Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Феноменальні досягнення медицини Древнього Єгипту
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Феноменальні досягнення медицини Древнього Єгипту

Традиції лікування в Древньому Єгипті складалися в тісній взаємодії з медициною Древньої Месопотамії. Вони дуже вплинули на становлення медицини Древньої Греції, що вважається попередницею сучасної наукової медицини

Практика бальзамування в Древньому Єгипті являється, очевидно, першим і основним джерелом знань про будівлю людського тіла. Бальзамування вимагало застосування різних реактивів, що побічно сприяло зародженню представлень про хімічну природу реакцій. Більш того, передбачається, що і сама назва "хімія" пішла від древньої назви Єгипту - "Кемет". Знання єгиптян в області анатомії істотно перевищували представлення про будівлю людського тіла в сусідніх країнах і, зокрема, Месопотамії, де трупи померлих не розкривали.

Єгиптяни знали великі органи: серце, судини, нирки, кишечник, м'язи й ін. Їм належить перший опис мозку. У папірусі Э.Сміта рух мозку у відкритій рані черепа порівнюється з "киплячою міддю". Єгипетські лікарі асоціювали ушкодження мозку з порушенням функції інших частин тіла.

Їм були відомі так звані рухові паралічі кінцівок при пораненнях голови. Папірус Еберса має важливий теоретичний розділ, у якому аналізується роль серця в житті людини: "Початок таємниць лікаря - знання ходу серця, від якого йдуть судини до всіх членів, тому що всякий лікар, усякий жрець богині Сохмет, усякий заклинатель, торкаючись голови, потилиці, рук, долоні, ніг - скрізь торкається серця: від нього спрямовані судини до кожного члена..." Древнім єгиптянам більш чотирьох тисячоріч назад була відома діагностика хвороб по пульсові.

Виявлений у Фівах у 1872 р., папірус Еберса являє собою медичну енциклопедію древніх єгиптян. У ньому міститься більш 900 прописів лік для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дихальної і серцево-судинної систем, порушень слуху і зору, різного роду інфекційних процесів. Папірус склеєний з 108 аркушів і має довжину 20,5 м. Єгипетські “врачеватели” користалися мазями, пластирами, примочками, мікстурами, клізмами й іншими лікарськими формами.

Основами для готування лік служили молоко, мед, пиво, вода священних джерел, рослинні олії. Деякі прописи містили до 40 компонентів, багато хто з який не вдається поки ідентифікувати, що утрудняє їхнє вивчення. До складу лік входили рослини (цибуля, гранат, алоє, виноград, фініки, снотворний мак, лотос, папірус), мінеральні речовини (сірка, сурма, залізо, свинець, алебастр, сода, глина, селітра), а також частини тіла різних тварин. Готувати ліки рекомендувалися вночі і пити чотири дні. Прийом деяких лік супроводжувався магічними обрядами у виді заклинань і змов.

Єгипетська релігія, що існувала протягом майже чотирьох тисячоріч, базувалася на культі тварин. Кожен єгипетський ном (місто-держава) мала свою священну тварину чи птаха: кішка, лев, бик, баран, сокіл, ібіс і ін. Особливо шанувалися змії. Кобра Уаджит була покровителькою Нижнього Єгипту. Її зображення знаходилося на головному уборі фараона.

Поряд із соколом, бджолою і шулікою вона уособлювала царську владу. На амулетах кобру поміщали поруч зі священним оком - символом бога неба Хору. Померлу культову тварину бальзамували і ховали у священних гробницях: кішок у місті Бубастіс, ібісів у місті Іуну, собак у містах своєї загибелі. Мумії священних змій ховалися в храмах бога Амона-Ра. У Мемфісі в грандіозному підземному некрополі виявлене велике число кам'яних саркофагів з муміями священних биків.

Убивство священної тварини каралося стратою. По представленнях єгиптян душа померлої людини протягом 3 тис. років знаходиться в тілах обожнених тварин і птахів, що допомагає їй уникати небезпек загробного світу. Цим Геродот пояснює суворість покарання за убивство священної тварини.

