Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Зародження італійського бароко та його особливості
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Зародження італійського бароко та його особливості

Епоха бароко - одна з найбільш цікавих епох в історії світової культури. Цікава вона своїм драматизмом, інтенсивністю, динамікою, контрастністю і, в той же час, гармонією, цілісністю, єдністю. У рефераті розглянуто італійське бароко

Для нашого часу - смутного, невизначеного, гіпердинамічного, шукаючого стабільності і впорядкованість, - епоха бароко надзвичайно близька по духу.

Саме тому цікаво звернутися до цієї теми, щоб знайти в минулому якісь орієнтири, здатні допомогти пошуку себе в складних життєвих колізіях. Звичайно ж, розказати про всю культуру бароко все одно, що “обійняти неосяжне". Тому окремі грані (загальностилістичні межі, світовідчування епохи, антиномії в мистецтві...) розглянуті мною більш детально, інші - менш. Особливої уваги заслуговує музичне життя епохи - надзвичайно насичена, повнокровна, що вийшла за рамки XVII в. Цей час висунув двох геніїв (в області музичного мистецтва): Баха і Генделя, що розкрили різні грані стилю.

Архітектура

Спочатку вогнищем культури бароко була Італія. Для Італії - це час повільного заходу багатовікового блискучого мистецтво. Найбільш яскраво стиль виявився в архітектурі.

Для неї характерно:

1. Посилення меж образотворчості; зокрема, в композиціях фасадів:

  • а) фасад стає декорацією, пов'язаною з будівлею як одна з картин в світі зорових відчуттів від загального (“Фасад є не що інше, як обман" - Міліція);
  • б) фасад - як зображення неіснуючої, уявної будівлі: колони виступають уперед, заглиблюються, перетворюються в плоский пілястра; вікна - то як прольоти, то як образотворчий елемент (палац Цуккари, вікна - розкрита паща чудовиська).

2. Стилізація одних форм під інші (церква Сант-Іво Барраміні. План будівлі виконаний в формі бджоли).

3. Надмірності різного роду (детализація, велика кількість прикрас).

Розглянемо творчість представників цієї течії.

Барроміні Франчесько. Для його робіт типово:

  • Дробність маси будівлі;
  • Дематеріалізація кам'яної маси;
  • Динамізм рішень;
  • Багата внутрішня обробка: золото, напівдорогоцінні камені... Наприклад: церква Св. Карло алле квадро фонтан в Римі.

Берніні Лоренцо. Для його робіт типово:

  • Витонченість в поєднанні з математичним розрахунком;
  • Майстерна робота з фактурою каменя;
  • Використання оптичних ефектів.

Наприклад: сходи в папському палаці в Ватікані, церква Сант-Андреа дель Квірінале (овал в плані будівлі).

Будучи великим архітектором, він був прекрасним графіком і скульптором. Найбільш відомі роботи: “Давид" - динамізм (тіло повернене навколо своєї осі), напруженість мускулів, експресія особи.

“Вівтар св. Терези" в церкві Санта-Марія делла Вітторіа: “... стіна вівтарного напівкруга розривається надприродною нестримною силою. Через неї виступають уперед величні скульптурні композиції. Масивні колони з важкими капітоліями більш об'ємні, ніж пілястра за ними. Через колони виступає уперед повислий на хмарах, що закам'яніли трон, навколо якого стоять чотири статуї. Золоті промені, вириваючись через хмари, пишним снопом осявають це бачення".

Скульптура

Взагалі, в скульптурі існувала наступна тенденція: людська фігура на фоні будівлі уподібнюється концерту для голосу і оркестру. Фігури виходять за межі ніші, обрамлення стає об'ємною формою, за яку можна увійти. Скульптура нагадує живопис, живопис - скульптуру. Великим скульптором був Антоніо Канова, перші роботи якого є відображенням стилю бароко. Характерний вибір сюжетів, пов'язаних з біблійною, міфологічною тематикою героїчного або драматичного плану. Його роботи відрізняються монументальністю, незвичністю, химерністю, динамікою ракурсів, загальнодраматичним звучанням (“Орфей", “Геркулес і Ліхас"). Поступово Канова відійде від стилю бароко і кращі його роботи належать до класицизму.

