Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Візантійська культура: історичний розвиток та основні етапи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Візантійська культура: історичний розвиток та основні етапи. Реферат

У рефераті подано відомості про особливості історичного розвитку Візантії та основні етапи візантійської культури

В історії світової культури візантійська цивілізація посідає видатне місце:

  • По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
  • По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
  • По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
  • По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.

Візантійська імперія виникла в ІV ст. після розпаду Римської імперії в її східній частині й існувала до середини ХV ст.

Столиця Візантії Константинополь була заснована імператором Костянтином І в 324-330 рр. на місці колишньої мегарської колонії Візантія (звідси назва держави, що її запровадили гуманісти вже після загибелі імперії). Фактично із заснуванням Константинополя Візантія усамостійнюється у надрах Римської імперії (від цього часу почався відлік історії Візантії). Завершенням усамостійнення вважають 395 рік, коли після смерті останнього імператора Єдиної Римської імперії Феодосія І (роки правління – 379-395) відбувся остаточний поділ Римської імперії на Східну Римську (Візантійську) і Західну Римську імперії.

Імператором Східної Римської імперії було проголошено Аркадія (395-408 рр.). Візантійці називали себе римлянами – грецькою мовою "ромеями", а свою державу – "Ромейською".

Етнічний склад населення Візантії був дуже строкатий, але переважну роль в економіці, політичному житті й культурі Візантії відігравало грецьке населення. Державною мовою імперії в IV-VI ст. була латинська, а від VII ст. і до кінця існування Візантії – грецька мова.

У 1204 р. Константинополь було захоплено хрестоносцями і на значній території заснована Латинська імперія (1204-1261 рр.). Латиняни переслідували у Візантії грецьку культуру. Через опір місцевого населення хрестоносцям не вдалося поширити свою владу на цілий Балканський півострів і Малу Азію. На нескореній території виникали незалежні грецькі держави: Нікейська імперія (1204-1261 рр.), Трапезундська імперія (1204-1461 рр.) й Емірська держава (1204-1337 рр.).

У 1261 р. Михаїл VIII Палеолог відвоював Константинополь і відновив Візантійську імперію. На початку 60-х років ХV ст. вона припинила своє існування, а її територія увійшла до складу Османської імперії.

Культура Візантії – своєрідний "міст" від античності до середньовіччя; без урахування візантійської спадщини неможна адекватно розуміти як стародавнього, так і середньовічного періоду в культурному розвитку Європи. Але культура Візантії – це також "міст" між культурою Заходу і Сходу, особливий вияв їхнього синтезу.

У культурному аспекті в історії Візантії можна виділити шість періодів.

Перший (IV-кінець VII ст.) – боротьба віджитої цивілізації рабовласницького суспільства, в надрах якого вже народжуються елементи феодалізму, з новою ідеологією; християнська церква не тільки бореться з античною культурою, але й прагне надати класичній спадщині богословське забарвлення, переробивши його в дусі християнської теології.

Другий (кінець VII-середина IX ст.) – культурний занепад внаслідок скорочення ремісничого виробництва і торгівлі, загальної аграризації, економічної стагнації.

Третій (середина ІХ-Х ст.) – нове культурне піднесення в Константинополі, що поширилося в Х ст. на провінційні міста. Період "Македонського відродження".

Четвертий (ХІ-ХІІ ст.) – найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом візантійських міст і пов’язаний з епохою правління династії Комнінів.

П¢ятий (кінець ХІІ-ХІІІ ст.) – смуга культурного занепаду, пов’язаного з економічною і політичною деградацією імперії наприкінці ХІІ ст., погіршеного захопленням і варварським пограбуванням Константинополя хрестоносцями в 1204 р.

Шостий (ХІV - початок ХV ст.) – нове піднесення візантійської культури в умовах зародження гуманістичної ідеології і запеклої боротьби реакції проти паростків візантійського гуманізму, котрий залишився обмеженим: головною в ньому стала не боротьба за свободу думки, а формальне відновлення античної освіченості. Слабкість візантійського гуманізму пояснюється обмеженістю ранньокапіталістичного розвитку у Візантії.

До особливостей візантійської культури належить незначний, порівняно з Західною Європою, культурний вплив варварських племен. Разом із тим візантійська культура багато брала з античної спадщини, з культури народів, які населяли Візантію, тощо.

Література

  1. Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К.: Молодь, 1989. – 304 с.
  2. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / За ред. Л. Т. Левчук. – К.: Либідь, 1997. – 448 с.
  3. Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л. Т. Левчук. – К.: Либідь, 1993. – 320 c.
  4. Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л. Т. Левчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 368 с.
  5. История искусств: Учеб. пособие / Под ред. А. Воротникова. – Мн.: Современный литератор, 1999. – 608 с.
  6. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – 656 с.
  7. Качановский В. В. История культуры Западной Европы: Учеб. пособие. – Мн.: ИП Экоперспектива, 1998. – 190 с.
  8. Качкал В. А. Українське народознавство в іменах: Навч. посібник. У 2 ч. Ч. 2. – К.: Либідь, 1995. – 288 с.
  9. Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996. – 480 с.


23.06.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!