Головними богами лікування вважалися бог мудрості Той і богиня материнства і родючості Ісіда. Той зображувався у вигляді людини з головою птаха чи ібіс втілювався в образі павіана. Ібіс і павіан уособлювали в Древньому Єгипті мудрість. Той створив писемність, математику, астрономію, релігійні обряди, музику і що особливо важливо - систему лікування хвороб природними засобами. Йому приписуються самі древні медичні трактати.

Ісіда вважалася створювачкою магічних основ лікування і покровителькою дітей. Ліки з ім'ям Ісіди навіть згадуються в працях давньоримського лікаря-фармацевта Галена.

У давньоєгипетської медицини багато й інших божественних заступників: могутня львиноголова богиня Сохмет, захисниця жінок і породілей; богиня Тауерт, що зображувалася у вигляді самки гіпопотама. Кожен новонароджений єгиптянин незалежно від соціального статусу лежав поруч з невеликою статуеткою Тауэрт.

Навчання лікуванню. Передача медичних знань у Древньому Єгипті була тісно зв'язана з навчанням ієрогліфічному листу в спеціальних школах при храмах. У цих закладах панувала стругаючи дисципліна й у ході були тілесні покарання. У великих храмах міст Саіс і Геліополь існували вищі школи або Будинки життя. Поряд з медициною в них навчали математиці, архітектурі, ліпленню, астрономії, а також таємницям магічних культів і обрядів. Будинки життя багатьма дослідниками розглядаються як попередники університетів наступних епох.

В будинках життя опановували мистецтво каліграфії, стилістики й ораторської майстерності. Тут зберігалися і переписувалися папіруси. До нас дійшли лише треті чи четверті списки древніх оригіналів. Освічену людину, а лікар повинний був бути таким, єгиптяни називали "знаючий речі". Існував певний обсяг знань, що дозволяв єгиптянам дізнаватися "знаючого по знанню його".

Лікарська діяльність у Древньому Єгипті підкорялася строгим моральним нормам. Дотримуючись їх, лікар нічим не ризикував, навіть при невдалому результаті лікування. Однак порушення правил жорстоко каралося аж до страти. Кожен єгипетський лікар належав до певної колегії жреців. Хворі зверталися не безпосередньо до лікаря, а в храм, де їм рекомендували відповідного лікаря. Гонорар за лікування виплачувався храму, що утримував лікаря.

Правителі багатьох країн запрошували на службу до двору єгипетських лікарів. Геродот приводить таке свідчення: "Перський цар Кир II Великий просив у фараона Амасіса надіслати йому "кращого в цілому Єгипті" очного лікаря. Лікарське мистецтво розділене в Єгипті таким чином, що кожен лікар виліковує тільки одну хворобу. Тому в них повно лікарів: одні лікують очі, інші голову, треті зуби, четверті шлунок, п'яті внутрішні хвороби".

Муміфікація. З найдавніших часів людина прагнула зупинити час, увічнити пам'ять про близьких. Так зародилося мистецтво портрета. Але ще сильніше було бажання зберегти тіло померлого як умістище його душі. Це релігійно-містичне почуття втілилося в мистецтві бальзамування, якому, по переказі, навчив древніх єгиптян Анубіс, бог - заступник мертвих. Протягом раннього додинастичного періоду історії Єгипту похоронний обряд єгиптян був дуже простий.

Коли хто-небудь умирав, незабальзамоване тіло укладали в позі ембріона (руки зігнуті у грудей, ноги зігнуті в колінях і підтягнуті до підборіддя), загортали в тканину чи солом'яні циновки й укладали в неглибоку могилу, вириту в пісках пустелі до сходу від Нілу. Разом з тілом у могилі залишали кілька предметів домашнього побуту. Завдяки майже повній відсутності вологи тіло висихало і тим самим зберігалося. Поховання знатних і багатих єгиптян відрізнялися від могил простолюдинів тільки цінністю покладених у могилу предметів і тим, що яму облицьовували зсередини дошками або кам'яними плитами.

