Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Унікальна культура Стародавнього Китаю
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Унікальна культура Стародавнього Китаю

Китайська культура сягає глибокої давнини. Унікальність її полягає в тому, що китайська писемність, що сягає витоків давньокитайської державності, зберегла безперервну нитку історичної традиції

Китай, на величезній території якого в 10 млн.кв.км проживає 1,2 млрд.чол. - понад п’ята частина населення Землі - відіграє все більш відчутну роль у світовій політиці.

Давня історія і культура Китаю здавна привертали увагу вчених різних країн. Проте і досі в історичній науці відсутня стала думка щодо періодизації і інших суттєвих моментів історії Китаю. Дуже різняться точки зору на рубіж переходу Китаю до феодалізму: від XI ст. до Р.Х. до III-V ст.н.е. Раби в історичній праці одного історика легко перетворюються у кріпосних селян під пером іншого автора. Радянська історіографія В.В.Струве, А.І.Авдієв, Л.I.Думан та ін. після утвердження у 30-х рр. XX ст. гіпотези про універсальність рабовласницької соціальноекономічної формації робила особливий наголос на хронологічних рамках рабовласницького суспільства в Китаї і класовій боротьбі з рабовласниками.

Частина відомих західних істориків заперечує загальні закономірності розвитку Китаю і решти світу, особливо Заходу, підкреслюючи специфіку китайської історії і культури. Так, німецький вчений О.Франке створив теорію "конфуціанської держави" в Китаї. Однак, реалії життя не дозволяють, як це ще робилося нащадками колонізаторів у 1920-1930-х рр., зверхньо дивитися на китайську культуру. Вказане підкреслює значущість дослідження і студіювання багатовікової культури китайського народу.

Вже давнє осіле землеробське населення долини великої ріки Хуанхе створює багаті неолітичні культури Яншао 3000-2200 рр. до Р.Х. та Луншань 3200-1700 рр. до Р.Х.. ХVІ-ХI ст. до Р.Х. охоплює культура бронзи Шан-Інь. У 1579 р. до Р.Х. засновується правляча династія Шан, або як її називали в подальшому - Інь. Іньська народність і створена іньцями культура лягли в основу китайської народності і китайської культури. Союз кочових чжоуських племен, на які благотворно впливала іньська культура, однак, розпочав завоювання території держави Інь. Була проголошена нова династія жонів правителів - Чжоу.

Доба держави Чжоу обіймає час від XI по ІІІ ст. до Р.Х. і поділяється на два періоди: період Західного Чжоу 1075-771 рр. до Р.Х. та період Східного Чжоу 770-256 рр. до Р.Х., наповнений міжусобними війнами. Династія Цинь 246-207 рр. до Р.Х. об’єднує Китай. При імператорі Цинь Шіхуанді 221-210 рр. до Р.Х.Китайська імперія займає величезну тєриторію до центральних районів Монголії на півночі, до Вьєтнаму - на півдні, до Кореї - на сході і до пустелі Такламакан - на заході. Боротьба за престол після смерті імператора і повстання селян привело до заснування нової династії Хань. Перша Західна династія Хань правила з 207 року до Р.Х. по 25 р. н.е.; Друга Східа династія Хинь правила з 25 по 220 рр. н.е. Падіння династії Хань знову привело до поділу Китаю на декілька держав. Проте особливе значення мало те, що в період Хань остаточно склався єдиний китайський народ, що отримав назву ханьців.

Китайська писемність

В Іньську добу ХІV-ХI ст. до Р.Х. виникає писемність - прообраз сучасної ієрогліфічної китайської писемності. У найдавнішій піктографічній писемності окремі слова позначалися малюнками. Потім з’явилися більш складні знаки, що позначали абстрактні поняття. В іньських написах можна побачити вже розвинуту систему ієрогліфічного письма: кожний знак мав смислове значення і фонетичне звучання. У іньських написах використовувалось понад 3500 ієрогліфів; 2,5 тис. з них в іншому написанні збереглися до сучасного періоду. Ці ієрогліфи позначали слова, що входять до основного словарного фонду китайців. Це дає право вважати іньську писемність початком писемної культури китайського народу.

Одним з найважливіших заходів імператора Цинь Шіхуанді була уніфікація написання ієрогліфів, яке збереглося по суті незмінним до наших днів. В якості матеріалу для письма іньці використовували поверхню панцерів черепах і кісток тварин. Пізніше писали тушшю на папері з допомогою пензлика. Створення писемності стало основою для появи перших літературних пам’яток.

