• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Починаючи з другої половини XIX століття, музично-концертний рух у Коломиї став звичайним явищем повсякденного життя міста. Але, незважаючи на це, концерти та виступи музичних колективів носили аматорський характер, хоча численні тематичні музичні вечори, присвячені пам'яті Т.Г.Шевченка та інших діячів української культури, були дуже цікавими.

З початку XX століття концертне життя в Коломиї особливо активізується. Саме в цей період тут з'являється серйозна професійна база для розвитку музичного мистецтва. Першим центром згуртування української інтелігенції в Коломиї, основою культурного життя міста стало музично-хорове товариство “Коломийський Боян”.

“Коломийський Боян” офіційно був заснований у 1895 р. У грудні цього ж року було затверджено керівництво товариства, а також ухвалено статут.

Передова інтелігенція і громадськість міста приклали багато зусиль, щоб співацьке товариство розпочало свою роботу. Ініціаторами і засновниками “Коломийського Бояна” були: Павло Ільницький, Анеля Недільська, Антонія Кульчицька, Тит Заячківський, Григорій Кульчицький, Іван Черкавський, Софрон Недільський, о.Тит Войнаровський, о.Клим Кульчицький, о.Теодозій Курп'як, Олександр Кульчицький, Рудольф Левицький, Олекса Печерський.

Хор “Коломийський Боян” відразу розпочав активну працю над репертуаром та підготовкою різних концертів. 23 червня 1898 р. було організовано концерт Соломії Крушельницької - оперної співачки, відомої з виступів в столичних містах Європи й Америки, та музичного товариства "Коломийський Боян". В програмі концерту були арії з опер Джузеппе Верді "Сила долі", Джоакіно Россіні "Семіраміда", романси Миколи Лисенка "Тебе, моя любко єдина" та "Коли настав чудовий май". Хор "Боян" виконував "Вулицю" Філарета Колесси, чоловічий хор співав "Наша Ганка" Заліського-Желенського. Отже, славна співачка не вважала для себе невідповідним виступати разом з молодим тоді аматорським хором. Це може свідчити про достатній рівень підготовки хору.

Першим диригентом "Коломийського Бояна" був о.Теодозій Курп'як, який працював з колективом понад десять років. Згодом деякий час, хором диригував о. Зенон Кирилович.

У 20-30-х роках ХХ століття диригентом хору був Роман Ставничий - великий ентузіаст хорової музики. Він повернувся в 1921 р. після першої світової війни до Коломиї і, хоча працював адвокатом, багато часу, енергії, таланту віддавав музиці. Керував хором також Роман Шипайло, вчитель математики в гімназії, а спільні виступи з симфонічним оркестром відбувалися під орудою Романа Рубінгера, директора музичної школи.

Хор розпочав своє існування як аматорський колектив, але згодом, завдяки співпраці товариства з провідними галицькими митцями, “Коломийський Боян” досяг досить високого професійного рівня.

Велике значення у культурно-просвітницькому житті Коломиї мали так звані “вечірки” і “вечерниці”. Ці вечори мали велике значення у вихованні української молоді Галичини. “Вечірки” і “вечерниці” були розважально-просвітницькими заходами, які влаштовували українські коломияни ще від 60-х років ХХ століття.

На початку 1890-х рр. організатори “вечерниць” уже рекомендували учасникам стиль одягу: народний або візитовий. Танцювали здебільшого під музику духового оркестру (58-го піхотинського полку), а згодом - під музику джазового ансамблю.

Традиційними були новорічні “вечерниці”, які проводилися в середовищі коломийських гімназистів. Для проведення цих вечірок учасники готували маскарадні костюми. Танцювальна програма починалася з вальсу, після якого йшли мазурки, кадрилі, але особливо популярною вважалася коломийка.

Окрім розважальних “вечерниць” з танцями, дуже поширеними були “Шевченківські вечерниці”, якими відзначалися традиційні Шевченківські роковини. На таких “вечерницях”, як правило, декламували вірші Кобзаря, звучали пісні тощо. Шевченківські вечерниці організовували коломийські осередки товариств “Просвіта”, “Руський жіночий кружок” та інші. У період 20-30-их рр. ХХ століття ці “вечерниці” були традиційними.

