Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Звичайний фольклор Тернопільщини
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Звичайний фольклор Тернопільщини

Найактивнішою і найбагатшою групою, що функціонує в наш час на Тернопільщині є звичайні пісні. На відміну від календарних пісень, які приурочені до певних обрядів і відповідного часу, звичайні пісні виконуються протягом майже цілого року будь-де, будь-коли і при будь-яких обставинах

Звичайні пісні найчастіше виконують молодіжні (дівочі і парубочі) гурти, а також представники середнього та старшого поколінь. Вони часто виконуються при різних домашніх роботах: при прядінні, вишиванці, скубанні пір`я, виготовленні домашніх промислів, а також на весіллі – як застольні пісні.

Звичайні пісні, що побутують на Тернопільщині, складають дві групи: групу пісень родинно-побутового змісту та групу пісень соціального змісту. Найактивнішою із них є перша група. Вона представлені трьома жанрами: баладами, любовними та сімейними піснями.

Найдавнішим жанром серед них є балади. На Тернопільщині вони, в основному, представлені фантастичними, історичними та родинно-побутовими сюжетами.

Групу із фантастичними сюжетами представляють такі балади, як „Ой за гаєм зелененьким брала вдова лен дрібненький”, „Коло млина, коло броду”, „Мала мати сина” та ін.

А балади „Про Бондарівну”, „Про Лимерівну”, „Ой служила Настя в пана”, „Ой по-під гай зелененький ходить Довбуш молоденький” представляють групу з історичною підосновою.

Найбільший пласт в активному репертуарі тернопільських співаків представляють любовні балади – це „Ой там під лісом, під дубиною”, „Ой червоно сонце сходить”, „Ішов відважний гайовий”. „Злетів сокіл з ліса” та ін.

Любовні пісні – це той основний масив репертуару, який найчастіше виконується у молодіжному середовищі співаків. Вони особливо часто виконуються на вечорницях та молодіжних вулицях. На Тернопільщині найчастіше виконуються такі любовні пісні, як „Ой чий то кінь стоїть”, По садочку ходжу”, „Ой звідси гора”, „Чом ти не прийшов”, „Ой дівчина по гриби ходила”, „Світи, місяць, нічку”, „А вже третій вечір”, „Ой ти, горо кремінная”, „Там на ставі, на ставочку” та ін.

Сімейні пісні найчастіше виконуються одруженими людьми на весіллях, хрестинах, різного роду родинних святах, а також на осінніх толоках. Їхню тематику, в основному, складають такі мотиви, як зародження сімейних відносин, вороги на перешкоді новоодруженим, сімейна зрада та нещасливе сімейне життя. Часто на Тернопільщині виконуються такі сімейні пісні, як „Крикну я си, крикну”, „Ой летіла зозуленька понад море в гай”, „Ой у полі озеречко”, „Сіно моє, сіно”, Журо моя, журо” та ін.

Пісні родинно-побутового змісту на відміну від соціально-побутових пісень мають дещо відмінну структурно-музичну стилістику. Вона визначається у наступному.

Пісні родинно-побутової тематики характеризуються, як правило, дворядковою або чотирирядковою строфою із автоматичним повтором другого або третього та четвертого речень.

Типовими ритмічними формами вірша в родинно-побутових піснях є дванадцятискладник (6+6), чотирнадцятискладник (4+4+6) та п`ятнадцятискладник (5+5+7). Ритмічні форми організації в цих піснях є розмаїтими і скорiше всього впливають із гомогенного фольклорного середовища чи модусу мислення того чи того етнографічного середовища.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики в найбільшій мірі характеризуються кантиленною мелодикою, яка є типовою для цієї групи. Для них властивими є пентахордно-гексахордні ладозвукоряди, хоча часто зустрічається і плагальне поєднання двох пентахордів чи тетрахордів.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики мають властивість виконуватися як сольно (індивідуально), так і гуртом. Вони, в основному, виконуються для задоволення власних потреб.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики останнім часом в репертуарі тернопільських співаків зустрічаються в найбільшому обсязі.

Групу звичайних пісень соціально-побутової тематики на Тернопільщині складають такі народномузичні жанри, як козацькі, рекрутські (жовнірські), емігрантські, стрілецькі та повстанські. Останні в період відбудови української держави найбільш поширені на Тернопільщині. а перші майже повністю вийшли з ужитку.

Їхня жанрова приналежність, скоріше всього, визначається за допомогою тих головних персонажів, які притаманні їхнім сюжетам. Якщо головним персонажем є козак, то пісня належить до козацьких, як рекрут, то до рекрутських і т.д.

За структурно-мелосними характеристиками соціально-побутові пісні близькі до родинно-побутових. Різнять їх лише часті лексичні аплікації, зокрема, „гей”, „гой”, „ох”, „ух”, що служать своєрідними внутрішніми рефренами і надають цим пісням особливого внутрішнього навантаження.

У піснях соціально-побутової тематики частіше зустрічаються і зовнішні приспіви, які підкреслюють смислове навантаження самого жанру і є його основним визначальним чинником. Зокрема, частими приспівами у козацьких чи вояцьких піснях є „раз, два, три”, „шум. трія-ра” тощо.

Звичайні пісні соціально-побутової тематики в порівнянні із родинно-побутовими частіше виконуються чоловіками – як солістами, так і гуртами, тобто вони є пріоритетними у чоловічому виконавстві.

