Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Формування основ лікарської етики Китаю
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Формування основ лікарської етики Китаю

У історичній перспективі китайська медицина в деяких відносинах випередила західну. При порівнянні медицини Китаю і західних країн виділяють ряд пріоритетів китайської медицини

Вже більше двох тисячоліть тому, в період правління династії «Весняного і осіннього періодів» (770-476 рр. до н.е.) і «Ворогуючих імперій» (475-221 рр. до н.е.), в Китаї існував запис праці по медицині, книга «Ней-цзін». Праці грецького лікаря Гіппократа, що жив в 446-377 рр. до н.е., який вважається батьком західної медицини, відносяться до пізнішого часу. «Ней-цзін» може вважатися тому найстародавнішою в світі працею по медицині.

Він узагальнює практичний медичний досвід, накопичений передуючими поколіннями китайських лікарів, обґрунтовує теоретичну систематику традиційного мистецтва лікування Китаю, передає основи китайської лікарської терапії, а також акупунктури і припікання, акупунктури.

При порівнянні медицини Китаю і західних країн виявляються і деякі інші пріоритети китайської медицини. До їх числа відноситься застосування наркотичних засобів для досягнення повного наркозу при проведенні операцій на черевній порожнині і при інших видах хірургічного втручання китайським хірургом і фахівцем з акупунктури Хуа Туо більше тисячі семисот років тому. Хуа Туо, що жив з 112 до 207 р. н.е., використовував для анестезії при своїх сміливих операціях ту, що стала знаменитою чайну суміш «Ма-фэй-сан». Лікар Чжан Чжуанчин (150-219 рр. н.е.) написав вже у той час свою працю «Розгляд різних хвороб від дії холоду», в якому розробляються питання особливої діалектичної діагностики китайської медицини, що зберегли значення до теперішнього часу. Це відбулося за життя греко-римського лікаря Галена (129-199 рр. н.е.), який висловив основоположне і обширне навчання у області медицини, яке залишалося обов'язковим для західних лікарів аж до кінця середніх століть.

Іншою значною віхою в історії китайської медицини є Чи публікація Шичженем в 1578 році фармацевтичної збірки «Бен-Цзяо Ган-Му». В цілому до нас дійшло більше шести тисяч китайських книг по медицині, в яких розказується про різні методи лікування і які служать китайським лікарям до теперішнього часу як довідкові допомоги.

Значне місце в китайській медицині завжди займала превентивна медицина. Ідея запобігання хворобам стояла на самому початку лікарського спадку Стародавнього Китаю, що дійшов до нас. Так, наприклад, вмістом одного з діалогів в першому розділі книги «Ней-Цзін» є питання про те, як людина може зберігати своє здоров'я. З цієї причини гігієнічні заходи і боротьба з паразитами постійно виконували важливу роль в китайській історії.

В період Танськой династії (618-907 рр. н.е.) китайським лікарям вже було відомо, що проказа є інфекційною хворобою, і хворі ізолювалися від здорових людей. Запобіжні щеплення проти віспи були проведені вперше не англійським лікарем Дженнером (1749-1823), як вважають на Заході. Протівооспенная щеплення було відкрите в Китаї і вперше використане тут приблизно в одинадцятому сторіччі, причому сироватка, узята у хворих на віспу, вводилася здоровим людям в цілях профілактики. Китайська книга «Нова книга про щеплення проти віспи» (Чжун-тоу Хин-жу), новаторська праця у області імунології, була відома в XVI столітті в деяких країнах Європи і Азії.

І взагалі китайська медицина зробила великий вплив на розвиток медицини інших країн, використовуючи з свого боку багато ідей іноземної медичної науки. Вже в епоху династії Цин (221-26 рр. до н.е.) і Хань (206 р. до н.э - 220 р. н.е.) існував обмін медичними знаннями між Китаєм, Кореєю, В'єтнамом і Японією, який був поширений згодом на арабський світ, Росію і Туреччину. Китайська книга, що мала нормативне значення, по лікарській терапії «Бен-Цзяо Ган-Му» була перекладена багатьма мовами, зокрема на латинський, корейський, японський, російський, англійський і французький, і набула широке поширення в західному світі.