У грудні 1903 року Коломию відвідав Микола Віталійович Лисенко. Приїзд метра відбувся у рамках тріумфального турне по Галичині й Буковині з нагоди 35-ліття його творчої діяльності. "Коломияни вітали його велично. 16-го грудня 1903 року увечері став рух на пероні станції. Святково прибрана громада містян з великим хвилюванням очікувала дорогого гостя. На пероні був виставлений довжезний шпалер із січовиків та гімназистів. З приїздом потягу члени комітету вивели з вагону достойного гостя... Під команду кошового печеніжинської Січі В.Мацька всі Січі віддають українському музичному кобзареві перший поклін, стоголосе "Слава!", а хористи "Бояна" та гімназисти відспівали "Многая літа"...".

Особливо варто відзначити вагомий позитивний вплив Миколи Віталійовича Лисенка на своїх колег і творчу молодь Коломиї. За словами Юрія Ясіновського: “М.В.Лисенко вперше звернув увагу композиторів-галичан на народнопісенні скарби, які повинні стати головною опорою у формуванні творчої особистості”.

17 грудня 1903 року, хор “Коломийського Бояну” під орудою о. Теодозія Курп'яка привітав Миколу Віталійовича Лисенка концертом. У відповідь зворушений композитор виконав свої фортепіанні твори. За спогадами онуки композитора Ради Лисенко, за зібрані під час концертів кошти Микола Лисенко відкрив музичну школу у місті Києві.

До сьогоднішніх днів в Музеї історії міста Коломиї зберігається інструмент фірми Gustav Roster, на якому грав Микола Лисенко.

У 20-30-ті рр. XX ст. активізується концертна діяльність товариства “Боян”. Неодноразово організовуються ювілейні концерти, присвячені пам'яті Івана Франка, Дениса Січинського, Миколи Лисенка, Едварда Гріга. Як зазначалося вище, творчим керівником колективу в цей час був талановитий диригент Роман Ставничий, який доклав немало зусиль для того, щоб підняти хор на високопрофесійний рівень.

Велике значення мали концерти, присвячені обрядовим святам. Одним з таких був концерт, який відбувся 13 січня 1923 р. в “Касі ощадносте” за сприяння товариства “Коломийський Боян” та “Жіночого гуртка в Коломиї”. Концертна програма була різноманітною, звучали твори як українських так і зарубіжних авторів.

В першій частині прозвучали твори:

• У.Кравченко - М.Березовський “Пісня весни” (мішаний хор в супроводі фортепіано).
• О.Маковей - Ф.Колесса “В горах грім гуде” (чоловічий хор).
• Р.Леонкавалло “Паяци”, арія Недди і Сільвіо (дует сопрано і баритона в супроводі фортепіано).
• Р.Шуман “Хор циганів” (мішаний хор в супроводі фортепіано).
• М.Лисенко “Думи лірника” (струнний оркестр українського театру).
• А. Вахнянин “Наше життя” (чоловічий хор).

В другій частині: Дмитро Николишин “Новорічна казка” - сценічна поема.

Після концерту відбулося обрядове дійство “Маланчин вечір”. Під час цього дійства виконувалися колядки і щедрівки, а молодь, яка приймала участь у святі, представила костюмоване дійство.

В 1927 році проводився концерт пам'яті Дениса Січинського, на якому солісткою виступила Софія Ковбузова. Фортепіанний супровід вела Олена Коссакова, яка була однією з перших учениць відкритого в 1903 році у Львові Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка. З 1921 р. вона проживала в Коломиї, й постійно брала участь в роботі хору, співаючи в альтах та акомпануючи на фортепіано.

На “Вечорі української пісні” в 1930 році, виступив з рефератом Дмитро Николишин. У програмі звучали твори “Льодолом” та “Літні тони” Миколи Леонтовича, “Бодай ся когут знудив” Станіслава Людкевича та “Нова Атлантида” Пилипа Козицького. Співаки-коломияни Ірина Гісовська та Ірина Павлюк виконували романси Миколи Лисенка, Дениса Січинського, Ярослава Лопатинського, Богдана Вахнянина. Фортепіанний супровід - Ірина та Анна Гісовські, Олена Коссакова, Марія Ставнича (дочка Андрія Чайківського).

