Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Проблема духовності з соціально-історичної точки зору. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Проблема духовності з соціально-історичної точки зору. Реферат

Проблема духовності завжди привертала до себе увагу дослідників

Зараз в світі відбуваються великі соціальні зміни, зумовлені глобалізаційними процесами, але вплив глобалізації на духовність вивчений недостатньо і потребує подальшої розробки. Адже духовність – це внутрішній світ людини, осередок її інтелектуальних і емоційно-вольових сил у єдності свідомості, самосвідомості, світогляду і волі.

Духовність об’єктивує свої цінності в ідеях, принципах, нормах, еталонах, діях позитивної чи негативної соціальної орієнтації, які формуються шляхом сприйняття та оцінки навколишніх явищ.

В структурі духовності доцільно розрізнювати дух і душу. Поняття дух прийнято пов’язувати з діяльністю свідомості. Дух завжди діяльний, активний, повний творчої енергії. Саме завдяки діяльності духу людина сприймає і оцінює світ насамперед в ідеях різного світоглядного характеру: філософсько-гуманістичних, морально-етичних, екологічних, релігійних та інших. Проте дух є цілісність в структурі особистості, яка робить її тим, що вона є.

На відміну від духу душа – це скоріше психологічний феномен. Вона відображає життя за допомогою почуттів, емоційних морально-психологічних станів, які виникають у зв’язку з оцінкою людиною тих чи інших явищ зовнішнього або внутрішнього світу. Тому душа може страждати, боліти, хвилюватись, радіти і таке інше.

Взаємодія духу і душі створює засіб існування і функціонування духовності, де домінує дух, бо саме він є суб’єкт, суб’єктивність, свобода і творчій акт (М. Бердяєв). Саме завдяки діяльності духу, його "прориву в природу" тобто самовираженню і відбувається становлення особистості, її вдосконалення та самовдосконалення. "Без работы духа над душой и телом, человек", – по словам Н. Бердяева, - "нет и не может быть личности" [1, с. 252].

Пошуками змісту духовності людство займалося протягом всієї своєї історії. При цьому від епохи до епохи під впливом конкретно-історичних умов, об’єктивних і суб’єктивних факторів змінювались і зміст духовності, і погляди мислителів на духовність.

Вже античні філософи, вивчаючи духовність, розрізнювали дух і душу. Відповідно космоцентричній сутності своєї філософії вони розуміли дух як першопричину всього того, що відбувається в космосі, як творчу силу, яка створює все багатоманіття конкретно-чуттєвих речей. Дух космічен, має формоутворюючу природу. У Платона дух існує в особливому надчуттєвому світі ідей, який вічний і безсмертний, існує як первинний щодо світу речей. А душа – особиста та індивідуальна, вона належить конкретній людині, містить в собі її особливості. Душа в людині є те, завдяки чому ми живемо, відчуваємо, міркуємо. Душа і дух і є духовність.

У середньовічній філософії, де панував геоцентризм, центром світу був Бог. Дух розуміли як найвищу надсвітову силу, яка створює і світ, і те, що в світі, і мислячу людину. Проте він існує у особистій формі єдиного Бога. Все, що відбувається в світі, є ні що інше, як втілення божого розуму і волі.

Пошуки середньовічних філософів, теологів, церковників завершились затвердженням в період феодалізму цінностей релігійно-християнської моралі.

Епоха Відродження під впливом змін в суспільному житті принесла нові ідеали і цінності духовної культури – гуманістичні. Антропоцентризм проголосив людину вищою цінністю. На місце божого розуму прийшов пріоритет розуму людського.

Але ніколи раніше проблема духовності не була такою актуальною, як в наш час в умовах глобалізації світових соціальних процесів. Вона актуалізована необхідністю подолання духовної кризи, бездуховності і соціального відчуження в сучасному світі.

Сучасна духовна криза не безґрунтовна, вона бере свої витоки в соціально-економічному житті Нового часу, який прийшов вслід за епохою Відродження. На ґрунті нових суспільних умов під впливом буржуазного індустріалізму формується новий соціальний тип людини Homo Faber – "людина економічна", "людина технічна". Видатний мислитель ХХ ст. Е. Фромм вбачав головну загрозу людської духовності саме з боку "ринкової орієнтації".

Капіталістична економіка, заснована на свободі ринку і приватизації комерціалізує все суспільство, всі його структури, серед них і людину, підпорядковує їх культу грошей. Все стає товаром, предметом купівлі-продажу, в тому числі професії, заняття, статуси. Наслідком цього стає само-відчуження людини, втрата нею своєї гуманістичної сутності. Людина перетворюється, – за словами Е. Фромма, – "в служащий экономической машине инструмент", который заботится об эффективности и успехе, а не о счастье и развитии души" [3, с. 208].

