Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Імпресіонізм в мистецтві і літературі. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Імпресіонізм в мистецтві і літературі. Реферат

У чому ж секрети художнього методу імпресіоністів?

Художники прагнули передати у своїх творах безпосереднє враження від середовища, що їх оточувало, і передовсім від сучасного міста з його рухливим, імпульсивним, різноманітним життям; від пейзажу з його швидкоплинністю, мінливістю, барвистістю. Ці враження художники втілювали в картинах, створюючи засобами живопису ілюзію світла й повітря. Вони розклали основні кольори спектра і почали писати чистим кольором, не змішуючи його на палітрі, використовуючи оптичне прийняття ока, що на певній відстані зливає окремі мазки в єдиний живописний образ.

Імпресіоністи намагалися бути максимально наближеними до того, як той чи інший предмет людина бачить у натурі – в усій складній взаємодії зі світлоповітряним середовищем. Розчинивши колір у світлі та повітрі, позбавивши предмети матеріальної форми, імпресіоністи тим самим фактично зруйнували матеріальність світу. [4, c. 62]

Проте у гонитві за враженнями, короткими та гострими, вони природно дійшли того, що картину практично не можна було завершити: враження весь час змінювались, і зупинити цей процес було неможливо. Картину підмінили етюдом, типове – випадковим, соціальне – фізіологічним, навіть біологічним. У цьому дослідники вбачали слабкість імпресіоністів.

Однак слід нагадати, що саме імпресіоністи вперше вийшли на пленер (живопис на відкритому просторі), представили колір в усій його чистоті, в повній силі. Вони володіли високою, досконалою культурою етюду, в якому виражають надзвичайну влучність спостережень, сміливість і несподіваність композиційних рушень. Усе це надзвичайно збагатило мову мистецтва і справило величезній вплив на всі наступні течії, напрями та ідеологічні платформи. [4, c. 62]

Музичний імпресіонізм – художній напрям, що сформувався на зламі століть (ХІХ і ХХ) під впливом літературного символізм, зокрема поезії П. Верлена, С. Маларме, П. Луїса, М. Метерлінка. Він мав спільне коріння з французьким живописом тієї бурхливої епохи художніх пошуків і відкриттів, хоча пряму аналогію між ними провести неможливо. В галузі симфонічної музики було створено програмні твори, образи яких зумовлювалися не конкретними сюжетами, а загальною атмосферою, колоритом гармонії й тембрів. Імпресіонізм у музиці отримав перше втілення в творчості Клода Дебюссі (1862 – 1918) – найяскравішої сторінки історії французької музики. [7, c. 76]

Своєрідним маніфестом музичного імпресіонізму стала оркестрова прелюдія "Післяполуденний відпочинок Фавна." В цьому ж стилі написано й оперу "Пелеос і Мелізанда" за драмою М. Метерлінка. Найточніші відтінки людських емоцій, психологізм, вишуканість мелодики і тембрів, виразність гармонії, примхлива ритміка – ось ті риси творчості композитора, які визначили новий напряму музиці.

К. Дебюссі збагатив фортепіанну палітру. Піаністи-сучасники називали його "аристократом звуку". 24 прелюдії для фортепіано – це своєрідна енциклопедія імпресіоністських образів. Вражає живописність і поетичність назв прелюдій: напівреальних пейзажів – "Сліди на снігу", "Тераса, яку відвідує місячне сяйво", портретів – "Дівчинка з волоссям, ніби льон", сценок – "Перервана серенада", художніх або літературних образів – "Дельфійські танцівниці" (грецька ваза), "Звуків і ароматів сповнене вечірнє повітря". [7, c. 77]

Твори Дебюссі за життя митця завжди викликали ажіотаж і полеміку, проте він визнавав у музиці тільки одного законодавця – "слух", єдине правило – "задоволення". Музичні ідеї видатного французького імпресіоніста надихали художню фантазію багатьох композиторів ХХ століття. Ідеї і стиль імпресіонізму справили значний вплив на творчість українського композитора, що тривалий час жив у Франції – Федора Акименка.

В літературі імпресіонізм не являв собою цілісного напрямку – як стильова особливість, прагнення передати миттєві враження, імпресіонізм притаманний творам літераторів різноманітних напрямків. Шанувальниками розтягнутих і глибоких психологічних досліджень були брати Гонкури, К. Гамсун (роман "Голод"); "в потік свідомості" перетворюється аналіз спогадів в епопеї Марселя Пруста "В пошуках втраченого часу". [3, c. 260]

Імпресіонізм поширив діапазон нашого світогляду. В серії відомих парадоксів Уайльда міститься заява про те, що "від імпресіоністів ми запозичили ці дивовижні бурі тумани". І взагалі, "дивовижна зміна, що відбулась за останні десять років в кліматі Лондона, безперечно, відбулась завдяки цій своєрідній школі мистецтва", тобто завдяки імпресіоністам. [7, c. 76]

В поезії імпресіонізм зімкнувся із символізмом. Імпресіонізм в поезії – це тонкі спостереження і описи з використанням чисто живописних засобів, але в ніжних пастельних тонах, притаманних неокласицизму (модерну), а також прийоми тонкого асоціативного звукозапису, притаманні творчості П. Верлена і його послідовникам.

