Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Магія в християнському культі
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Магія в християнському культі

Зародження магії. Відображення магії у монотеїстичних релігійних системах на прикладі християнства (причащання, хрещення, миропомазання та єлеєосвячення, сповідь, вінчання, священство)

Вважається, що сучасне суспільство переживає ренесанс окультизму і первісного чаклунства. Чарівництво, чорнокнижництво, чаклунство, окультизм — ці слова нині не сходять зі сторінок журналів і газет.

Існують різні визначення магії, але найбільш повним все ж є те, що дається у Великій Радянській Енциклопедії: «Магія — це обряди, пов'язані з вірою в здатність людини надприродним шляхом впливати на людей, тварин, явища природи, а також на уявлюваних духів і богів». Усі незмінно вказують на головну особливість магії: у її основі завжди лежить віра в надприродні сили й у здатність людини за допомогою цих сил контролювати навколишній світ.

Магічна дія, як правило, складається з основних елементів:

  • матеріальний предмет (речовина), тобто інструмент;
  • словесне заклинання — прохання або вимога, із яким звертаються до надприродних сил;
  • певні дії й рухи без слів — сам обряд.

Час виникнення магії вчені відносять до епохи кам'яного віку, тобто до періоду первісного суспільства. Є дані, що магічні обряди й вірування існували вже в неандертальців, які жили 80—50 тисяч років тому. Мова йде про поховання (склади) ведмежих кісток у мустьєрських печерах Драхенлох (Швейцарія), Петерсхеле (Німеччина), Регурду (Франція), що розглядаються як свідчення мисливських обрядів (печерні ведмеді на той час були одним із головних об'єктів полювання людей).

Деякі вчені вважають, що первісні люди, зберігаючи ведмежі черепи й кістки, сподівалися, що це дасть можливість убитій тварині повернутися до життя і в такий спосіб плем'я забезпечить себе їжею в майбутньому. Принаймні, у деяких племен, що збереглися до кінця XIX ст. і ведуть первісний спосіб життя, існували аналогічні поховання кісток, і саме таке обрядове пояснення давалося їхніми жителями.

Що ж до виявлених у XIX—XX ст. пам'ятників верхньопалеолітичного періоду (40—10 тис. років тому), то вони, і з цим згодні практично всі вчені, свідчать про наявність у первісної людини вже розвинутих магічних уявлень і обрядів. У 1879 р. у Піренейських горах (Іспанія) була відкрита глибока печера, названа Альтамірою. На стінах і стелі цієї печери рукою первісного художника були зображені кабани, зубри, олені й інші види тварин, на яких полювало його плем'я. У відкритій вже у Франції печері Мотеспан були виявлені залишки трьох скульптур, що зображували печерних левів. На шиї і грудях однієї з уцілілих скульптур були чітко помітні сліди від дротиків і списів, які кидали первісні люди в цю фігуру. Інші ж дві скульптури були повністю розбиті, тому що в них мисливці влучали занадто часто.

Найбільшою популярністю серед подібних знахідок (сьогодні їх нараховується більше 100) користується відкрита в 1940 р. знаменита печера Ляско. Свою популярність ця печера одержала через багатство настінних малюнків. Більшість цих малюнків, а деякі з них вирізняються воістину неймовірними розмірами, прекрасно збереглася до наших днів. В усіх залах печери, у переходах між ними на стіні й стелі первісні художники зобразили в різних позах тих тварин, яких вони бачили навколо себе: оленів, ведмедів, кабанів тощо.

Усі малюнки різнобарвні, із використанням червоної, жовтої і чорної фарб. Малюнків так багато, що місцями вони накладаються один на один. На тілах тварин і поруч з ними помітні насічки, що символізують політ дротика й поранення звіра. На багатьох малюнках залишилися сліди від метання в них справжніх списів і дротиків.

Мимоволі виникають питання: навіщо первісні люди іноді малювали тварин у настільки незручних, часто важкодоступних і погано освітлених місцях печери? Навіщо після нанесення малюнків вони руйнували їх списами й дротиками. Відповісти на ці питання допомагають етнографічні спостереження, проведені в XIX—XX ст. над племенами, що зберегли первісний уклад життя. Наприклад, австралійські аборигени перед початком полювання виконували спеціальний обряд: малювали на піску фігуру кенгуру і під час ритуального танцю втикали в зображення тварини свої бойові списи. При цьому вони думали, що, влучивши у малюнок, влучать і в саму тварину під час полювання.