З переходом глобалізації до нового історичного етапу ці процеси поглиблюються і загострюються. Сформувалось суспільство споживання, психологія та ідеологія споживання і звичайно людина – споживач, у якої переважає прагнення до особистої користі і добробуту, погоня за речами перетворюється в самоціль.

Споживництво Е. Фромм називав ідолопоклонством і вбачав його сутність в обожнюванні речей, машин, людей, влади та поклонінні їм. В цьому Е. Фромм вбачав дуже велику загрозу найбільш цінним духовним здобуткам людства [3, С. 208-211].

Споживництво вкрай негативно впливає на соціум, руйнує устої буття людини в природі та суспільстві, породжуючи не тільки хижацьке відношення до природи, екологічну катастрофу, але й загострює соціальні катаклізми: розгул злочинності, насильство, тероризм, зріст мафіозних структур, соціальні конфлікти на етнічному і релігійному ґрунті (релігійний фанатизм, ісламський фундаменталізм) тощо.

Для подолання духовної кризи в нових соціально-історичних умовах потрібна радикальна перебудова свідомості і поведінки людей, формування нової шкали духовних цінностей шляхом переходу від технократизму і техніцизму до синтезу ідей і традицій всіх країн і народів, всіх епох і культур, від антропоцентризму і геоцентризму – до антропокосмоцентризму, від гуманізму – до неогуманізму.

Можливо припустити, що в новій системі духовних цінностей домінуючим буде принцип соціальної відповідальності за свою діяльність, справи і вчинки. Це – об’єктивна необхідність, веління нашого часу.

Адже діяльність і поведінка не підкріплені відповідальністю перед суспільством здатні перетворити духовно нерозвинену особистість в людину – робота, егоцентриста і кар’єриста, який опікується лише собою і руйнує все навкруги.

Навіть раціональна ціле-орієнтація як складова духовної культури сучасного робітника – спеціаліста, зайнятого комп’ютерними технологіями, при відсутності соціальної відповідальності спроможна обернутися ірраціональними непередбаченими наслідками для людей, для людства.

В новій системі духовних цінностей глобальна відповідальність за життя на землі буде мати пріоритети перед свободою, яка вже давно перетворилась в свавілля, в діяльність без контролю, кордонів і обмежень.

Гідне місце посядуть принципи контролю і самоконтролю, буде переважати установка на поведінку свідомо само-організовану, само-контрольовану і само-регульовану.

В людських взаємовідносинах індивідуалізм поступиться колективізму, перевага якого у взаємний зацікавленості людей один в одному, в сполученні інтересів, життєвих цілей і сенсів особистості з інтересами і цілями сім’ї, виробничого колективу, суспільства в цілому і співробітництві всіх країн і народів. Тим паче, що вирішувати глобальні проблеми сучасності можливо лише поєднуючи колективні зусилля всіх країн і народів світу.

Індивідуалізм вже неодноразово виявляв свою безвідповідальну життєву позицію і соціальну практику, які набувають руйнівної сили в умовах сучасної глобалізації: руйнується держава, яка ще якось-то спроможна на соціальний контроль, руйнується культура, опанована культом грошей, нарешті руйнується суспільна мораль, бо втрачає критерії розрізнювання добра і зла. Вільний "економічний індивідуалізм" культивує звільнення від соціальних і моральних норм, адже для розвитку спекулятивно-мафіозної економіки і культура, і мораль – це перешкода, бар’єр на шляху специфічної ринкової інформації, яка оптимізує економічну поведінку [2, С. 31-34].

Але індивід як член соціуму інтегрований в різні соціальні структури шляхом міжособистісних відносин, які регулюються і правом, і нормами моралі, цінностями духовної культури. Тому життя без моралі може призвести лише до соціальної дезорганізації та руйнації, що ми і бачимо в сучасному глобалізованому світі.

Суспільство повинне бути кровно зацікавлене в нових духовних цінностях з метою свого оновлення і модернізації, створення найліпших умов для реалізації творчого потенціалу людини, для подолання бездуховності та соціального відчуження. Адже соціальна активність не самоціль, а засіб реалізації людиною свого статусу як творця гідного життя.

Література

  1. Бердяев Н. А. И мир объектов (опыт философии одиночества и общения) // Мио философии. – Ч. 2. – М., 1991. – С. 252.
  2. Панарин А. С. Постмодернизм и глобализация: проект освобождения собственников от социальных и национальных обязательств // Вопросы философии. – 2000. - №6. – С. 16-36.
  3. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. – М., 1990. – С. 149-221.


30.06.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!