Під впливом західних колоніальних держав з середини XIX століття почався занепад традиційної медицини в Китаї. Пануюча верхівка країни почала віддавати перевагу західній медицині; традиційна китайська медицина піддавалася дискримінації як примітивна і відстала і почала приходити в занепад. Справа дійшла до справжнього придушення китайської медицини при гоміндановськом уряді (1912-1949 рр.). Лише після приходу до влади Мао Цзедуна відбулося відродження традиційної медицини, яке принесло їй знову світове визнання. В даний час в КНР визнають, що майбутнє китайської медицини полягає в з'єднанні традиційної китайської і сучасної західної методик.

Спочатку китайська медицина складалася з чотирьох дисциплін. Так, в епоху від династії Інь (1324-1066 рр. до н.е.) до династії Чжоу (1066-1221 рр. до н.е.) відмінності існували між дієтологією (Інь-ян-і), лікувальною медициною (Ней-ге), зовнішньою медициною або хірургією (Вай-га) і ветеринарією (Шоу-і). У період від династії Тан (618-907 рр.) до династії Сун (960-1279 рр.) китайська медицина одержувала подальший розподіл. Виникло 11 різних напрямів:

  • Медичне обслуговування дорослих (Да-фэн-травень).
  • Загальна медицина (Цзе-і).
  • Педіатрія (Хао-фэн-травень).
  • Лікування паралічів (Фен-га).
  • Гінекологія (Фу-ге).
  • Офтальмологія (Ян-ге).
  • Стоматологія (Гоу-ци).
  • Лікування хвороб глотки і гортані (Ян-хоу).
  • Ортопедія (Чжен-гу).
  • Зовнішні хвороби і хірургія (Цзінь-чжуан).
  • Метод акупунктури і припікання, або акупунктура (Чжень-цзю).

В даний час китайська медицина ділиться на дев'ять спеціалізованих областей: терапія, зовнішня медицина, гінекологія, педіатрія, офтальмологія, ларингологія, ортопедія, масаж і акупунктура. Кожна з цих областей охоплює великий об'єм знань, який повинен вивчатися особливо як лікарська спеціальність. Єдиним зі всього цього, що стало відоме на Заході, є акупунктура і припікання, «акупунктура». Всі ці різні спеціальні області мають загальну теоретичну основу, яка вперше комплексно висловлюється для західних лікарів в справжній книзі.

Разом з призначенням спеціальних ліків і застосуванням акупунктури китайська медицина знає наступні методи дії, які використовуються відповідно до свідчень в різних областях медицини:

  • Скребковий масаж, наприклад, за допомогою монети (Хуа-ша).
  • Наклеювання лікарських засобів на шкіру (Бо-ді).
  • Банки (Хуа-гуань).
  • Введення медикаментів в шкіру шляхом прасування (Юнь-фа).
  • Гідротерапія (подібно нашій терапії по методу Кнайпа) (Шуй-лао).
  • Бальнеотерапія (Ю-фа).
  • Лікування лікарськими парами і димами (Хунь-чжен).
  • Накладення пов'язок з бджолиним воском (Ла-лао).
  • Грязі (Ні-лео).
  • Лікувальна гімнастика (Дао-інь).
  • Масаж (Дуй-на).
  • Китайська дихальна терапія (Ци-гун).
  • Щипкова терапія хребта (переважно у дітей) (Ні-жі).
  • Надрізи шкіри (Га-чжі).

Різні методи знаходять в даний час в Китаї багатоманітне застосування в лікарській практиці і по можливості удосконалюються.

У пошуках типових ознак, що відрізняють медицину Китаю від сучасної західної медицини, натрапляєш на два вирішальні чинники:

  • Розгляд людини як єдина ціла (Чжен-ді).
  • Діалектична діагностика і лікування залежно від синдромів (Бінь-чжен).

Китайська медицина розглядає людину як органічної цілої, центральне місце в якому займають накопичувальні і порожнисті органи (Цзян-фу), а внутрішні комунікації забезпечуються каналами (меридіанами) і сусідніми судинами (Чин-люо). Всі явища навколишнього світу, включаючи людину і природу, інтерпретуються китайською медициною як взаємодія між двома засадами інь і ян, що є різними аспектами єдиної дійсності. Виникнення і розвиток хвороби розглядаються китайською медициною як результат боротьби між захисними силами організму (Чжен) і зухвалим хворобу порушенням (Ха), як прояв неврівноваженості між інь і ян або як результат внутрішніх причин, існуючих усередині людського організму. Так, в частині Су-вень книги «Ней-цзін» сказано: «Там, куди проникає зухвале хворобу порушення (Ха), безумовно є недолік ци (функціональний початок, «енергія»)».

