Osvita.ua Вища освіта Реферати Військова справа, ДПЮ Хімічне вогнище: характеристика та медична допомога. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Хімічне вогнище: характеристика та медична допомога. Реферат

Поняття про хімічне вогнище. Медико-тактична характеристика та особливості формування санітарних втрат у вогнищах. Оцінка хімічної обстановки. Організація надання медичної допомоги ураженим ОР

При використанні хімічної зброї (ХЗ) виникають обширні вогнища хімічного ураження. За уражаючою дією на живу силу ХЗ можна порівняти з ядерною зброєю середнього калібру (10-100 тис. т).

Для ліквідації наслідків використання хімічної зброї залучаються різні служби та формування (інженерна, хімічна, медична, цивільна оборона тощо).

Головне завдання медичної служби при ліквідації хімічних вогнищ, які утворюють ОР, організація та проведення лікувально-евакуаційних заходів щодо уражених.

З цією метою залучатимуться різні медичні підрозділи, частини та установи як із Збройних сил, так і формувань цивільної оборони.

1. Поняття про хімічне вогнище

Під вогнищем (зоною) хімічного зараження розуміють територію, на якій перебуває особовий склад, розташовані бойова техніка, транспорт та інші об’єкти, що зазнали дії хімічної зброї, внаслідок чого виникли або можуть виникнути ураження людей і тварин, а також зараження території, бойової техніки, транспорту та інших об’єктів.

У вогнищі хімічного зараження розрізняють район застосування хімічної зброї та зону розповсюдження зараженого повітря.

Район застосування хімічної зброї - це площа, яка заражується безпосередньо під час вибуху хімічного боєзапасу або внаслідок розбризкування ОР з виливного авіаційного приладу, тобто це частина місцевості, по якій безпосередньо було нанесено удар хімічною зброєю.

Зона розповсюдження зараженого повітря утворюється за рахунок первинної та вторинної хмар і являє собою площу, у межах якої можливе ураження незахищеного особового складу.

Хмара зараженого повітря (ЗП) - це об’єм повітря, в якому розподілені пари або аерозолі ОР. Хмари парів та аерозолів ОР, що утворилися в момент застосування ХЗ, називають первинною хмарою ЗП. Хмару парів ОР, що виникла внаслідок випаровування ОР із зараженої поверхні, називають вторинною хмарою ЗП.

Первинна хмара ЗП, що розповсюджується вітром, може проявляти уражаючу дію протягом короткого часу (приблизно 20-30 хвилин).

Уражаюча дія вторинної хмари визначається часом повного випаровування ОР із зараженої поверхні. Таким чином, у районі безпосереднього застосування ХЗ, особовий склад може зазнати ураження від впливу краплиннорідких ОР, парів та аерозолів первинної хмари.

За межами цього району, в напрямку вітру, ураження виникають від пари та аерозолів первинної та пари вторинної хмар. При цьому площа зараження первинною та вторинною хмарами ЗП набагато перевищує площу зараження в районі застосування ХЗ.

Нервово-паралітичні та шкірнонаривні ОР застосовують у краплиннорідкому або грубодисперсному аерозольному стані, що призводить до створення первинної та вторинної хмар. Застосування загальноотруйних, задушливих, психотоміметичних, подразнювальних ОР супроводжується утворенням тільки первинної хмари, тому що ці ОР застосовуються у пароподібному (синильна кислота, фосген) або тонкодисперсному твердому аерозольному стані (психотоміметичні, подразнювальні ОР).

Під глибиною розповсюдження хмари ЗП розуміють відстань від підвітряної межі району застосування ХЗ до межі, на якій перебування особового складу без засобів захисту стає безпечним.

Розміри та характер вогнища хімічного зараження залежать від фізико-хімічних та токсичних властивостей ОР, засобів та способів їх використання, метеорологічних умов, рослинного покриву, рельєфу місцевості та характеру забудови.

З метеорологічних умов найбільший вплив справляє вертикальна стійкість приземного шару атмосфери, швидкість, напрямок вітру, температура ґрунту і повітря, опади.

Розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери:

  • а) інверсія (найбільша стійкість) , коли нижні приземні шари повітря холодніші та важчі за верхні. При цьому спостерігаються низхідні струми повітря. Хмара зараженого повітря розповсюджується на далекі відстані - до 20-40 км. Такий стан буває вночі або погожого зимового дня;
  • б) ізотермія (менша стійкість) , коли температура повітря на поверхні ґрунту і на висоті 20-30 м від землі приблизно однакова, а тому нема його вертикального переміщення, і хмара зараженого повітря розповсюджується вітром на відстань 10-12 км. Такий стан буває ранком або ввечері, а також у хмарні дні;
  • в) конвекція (найменша стійкість), коли більш теплі і легкі нижні шари повітря піднімаються вгору, викликаючи сильне розсіювання парів та аерозолів ОР, внаслідок чого хмара зараженого повітря розповсюджується на відстань 3-4 км. Такий стан буває в ясні літні дні.

Найбільш сприятливими для застосування противником ХЗ можуть бути ніч, ранкові та вечірні години, а також хмарна погода без опадів.

При слабкому вітрі (швидкість 2 м/с) високі концентрації ОР зберігаються довше, внаслідок поганого провітрювання лощин, ярів тощо. Навіть нестійкі ОР можуть протягом декількох годин перебувати в них, в результаті чого виникає так званий "застій". При поривчастому вітрі та великій його швидкості вони швидко розсіюються, і глибина розповсюдження зараженого повітря зменшується.

Сніговий покрив значно підвищує тривалість зараження (наприклад, Vx зберігають уражаючу дію до розтавання снігу).

При високих температурах ОР швидше втрачають свою уражаючу дію, але збільшується небезпека ураження через органи дихання.

У пухкий пористий ґрунт краплі ОР проникають на глибину кількох сантиметрів, у зв’язку з чим стійкість їх набагато збільшується. Стійкість ОР на піщаному ґрунті в три рази більша, ніж на глинистому.

Через відносну постійність температури і слабке переміщення повітря в лісі зменшується випаровування крапель ОР, а також глибина розповсюдження хмари ЗП.

Так, кожний кілометр глибини лісу у напрямку вітру відповідає 3,5 км на рівній поверхні, що зменшує глибину розповсюдження хмари зараженого повітря на 2,5 км.

Пересічена місцевість зменшує глибину розповсюдження хмари зараженого повітря. Кожні 100 м підвищення висоти зменшують глибину розповсюдження ЗП на 2,5 км.

2. Медико-тактична характеристика та особливості формування санітарних втрат у вогнищах

При організації лікувально-евакуаційних заходів під час ліквідації наслідків застосування противником ОР завжди необхідно враховувати медико-тактичну характеристику хімічних вогнищ ураження.

Вогнища хімічного ураження поділяють на стійкі та нестійкі, що залежить від типу ОР.

До стійких вогнищ відносять такі, в яких уражаюча дія ОР зберігається протягом 1 години і більше: декілька діб, тижнів, місяців. Такі вогнища можуть утворюватись не тільки для безпосереднього ураження особового складу, але й для зараження техніки та будівель, що створює так званий "сковувальний ефект" та стримує протягом тривалого часу бойові дії військ.

У хімічних вогнищах, які утворені стійкими ОР, особовий склад застосовує засоби захисту органів дихання і шкіри, проводить часткову і повну санітарну обробку, а всі заражені об’єкти (техніка, майно тощо) підлягають дегазації.

До нестійких вогнищ можна віднести ті, в яких уражаюча дія ОР припиняється протягом однієї години. У більшості випадків нестійкі ОР застосовуються для ураження особового складу.

У хімічних вогнищах, які утворені нестійкими ОР, особовий склад застосовує тільки засоби захисту органів дихання.

Залежно від часу виникнення основних симптомів отруєння, хімічні вогнища ураження поділяють на:

  • а) вогнища ураження швидкодіючими ОР (клініка отруєння виявляється протягом першої години після контакту з ОР);
  • б) вогнища ураження ОР сповільненої дії (клініка отруєння виникає пізніше ніж через годину після моменту контакту з ОР).

Таким чином, з урахуванням стійкості на місцевості та швидкості дії ОР на особовий склад розрізняють чотири типи хімічних вогнищ БОР:

  • а) стійке вогнище ураження (зараження) швидкодіючими ОР (зарин, зоман, V-гази, Сі-Ес ― внаслідок інгаляційного проникнення, зарин, зоман ― через шкіру);
  • б) нестійке вогнище ураження (зараження) швидкодіючими ОР (синильна кислота, хлорацетофенон - інгаляційно);
  • в) стійке вогнище ураження (зараження) ОР сповільненої дії (Vх, іприт, люїзит - через шкіру);
  • г) нестійке вогнище ураження (зараження) ОР сповільненої дії (фосген, BZ, ДЛК - інгаляційно).