В 1930 році Товариство Взаїмної Помочі Українському Вчительству провело ювілейне свято з нагоди 25-річчя свого заснування. Хор вчителів виконав вчительський гімн "Складаємо присягу" на слова Марійки Підгірянки з музикою Станіслава Людкевича, хори "Козака несуть", "Ой пряду, пряду", "Щедрик" Миколи Леонтовича та кантату "Хвалім цей день" Станіслава Людкевича на слова Юрія Шкрумеляка. Обидва твори Станіслав Людкевич написав спеціально для Товариства Вчителів. Співачка Ірина Синенька-Іваницька прикрасила концерт романсами Станіслава Людкевича "Тайна" та "Одна пісня голосненька".

Великий концерт у Коломиї було присвячено 20-им роковинам смерті Миколи Лисенка, де звучали авторські твори: кантата "Радуйся, ниво неполитая", "Щедрівка" та "Різдвяна псальма". Була поставлена опера-хвилинка "Ноктюрн", а співак Михайло Голинський виконав "За думою дума", "Гетьмани, гетьмани" та арію Андрія з опери "Тарас Бульба". Хором диригував Роман Ставничий, оркестром - Роман Рубінгер. На цей концерт відгукнувся рецензією у львівській газеті "Діло" Станіслав Людкевич, який приїхав на цю урочистість.

В рецензії автор висловив ряд зауважень як музикант-професіонал, але в цілому дав високу оцінку концертові: "Хоча й дуже пізно, бо щойно 22 жовтня ц.р. (1933 р.), та все-таки гідно й з усім пієтизмом відзначала українська музична суспільність Коломийщини 20-ліття смерті М. Лисенка святочним концертно-драматичним вечором, влаштованим Музичним інститутом ім. Миколи Лисенка та "Коломийським Бояном"... Свято попередила коротка та змістовна промова проф. Шипайла (Романа)... "Коломийський Боян" у теперішньому трохи зміцненому складі представляв собою дуже добрий і податливий голосовий матеріал, очевидно, музикально та інтонаційно чистий, особливо в альтах і басах".

Інтелігенція міста брала активну участь у хорі, багато музикальних людей з ентузіазмом співали в хорі. Серед них варто згадати директора “Центросоюзу” Володимира Левицького, тенора Клима Гнатюка, і багато інших. У своїй рецензії С. Людкевич високо оцінив виступ співака Михайла Голинського, вважаючи, що “солоспіви Лисенка найкраще лежать у стилі і голосі співака”. С. Людкевич писав:”…найбільше для мене несподіваним культурним досягненням Коломиї на цім святі була вистава Лисенкової одноактівки “Ноктюрн” у тім вигляді, як вона була інструментована мною в 1921 р. на камерний оркестр, майже виключно силами філії Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка під проводом Романа Рубінгера, який мусив у це діло вкласти хіба величезну суму праці.

Хоча музика твору у вокальній, як і в інструментальній партії несе в собі чимало технічних труднощів та тонкостей, та проте цілість вийшла і під оглядом сценічним і музичним настільки складно й інтелігентно, що можна її було від початку до кінця прослухати з приємністю навіть музикальним слухачам…”. Закінчив статтю С. Людкевич словами: “Лисенківське свято в Коломиї прибрало всі риси української маніфестації з показом місцевих музичних і культурних сил. Слухачів можна було начислити приблизно на 2000 народу всіх слоїв, місцевих і приїжджих, між ними і значне число чужих. Аранжери свята ...добре виконали свій культурний обов'язок”.

Серед перших виконавців опери “Ноктюрн” Миколи Лисенка були: М. Савка - цвіркун, М. Сельська-Березовська - цвіркунка, Маруся Витвицька - вакханка, Ірина Николишин - панна, Клим Гнатюк - офіцер, Ірина Шипайло - мати. Слід зазначити, що в 1936 році знову ставили в одному з концертів цю оперу і тоді виконавцями були: Марія Сельська - цвіркун, Марія Савківна - цвіркунка, Ольга Яцишин - вакханка, Ірина Николишин - панна, Клим Гнатюк - офіцер, Олена Коссакова - мати.

У 1930 році, один з концертів, організованих “Коломийським Бояном”, починався вступним словом письменника Андрія Чайківського. Потім звучали хорові твори “Гримить” та “В садочку” Богдана Кудрика, “Ой чого ти почорніло” та “В перетику ходила” Станіслава Людкевича, а також виступи співаків - баритона Ярослава Ґеник-Березовського та сопрано Анни Гісовської. Фортепіаний супровід вели Олена Коссакова та Ольга Новодворська. Окрасою вечора став виступ піаністки Ірини Сатурської, яка виконала “Першу рапсодію” Миколи Лисенка.