А в доповненні до тієї ж частини Су-вень читаємо: «Туди, де знаходяться захисні сили (Чжен), не проникає зухвале хворобу порушення (Хе)».

При лікуванні захворювань найбільшу увагу китайська медицина надає профілактиці. В цьому відношенні в даний час, як і тисячоліття тому, знаходить застосування принцип «лікувати пацієнта, перш ніж виникне хвороба». Основним правилом лікування є «усунення причини захворювання (Бень)». До терапевтичних правил відноситься також лікування пацієнта при строгому обліку його індивідуальної схильності, географічного положення і пори року.

Цілісний підхід до аналізу явищ

Характерний для китайської медицини цілісний підхід до аналізу явищ грунтується переважно на двох чинниках:

  • Розгляді людського організму як органічно єдиний цілий.
  • Визнання цілісності взаємовідношення між людиною і природою.

Людське тіло як органічно єдине ціле

Китайська медицина виходить з того, що різні частини людського тіла знаходяться між собою в тісному органічному взаємозв'язку. Центр цього органічного цілого знаходиться в п'яти щільних органах, відносини яких до інших частин тіла встановлюються через систему каналів (Чин-люо), включаючу згідно традиційним китайським уявленням кровоносні судини і нервові шляхи. Дія системи каналів виявляється у взаємодії між окремими щільними і по-лимі органами і в обміні між внутрішніми органами і іншими частинами тіла.

Так, наприклад, серце зв'язане через систему каналів з тонким кишечником, воно ведает кровоносними судинами. Ключем до розуміння його стану є поверхня мови. Легені знаходяться у зв'язку з товстим кишечником, вони відповідають за шкіру і волосяний покрив тіла. Ключем до розуміння їх стану є ніс. Селезінка зв'язана через систему каналів з шлунком, вона відповідає за м'язи і кінцівки. Ключем до розуміння її стану є рот. Печінка пов'язана з жовчним міхуром, обидва відають сухожиллями. Ключем до розуміння її стану є очі. Нирки зв'язані каналами з сечовим міхуром, вони відають кістками. Ключем до розуміння їх стану є вуха.

Відхилення від норми в роботі нутрощів відображаються згідно представленням китайської медицини через систему каналів на поверхні тіла. З другого боку, хвороби, проникаючі всередину через поверхню тіла, можуть розповсюджуватися далі по канальних судинах. Наповнювальні і порожнисті органи також можуть надавати дію один на одного через систему каналів. Враховуючи взаємозв'язок, китайський лікар при встановленні причин захворювання робить на основі оцінки стани так званих п'яти отворів (мова, ніс, рот, очі, вуха), зовнішнього вигляду, кольору особи і пульсу висновок про зміни усередині організму. Таким чином можна встановити, чи знаходяться внутрішні органи в стані спорожнення (Ху) або наповнення (Шиа), сильні і рясні (Чен) або слабкі (Шуай) ци і кров, яке співвідношення між захисними силами організму (Чжан) і хвороботворним початком (Хе) і т.д.

Відповідно до того ж підходу в практиці китайської медицини використовується метод лікування «охолоджування печінки» (Цин-гань), якщо пацієнт скаржиться на паління в очах, що мають почервонілий запалений вигляд. Метод «охолоджування серця» (Цин-синь) і «відведення вогню тонкого кишечника» (Хе Сяо-чан-хуо) застосовується, якщо пацієнт скаржиться на появу міхурів в роті і на мові. Грипозну інфекцію і кашель можна вилікувати, сприяючи функції «розширення» (Хуань) легенів. При хворобах шкіри, фурункульозі і інших ознаках захворювання на поверхні тіла застосовуються методи «внутрішньої підтримки» (Дуо-лі) і «внутрішнього знищення» (Ней сяо), що також засноване на теорії цілісності, що лежить в основі китайської медицини, згідно якої внутрішній стан і зовнішній вигляд людського тіла утворюють нероздільне ціле.