Поступово природне муміфікування перестало задовольняти єгиптян і з'явилися методи штучного бальзамування.

Збереглися свідчення чотирьох древніх авторів про методи бальзамування в Єгипті. Перше, саме раннє, належить грецькому історику Геродоту (484 р. до н.е.), друге - Діодору Сицилійському (45 р. до н.е.), третє - Плутарху (між 50 і 100 р. н.е.) і четверте - Перфрію (близько 230-300 р. н.е.). Сучасні єгиптологи вважають звіти Перфрія і Плутарха ненадійними, але визнають вірогідність звітів Геродота і Діодора. Сучасні дослідження досить точно відновили процес бальзамування в Древньому Єгипті, що підрозділявся на кілька стадій.

Спочатку з тіла витягався мозок. Робили це спеціальним гаком чи ложкою через ніздрі. Іноді мозок діставали з черепа через очниці. Є запис про випадок, коли мозок вичищали через великий потиличний отвір після видалення першого шийного хребця. Далі наставала черга нутрощів. Їх видаляли через розріз на лівому боці трупа. Утім, місце і характер розрізу протягом історії єгипетського бальзамування неодноразово мінялися.

Розріз робився ритуальним кам'яним ножем. Витягалися усі внутрішності за винятком нирок і серця. Вони ретельно промивалися і занурювалися в пальмове вино. Наступна стадія - обробка тіла натроном - зіллю, одержуваної з висохлих озер у пустелі. Через його роз'їдаючу дії на тканині тіла бальзаматорам приходилося прикріплювати нігті до пальців покійного ниткою, мідним чи золотим дротом. Іноді на пальці рук і ніг з тією же метою надягали металеві наперстки.

Ранні єгиптологи думали, що тіла клали у водяний розчин натрона, як це описує Геродот. Сучасні дослідники, вивчаючи праці Геродота й інші джерела, знайшли помилки в текстах перекладів. Виявляється, домогтися зневоднювання тіла для його збереження можна тільки зануренням у суху концентровану сіль. Експерименти з розчинами натрона різної концентрації були невдалими і не запобігали розкладання.

До кінця двадцятого дня перебування в натроні тіло обмивалося водою і висушувалося на сонці. Тоді ж череп набивали льняними бинтами, просоченими смолою чи бітумом. Іноді череп наповняли рідкою нагрітою смолою через лійку.

Тіло усередині і зовні покривали шаром смоли або суміші смоли і сала. Внутрішності, коли їх вилучали і не повертали назад у тіло, поміщали в чотирьох судинах-канопах, кришки яких були увінчані головами чотирьох дітей бога Гора. У судині, увінчаній людською головою, що зображує бога Імсета, була печінка. Судина, покрита кришкою з головою шакала, що зображує бога Дуамутефа, містився шлунок. Глечик з мавпячою головою, що уособлює бога Хапі, містилися легені.

У четвертій судині з головою яструба Кабек-Сневефа зберігався кишечник. Ніде не згадується про те, куди містилися селезінка, підшлункова залоза і тазові органи. Канопи були різного розміру і виготовлялися з різних матеріалів - алебастру, вапняку, базальту, глини. Коли внутрішності містилися в ці глечики, мініатюрні зображення каноп вкладалися в порожнині тіла, що потім набивалися соломою, просоченими смолою чи бинтами мохом і лишайником. Канопи ставили в дерев'яну шухляду і зберігали поруч з тілом.

Якщо внутрішності повертали в тіло, то їх звичайно загортали в чотири окремих згортки, яким придавались образи зазначених вище богів. Розрізи на тілі спочатку не зашивали, а просто притягали їх краї один до одного. Іноді краї розрізів склеювали воском чи смолою, однак існують записи часів 18, 20 і 21-й династій (1700, 1250 і 1000р. до н.е.) про випадки, коли розрізи зшивалися. Зашитий чи ні, розріз покривався пластиною з воску чи металу.

