Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Колядки та щедрівки як частина самобутньої культури нашого народу
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Колядки та щедрівки як частина самобутньої культури нашого народу

Коляда, Різдво Божича, Святий вечір - щорічне саме веселе і значиме двенадцатиденне зимове свято, яке настає після зимового сонцестояння, коли закінчується період Корочуна 21-22 грудня (період самого короткого дня і самої довгої ночі), і починає додаватися день

За дванадцять священних ночей народився золотоликий Божич - молоде Солнце - Дажбог, срібляний Ясн-Місяць і свята Богиня-Мати води Дана, а значить і все живе на землі.

"Бог-Коляда приходить у світ зі світлом і добром, перемігши зло і пітьму. У Різдві сонця Коляди - свято світла Дажбога, велике свято Життя, свято Предків, свято Щастя і Волі. Усе суще на землі: людина, весь рослинний і тваринний світ почитають бога Коляду, опікуна молодого Божича-Солнца, зустрічаючи народження світла Дажбожьего Святою вечерею, Святими думками і Святою єдністю душ.

Світло, що щороку дарує людям Сонце Коляди, - це живлюща, усеперемагаюча міць Творця, що кличе з найдавніших часів і по цю годину на Святу вечерю, де дверей для усіх відкриті, де столи для усіх накриті". (В.Войтович, Сокіл-Рід, 1997)

Для величання Бога-Творця народ створив величезну кількість урочистих гімнів-пісень про створення світу, шануванні Сонця, Місяця, Богині Дані і їхніх нащадок-людей - колядок і щедривок. Помітимо, що колядки майже ніколи, а щедрівки ніколи не печуть удень - ними величають Свято Щедрого вечора, Місяця і Зірки. Це свято віри у Світло, для того, щоб люди жили краще, щоб земля краще родила, чим торік, щоб майбутні діти й онуки Роду жили веселіше.

Колядування завжди починають космогонічними колядками про створення Світу, а потім величають усіх членів родини з персональними побажаннями кожному.

Недавно встановлено, що пісні мають свою енергетику. Що цікаво, найстарші українські пісні мають величенну енергетику. А саме цікаве - найбільша енергетика саме в колядок і щедрівок. У римських хроніках зафіксовано, що це настільки древній обряд етрусків, що тільки найбільш обдаровані Волхви осягають його первісну сутність. А це значить, що вік цих пісень складає не менше 5000-7000 років. Цікаво, що щедрівки збереглися тільки в Україні.

Починають повертатися з забуття і замовчування древні звичаї й обряди нашого народу. Більшість людей дуже погано ще їх знають. Але без минулого не буває сьогодення.

Так давайте поважати Віру й обряди наших Предків!

Одне з повір’їв приводить нас до культу предків, що рельєфно виступає в різдвяній обрядовості. У "святий вечир"(переддень Різдва) вечірня вечеря, що складається, у Лубенском у., головним чином, з куті і узвару (відвар сушених плодів), має сімейний і, зокрема,поминальний характер: кутю залишають на ніч для померлих родичів;по народному віруванню, на стіні бувають видні неясні відображення маленьких, як ляльки, людей, що спускаються до столу.

Древні слов'яни зустрічали Новий рік піснями, танцями, жартами ряжених, веселими витівками. Цей цикл обрядів одержав загальне найменування - колядки. Колядували на Русі з 25 грудня. Наряджалися в шкіри, надягали страшні маски, ходили по будинках, пекли пісні. Ще затемна, у ранній новорічний ранок лунав стукіт у чи вікно двері. Хазяїни вже догадувалися, хто стукає, і гостинно відкривали двері. Гості заходили в будинок, розкидаючи по хаті хлібні зерна і приспівуючи:

Сіяюся-сіяю, підсіваю,
З Новим роком поздоровляю,
З худобою, з животом,
Із пшеничкой, з овсецом!

Колядників запрошували в будинок, садили за ошатний стіл і пригощали. Зерна, розкидані колядниками, підбирали усі до єдиного, зберігали їх, а навесні кидали в землю першими, сподіваючись, що вони забезпечать гарний врожай.

У руках у колядників обов'язково було сонце. Робили його зі старих ободів, прикрашали різнобарвними стрічками.

На Україні й у Белорусии теж були такі звичаї: щедрівки - різновид колядок. Вони також являли собою пісенні прохання про врожайний, щедрий рік.

Ви, люди, радійте!
Усі днесь тріумфуйте!
Днесь Христово Різдво!

