Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Особливості весільного обряду села Нижній Вербіж
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Особливості весільного обряду села Нижній Вербіж

Слід зазначити, що весільні обряди чи традиції різняться, і майже в кожному селі є якісь більші чи менші різниці. У рефераті описано весільний обряд села Нижній Вербіж

Коли вже хлопець і дівчина погодилися між собою і ніяких перешкод немає, щоб вони побралися, тоді вони заручаються: хлопець дає заручиновий перстень дівчині і вона тоді є вже його нареченою.

Потім хлопець висилає одного або двох старших людей (вони називаються сватами) і сам іде з ними до батьків молодої. Завдання сватів є розказати батькам молодої, чого вони прийшли. Коли батьки молодої годяться, сватів приймають, гостять, а при тім менше-більше договорюються, яке віно батьки можуть дати своїй дочці. Як уже домовилися і про згоду і про віно, тоді молода обдаровує їх рушниками.

Потім батьки молодої, якщо мало знають молодого, збираються і ідуть чи їдуть до батьків молодо­го на так звані обзорини. А після того батьки молодого й молодої їдуть до адвоката й роблять контракт, що вони дають своїм дітям.

Приготування до весілля. День перед вінчанням (шлюбом) молода з дружкою, а моло­дий з дружбою йшли по селі просити на весілля. У Михнівці був звичай мати тільки одного дружбу й одну дружку. На весілля просили родину й ближчих знайомих.

Молода з дружкою були зібрані майже так, як до шлюбу. Мали на голові вінки з барвінку, в які були вплетені квіти й колоски збіжжя. А як не було квітів зимою, то вплітали штучні квіти або тоненькі різнокольорові стяж­ки. Ззаду до вінка були причеплені довгі й ши­рокі різнокольорові стяжки, які сягали до колін.

Молода і дружка були вбрані майже подібно, з тою тільки різницею, що молода мала дещо більше стяжок на плечах і дещо грубший вінок на голові. Мали вишивані сорочки, на грудях коралі, а на шиї - понанизувані з дрібненьких і різнокольорових пацьорків нашийники чи намиста. Сорочки були з доморобленого тонень­кого полотна, яке називали повісм'яним полот­ном. Воно було тонке й дуже гарне, роблене окремо з дуже гарного прядива.

Спідниці з різних квітистих матеріялів до­сить широкого стилю. Спереду - вишита запастя й були заперізані різнокольоровою "крайкою". На ногах мали черевики. В холодний час або зимою молода і дружка зодягалися в "ґорсети" або "лейбики" без рукавів.

Молодий і дружба мали китичку і квітку з лівого боку на капелюсі чи шапці, сорочки, ви­шивані бойківським стилем. Зодягнені були у чемерки або в куповані куртки. На ногах мали черевики й портки, роблені зі свого полотна, або чоботи і райтки куповані. За поясом з лівої сто­рони була заложена хустка в різнокольоровими квітами.

Дружба мав палицю, закінчену гарною залізною сокиркою. Просити на весілля йшли день перед вінчанням - шлюбом. Молода з дружкою, а молодий з дружбою, але окремо.

Входили в хату, віталися: "Слава Ісусу Христу!", - і молода перша: "Просили Вас тато й мати, і я вас прошу прийти на весілля". Дружка: "Просить Вас молода, і я вас прошу прийти на весілля".

Молодий і дружба ходили просити день перед шлюбом, переважно вечером, і ходили зі співом. Коли входили в хату, віталися: "Слава Ісусу Христу!", - й молодий перший: "Просили Вас тато й мати, і я вас прошу прийти на весіл­ля". Дружба: "Просить Вас молодий, і я вас про­шу прийти на весілля".

Господарі дякують за запрошення і, якщо то родина або добрі приятелі молодого чи моло­дої, то ще й гостять.

Так само ввечері перед вінчанням до мо­лодої сходилися старші жінки, - так звані сваш­ки, і дівчата, які вили вінці і при тому співали різних весільних пісень - веселих і сумних - "ладкали".

Б день вінчання як у молодої, так у моло­дого збиралися гості, але в молодої було тихо, без музики.

Там вбирали молоду й приготовлялися до приходу молодого з боярами. В молодого був рух: музики грали, гостилися й збирали боярів йти чи їхати до молодої, а звідтам - до церкви.

У селі був звичай, що кожний запрошений батько родини чи хтось зі старших брали курку чи когута під пахву й приходили на весілля. Тих курок здавали й десь за стодолою: різали та приготовляли кухаркам до варіння. Вже день перед вінчанням кухарки варили теляче або свиняче м'ясо, приготовляли, щоб було готове на відповідний час.

Музика складалася головно з скрипки, баса, бубна. Часом були дві скрипки. Весільні гості молодого на чолі з боярами збиралися з музикою і йшли чи їхали фірами (залежно від того, як далеко було) до молодої.