Більшість сучасних бальзаматорв вважають, що відновлювати риси обличчя померлого, що змінилися, стали порівняно недавно, але це не так. Давньоєгипетські бальзаматори робили цю операцію уже в часи 20-ї династії (1288-1110 р. до н.е.). При цьому вони не обмежувалися тільки обличчям.

Усе тіло набивали яким-небудь матеріалом, щоб повернути йому колишні форми. Рот заповнювали обпилюваннями для відновлення наповненості щік, у віка вставляли льняні прокладки. Потім, починаючи від розрізу на животі, проникали під шкіру тулуба у всіх напрямках, проштовхуючи льняні бинти або суміш вершкової олії із содою у канали, що утворилися. Іноді для цієї операції робилися додаткові розрізи. У більш пізні часи щоки і скроні заповнювали смолою, що вводиться в отвори перед вухами. Смолу вводили в теплому стані, застигаючи, вона додавала обличчю потрібну форму. Очі іноді замінялися зробленими з каменю маленькими цибулинками.

Ставалося, тіла знатних єгиптян золотили. При цьому золотом іноді покривали всю мумію, а іноді тільки окремі частини тіла (обличчя, нігті пальців рук і ніг, геніталії).

Далі приступали до сповивання мумії. Вважається, що бальзаматори спеціалізувалися на бинтуванні певних частин тіла - пальців рук, ніг, голови і т.д. Кожен палець ноги чи руки спочатку бинтувався окремо, потім кожна кінцівка цілком. Тіло спочатку покривали свого роду тунікою, а обличчя - квадратним шматком бинта. Між бинтами розташовувалося набивання для збереження контурів тіла.

Протягом останнього тисячоріччя єгипетського бальзамування методи поступово змістилися з підготовки добре оброблених тіл, здатних багато століть протистояти розкладанню, на усе більш ретельно створюваний зовнішній вигляд мумії. Бинтування ускладнюється, використовуються гіпс і картонаж, через що зовнішній вигляд сповитого тіла стає усе більш вигадливим. Поверх голів мумій починають прикріплювати написані на плоских поверхнях портрети померлих, що досить вірно передають їхній зовнішній вигляд.

Мумії після сповивання звичайно упаковувалися в шухляди. Додаткове упакування, що одержало в археологів назву "картонаж", виготовлялася з 20-30 льняних чи папірусових простирадл, просочених смолою, гіпсом чи соком акацій. Ці простирадла вологими накладалися на сповите тіло. Щоб матеріал туго обтягав мумію, його стягали на спині шнуром. Висихаючи, картонаж ставав міцним, як дерево. Його покривали тонким шаром штукатурки і розписували фарбами. Картонажний футляр клали в дві чи більше дерев'яних шухляд з кедра чи сикамори, що входили один в іншій. Труни у формі людського тіла одержали назву антропоідів. Якщо небіжчик походив зі знатної родини, його мумію укладали в кам'яний саркофаг з мармуру, вапняку, сланцю або граніту.

Відзначимо, що тільки одна з десяти мумій виготовлялася описаним нами способом, дуже дорогим і трудомістким. Велика ж частина оброблялася більш дешевими методами. Дослідники установили, що підготовка мумії вироблялася трьома способами, було навіть підраховано, скільки коштує той чи інший спосіб у сучасній валюті. Перший (дуже дорогий) - 1200 доларів, другий - 300 доларів, третій (дуже дешевий) - 75 доларів.

З тих пір пройшли століття, але проблема збереження тіл померлих продовжує хвилювати вчених. Навчання про бальзамування розвивалося, удосконалювалося і дійшло до наших днів, але передумовами до розвитку цієї галузі знань були тексти древніх бальзаматорів Єгипту, їхній неповторне, часом загадкове мистецтво.


19.11.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!