Взаємостосунки між людиною і природою

Розглянутий в попередньому розділі цілісний підхід до аналізу явищ не обмежується тільки людиною. Для китайської медицини останній є складовою частиною оточуючої його природи і знаходиться в постійних взаємостосунках з тим, що розглядається як єдине ціле навколишнім світом, в живому обміні зі Всесвітом. Таким чином, і для традиційної китайської медицини є саме собою розуміючим, що людина одержує всі необхідні для існування передумови з оточуючої його природи. У книзі «Су-вень» ми читаємо: «Життя людини утворене з ци неба і землі і знаходиться під впливом чотирьох пір року». Аналогічну думку знаходимо в 9-й главі тієї ж праці: «Небо живить людину п'ятьма ци (дія погодних умов), земля забезпечує його п'ятьма різними смаками (йдеться про види зернові)».

Продукти харчування, необхідний для дихання повітря людина одержує з оточуючої його природи, до умов якої він повинен пристосовуватися в бажанні мати сприятливіші умови життя. Це відноситься також до погодних умов чотирьох пір року, які постійно враховуються китайською медициною як можливий початковий пункт захворювання. Так, весняне тепло, літня жара, осіння прохолода і зимовий холод можуть викликати хвороби, унаслідок чого вони і по теперішній час зараховуються в сучасній китайській медицині до причин виникнення хвороб. У книзі «Лін-шу» знаходимо: «Якщо стоїть тепла погода, а люди продовжують носити товстий одяг, то пори відкриваються і піт виходить назовні...

У холодну погоду пори закриваються, волога не може вийти назовні, вона прямує до сечового міхура, перетворюючись там на сечу і ци». Тут описується процес природного пристосування людини до температури навколишнього середовища: при жарі виступає піт, який випаровується, щоб адаптувати людину до жаркої погоди. При низькій температурі пори закриваються, обмежуючи виділення поту, відбувається виділення рідини у вигляді сечі, температура тіла зберігає свою постійність. Аналогічно людський організм пристосовується до зміни місць, зміни дня і ночі. При порушенні регуляторного механізму людського тіла виникають захворювання. У разі інфекційних хвороб і епідемій також знаходить свій вираз єдність взаємостосунків між людиною і навколишньою природою.

У Китаї виникає весною багато захворювань, пов'язаних з дією температури; влітку збільшується число випадків теплових ударів, дизентерії, малярії; взимку - більшість пацієнтів страждає на простудні захворювання. Численні хронічні хвороби реагують на несподівані зміни погодних умов. До них відносяться хвороби ревматичного характеру (по-китайськи б), астма, мігрень. На перебіг інших захворювань робить вплив природна зміна дня і ночі. При деяких хворобах наступає полегшення в першій половині дня і погіршення в другій, при інших навпаки.

Китайська медицина постійно враховувала минулий людський досвід, що свідчив про те, що завдяки розумній поведінці можна уникнути шкідливих дій навколишнього середовища. Так, наприклад, в книзі «Су-вень» міститься наступне попередження: «Коли п'ять інфекційних хвороб досягають найбільшого розповсюдження, можна легко піддатися зараженню... людина повинна уникати їх отруйного дихання». У тій же книзі читаємо в 1-й главі: «Знаходячись в стані слабкості, уникай збудливого хворобу вітру».

Китайці вже давно знали про рекомендацію лікарів, регулярно полоскати рот після ухвалення їжі. Їм рекомендували частіше міняти одяг, регулярно купатися і робити запобіжні щеплення (наприклад, проти віспи). Велике значення надавалося також збереженню фізичної рухливості. Вже згадуваний нами лікар Хуа-Туо розробив для цієї мети спеціальні гімнастичні вправи, вдосконалений варіант яких, відомий під назвою «Таї-жі-цюань», до теперішнього часу користується популярністю у всьому Китаї.

Таким чином, і в цьому випадку беруться до уваги обидва полюси діалектичних відносин в системі «людина – оточуюче середовище». Китайця привчали пристосовуватися до природи, але йому роз'яснювали також і необхідність підвищення опірності власного організму. Крім того, класики медицини учили його змінювати навколишнє середовище у власних інтересах. Все це входить важливими складовими елементами в традиційну китайську медицину.