До кожного весілля треба було мати когось, що вмів усім провадити. Такого аранжера називали старостою, і він був за все відповідальний.

Коли прийшли чи приїхали на подвір'я молодої, то там стрінула їх несподіванка, бо перед ними замкнули двері й не хотіли їх впустити в хату. І тут якраз староста мусив уживати всіх своїх філософій, щоб переконати, чого вони сюди приїхали.

Коли вже домовилися, що відчинили їм двері й молодий зі своїми боярами увійшли в хату молодої, там молодого знову стрінула несподіванка.

Молода вже була готова до шлюбу й сиділа за головним столом. Але біля неї сидів хтось з молодших братів або молодий хлопець з родини, який не хотів пустити молодого за стіл до молодої.

І знову староста мусів уживати свого вміння, щоб і тут переконати молодика, що це місце належить молодому й він повинен його звільнити, очевидно - за викуп. Староста домовляється з молодиком - п'ять, десять чи п'ятнадцять, а коли приходить до згоди, молодий дає гроші хлопцеві й той звільняє місце, а молодий сідає біля молодої.

В той час саджають за столи всіх гостей молодого, а свашки співають і музика грає весь час.

Коли погостилися, виходять з-за столу й збираються до відходу, а староста три рази про­сить батьків Благословення. Батьки відповідають: "хай вас Бог Благословить". Свашки весь час співають відповідних до цього моменту пісень. Молоді клякають перед батьками, й батьки їх благословляють в їхню дорогу до шлюбу.

Потім дружба своєю сокиркою хрестить одвірки хати й держить посередині одвірка, а молодий з молодою виходять попід ту сокирку на подвір'я, На подвір'ї збираються на чолі з музи­кою, а в тім часі дружба обсіває кругом молодих і бояр збіжжям - переважно вівсом.

Потім відходили, а якщо до церкви було далеко, то сідали на фіри на чолі з музикою й від'їжджали до шлюбу, По шлюбі всі приходили чи приїжджали до хати молодої. На почесному місці саджали за стіл молодих і всіх гостей, що прийшли з молодими від шлюбу.

Столи були застелені білими обрусами, а на них наставляно хліба, мисок. Перед кожним була ложка, а також чарка до горілки. Давали зупу - курячу або на костях, добре заправлену перцем і часником, варене теляче і куряче м'ясо, а також голубці й вареники, росіл і свинину.

Музика грала весь час, За столи саджали все свіжих гостей, які ще не їли.

Свашки співали пісні, які відносилися пе­реважно до молодої і називалися "ладканням". Свашки - як молодої, так молодого - хором співали таких пісень, що молода мусіла плакати, бо в піснях згадувалося, що вона прощається зі своєю матусенькою, батьком і родиною, зі своїми подругами і т.д.

Коли вже досить набавилися, гості молодо­го, бояри збиралися до відходу. Прощаючись з батьками й гостями молодої, забирали молоду й відходили чи від'їжджали до молодого.

В хаті молодого знову церемонії: свашки зі своїми піснями "ладканням" і серцещипательні слова в цих піснях, звернені до молодої, що в свекрухи так їй не буде, як коло рідної мами і т.д., а це в молодої знову витискало сльози з очей. В часі тих церемоній саджали за столи мо­лодих і гостей, а музика весь час грала.

На такі весілля часто приходила молодь - хлопці й дівчата, - хоч прошені не були, щоби потанцювати. Коли закінчено гостину й повихо­дили з-за столів, то перші пішли танцювати мо­лоді, а потім танцювали всі. Музика грала, а гості співали й танцювали.

В тім часі свашки приготовляли молоду до "пов'язання". Коли дружба закликав до уваги, все затихло. Приходить після шлюбу друга й остання найголовніша частина весільних обрядів: пов'я­зання молодої.

Свашки ставили посеред хати крісло або стілець, молода сідала, а при тому свашки весь час співали - "ладкали". Молодій розплітали ко­си, розчісували волосся і закручували на голові, більше до задньої частини, робили чубок і на­кривали хустиною. Колись давніше в Михнівці жінки мусіли носити "чипець", але за моєї пам'яті цього вже не було.

По тій церемонії музики знову почали грати. Першенство до танцю мали молоді, а опісля всі.

В домі молодої збиралися гості на чолі з музикою і йшли чи їхали до молодого. То називали "прийданами". Але чи вони везли зі собою це придане молоді, чи так йшли - то я цього не пам'ятаю. Коли прийдани прийшли до молодого, то знову починалася гостина. Саджали за столи, давали їсти й пити, По гостині, якщо то було літо, то грали дві музики - одна в хаті, а друга в стодолі чи на подвір'ї.

Так бавилися аж до ранку. В міжчасі молоді залишали все й непомітно виходили і йшли спати до комори. На тому весілля офіційно закінчено.

Використана література

1. Історія мого села. Нижній Вербіж. – Коломия, 1999.

2. Українознавство. – В 3-х т. – К., 1994-96.


02.11.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!