"Колядки" пеклися у Васильєв вечір, адресуючи хазяям будинку, а також окремо господарці і її дочці, чи батьку сімейства і сину і т.д. Найбільш древні, язичеські пісні колядок зв'язані з темою магічного росту природи і живності, пізні увібрали в себе і релігійні сюжети:

Коляда, коляда!
А буває коляда
Напередодні Різдва,
Коляда прийшла,
Різдво принесла!

"Шедривки" - обрядові пісні, що виконуються в щедрий вечір, вечір у переддень нового року. Вони починалися звичайно зі слів вітання: "Щедрий вечір, добрий вечір". У далекому минулому цей тип пісень відрізнявся від інших святочних пісень, сьогодні він відрізняється тим, що їх печуть на Україні й в україномовних селах області.

На час, у який ми тепер святкуємо Різдво Христове, колись, ще до християнства на Україні припадало свято зимового повороту сонця. Це був час ворожіння на майбутній рік ; а тому ми і тепер маємо в різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських елементів, що мали своїм призначенням накликати добрий врожай у наступнім році, багатство і добробут у дім господаря, щасливі лови для мисливця, весілля для дівчини та щасливу мандрівку для парубка - дружинника князя або й самого княжича. Всі стихійні сили природи умиротворяються та закликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі.

Про все це співається в колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів на Україні це виявляється і у звичайних обрядах, як ось: дванадцять полін, дванадцять святвечерніх страв, закликання на вечерю морозу, вовка, чорної бурі та злих вітрів, дідух на покутті, сіно на столі.

Всі ці рухи, дії і слова, що на перший погляд не мають ніякого значення в житті людини, віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є для душі живущим бальзамом, який сповнює її могутньою силою.

Групу зимових календарних пісень складають колядки та щедрівки. Це величальні пісні українських хліборобів, пов'язані із праслов'янським культом Сонця. Предки українців відзначали три фази сонця - весняне рівнодення, літнє і зимове сонцестояння. Новий рік починався у давніх слов'ян від весняного рівнодення (як, зрештою, і в інших європейських народів). Лише згодом святкування початку нового року було перенесене на час зимового сонцестояння (десь від XIV століття).

Існує гіпотеза, що сама назва свята - "коляда" - і пісень - "колядки" походить від назви Нового року у Давньому Римі (Calendae lanuarie), що свідчить про тісні контакти українсько-слов'янської культури з грецько-римською у передхристиянські часи. Своєрідним "спогадом" про весняну новорічну обрядовість є в українському фольклорі весняна тематика багатьох колядок і щедрівок Ф.Колесса, наприклад, вважає, що автентичною назвою зимових величальних пісень на українських теренах була власне "щедрівки". Уже в ХІХ столітті суттєві відмінності між колядками і щедрівками щодо тематики фактично зникли (В.Гнатюк).

Тематика, мелодика, форма колядок і щедрівок і колядницькі звичаї виказують ознаки глибокої старовини. Саме ж ходіння гурту колядників із певним рольовим розподілом, а часом і з інструментальним супроводом, наштовхує на думку про схожість з гуртами веселих скоморохів княжої доби. Темами колядок і щедрівок є землеробство і родина - її побут і добробут (інші теми займають відносно невелике місце: мотиви військово-мисливські, фантастично-казкові, любовні, біблійні). Усі ці пісні величального змісту співаються конкретно господареві, господині, парубкові, дівчині.

Як рудимент прадавніх магічних ритуалів, колядки і щедрівки закликали богів (язичницьке "Ой Даждьбоже!", трансформоване у "Ой дай Боже!") дати господареві (чи господині, парубкові, дівчині) доброго здоров'я і господарчих достатків (що у прадавні часи було аверсом і реверсом однієї медалі), пов'язаних з добрим урожаєм, сприятливими умовами обробітку землі, прибутків у господі (особливо худоби). Засобом художніх порівнянь, епітетів, метафор звеличується, вихваляється господар, члени його сім'ї, яким бажають доброї долі, здоров'я, любові, добрих шлюбів тощо.

Співають цих пісень, переходячи в колядному гурті від хати до хати і ставши під вікном чи біля дверей. Після співу і віншувань після нього (як правило, у віршованій формі - так звана "поколядь") колядники отримують якусь винагороду (також залишок давніх магічних обрядових дій). Окремі категорії щедрівок становлять пісні про Маланку і новорічна вистава-гра "Коза". Подекуди в Західній Україні збереглися й так звані риндзівки, що виконуються у час весняного рівнодення.

Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки. Колядки співають від 25 грудня до 7січня. Вони приурочувались до Різдва. А щедрівки – до Нового року (за старим стилем –14 січня).

Колядки –найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам’ять старої родоплемінної доби і пов’язані з зимовим поворотом сонця на літо, яке називали святом Коляди. Святкували його 25 грудня (за старим стилем), коли ніч була найдовшою. Природа у цей час ніби завмирала. Вважалося, що сонце з’їдав злий Корочун - темне слов’янське божество. Богиня неба Коляда народжувала нове сонце-маленького Божича.

Наші далекі предки намагалися захистити новонародженого. Вони виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди. Донині колядники ходять із сонцесяйною "з“віздою", що символізує небесне світило. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці величальні пісні на честь народження нового Сонця стали називати колядами, або колядками.

З появою християнства, 25 грудня (за старим стилем) або 7 січня (за новим стилем) почали святкувати народження Ісуса Христа. Старовинний язичницький обряд був приурочений до одного з найбільших християнських свят –Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійно-християнськими образами. Вони завоювали таку ж популярність, як і старовинні колядки.

Різдвяні колядницькі ватаги під час обходів дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконували величальні пісні господареві, господині, їхнім дітям, хлопцеві,дівчині. Зичили їм щастя,здоров’я. Якщо в родині

були діти,що довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Якщо в оселі була дівчина,то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами:

Бувай нам здоров, гречний молодче,
Гречний молодче, пане Василю!
Гой,здоров,здоров, та й не сам собов,
Та й не сам собов, та й з вітцем, з матков,
Та й з вітцем, з матков, та й з всев челядков.
Вінчуємо тебе щістім-здоров’їм,
Щістім-здоров”їм та й з цим Рождеством,
Та й з цим Рождеством, цим Новим Роком,
Цим Новим Роком, прибутком добрим,
Прибутком добрим та й віком довгим.
Дай же ж тобі, Боже, щісті-здоров’є,
Щісті-здоров’є та й зрість хорошу,
Вітцеві мати з тебе потіху,
Щоби діждати посагу твого,
Посагу твого та й щасливого,
О, бувай здоров!

Через тиждень після Коляди (Різдва) 31 грудня(за ст.ст.)або 13 січня(за н.ст.),відзначали Щедрий вечір, приурочений до зустрічі Нового року.

Основною подією Щедрого вечора та Нового року в Україні було щедрування, яке супроводжувалося обов’язковим обходом хат із побажанням людям щастя, здоров’я і добробуту в Новому році. Щедрівок починають співати рівно в північ перед Новим роком. Їх не потрібно змішувати зі співом колядок. У той час,коли колядки завжди й обов’язково співають хором, то щедрівки можуть виконуватись і сольно.

Увечері підліткові дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів,щоб защедрувати. Це була окрема передноворічна дія,в якій брали участь лише дівчата:

Я дівчинка маленька,
В мене платтячко рябеньке.
Я не знаю ні “аз”, ні “буки”,
Тому подаруйте щось у руки!
Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір,добрий вечір!
Тут живе господар – багатства володар.
Щедрий вечір,добрий вечір!
А його багатство-золотії руки.
Щедрий вечір,добрий вечір!
А його потіха-хорошії діти.
Щедрий вечір,добрий вечір.

Посипання зерном,після виконання щедрівки, завжди робиться з примовкою:

”На щастя,на здоров’я! Роди
Боже, жито, пшеницю й усяку пашницю! А нам - паляницю”.

За змістом,характером і призначенням щедрівки є панегірично-величальні новорічні поздоровлення. Вони є наче б додатком до Колядок і являють собою невіддільну частину різдвяних співів.

Традиційні різдвяно-новорічні обряди,колядки та щедрівки - це справжня скарбниця нашого народу, яку потрібно глибоко пізнавати.

Список літератури

1. Василь Скуратівський “Місяцелік ”, Київ, “Мистецтво”, 1993.-С 60.

2. “Героїчний епос українського народу.Хрестоматія”, Київ, “Либідь”,1993.-С 103.

3. О.Кошиць “Про українську пісню й музику”,Нью-Йорк, “Наша Батьківщина”, 1970.-С 65.

4. Знойко О.П Міфи Київської землі та події стародавні - К., 1989 - С 59.

5. Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року -Упор. О.Дей - К., 1965. С 62.


30.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!