Давня релігія. Державна ідеологія і релігійнофілософські системи Стародавнього Китаю

Давня релігія китайців лягла в основу наступних розвинутих релігійно-філософських систем. Ця релігія давніх китайців являла собою, з однієї сторони - обожнення і одухотворення природи особливо землі і гір; в іншої - розвинутий культ предків.

За віруваннями давніх китайців вищий дух природи Шанді Небо керує всіма духами природи і дарує владу імператорам, в зв'язку з чим імператор називався "Тяньцзи" - "син Неба". На честь Шанді створювалися храми неба, де імператори приносили жертви.

До новітнього часу в Китаї зберігся культ предків. Де особливу роль відігравав загальнородовий храм предків. Для поклоніння душам предків будувалися спеціальні кумірні. Над входом у житлові будинки розміщувались дощечки з спеціальними ієрогліфами, що охороняли від злих духів. На родовій общині тримався культ предків і вчення про синовню поштивість і слухняність батькові, родовому старості, старійшині роду, імператору.

В Китаї оформлюється ідеологія обожнення царської влади, яка підкреслює, що глава держави є земним втіленням божества. В інських написах ідентичними терміну "ван" для означення глави держави є терміни "ді" і "цзи". Термін "ді" походить від слова "Шанді" вищого божества, намісником якого на землі є "земний ді", тобто ван. Пізніше слово ”ді” означало - "імператор". Термін "цзи" - це титул правителя, який іменувався "Теньцзи", тобто "син Неба". Глава держави - ван - був також верховним жерцем і тільки він мав право здійснювати жертвоприношення Небу. Вану віддавалися почесті як "сину Неба".

Ідеологія обожнення імператорської влади знайшла також свій зовнішній вияв, відбиття у пишних формах придворного етікету. В літературних творах чжоусъкої доби, придворній поезії збереглися яскраві описи церемоніалу, імператорського побуту. Проте "Літопис церемоній" "Лі-цзи", який вказуе, що "ритуал не поширюється на простий народ", свідчить про глибоке соціальне розшарування у давньокитайському суспільстві.

В зв’язку з розвитком системи державної влади поступово оформляється судова справа, з’являються найдавніші зафіксовані закони. Кримінальний кодекс, створення якого приписується напівлегендарному правителю давнини Му передбачав розроблену систему покарань. Показово, що людина, яка зневажливо висловлювалася про імператора, піддавалася жорстокій страті. Кримінальний кодекс містив 3 тис. впорядкованих судових рішень, які створювали один з найдавніших у світі кодексів кримінального права. Отже, в давньокитайській державі створюється давнє кодифіковане право.

Хоча релігійні вірування виникли в Китаї у глибокій давнині, найбільше значення там отримали релігійно-філософські системи, що сформувалися в VI-V ст. до Р.Х. - конфуціанство і даосізм.

Величезну роль в культурному житті Китаю відігравало і відіграє конфуціанство - основа світосприйняття китайців. Засновник конфуціанства - Конфуцій Кун Фу-цзи жив у 551-479 рр. до Р.Х. Основні філософські та етичні погляди цього великого мислителя викладені в низці книг, з яких найбільш значною є "Луньюй" "Бесіди і судження".

Конфуціанство часто рахують більше етико-моралістичною школою, ніж релігійною. Основним принципом конфуціанства є традиція. Конфуцій ідеалізував патріархальність, ратував за повернення до "золотого віку" давнини. Він виступав на владу, засновану на принципі "жень" - гуманність, де правитель по відношенню до народу є "батьком". Згідно принципу конфуціанства слова мають відповідати змісту: "правитель має бути правителем, підданий - підданим, батько - батьком, син - сином". Принцип "лі" "звичай", “церемонії”  - є формулюванням суворого дотримання того порядку, який був встановлений у давнину. У добу Хань конфуціанство стає офіційною релігією Китаю.

