шкірнонаривної дії: іприт, азотистий іприт, люїзит. Характерним для цих речовин є здібність уражати шкіру з утворенням пухирів та виразок, але всі вони є універсальними клітинними отрутами і, у відповідності з цим, уражають також органи зору, дихання та всі внутрішні органи.
  • в) ОР загальноотруйної дії: синильна кислота та хлорціан. Ці речовини викликають загальне отруєння організму внаслідок пригнічення тканинного дихання.
  • г) ОР задушливої дії: фосген. Ця речовина уражає легені, що призводить до порушення, або зупинки дихання внаслідок розвитку набряку легень.
  • д) ОР подразнюючої дії: хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит. Ці речовини подразнюють слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, викликають сильну сльозотечу та різь в очах і носі, неcтримне чхання, біль у грудях.
  • е) Психотоміметичні (психохімічні) ОР: Бі-Зeт (BZ), діетиламідлізергинової кислоти (ДЛК) та ін. Ці речовини викликають розлад діяльності нервової системи з появою симптомів психічних захворювань.

2. Тактична класифікація розподіляє ОР за їх бойовим призначенням.

Виділяють 2. групи:

  • а) Смертельнодіючі ОР, призначені для знищення живої сили. В цю групу входять головним чином ОР нервово-паралітичної, шкірнонаривної, загально отруйної та задушливої дії: зарин, зоман, V-гази, бінарні ОР, іприт, люїзит, синильна кислота, хлорціан, фосген.
  • б) Несмертельної дії. В цю групу входять подразнюючі ОР та психотоміметики. Подразнюючі ОР призначені для ослаблення боєздатності військ і їх знесилення. Вони також використовуються також у поліцейських та учбових цілях. У цю групу входять лакріматори і стерніти: CS, CR, адамсит, хлорацетофенон. Психотоміметичні ОР тимчасово виводять із ладу особовий склад, тобто призначені для дезорганізації військ. У цю групу входять BZ, ДЛК.

3. Класифікація ОР за поведінкою на місцевості в умовах бойового застосування:

  • а) Стійкі ОР (СОР) - речовини, які зберігають свою уражаючу дію у зовнішньому середовищі більше однієї години після застосовування. Ці ОР довго заражують місцевість і всі об'єкти, які там знаходяться, що в свою чергу служить джерелом тривалого зараження повітря. До СОР відносяться речовини з температурою кипіння більше 1400 С - зарин, зоман, V-гази, іприт, люїзит, СS.
  • б) Нестійкі ОР (НОР) - гази та речовини, з температурою кипіння до 140оС, які швидко випаровуються, уражаючу дія яких зберігається всього до однієї години після застосування. Типовими представниками НОР є фосген, хлорціан, синильна кислота.

На думку військових спеціалістів з тактичної точки зору СОР призначені для ураження живої сили, зараження місцевості, водоймищ, бойової техніки і т. д., НОР - для знищення живої сили.

4. За швидкістю настання уражаючої дії:

  • а) Швидкодіючі ОР, які не мають періоду скритої дії і основна симптоматика ураження виникає в період першої години після дії ОР (зарин, зоман, Vx - інгаляційно, синильна кислота, хлорціан, СS, СR);
  • б) ОР сповільненої дії, які мають період прихованої дії більше однієї години (Vx - через шкіру, іприт, фосген, BZ).

5. В залежності від рівня виробництва і запасів, які є:

  • а) Табельні ОР, які знаходяться на озброєнні. До них відносяться Vx, зарин, іприт, BZ, СS, СR.
  • б) Резервні ОР, які не виробляються, але технологія одержання розроблена і за потребою можуть вироблятися. До них відносяться: синильна кислота, фосген, азотистий іприт, адамсит.

6. Хімічна класифікація ділить ОР за їх належністю до визначених класів хімічних сполук, які залежать від хімічної структури ОР.

Хімічні засоби уражень

Хімічні засоби ураження - сукупність хімічних боєприпасів та хімічних бойових приладів, призначених для застосування ОР з метою ураження живої сили, зараження повітря, місцевості, бойової техніки та інших матеріальних засобів.

Вони розподіляються на:

  • хімічні боєприпаси одноразового використання (артилерійські снаряди та міни, снаряди реактивної артилерії, авіаційні хімічні бомби та касети, ХБЧ ракет, хімічні фугаси, шашки, гранати, патрони);
  • хімічні боєві прилади багаторазового використовування (ВАП виливні авіаційні прилади, механічні генератори аерозолів);
  • бінарні хімічні боєприпаси та прилади (вони складаються з двох малотоксичних сполук (компонентів), які включені у снаряд, бомбу чи ємність приладу (ВАП) і зберігаються ізольовано один від одного.

Змішування компонентів і реакція між ними досягаються після пострілу снаряду, (скидання бомб), та руйнування розділяючої їх перегородки, або штучного перемішування за допомогою спеціальних пристроїв).

На озброєнні є бінарні боєприпаси з зарином-2 та Vx-2, які містяться в 155 мм та 203,2 мм артилерійських снарядах та авіаційних бомбах з Vx-2 типу "Біг-Ай".

Література

  1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
  2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
  3. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
  4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
  5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.


25.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!