У тому ж році був проведений святковий концерт, організований товариством “Просвіта” в Коломиї, на якому виступили хори читалень “Просвіта” з Печеніжина, Воскресінець, Раківчика, Березова Нижнього, хор вчителів з Коломиї. В концерті звучали твори Філарета Колесси, Віктора Матюка, Сидора Воробкевича, Миколи Леонтовича, Ярослава Ярославенка та інших композиторів.

Учні гімназії також підготували концерт, у програму якого увійшли хори “Іван Підкова” та “Ой що в хаті за димове” Миколи Лисенка, “Ой і туди гора” Олександра Кошиця, “Чорнушко, душко” Миколи Леонтовича. Диригентами гімназійного хору виступили Дмитро Николишин та Роман Рубінгер. Оркестр учнів під диригуванням Филиппа Барана виконав увертюру Миколи Лисенка до опери “Наталка-Полтавка”. В концерті виступили також піаністка Ярослава Мельниківна та скрипаль Володимир Цісик, тоді учні гімназії, потім професійні музиканти.

Особливо широко кожного року відзначалися шевченківські дні. До цих концертів готувалися дуже серйозно, відповідально як хор “Боян”, так і інші хори – чоловічої та жіночої гімназій, хор вчителів, сільські хори в районах. Ці заходи були могутнім засобом патріотичного виховання, осмисленням значення поета для українського народу. Можна привести окремі приклади програм таких концертів, які показують широкий репертуар виконавців, їх увагу до кращих зразків музики на слова Тараса Шевченка.

До 70-х роковин смерті Тараса Шевченка (1931 р.) "Коломийський Боян" підготував кантату “Радуйся, ниво неполитая” Миколи Лисенка, хори “Корсар” Станіслава Людкевича, “Сон” Кирила Стеценка. Організатори запросили співачку зі Львова Одарку Бандрівську, яка виконала солоспіви Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового. Взяла участь у концерті і піаністка Галя Лагодинська, а Орися Шипайло (дочка Романа Шипайла) декламувала “Сон” Тараса Шевченка. Фортепіанний супровід - Олена Коссакова, Галя Лагодинська та Ірина Сатурська.

У 1932 році молодь середніх шкіл міста провела святковий концерт до 71-х роковин смерті поета. Мішані хори обох гімназій виконували “Заповіт” Михайло Вербицького, “Дніпро реве” Дениса Січинського, “Сосонко, ти моя” Олександра Кошиця та “Дударик” Миколи Леонтовича. На закінчення концерту прозвучала кантата “Б'ють пороги” Миколи Лисенка, а оркестр учнів виконав увертюру Фелікса Мендельсона “Фінгалова печера”.

У концерті також виступили піаністка Ірина Николишин та скрипаль Богдан Задорожний, тоді учні гімназії. У подальшому Ірина Николишин впродовж багатьох років працювала концертмейстером Берлінської опери, а Богдан Задорожний - завідував кафедрою німецької мови у Львівському державному університеті ім.І.Франка.

У 1932 році товариство “Просвіта” провело святковий концерт, у якому зі вступним словом виступав Андрій Чайківський, а хори шкіл “Рідна школа” під керівництвом Романа Ставничого виступили поруч з хорами читалень “Просвіта” з Шепарівців та Воскресінець.

Концерт "Коломийського Бояна" того ж року включав кантату “Шевченкові” Кирила Стеценка, хор “Лічу в неволі” Дениса Січинського. Піаністка Галя Лагодинська виконала твори Франца Шуберта-Ференца Ліста “Маргарита за прялкою” та “Венеція і Неаполь”. Фортепіанний супровід - Ірина Сатурська, Ольга Новодворська, Маруся Витвицька та Василь Витвицький.

У концерті “Бояна” 1934 року брав участь співак Михайло Голинський, який виконував твори Остапа Нижанківського, а тріо в складі коломийських музикантів Романа Рубінгера (скрипка), Якова Козарука (віолончель) та Марусі Витвицької (фортепіано) акомпанувало співакові.

Гімназійна молодь підготувала того ж року до концерту кантату “Шевченкові” Кирила Стеценка, “Хор підземних ковалів” Станіслава Людкевича, учні декламували вірші поета, а скрипаль Василь Баран виконав “Іспанську симфонію” Едуарда Лало.