Діалектична діагностика залежно від синдромів і лікування

Діагностика залежно від синдромів (Бієнь-чжен) і пов'язане з нею лікування є особливостями китайської медицини. Захворювання аналізується за допомогою діалектичної діагностики, виділяється з числа інших захворювань шляхом диференціальної діагностики і класифікується відповідно до те симптомами. Для цього китайська медицина використовує численні твердо встановлені синдроми. У тісному поєднанні з цими діагнозами знаходиться вживана в китайській медицині терапія, причому синдром і метод лікування повинні підходити один одному, як ключ до замку.

Тим самим діагностика залежно від синдромів є передумовою ефективності лікування, байдуже чи йде мова при цьому про призначення медикаментів, масаж, застосування «мокса», банки, акупунктуру і т.п. Ця терапія має на меті, як і в західній медицині, лікування хворого. Проте одночасно вона служить з діалектичною гнучкістю для контролю діагностики. Тобто якщо вона виявиться безуспішною, лікар повинен переглянути свій діагноз. Більш того, лише якщо до початку лікування була проведена діалектична діагностика по методу китайської медицини, яка привела до встановленого синдрому, можна взагалі вести мову про раціональне застосування китайської медицини.

Особливість діалектичної діагностики і терапії полягає у тому, що в даному випадку не застосовується просто симптоматичне лікування, а з другого боку, не вимагається (як в сучасній західній медицині) повного пізнання хвороби, щоб використовувати потім для її лікування одновимірний цілеспрямований метод. Китайська медицина виходить з того, що різним стадіям хвороби відповідають різні симптоми і що різні хвороби можуть мати на різних стадіях схожі симптоми. Тому для властивої китайській медицині терапії характерні два абсолютно різних підходу:

  • Застосування різних методів лікування одного і того ж захворювання.
  • Застосування одного і того ж методу лікування при різних захворюваннях.

Синдроми, властиві китайській діагностиці («чжен» з поняття «Бієнь-чжен», що означає «симптом захворювання»), включають в основному наступні елементи:

  • Узагальнену оцінку причини виникнення хвороби.
  • Встановлення локалізації хвороби.
  • Характерні ознаки хвороби.
  • Оцінку протиборства між порушенням (Хе), що викликало хворобу, і опірністю організму (Чжен) пацієнта.

Розглянемо як приклад дизентерію, для якої характерна наявність різних стадій течії і симптомів. Спочатку виникають болі в животі, що супроводжуються проносом з кров'ю і слизом. Пізніше при подальшому розвитку хвороби можуть виникнути симптоми синдрому ци-фень і синдрому фень крові, що супроводжуються поперемінним жаром і ознобом при малій або значній вогкості. В даному випадку китайська медицина використовує на різних стадіях захворювання залежно від симптоматики різні методи лікування. Такий підхід відповідає принципу застосування «при одній і тій же хворобі різних методів лікування».

Інший приклад. При запаленні нирок (нефрит) з порушенням функції серця можуть виникнути набряки, може з'явитися симптоматика навчання ян згідно теорії китайської медицини. В цьому випадку застосовується терапія, що включає наступні елементи:

  • Зігрівання ян (Бень-ян)
  • Сприяння процесу випаровування (Хуа-ци)
  • Сприяння виділенню води (Лі-шуй).

Ці три елементи утворюють єдиний метод лікування. Вони спільно впливають як на запалення нирок, так і на ослаблення серця. Таким чином, в даному випадку два різні хворобливі стани, запалення нирок і серцева недостатність, піддаються одній і тій же терапії, що відповідає принципу китайської медицини «лікувати різні порушення однаковими методами». Необхідно при цьому відзначити, що діалектична діагностика китайської медицини не у всіх випадках опиняється достатньою для встановлення повного діагнозу захворювання відповідно до представлень сучасної медицини. Вона повинна тому поєднуватися з точними, об'єктивними і кількісними способами діагностики сучасної західної медицини щоб уникнути помилок в лікуванні і нанесення збитку здоров'ю пацієнтів.

Теорія китайської медицини займається фізіологією людського організму, його патологією (виникнення захворювань і їх причини), методами лікарського дослідження, діалектичною діагностикою, терапією і профілактикою захворювань. і питанням науково-теоретичного розмежування китайської медицини і сучасної західної медицини.


17.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!