Живопис

Живопис італійського бароко висунув на сцену ряд імен.

Себастьяно Річчи. Для його творів характерно:

  • міфологічні, біблійні, історичні сюжети;
  • ефектне, театральне, помпезне зображення;
  • обов'язкова присутність архітектурного фону;
  • яскравість, контрасність колориту;
  • динаміка зображення.

Наприклад: “Сотник перед Христом".

Іншим блискучим майстром бароко був Джованні Батісто Тьеполо - художник найширшого масштабу, прекрасний імпровізатор. Його перу належать картини:

  • “Бенкет Клеопатри",
  • “Двоє святих",
  • “Смерть Дідони",
  • “Меценат, що представляє імператору Серпню вільні мистецтва".

До стилю бароко відноситься творчість Алессандро Маньясько, але в його творах чисто барочні межі: динамізм, ефектне зображення, отримав інше забарвлення - все здається побаченим у сні, про який розказують з відтінком хворобливої іронії і демонстративного сарказму.

Для нього було характерним:

  • Гиперболізм в зображенні;
  • Спотворення пропорцій;
  • Похмура, холодна барвиста гамма;
  • Нервовий, “танцюючий" мазок.

Видатним живописцем бароко був Караваджо. Його межі:

  • Жорсткість, щільність фактури;
  • Пластичне моделювання;
  • наближення фігури до переднього плану;
  • Цілісність, суворе співвідношення частин;
  • Деталізуванням.

Серед його творів такі, як “Невіра Фоми", “Успеніє Марії", “Положення у труну", “Мандоліністка", “Покликання апостола Матфея", “Звертання св. Павле".

Музика

У музичному мистецтві XVII в. починається як би з рішучого перелому, з безкомпромісної боротьби проти поліфонії суворого стилю. У цей час було проголошене народження нового стилю - монодії з супроводом, гнучко слідуючим за поетичним словом. У результаті, динамічніше стає музична мова, оновлюється музичне мистецтво, породжуюче нове творче шукання.

Опера. Нові історичні умови і соціальна атмосфера, нові межі світогляду сильним образом вплинули на долі і характер музичного мистецтва. Музика відчула на собі напружений, тривожний, нестійкий, патетичний дух часу. На порогу нової епохи гостро прозвучала вимога драматичної виразності в музиці: флорентійці створили оперу. Саме виникнення опери в Італії відкриває епоху XVII в. в історії музичного розвитку Західної Європи.

Будучи новим синтетичним жанром, вона була покликана втілити ідеал “нового стилю". Поява даного жанру була тривала і багатосторонньо підготовлена в художній атмосфері Відродження: захоплення зразками древньогрецький трагедії, пасторальні драми, духовна опера Кавальері, мадригальна комедія (Віці “Тік-так-струм"), комедія масок, драматичні спектаклі, інтермедії...

Видатним оперним композитором був Клаудіо Монтеверді, який поглибив драматичну суть нового жанру, збагатив поліфонічною традицією, коштами музики показав різноманіття людських характерів. У основу його опер встановлена драматична мелодія (concitato - схвильований стиль), що сплавляла мовні інтонації, декламацію і вокал. Монтеверді включив в оперу симфонічні епізоди (увертюри), детально розробляв оркестровку, вводив нові технічні прийоми для більшої виразності: тремоло, піццикато. Таким чином, Монтеверді був сміливим новатором, що далеко випередив сучасне йому музичне мистецтво. Його твори:

  • опери “Орфей" 1607р., текст А.Стріджо,
  • “Аріадна" 1608р., текст Рінуччині,
  • “Коронація Поппеї" 1642р. і інш.,
  • інтермедії “Балет невдячних",“Музичні жарти".