При іператорі Цинь Шіхуанді 221-210 рр. до Р.Х. боротьба спадкової аристократії з новою знаттю і торгівельним капіталом, інтересам яких відповідала діяльність імператора династії Цинь, знайшла свій вияв у боротьбі двох ідеологій - конфуціанства та ідеології школи Фацзя, або "законників" Ідеологи школи Фацзя Шан Ян, Хань Фей-цзи, ІV-ІІІ ст, до Р.Х. на противагу проповіді конфуціанства про повернення до давнини, виступали за сильну владу, яка повинна спиратися не на норми моралі, а на закон і проводити реформи, направлені на зміцнення влади імператора і закріплення нових суспільних порядків. Циньські правителі здавна підтримували представників школи законників, Фацзя. Щоб нанести вирішальної поразки конфуціанцям., імператор Цинь Шіхуанді пішов на крайній захід і за порадою свого першого сановника наказав у 213 р. до Р.Х. спалити конфуціанські книги.

Проте отримавши широке розповсюдження, використавши основне. Зміст народних вірувань - культ предків - конфуціанство стало настільки сильним, що вже при ханському імператорі У Ді 140-87 рр. до Р.Х. конфуціанство було визнано панівною офіційною ідеологією і стало опорою китайської влади.

Велике значення в Китаї мала релігійно-філософска система, створена Лао-цзи - даосізм. Виникнення вчення даосізму пов'язано з іменем видатного давнього ідеолога Лао-цзи VI-V ст. до Р.Х.. Вважається, що основний теоретичний канон цієї школи "Дао-де-цзін""Канон про Дао і Де" був написаний зі слів Лао-цзи. 3 часом з його вчення виникла складна релігія, даосізм, яка. Проіснувала більше 2000 років. Саме слово "даосізм" походить від слова "дао", що означає "шлях", або "основа світу". Основою даосизму є принцип слідування природному перебігу, ходу життя. У вченні висловлювалася вимога до правителів не придушувати народ, містився заклик до народу повернутися до природного стану, до природи, до того часу, коли не було кровопролитних війн і протиріч, що роздирають суспільство. 3 теоретичного вчення даосізм у III-IV ст. н.е. оформився у теологічну школу з церковною ієрархією, запозиченою у буддистів, з пантеоном святих, взятих з народних вірувань.

Давні релігійні і філософсько-політичні системи поглядів і перш за все конфуціанство, формуючи світогляд китайців, пронизували всі сфери культури Китаю і особливо давньокитайську літературу.

Давньокитайська література

У склад стародавньої класичної китайської літератури входять художні, історичні, релігійно-філософські літературні твори. До найвидатніших давніх пам’яток китайської літератури належать: "Ші цзин" "Книга пісень", "Шу цзин" "Книги історії"; історичні хро-ніки "Чуньцю", "Ші цзи", "Цзочжуань", "Чжаньгоце"; філософські та політико-економічні трактати "Іцзин", "Сюньцзи", "Гуаньцзи".

"Ші цзин", або "Книга пісень" XII-VI ст. до Р.Х. відноситься до найдавніших пам'яток літератури людства. Найдавніша пісня "Поломані сокири" датується 1115 р. до Р.Х., а найбільш пізня з пісень - 506 р. до Р.Х. Народні пісні, зібрані у цій збірці, виникають як результат тривалого розвитку писемної культури та усної народної творчості. Значне місце у пісенному збірнику займають пісні, присвячені праці. Найважливішою темою пісень "Ші цзина" є хірична тема. Ось лейтмотив однієї з таких пісень: "Не бачу коханого - серце у розпачі б'ється. Але лише побачу його - серце відразу заспокоїться". Багато пісень присвячено рівним історичним сюжетам, багатоманітним і складним обрядам. В книгу входять і священні співи, в яких оспівувалися подвиги обожнюваних предків. Ці ритуальні гімни, що співались під час жертвоприношень дають уявлення про найдавніші релігійні вірування китайців.

Пісні відзначаються високою художністю: строге римування, чіткі ритми, місткість строки у кожну строку входять в основному чотири ієрогліфи - слова, багаті обраэи. Тексти донесли до нас головне - реалістичний характер пісень, простоту народннх ідеалів, чистоту і природність почуттів народу.

Пісні "Ші цзин" дали поштовх розвитку китайської літератури, яка досягає великої висоти у творчості поета-патріота Цюй Юаня 340-278 рр. до Р.Х.. його віршами, що відображають соціальну боротьбу, викривають продажність і користолюбство правлячої кліки представлена найбільш рання індивідуальна поетична творчість. Поет, який писав: "Якщо смерть сама загрожувати мені стане, я не покаюсь у помислах моїх", став творцем патріотичної поезії Китаю.