Але при спробах акцентувати надто сильні відчуття поет переходить вже до суб’єктивного накалу емоцій, що притаманно вже експресіонізму.

Одним із видатних представників імпресіонізму в поезії був французький поет Поль Верлен. Ще за життя поета називали "співцем занепаду і туги". В його творчості з граничною відвертістю і повнотою виражене гостре відчуття трагізму життя, почуття розчарованості, втоми, безвиході. [2, c. 106]

Свою літературну діяльність Верлен починає в традиціях романтизму, парнаської школи і Бодлера. Уже в ранніх віршах Верлена виявляється глибока своєрідність бачення світу, основу якого складає інтуїтивне розуміння того, що "поет усередині", угадується прагнення поета змити враження від дійсності з образами душевних станів, виникає неповторна мелодія верленівської строфи, яка передує майбутній імпресіоністичній ліриці. [2, c. 106]

Верлен – неперевершений майстер напівтонів, нюансів, майже невловимих чуттєвих образів. Для його поезії характерні симфонізм, віртуозна ритміка і мелодика. Близька до сугестії імпресіоністичність подій Верлена, в якій головну увагу приділено зображенню особистих вражень, мінливих відчуттів та переживань. Фіксація почуттів у творчості письменника нагадує окремі штрихи на малярських полотнах імпресіоністів, які самі по собі не сприймаються, але, зливаючись в один малюнок, створюють певний настрій.

Поезія Верлена імпресіоністична, оскільки автора полонить стихія миттєвих вражень, порушуючи межу між суб’єктивним і об’єктивним, тілом і душею, піднесеним і буденним. [5, c. 235]

Програмним твором Верлена став вірш "Поетичне мистецтво", в ньому сформульована програма імпресіонізму. "Найперше – музика у слові!"

"Люби відтінок і півтони, не барву – барви нам ворожі…", "Хребет риториці скрути та ще як слід приборкай рими." Ці та інші заклики поета звучать як лаконічні і точні лозунги імпресіонізму.

Про що б не писав Верлен, все пронизане його меланхолією, незрозумілою печаллю. Погляд Верлена на світ нагадує пейзажі художників – імпресіоністів.

Найкращою поетичною книгою Верлена стала "Романси без слів". Збірка складеться із "співзвучній", тобто емоційних замальовок, фрагментів, мотивів, мелодій, які збираються разом в симфонію слова. Один із найвідоміших віршів "Так тихо серце плаче…" Сум передається образом дощу, а дощ, що поливає місто, проникає в душу поета. [7, c. 77]

Існування речей для Верлена важливе лише в тому сенсі, в якому він їх одухотворяє, - в настрої. Він любить зображувати дощ, тумани, вечірні сутінки.

Творчість Верлена лірична, тому що їй притаманна емоційність, тонке зображення почуттів та роздумів людини, сам автор виступає ліричним героєм, який веде ліричний монолог, в якому світ представлений через призму його власних, насичених емоціями спостережень.

Значення поетичної діяльності Верлена полягає передусім у розкритті нових і розвитку засобів відтворення найтонших психологічних переживань. [5, c. 236]

Література

  1. Андреев Л. Импрессионизм. – М. 1980.
  2. Вивчення зарубіжної літератури. В. О. Мухін. Харків: Вид. "Ранок", "Веста". 2002. -139с.
  3. В. С. Полікарпов. Лекції з історії світової культури. Навч. посібник. Київ. "Знання". 2002. -359с.
  4. Естетика. Навч. видання. За ред. доктора філософських наук професора Л. Т. Левчук, Київ. "Вища школа" 1997.
  5. Зарубіжна література ХІХ ст. 10 кл.. Посібник за ред. Ніколаєнко О. М., Мацапури В. І., Хоменко Н. В., Київ: "Академія" - 1999р.
  6. Костеневич А. Т. От Моне до Пикассо. Франц. живопись второй половины ХІХ – начала ХХ в. в Эрмитаже.: Л. 1989.
  7. Львова Е. П., Сарабьянов Д. В., Борисова Е. А., Фомин Н. Н., Березин В. В., Кабакова Е. П., Некрасова Л. М. Мировая художественная культура. ХІХ век. Изобразительное искусство, музыка и театр (+CD). СПБ.: Питер, 2007. – 464с.
  8. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій: Київ: ЦУЛ. 2002 – 508с.
  9. Художня культура світу. Європейський культурний регіон. Н. Є. Миропольська, Е. В. Бєлкіна, Л. М. Масол, О. І. Оніщенко.: Київ. "Вища школа". - 2007. - 191с.
  10. Ю. Я. Малюга. Культурология. Учебное пособие. Москва. ИНФФА – М, 1998. -278с.


25.06.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!