У 1935 році “Коломийський Боян” урочисто відзначав своє 40-річчя. Було запрошено першого диригента хору о.Теодозія Курп'яка. У святкуванні брали участь також хори зі Станіславова – “Станіславівський Боян” та “Думка”. Зведений хор піднесено виконав кантату на слова Тараса Шевченка “Вибір гетьмана” Бориса Кудрика, присвячену “Коломийському Боянові”. Крім о.Теодозія Курп'яка, хорами диригували Іван Недільський, Ярослав Барнич, Роман Шипайло та Роман Ставничий, оркестром – Роман Рубінгер. У програмі вечора прозвучали: “Симфонія” Михайла Вербицького у редакції Станіслава Людкевича, “Вулиця” Філарета Колесси, “Сон” Кирила Стеценка, “З окрушків” Остапа Нижанківського, “Щедрівка” Філарета Колесси, музична картина “Титар” Богдана Вахнянина. З промовою виступив Роман Шипайло. Партію фортепіано виконували Елеонора Ґонтова та Маруся Витвицька.

Концерт 1935 року включав виконання “Коломийським Бояном” “Вечорниць” Петра Ніщинського та “Шевченкової хати” Василя Барвінського, виступ тенора Михайла Голинського, який виконав “І золотої, й дорогої” Дениса Січинського, “Нащо мені врода” Богдана Вахнянина, “Минають дні” та арію Хоми з опери “Вій” Петра Печеніги-Углицького. Скрипаль Євген Козулькевич виконав “Весняну сонату” Людвига ван Бетховена, “Каприс” Ніколо Паганіні, а Орися Шипайло декламувала вірші Тараса Шевченка. Зі вступним словом виступав Дмитро Николишин.

В 1936 р. концерт підготували спільно “Коломийський Боян” та філія Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка. Тоді хор і оркестр виконав такий складний для виконання непрофесійними колективами твір, як кантата-симфонія Станіслава Людкевича “Кавказ”, а також твір цього ж композитора “Ой вигострю товариша”. У концерті брав участь співак Михайло Голинський. Хором диригував Роман Ставничий, оркестром - Роман Рубінгер.

Нами представлено далеко неповний перелік концертів, які постійно проводились з початку XX століття і до 1939 року силами колективів "Коломийського Бояна", учнівських хорів та оркестрів, сільськими хорами тощо. Слід зазначити, що в концертах звучали твори високої складності, такі як кантати “Б'ють пороги” і “Радуйся, ниво неполитая” Миколи Лисенка, “Шевченкові” Кирила Стеценка, “Кавказ” Станіслава Людкевича тощо.

На коломийських сценах широко звучала музика композиторів Михайла Вербицького, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Кирила Стеценка, Остапа Нижанківського, Філарета Колесси, Віктора Матюка та інших. Диригентами були справді талановиті люди, глибоко віддані музиці, які докладали багато сил, енергії, часу, домагаючись високого рівня виконання творів: Роман Шипайло, Роман Ставничий, Дмитро Николишин.

Концерти завжди ставали великим святом для громади міста та районів, готувались довго і старанно. знаходили відгук серед мешканців Коломиї. Про це може свідчити і рецензія Станіслава Людкевича на один з концертів, де міститься висока оцінка виконавцям з боку дуже вимогливого професіонала. Молодь зростала з малих років з мелодіями цих творів, це був той звуковий фон, який вбивався в пам'ять з наймолодших років та ставав основою музичної культури на все життя.

Окремо варто згадати про концерти, присвячені персональним ушануванням, зокрема творчості Едварда Ґріґа, де було виконано таку складну річ, як "Олаф Трігвасон", що було справді подвигом коломийських музикантів.

Очевидці згадують також такі важливі концерти, як святкові академії до 30-річчя (1928 р.) та 40-річчя (1937 р.) письменницької діяльності Ольги Кобилянської. Перший раз приїжджала сама ювілярка, яку зустрічали на вокзалі громадяни міста і околиць. Тоді співала Софія Ковбуз. А на вечорі 1937 р. з промовою виступила Олена Кисілевська, видатна громадська діячка, посол до польського сейму, редактор і видавець журналу “Жіноча доля”, який виходив у Коломиї. Реферат про літературну творчість письменниці виголосила на той час ще молода, але вже відома письменниця Ірина Вільде.