Серед історичних книг, що належать до класичної давнъокитайської літератури, виділимо "Шу цзин" "Книгу історії", або "Канонічну книгу", до якої входять настанови, приписи, розпорядження давніх правителів. Піддана значній конфуціанській обробці книга перетворилась у збірник повчань, просякнутих релігійною і політико-виховною тенденцією.

Самому Конфуцію приписується твір "Чуньцю" - хроніка царства Лу, за переказом, батьківщини Конфуція, в якому знайшла відображення міжусобна боротьба у VIII-V ст. до Р.Х. Значний інтерес представляє доданий до твору коментар "Цзочжуань", який можна вважати першим повним оглядом історії давнього Китаю.

Багатий матеріал по культурній історії Китаю міститься у класичній праці одного з найдавніших китайських Істориків Сима Цяня 145 - біля 86 рр. до Р.Х.”Ші цзи” "Історичні записки". Сима Цянь створив першу узагальнюючу історію Китаю з найдавніших часів до кінця II ст. до Р.Х. його праця поклала початок серії офіційних династійних історій, яких було створено в Китаї.

Характерні зразки провової літератури у вигляді легенд, коротких художніх замальовок зустрічаються вже у текстах "Шу цзин", "Ші цзи", а також у чудовому за своїми художніми якостями творі блиэького до даосізму теоретика Чжуан Чжоу 328-286 рр. до Р.Х. -"Чжуанзи". З6ірник філософських міркувань Чжуан Чжоу, написаний езопівською мовою, що відстоює положення даосізму, містить багато байок, притч, повчань.

Література Китаю наступної історичної і культурної доби розвивалася на основі принципів, традиційних сюжетів, мотивів, жанрів, притаманних давньокитайській класичній літературі.

Архітектура і образотворче мистецтво

В добу Інь мистецтво представлено архітектурними спорудами, кам’яною скульптурою, виробами з кістки, каменю, нефриту, бронзовими посудинами майстерної обробки.

Столиця Іньської держави площею 6 кв.км була обнесена дерев’яною стіною. В центрі міста був розташований храм, стеля якого розміщувалась на дерев’яних колонах, встановлених на бронзових тумбах. Біля храму розташовувався палац вана. У скарбниці правителя археологами було знайдено б тис. цінних предметів з золота, бронзи, нефріту, черепахи, перламутру. Досконалість обробки, багатство орнаментальних прикрас на ритуальних предметах свідчать про високий рівень декоративно-прикладного мистецтва. Поблизу столиці були розкопані кургани-усипальниці іньських воїнів. Померлого вана погребали у великій гробниці-кургані: площа її складала 300 кв.м. Племена чжоу, які вважали себе спадкоємцями іньців, визнавали їх культурні досягнення і запозичили у іньців своєрідний архітектурний стиль, білу кераміку з каоліну, високу майстерність обробки бронзи, далі розвивали техніку архітектурно-будівельних робіт, обробки металів.

В добу Чжоу починається будівництво Великої китайської стіни для эахисту північних кордонів країни від нападів кочових племен, завершене при імператорах Циньської династії. Велика китайська стіна - грандіозна унікальна пам’ятка оборонного зодчества Стародавнього Китаю довжиною 4 тис.км має висоту 6,6 м, ширину нижньої частини - 6,5 м, верхньої - 5,6 м.

При імператорі Цинь Шіхуанді була значно збільшена іригаційна система, споруджений великий канал між ріками Цзин та Ло, велося інтенсивне будівництво нових міст і шляхів.

На протязі I - на початку ІІ ст. н.е. культура Ханьської імперії переживає розквіт. Саме до цього часу відноситься винахід напівфарфору - тонкостінної полірованої білої кераміки - у виробництві предметів з якого китайці досягли неперевершеної майстерності.

У ІІ-VІ ст. широке розповсюдження в Китаї отримав буддизм. Великий вплив на китайське мистецтво цього періоду, особливо живопис і ваяння, справила індійська культура, що проникала разом з буддизмом.

