Osvita.ua Вища освіта Реферати Діловодство Документознавство: поняття, структура, комунікації. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Документознавство: поняття, структура, комунікації. Реферат

Співвідношення документної та недокументної комунікації. Взаємозв’язок документознавства з іншими науками. Структура сучасного документознавства

Документна комунікація існує паралельно з недокументною соціальною комунікацією. У недокументній комунікації інформація (повідомлення) передається в не закріпленій на речовинному носії формі — в усному мовленні, радіо- або телевізійній передачі і т. п.

Те саме повідомлення може бути передано різними каналами — телебачення, радіо, особиста зустріч, публічний виступ, вуличний щит, газета, журнал і т. п. Звідси та сама інформація (повідомлення) може бути представлена як у документній, так і недокументній формі.

Для глядача, що спостерігає пряму трансляцію з місця події, телебачення здатне створити "ефект присутності" більше, ніж радіо або книга.

Однак недокументні комунікації мають істотний недолік — інформація не може зберігатися і використовуватися в незмінному виді в майбутньому. Цей недолік практично відсутній у виниших пізніше документних комунікаціях, що зберігають і передають у просторі і в часі документну (фіксовану) інформацію.

Недоліки нефіксованого способу передачі інформації, складність, а то і неможливість збереження і передачі її в просторі і часі поставили людство перед необхідністю документування, тобто фіксування інформації на матеріальних носіях, що мають іншу природу і здатних зберігати інформацію більш довгий час.

Просторовий бар’єр. Діапазон пересування недокументованої інформації в просторі обмежений. Наприклад, звукові хвилі усного мовлення поширюються в дуже обмеженому просторі біля джерела їхнього виникнення — людини, що говорить. Просторовий бар'єр починається там, де вухо співрозмовника вже не в змозі уловити мова що говорить. Але якщо той хто говорить візьме рупор або мікрофон, він значно зменшить просторовий бар'єр, що ще більш скоротиться при наявності засобів зв'язку, радіо, телефону, телевізора. Однак така інформація може розглядатися як умовно документна, оскільки існує можливість її відтворення.

Різні технічні засоби фіксування і відтворення, тиражування документів дозволяють перебороти просторовий бар'єр. Наявність спеціального носія дозволяє переміщати документну інформацію в просторі відповідно до потреб суспільства.

Часовий бар'єр. Матеріальний носій із закодованою інформацією поширюється не тільки в просторі, але і в часі. Передавальну інформацію документ і сприймаючий суб'єкт повинні зістиковуватися в часі. Але в реальному світі об'єкти розділені простором.

Подальше удосконалювання знакової системи, методів і способів фіксування інформації (механічний, магнітний, фотографічний, оптичний, електронний), а також матеріальної основи і форми носія (картковий, стрічковий, дискової) привело до того, що документ став одним з основних засобів передачі інформації, каналом комунікації між відправником інформації (автором) і споживачем (читачем, слухачем, глядачем).

Таким чином, документна комунікація є однієї з ведучих підсистем соціальної, що найбільше повно передає інформацію, зафіксовану в документах. Один раз виникнувши, документні комунікаційні канали постійно модернізуються (збагачуються новими технічними засобами, матеріальними носіями, знаковими системами, новими способами запису і відтворення інформації). Розвиток електронної комунікації веде до модернізації документної, їх взаємозалежному існуванню і розвиткові в майбутньому як головних підсистем соціальної комунікації.

Взаємозв’язок документознавства з іншими науками. Структура сучасного документознавства

Документознавство як інтегрована наукова дисципліна тісно зв'язано з діловодством, книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавством, інформатикою й ін. При більш широкому підході до складу документознавства входить історичне джерело- і музеєзнавство, семіотика, текстологія, кодикологія й інші науки. І чим вище рівень узагальнення в теоретичних основах такого об'єднання й у підході до трактування поняття "документ", тим більшим буде коло галузей знань, що входять у документознавство. Посилення зв'язків між галузями знань, що вивчають різні носії інформації, є обопільно корисним.

Особливо тісний зв'язок документознавства з бібліографо-, бібліотеко- книго-, а також архівознавством. Сюди ж входить інформатика, особливо та її частина, що вивчає документну інформацію, створену за допомогою комп'ютерної техніки на дискретних носіях. Загальним для них є те, що ці дисципліни оперують документами як об'єктами, створеними спеціально для збереження і передачі інформації.

Таким чином, документознавство — узагальнююча, інтегрована наукова дисципліна стосовно інших дисциплін документознавчого циклу.

Структурно документознавство поділяється на дві підсистем: загальне й особливе документознавство.

Змістом загального документознавства є загальнотеоретичні, історичні й організаційно-методичні проблеми науки про документ і документно-комунікаційну діяльність, тобто її сутність, об'єкт, предмет і структура, термінологія, концепції, установлення співвідношення з іншими науками, закономірності і принципи розвитку і функціонування документа в системі документних комунікацій і т. п.

Загальне документознавство складається з трьох розділів: теорія документа, історія документа, історія і теорія документно-комунікаційної діяльності.

Особливе документознавство вивчає особливості, характерні для окремих типів і видів документів (книги, патенти, ноти, карти, кінофільми, оптичні диски і т. д.) окремі процеси документно-комунікаційної діяльності (документування, документовидання, документорозповсюдження, документозберізання, документокористування). У якості особливого може виступати будь-як ознака, що заслуговує теоретичного розгляду.

Особливе документознавство підрозділяється на спеціальне і частка документознавство. Спеціальне документознавство вивчає особливості документів, що є об'єктами бібліотечної, архівного, музейного справи, тобто специфіку документів, що функціонують в інформаційних центрах, бібліотеках, архівах, музеях і інших документно-комунікативних структурах.

Крім того, предметом спеціального документознавства може служити вивчення специфіки різних процесів документно-комунікативної діяльності (документування, діловодство, фондоведення і т. п.).

Предметом частки документознавства виступають окремі види і різновиди документа. Звідси в якості частнонаучкових документознавчих дисциплін представлені: книго-, патенто-, картознавство і т. п.

Таким чином, спеціальне і частка документознавство є специфічний прояв загального. У сукупності з загальним особливе документознавство утворює єдине документознавство.


24.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!