Хор “Коломийського Бояна” виконав “Вилітали сизі орли” та “Шумить, гуде дібровонька” Михайла Гайворонського. Також було поставлено виставу за повістю Ольги Кобилянської “Апостол черні” під назвою “Крицеві душі”. Ця повість потім за радянських часів була заборонена, не включалась у видання творів письменниці, як націоналістична. Знову побачила світ аж у 1993 році. Режисером вистави був О. Скалозуб, акторами: В. Рогужинський, В. Яцишин, Ж. Лисогірська, Д. і С. Базаківни. Диригентом хору був Роман Ставничий, оркестру - Роман Рубінгер.

Важливо також згадати про концерти до ювілеїв Іванни Біберович, славної артистки українського пересувного театру Івана Біберовича, яка доживала свої роки в Коломиї і там похована; вечори на честь Олени Кисілевської та інші.

Коломийські любителі музики запрошували до свого міста на концерти видатних співаків, які часто проживали і виступали за кордоном. Про перший приїзд Соломії Крушельницької до Коломиї в 1898 р. згадувалося вище. Наступний її виступ відбувся у 1928 році, аж через 30 років і пройшов з великим тріумфом.

Часто приїжджав у Коломию співак Михайло Голинський, що брав участь у шевченківських концертах та давав самостійні виступи. Особливо запам’ятався коломиянам концерт 9 червня 1931 року, коли співак приїхав спільно з композитором і піаністом Нестором Нижанківським. У першому відділі концерту звучала українська музика: “Ой вербо, вербо” Станіслава Людкевича, “Не співайте мені сеї пісні” Дениса Січинського. У другому відділі співак виконав “Черемоше, брате мій” Станіслава Людкевича, “Минули літа молодії” Остапа Нижанківського, а також арії з опер Джакомо Пуччіні “Тоска” (арія Каварадоссі з IIІ дії) та Умберто Джордано “Андре Шеньє”.

У другому відділі концерту Нестор Нижанківський виконав свою власну “Прелюдію та фуґу”, "Коломийку", а також “Листок до альбому” Василя Барвінського та “Листок до альбому” Станіслава Людкевича. Слід зазначити, що хоча Михайло Голинський лише короткий час навчався у коломийській гімназії, але місто справило на нього сильний вплив, оскільки у своїх численних споминах співак згадував друзів з Коломиї, спосіб життя у місті, як співав чи то сольні речі, чи то в хорі ще будучи гімназистом, і з повагою називав диригентів - Романа Ставничого, Романа Шипайла, Романа Рубінгера.

Згадуючи про приїзд інших наших славних співаків, треба назвати концерт Іванни Синенької-Іваницької, який відбувся 5 лютого 1935 р., коли співачка виконувала здебільшого українську музику. Тоді звучали солоспіви “Садок вишневий” Миколи Лисенка, “Ні, не співай пісень веселих” Якова Степового, “Ніч імлиста хуртовина” Віктора Косенка, “Прийди” Нестора Нижанківського. В концерті прозвучали також арії з опер: Марцеліни з “Фіделіо” Людвіга ван Бетховена, Маргарити з “Фауста” Шарля Ґуно, Леонори з “Трубадура” Джузеппе Верді. Під акомпанемент піаністки Марусі Витвицької та скрипаля Романа Рубінгера звучали колядка “Ой дивнєє народження” Василя Барвінського, “Аве Марія” Шарля Ґуно. На завершення вечора артистка виконала народні пісні “Половина саду цвіте”, “Ой сяду я, сяду за тисовим столом” в обробці Василя Барвінського та “В неділеньку вранці”, “Гандзя-цяця, молодиця” Ярослава Лопатинського.

Великою радістю для коломиян був приїзд в середині 30-х років примадонни Харківського оперного театру Марії Сокіл-Рудницької з піаністом і композитором Антіном Рудницьким. Звучали твори “Ой поля, ви, поля” Василя Барвінського, “Самотня” Антіна Рудницького, “Спи, дитинко моя” Станіслава Людкевича, “Грузинська пісня” Сергія Рахманінова, “Женці” Сергія Василенка, “Солодко співав соловей” та “Жити будемо, жити!” Рейнгольда Глієра. У другому відділі концерту виконувалися “Вони стояли мовчки” Віктора Косенка та “Коли б то ти могла”, “Колискова” Юлія Мейтуса, а також арії з опери “Отелло” (пісня про вербу Дездемони) Джузеппе Верді, арія Тоски з одноіменної опери Джакомо Пуччіні та арія Куми з опери “Чародійка” Петра Чайковського.