Великі винаходи китайського народу. Наукові знання

Стародавній Китай дав людству чудові винаходи. Довголітній керівник післявоєнного Китаю Мао Цзедун у 1950-х рр. зазначав: "Китайський народ породив багатьох великих мислителів, письменників, художників і створив безліч пам’яток культури. Вже дуже давно в Китаї був винайдений компас, 1800 років тому був винайдений спосіб виробництва паперу, 1300 років тому - друкування з дошок, 800 років тому - розбірний шрифт. Раніше європейців китайці почали використовувати і порох. Таким чинои, Китай є однією з держав світу, що має найбільш давню культуру".

Вже в добу Інь в Китаї був шовк. По великому шовковому шляху в перші століття нашої ери китайський шовк поширювався на ринках азійських та середземноморських країн.

До ІІ ст. н.е. відноситься винахід і вдосконалення способу виробництва паперу. На початку ІІ ст. н.е. китайський вчений Цей Лунь винайшов спосіб виготовлення паперу з суміші кори дерев, коноплі, мотузок. Винахід Цай Луня дозволив замінити дорогий шовк, на якому раніше писали китайці, папером.

Як зазначалось, дуже давно китайці винайшли компас, що вказував на південь. 3 ІІІ ст. н.е. починається широке застосування компасу у навігації.

Сучасні археологічні розкопки показали, що китайці раніше, ніж досі вважалося, винайшли фарфор. Вже в період другої династії Хань китайці вміли виготовляти порцеляновий посуд.

У добу розквіту культури в імперії Хань була заснована академія, організовувались бібліотеки, держава підтримувала письменників, вчених. Сприятливий для розвитку культури період правління другої династії Хань ознаменувався багатьма науковими відкриттями, більшість з яких пов’язана з іменами математиків Чжан Жуна I ст. н.е. та Чжан Хена 78-139 рр.. Чжан Жун розрахував взаємозв’язок між швидкістю течії води і опадами, що дозволило більш правильно будувати іригаційні споруди. Математик і астроном Чжан Хен створив макет небесної сфери. У 134 р. видатний вчений винайшов перший в світі сейсмограф, що міг визначати напрям центру землетрусу.

Ці великі винаходи і наукові відкриття базувалися на значних досягненнях китайської науки. Досить суттєвого рівня досягла математика, зокрема геометрія. Були відомі властивості прямокутного трикутника і вирішена задача рівності квадрата гіпотенузи сумі квадратів катетів.

Астрономічні спостереження починаються у добу Інь. Давньокитайські астрономи вміли вираховувати і передбачати сонячні і місячні затемнення, а також появу комет. Вони розподілили сузір’я, розташовані навколо Полярної зірки, і встановили таким чином карту зоряного неба. Астрономічні знання дали можливість побудувати особливу систему календаря, яка збереглася в незмінному вигляді. Основою цього місячного календаря було місячне літочислення, яке велося по циклах, що складалися з 60 років. Календар був тісно пов’язаний з землеробством. Рік поділявся на чотири сезони, узгоджених з чотирма порами року: весна, літо, осінь, зима.

Високий рівень зрошувального інтенсивного землеробства привів до досить давнього накопичення і навіть певної систематизації агрономічних спостережень і знань, які в ханьську добу оформилися у вигляді найдавніших агрономічних трактатів. В цих трактатах викладені давні китайські теорії землеробства, багатопольного господарства, системи грядкових культур, сівозміни, використання добрив.

Розширення кордонів Китайської держави і чіткий адміністративний поділ країни викликали ранню появу і значний розвиток географії. Вже в добу Чжоу чиновники складали звіти про стан окремих провінцій головним чином з точки зору прибутковості земель. Один з таких перероблених звітів ввійшов в якості розділу в книгу "Щу цзин". В цьому розділі, складеному біля VIII ст. до Р.Х. поданий географічний опис Китаю, поділеного на дев’ять провінцій. Докладно описуються гори, ріки, землі, податки кожної провінції. Географічні описи Китаю збереглися і в інших письмових пам’ятках.

Китайська культура сягає глибокої давнини. Унікальність її полягає в тому, що китайська писемність, що сягає витоків давньокитайської державності, зберегла безперервну нитку історичної традиції.

Конфуціанство, китайський традиціоналізм наклали вагомий відбиток на всю китайську культуру і зберегли незмінними багато форм давньої культури на протязі тисячоліть.

Культура Стародавнього Китаю, підсилена величезною масою її носіїв, справила глибокий, всепроникливий вплив на культурний розвиток багатьох сусідніх народів на території Монголії, Маньчжурії, Тібету, Індокитаю, Кореї і особливо Японії.


26.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!