Для вогнищ ураження швидкодіючими ОР характерні: одночасне ураження великої кількості особового складу; можливість часткового виходу з ладу (ураження) медичного складу; виникнення значної кількості тяжкоуражених, тривалість життя яких при відсутності своєчасної, ефективної допомоги не перевищить 1 год. з моменту виникнення клініки отруєння; відсутність резерву часу у медичної служби для суттєвої зміни раніше прийнятої організації робіт щодо ліквідації вогнища; необхідність надання ефективної медичної допомоги протягом оптимальних термінів та евакуації тяжкоуражених з вогнищ переважно за один рейс.

Суттєвими відмінностями вогнищ ураження ОР сповільненої дії є: послідовна, протягом декількох годин, поява ознак отруєння уражених, у зв’язку з чим необхідне активне виявлення уражених; триваліші терміни життя тяжкоуражених при відсутності своєчасної допомоги (внаслідок ураження іпритом, фосгеном - декілька годин, діб); наявність певного запасу часу (декілька годин) у медичної служби для ліквідації вогнища; евакуація уражених з вогнища здійснюється в декілька рейсів у міру їх виявлення.

Від характеру хімічного вогнища, фізико-хімічних та токсичних якостей ОР, які його утворюють, залежать розміри та структура санітарних втрат.

При використанні ОР нервово-паралітичної дії і синильної кислоти відсоток безповоротних втрат буде більшим. При використанні ОР типу іприту та фосгену - меншим, а для ОР, які тимчасово виводять із ладу (психотоміметичні, подразнювальні), смертельні випадки взагалі не характерні. Так, при ураженні ОР нервово-паралітичної дії можлива смертність близько 30% отруєних протягом двох діб.

У сучасній війні найбільш вірогідним буде використання противником ОР нервово-паралітичної дії.

При використанні ОР санітарні втрати за тяжкістю ураження особового складу можуть скласти:

у вогнищі ФОР:

  • легкий ступінь (л. ст.) - 30%,
  • середній (сер. ст.) – 10%,
  • тяжкий ступінь (т. ст.) – 60%.

у вогнищі синильної кислоти:

  • л. ст. - 20%,
  • сер. ст. – 50%,
  • т. ст. – 30%.

у вогнищі фосгену:

  • л. ст. – 35%,
  • сер. ст. – 40%,
  • т. ст. – 25%;
  • у вогнищі іприту, відповідно, - 30, 40, 30;
  • у вогнищі BZ, відповідно, - 35, 35, 30;
  • у вогнищі CR, відповідно, - 55; 30; 15.

Розміри та структура санітарних втрат залежать від масштабу та засобів хімічного ураження, раптовості хімічного нападу, щільності розташування особового складу, проти якого застосовано ОР, стану засобів захисту. ОР, які застосовані за допомогою аерозольних генераторів, а також з виливних авіаційних приладів, бомб тощо обумовлюють появу уражених, які потребують лише терапевтичної та психоневрологічної допомоги.

Використання ОР за допомогою засобів з металевими оболонками, які обладнані детонатором і вибухівкою, призведе до виникнення комбінованих уражень терапевтичного та хірургічного профілів.

Перебування людей на території, яка заражена одночасно радіоактивними і отруйними речовинами, може призвести до виникнення радіаційних і хімічних уражень.

3. Оцінка хімічної обстановки

Хімічна обстановка – це сукупність умов, що виникають під час застосування хімічної зброї внаслідок зараження отруйними речовинами місцевості, повітря, джерел води, особового складу, техніки та озброєння, інших об’єктів, що суттєво впливають на бойові дії та боєздатність військ.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють визначення її можливого впливу на бойові дії військ з метою вживання заходів, які спрямовані на зберігання боєздатності військ в умовах можливого або реального застосування противником хімічної зброї.

Завдання, які вирішуються під час оцінки хімічної обстановки:

  • визначення втрат особового складу при діях у хімічних вогнищах та при їх подоланні;
  • визначення кількості особового складу, техніки та озброєння, заражених отруйними речовинами;
  • визначення тривалості уражаючої дії отруйних речовин;
  • вибір найбільш доцільних дій, які забезпечують найменші втрати особового складу та зараження зброї, техніки, майна;
  • визначення заходів щодо захисту особового складу, частин та закладів в умовах зараження отруйними речовинами та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї.

Початкові дані для оцінки хімічної обстановки:

  • положення, завдання та характер дії військ;
  • ступінь захисту особового складу;
  • тип застосованих отруйних речовин;
  • засоби та способи застосування противником отруйних речовин;
  • місце та час застосування хімічної зброї;
  • метеорологічні умови;
  • топографічні умови.