З середини XVIIв. намічається певна колія розвитку оперного жанру, встановлюються типи, різновиди, утворяться школи:

1. Венецианська (Фр. Ковалі, Марк А.Честі, Фр. Сократті, А. Сартаріо, Дж. Лоренцо, Д.Фреськи). Для неї характерно:

  • а) античний, міфологічний, історичний сюжет у вільному трактуванні;
  • б) захоплююча дія, любовні інтриги;
  • у) введення комічних епізодів;
  • г) опора на арії, мелодії близькі побутовим, народним;
  • д) втрачається віртуозність;
  • е) змінюється функція речитативів - тільки зв'язки між аріями;
  • ж) велика роль оркестру. Увертюри программні, тематично пов'язані з оперою;
  • з) затверджуються оперні декорації (Тореллі).

2. Неаполітанська, на чолі з А.Скарлатті. У його творчості кристаллізувався жанр оперы-serio (серйозної опери). Її межі:

  • а) Сюжет історичний, легендарний, античний, міфологічний;
  • б) стержень - любовна інтрига;
  • в) герої умовні, головне не характер, а емоції, дані в контрастах і протиріччях;
  • г) очолююче значення музики;
  • д) текст носить узагальнюючий характер;
  • е) виробляються певні типи арій, їх функції: арія-скарга, арія помсти (гніву), героїчна арія, пасторальна, бравурна.

Ораторія. Паралельно опері розвивається великий вокальний жанр ораторії, більш камерний кантати. Головним принципом ораторії стає розкриття тільки музичними засобами драматичного змісту. Поступово італійська ораторія витісняє ораторію з латинським текстом. Сольний спів витісняється хоровим. Текст ораторії зближується оперним лібретто. Виявляється прагнення до типізації арій і ансамблів. Досягши зрілості, італійська ораторія проникає в інші країни: Англію, Австрію (Гендель, Гайдн).

Кантата в XVIIв. складалася як жанр по перевазі світський, поступово наближаючись до оперної композиції в камерних масштабах. Кристалізація жанру пов'язана з іменами Дж. Кариссимі, А. Страделла. Поступово визначаються різновиди кантат: лірична (камерна), святкова (більш масштабна).

Інструментальна. Історія інструментальної музики XVIIв. - це історія створення інструментальних ансамблів з ведучою роллю скрипки. Поступово визначаються ведучі типи ансамблів (тріо), висуваються солірувати інструменти. У середині століття утвориться соната, як цикл нового типу.

Це породило:

  • пошук нового тематизма, образної визначеності, конкретності;
  • розширення рамок композиції, самовизначення частин;
  • контрастність динаміки і лірики в макро- і мікромасштабах.

Поступово соната з контрастно-складової форми перетворюється в цикл.

Розвивається і жанр сюїти. Поступово створюється тип концерту - grosso. Представники:

1. Арканджело Кореллі. Характерно: відсутність тематичних контрастів в межах частин; зіставлення solo і tutti для активізації музичної тканини; ясний і відкритий образний мир.

2. Антоніо Вівальді. Межі: відсутність в більшості творів програми, але яскравий тематизм, конкретність музичної мови. Мелодії близькі фольклорному пісенному, танцювальному пласту, оперним інтонаціям. Виробляється певний тип третинної композиції:

  • 1ч - швидко; рондо, веселий характер;
  • 2ч - повільно, ліричний центр;
  • 3ч - швидко.

У області органної музики ведуче місце належить Фреськобальді. Основні межі стилю: змішення поліфонічних форм, тяжіння до “схвильованого стилю", жанрова різноманітність, тематична індивідуалізація.

Таким чином, художнє і музичне життя Італії було багатоплановим і різноманітним.


01.11.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!