Серед козацьких пісень на Тернопільщині найчастіше виконуються такі пісні, як „Їхав козак через міст”, „Ой три літа, три неділі”, „Ой у полі жито”; серед рекрутських та вояцьких пісень – „Ой у полі верба”, „Чорна рілля ізорана”, „Чорна хмара наступає”, „Ой летіли гуси з далекого краю”; серед емігрантських – „Чорна хмара на Вкраїні”, „Сумно мені, сумно”, „Канадо, Канадо”; серед стрілецьких та повстанських – „Бо війна, війною”, „Зажурились галичанки”, „Прощай дівчино”, „Ой війна, війна”, „Ой там біля лісу”, „Там під львівським замком” та ін. Часто уживаними на Тернопільщині є танцювальні пісні і споріднені з ними (коломийки, жартівливі та сатиричні пісні). Без них не обходилося ні одне молодіжне або сімейне дозвілля.

Танцювальні пісні, як правило, виступали у двох формах: як власне танцювальні пісні і як приспівки до танців (спорадично виконувані у танцях куплети).

Власне танцювальні пісні базуються на козачково-гопакових та коломийкових ритмічних елементах, що творять національний танцювальний субстрат.

На Тернопільщині останнім часом побутують і напливові танцювальні мелодії, на основі яких творяться місцеві пісенні сюжети. До них належать різного роду вальси, польки, краков`янки, обереки, фокстроти тощо. Вони, в основному, мають локальні назви – це „Каперуш”, „Три кроки”, „Чабани”, „Микита” тощо.

Серед танцювальних пісень найпоширенішими є „Ой дівчино, звідки йдеш”, „Танцювала рибка з раком”, „Як ся біда віддавала”, „Наші бабця старенькі” та ін.

Активно-діючим репертуаром, що репрезентує Тернопільський терен, виявилися напливові пісні (пісні літературного походження). Причиною їхньої появи стали поезії видатних українських поетів-класиків І.Котляревського, Т.Шевченка, М.Шашкевича, І.Франка, Б.Лепкого, С.Чарнецького, Р.Купчинського та ін. Авторами цих пісень на початковому етапі були українські композитори-аматори, вчителі музики різного роду шкіл, а також студенти різних навчальних закладів. З часом через наближеність цих мелодій до народних їхнє авторство призабулося і вони ввійшли в розряд напливових.

За своїми музично-стильовими елементами вони дуже близькі до міського романсу, адже вони й породжені стилем міської аматорської культури. Їх характеризують часті секвенційні поєднання, використання простих двочастинних форм: строфа+приспів, використання класичних форм кадансів, чотирирядкових строфічних форм тощо.

Найпоширенішими напливовими піснями, які виконуються на Тернопільщині є „Летить галка через балку”, „Стоїть гора високая”, „Час рікою пливе”, „Спить ставок, де колишуться віти”, „Чорнії брови, карії очі”, „Чуєш, брате мій” та ін.

Вагоме місце в музичній культурі Тернопільщини займає традиційна інструментальна музика. В давніший період вона виступала, в основному, у формі троїстих музик: скрипка, цимбали і басоля (могли бути і інші комбіновані варіанти). Вона приймала участь у різного роду обрядових дійствах – колядуванні, щедруванні, ходінні з обрядовим рядженням, а також у сімейних та молодіжних дозвіллях – вечорницях, весіллях, вулиці, толоках, хрестинах тощо. На менших гуляннях використовувалися і одиночні інструменти: сама скрипка, дуда, ліра тощо.

За період радянської влади традиційна інструментальна музика під впливом урбанізаційних процесів значно модернізувалася і останнім часом базується на електронних інструментах – електроорганах, електрогітарах тощо. Вона, як правило, використовується у вокально-інструментальних формах.

В її репертуар входять найпопулярніші в останній час пісні-хіти та інструментальні мелодії.

Перші записи народних пісень на Тернопільщині зробив І.Пашковський у с.Мишковичі, біля Тернополя у другій половині XVIII ст. Це були пісні літературного походження. Особливо активізується записування фольклору на початку ХІХ ст. відомими вченими-збирачами З.Доленгою-Ходаковським, І.Вагилевичем, Я.Головацьким, Г.Галькою, П.Чужбинським, а також місцевими збирачами-аматорами П.Білинським, В.Лучаківським, І.Ляторовським, В.Навроцьким, С.Шаблевською.

В кінці ХІХ- на початку ХХ ст. на Тернопільщині записують народні пісні видатні вчені – уродженці цього краю В.Гнатюк та О.Роздольський, їхні записи входять у багатомовні видання Етнографічної комісії при Науковому товаристві ім.Т.Шевченка у Львові.

У радянський період на Тернопільщині записували пісенний фольклор місцеві збирачі-краєзнавці О.Вітенко, Ю.Горошко, Д.Лавренюк, С.Турик, П.Медведик, С.Стельмащук, Б.Синенька, І.Виспінський, Л.Кушлик та ін.

У 1989-1993 рр. завдяки збирачам-фольклористам П.Медведику та С.Стельмащуку вийшла збірка у двох частинах „Пісні Тернопільщини”, в яку ввійшло 595 пісень та 200 коломийок.

У 80-90-х рр. ХХ ст. значну збирацьку та транскрипторську роботу проводить доцент Тернопільського державного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, кандидат мистецтвознавства О.Смоляк. В його рукописному фонді нараховується біля 5000 пісенних одиниць. Із них біля 500 надруковано у збірнику „Весняна обрядовість Західного Поділля”, що вийшов в 2001 р у Тернопільському видавництві „Астон”. Матеріал супроводжується науковими коментарями та таблицями.


07.11.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!