Хімічна обстановка оцінюється в два етапи:

I етап - прогнозування - проводиться, коли немає необхідної інформації з місця застосування отруйних речовин.

Оцінка хімічної обстановки прогнозуванням дозволяє приблизно визначити можливі наслідки застосування хімічної зброї, їх вплив на виконання завдань та збереження боєздатності військ, найдоцільніші подальші дії, намітити заходи щодо захисту особового складу від ураження отруйними речовинами та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї.

II етап - оцінка фактичної обстановки за даними розвідки - здійснюється на основі точних даних з потерпілих підрозділів та частин про втрати особового складу, а також реальних даних про характер зараження та розміри вогнища.

На підставі оцінки хімічної обстановки сповіщають війська про хімічне зараження місцевості та повітря, роблять висновки про боєздатність підрозділів, вживаються заходи для захисту особового складу та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї, намічають найдоцільніші дії підрозділів у даній обстановці, визначають напрямок і маршрути для подолання та обходу районів зараження, визначають найбезпечніші райони для розміщення підрозділів, встановлюють рубежі надівання та знімання засобів індивідуального захисту при подоланні районів хімічного зараження, визначають порядок проведення спеціальної обробки.

Оцінка хімічної обстановки дає можливість медичній службі вирішувати такі завдання:

  • визначити санітарні втрати особового складу військ у хімічному вогнищі;
  • провести розрахунок сил та засобів для організації надання медичної допомоги у вогнищі та на етапах медичної евакуації;
  • встановити боєздатність етапів медичної евакуації, які перебувають у хімічному вогнищі;
  • провести заходи щодо захисту особового складу медичної служби, поранених та хворих на етапах медичної евакуації;
  • вжити заходи для захисту особового складу медичної служби, направленого для роботи в район застосування хімічної зброї;
  • провести заходи щодо захисту етапів медичної евакуації, які перебувають під загрозою зараження отруйними речовинами або приймають уражених із хімічного вогнища;
  • вжити заходи для ліквідації наслідків хімічного нападу в медичних пунктах та лікувальних закладах, які стали об’єктами хімічного нападу;
  • визначити найбільш доцільні дії з маневру силами та засобами медичної служби;
  • вибрати найбезпечніші райони для розгортання медичних пунктів, лікувальних закладів та маршрути евакуації поранених і хворих;
  • визначити порядок надання медичної допомоги у вогнищі та на етапах медичної евакуації (встановити оптимальний вид і обсяг допомоги);
  • встановити порядок евакуації уражених з вогнища;
  • визначити порядок проведення спеціальної обробки;
  • поставити завдання з медичної експертизи води, харчових продуктів.

Методика виявлення і оцінки хімічної обстановки. Виявлення хімічної обстановки полягає у збиранні та обробці початкових даних про регіони, де застосовувалася хімічна зброя (координати та розміри району, тип ОР, кількість застосованих засобів, способи та час застосування), та нанесенні зон зараження на топографічну карту.

Розміри районів застосування хімічної зброї визначають за допомогою таблиць спеціального довідника.

Геометричні фігури, за допомогою яких позначають район застосування хімічної зброї на карті, визначаються за типом хімічного боєзапасу.

Після нанесення хімічних вогнищ на карту вирішують завдання з оцінки хімічної обстановки, користуючись таблицями довідника з оцінки хімічної обстановки, роблять висновки та приймають рішення.

4. Організація надання медичної допомоги ураженим ОР

Медична допомога ураженим ОР є невідкладною і відрізняється своєю специфікою.

Особливістю надання допомоги ураженим є послідовність виконання таких заходів:

  • припинення подальшого надходження отрути в організм;
  • застосування специфічних протиотрут (антидотів);
  • відновлення і підтримання функцій життєво важливих систем організму (дихання, кровообігу);
  • застосування засобів симптоматичної терапії.

Організація медичної допомоги ураженим ОР повинна забезпечити максимальне скорочення термінів транспортування з вогнища та часу перебування уражених у протигазах, проведення заходів часткової і повної санітарної обробки при зараженні стійкими ОР.

В основу організації медичної допомоги ураженим ОР покладена система етапного лікування з евакуацією за призначенням.

Проведення лікувально-евакуаційних заходів передбачає надання таких видів медичної допомоги: першої медичної, долікарської (фельдшерської), першої лікарської, кваліфікованої і спеціалізованої.