Приїжджали до Коломиї також такі артисти, як співак Модест Менцінський, піаністка Володимира Божейко, скрипаль Юрій Крих. Це безумовно збагачуло музичне життя міста і виховувало музикою громадян.

Таким чином, слід зазначити, що Коломия, починаючи з другої половини XIX століття поступово ставала важливим центром культурно-мистецького і духовного життя Галичини. Чільне місце в цьому процесі належало музичним товариствам і організаціям, що утворилися в Коломиї. Розквіт цих організацій припадав на 20-30-ті рр. XX століття. Українські музичні, просвітні, педагогічні товариства, організації, такі як Коломийська філія Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка, “Просвіта”, “Коломийський Боян”, “Рідна школа” створили підгрунтя для розвитку музично-концертного життя Коломиї.

Необхідно відмітити, що концерти які відбувалися у Коломиї привертали увагу населення, адже на сцені виступали такі зірки світової та вітчизняної сцени як Володимира Божейко, Михайло Голинський, Модест Менцінський, Соломія Крушельницька, Юрій Крих. Важливе значення для виховання української молоді мали вечерниці та музичні й літературно-драматичні вечори. Фактично це були єдині заходи дозвілля для молоді.

Отже, розквіт музично-концертного життя міста Коломиї був підготовлений культурними здобутками українців не лише у сфері музики, але й в інших сферах культури та мистецтва, що мало неабиякий вплив для генезис професійної піаністичної освіти Коломиї.

Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у першій половині ХХ століття охопив розгалуженою мережею філій усю Галичину. Ця важлива подія знаменувала перехід української музичної культури на професійний шлях. Від самого початку заснування Коломийської філії Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка і протягом усього часу існування ваме тут навчалося найбільше учнів-піаністів і працювало найбільше викладачів по класу фортепіано. Фаховий рівень педагогів-піаністів постійно вдосконалювався і мав величезний вплив на розвиток фортепіанного мистецтва Коломиї в подальшому.

Список літератури

1. Антонюк Р. Коломийська гімназія імені М.Грушевського // Поліття. – 1998. – лютий №8. – С.1-2.

2. Альбоми пам`яті Романи Володимирівни Клапоущак // з фондів Музею Коломийської дитячої музичної школи №1. – 31 с.

3. Арсенич П. Меморіальна дошка М.Лисенку в Коломиї // Галичина. – 2003. – 9 грудня.

4. Бабій О. Життя і цілий світ [про Марту Томенко] // Червоний прапор. – 1985. – 21 вересня - С.4.

5. Баб`юк Л. З історії музичного життя Коломиї // Музика Галичини –Musica Galiciana. Т.ІІ – Львів: Сполом, 1999. – С.149-164.

6. Баб`юк-Коссак Л. Його добре знали в Коломиї // Вільний голос. – 1999. – 31 березня. – С.3.

7. Барвінський В. Концерт Галі Лагодинської. – Діло. – 1927. – ч.286.

8. Блажкевич Г., Старух Т. Правда і міфи про львівських піаністів-основоположників фортепіанної школи – Львів: Сполом, 2002. – 226 с.

9. Бойків М. Коломийська гімназія імені М.Грушевського // Поліття. – 1998. - №8. – лютий. – С.1.

10. Булка Ю. Музична культура Західної України // Історія української музики. 1917-1941 рр. Т.IV. – К.: Наукова думка, 1992. – С.545-590.

11. Васильчук М. Коломийський азбуковник / 1939-1999 рр./. Бібліографічний словник. - Коломия: Вільний голос, 2000. – 199 с.

12. Васильчук М. П`ять імен: діячі української культури на Коломийщині. – Коломия: Плин, 1995. – С.5.

13. Волошинський Б. Музичне свято // Жовтень. – 1987. - №9. – С.133.

14. Грабовецький В. Історія Коломиї. З найдавніших часів до початку ХХ ст. ч І. – Коломия: Вік, 1996. – 148 с.

15. Грабовецький В. Переднє слово // Статті з історії культури й освіти на Коломийщині. – Випуск І. – Івано-Франківськ-Коломия: Вік, 1996. – С.3.

06.11.2010