Перша медична допомога надається на місці ураження чи в ближніх схованках і спрямована на усунення початкових ознак ураження ОР і попередження розвитку тяжких уражень.

Надається вона самими військовослужбовцями в порядку само- і взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами і санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, які виділяються для рятувальних робіт у вогнищах масового ураження і організаційно входять до загону ліквідації наслідків (ЗЛН) застосування противником зброї масового ураження.

В склад цього загону, крім медичного складу потерпілих частин, можуть включатися медичні пункти батальйонів і підрозділи збору та евакуації поранених МПП і омедб, сусідніх частин і з’єднань. Санітарні інструктори і фельдшери із складу цих підрозділів безпосередньо керують наданням першої медичної допомоги і самі надають її найбільш тяжкоураженим.

Термін надання першої медичної допомоги - до 5-10 хв. з моменту появи симптомів інтоксикації, при цьому використовують у першу чергу медичні засоби профілактики і надання медичної допомоги, які мають при собі уражені.

Треба відзначити, що антидот, який міститься в аптечці індивідуальній, найбільш ефективний в перші хвилини після появи ознак інтоксикації і не попереджає розвитку тяжкої форми отруєння при його застосуванні через 5-10 хв. і пізніше. Обробка заражених ділянок шкіри у перші 1-2 хв. попереджує ураження, а через 5-10 хв. - не виключає виникнення тяжкої форми отруєння.

Після надання першої медичної допомоги всіх уражених евакуюють на медичний пункт батальйону (в обороні) чи зосереджують на незараженій місцевості (в наступі), де їм надають долікарську допомогу.

Долікарська (фельдшерська) допомога доповнює заходи першої медичної допомоги і спрямована на боротьбу з загрозливими для життя розладами (асфіксією, судомами, колапсом тощо). Термін її надання - 30-60 хв. з початку появи симптомів інтоксикації і в першу чергу надається ураженим тяжкого ступеня.

При несприятливій медичній чи бойовій обстановці ураженим легкого ступеня долікарську допомогу не надають, їх евакуюють на МПП.

Після надання долікарської допомоги уражених евакуюють на медичний пункт полку, при цьому 50% уражених (тяжкого ступеня) евакуюють санітарним транспортом в першу чергу, а інших - вантажним транспортом.

Першу лікарську допомогу надають в МПП, вона спрямована на усунення тяжких проявів інтоксикації (асфіксії, колапсу, гострої дихальної недостатності, токсичного набряку легень, судомного синдрому), купірування інших симптомів ураження і підготовку уражених до подальшої евакуації.

Першу лікарську допомогу можуть надавати у повному і скороченому обсязі (тільки невідкладні заходи близько 70% уражених при несприятливій медичній чи бойовій обстановці). Обсяг першої лікарської допомоги встановлює начальник медичної служби з’єднання. Орієнтовний термін надання невідкладних заходів першої лікарської допомоги складає 1-3год з моменту розвитку клініки тяжкого отруєння.

Для уражених тяжкого ступеня, у яких основні ознаки інтоксикації купіровані після надання попередніх видів медичної допомоги, цей час збільшується до 2-4 год. за умови, що вони не повинні перебувати в протигазах більше 1-1, 5 год.

Після надання першої лікарської допомоги тяжкоуражених евакуюють в омедб (ОМЗ) у першу чергу в положенні лежачи. Уражених, допомогу яким було відкладено, евакуюють у другу чергу будь-яким транспортом, переважно сидячи. Підлягають поверненню в частину легкоуражені після усунення симптомів ураження (подразнювальні ОР) або ті, які потребують амбулаторного лікування (з обмеженими іпритними пошкодженнями шкіри).

Кваліфіковану медичну допомогу надають в омедб (ОМЗ) , вона спрямована на усунення тяжких проявів ураження, які загрожують життю, боротьбу з імовірними ускладненнями, а також на створення умов для наступного транспортування і лікування уражених.

Орієнтовний термін надання кваліфікованої медичної допомоги 6-8 год. з моменту розвитку симптомів інтоксикації.

При надходженні в омедб (ОМЗ) уражених безпосередньо з хімічного вогнища необхідну кваліфіковану медичну допомогу їм надають у терміни, які встановлені для надання першої лікарської допомоги.

Кваліфіковану медичну допомогу можуть надавати в повному і скороченому обсязі.

Після надання кваліфікованої медичної допомоги уражених евакуюють у військово-польові госпіталі.

Література

  1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
  2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
  3. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
  4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
  5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.


25.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!