Найімовірніше, що так само думала і первісна людина. Тут цілком доречно згадати слова К. Маркса про фетишизм: «Розпалена прагненням фантазія створює у фетишиста ілюзію, начебто «бездушна річ» може змінити свої властивості тільки для того, щоб задовольнити його примху». Аналогічна ілюзія створювалася й у первісних учасників магічного ритуалу, що символізує смерть і вбивство тварини. «Розпалена фантазія» виконавців ритуалу перетворювала імітацію полювання на саме полювання, а ритуально-магічне «вбивство» тварини на реальне вбивство звіра.

Узагалі ж віру первісних людей у магію слід шукати в матеріальних і суспільних умовах життя. Первісний стан людства іноді уявляється безтурботним, коли люди як улюбленці природи одержували від неї у вигляді дарунків усе необхідне для життя. Але про труднощі первісних людей, про суворі, найчастіше трагічні умови їхнього життя красномовно свідчать такі цифри: майже 50% неандертальців не доживали до свого двадцятиліття.

У кроманьйонця середня тривалість життя не перевищувала 20 років. У найважчому положенні опинялися жінки й діти: 38% неандертальців умирали, не досягши й 11 років, майже ніхто з жінок не доживав до 25 років. У пітекантропів і синантропів смертність була ще вищою: 68% синантропів не досягали й 14 років.

Ці дані були отримані при вивченні кісткових останків. Високий рівень смертності зазвичай був результатом частого голоду, смертельних поранень, отриманих у ході полювання на великих тварин, убогості первісної техніки. У людей тієї епохи були лише найпростіші знаряддя праці, зроблені з каменю, кістки, дерева. Вони були грубі й недосконалі. Засоби до існування найдавніші люди добували полюванням, рибальством, збиранням. Однак первісний мисливець, незважаючи на всю свою майстерність, часто залишався без здобичі, а рослинну Їжу можна було добувати лише у певні місяці року.

Уся діяльність первісних людей полягала в тому, щоб забезпечити себе і своїх близьких засобами до існування. Нерідко їхні зусилля не приносили результатів, тому невдачі викликали сумніви у своїх силах, непевність у майбутньому. Відсутність реальних засобів, що гарантують надійні й постійні результати, і виявилася основною причиною того, що людина кам'яного віку звернулася до пошуків ірраціональних засобів практичного впливу на природу. Такими засобами й стали магічні ритуали й обряди.

Так, економічна нерозвиненість, слабкість первісного людства, що виявилася в практичному безсиллі людини перед природою, якраз і стала тим соціальним тлом, на якому виросла віра в магію.

Цілком можливо, що виконання якої-небудь дії за випадковим збігом давало бажаний результат. Звідси виникло переконання, що за допомогою виконання цієї дії людина вступає в контакт із надприродною силою. Пізніше на магічні обряди почали покладатися надії як на захист від природних стихій, злих істот і сил, на ефективний засіб у досягненні тієї або іншої практичної мети, якої неможливо досягти, використовуючи реальні прийоми й засоби. У кожного роду, племені, громади створювалися свої форми чаклунства, що стосувалися тільки їхнього кола, у результаті чого виникла безліч магічних ритуалів і обрядів. Вчені описали й систематизували тисячі чаклунських ритуалів і вірувань, що існували в різних народів у різні часи.

Окультизм

Виникнувши в первісну епоху людства, магія зазнавала безлічі змін, доопрацювань і набувала різних форм. Однією з розвинутих її форм є окультизм.

Окультизм — це загальна назва містичних вчень, що визнають існування таємничих, надприродних сил, недоступних для простих смертних, але доступних для «обраних» або «посвячених», що пройшли особливу ініціацію і тренування. Уперше мова про окультизм заходить в епоху пізньої античності, коли в І—IV ст. н. е. в Олександрії була створена багата окультна література, що одержала назву герметичної, від імені засновника окультизму — Гермеса Трисмегіста, образ якого став результатом об'єднання образів єгипетського бога Тота і грецького — Гермеса — вісника божественної мудрості. До складу окультизму включені такі «таємні» науки, як астрологія, мантика (хіромантія, фізіогноміка і т. ін.), спіритизм, медицина і інші.

В основі окультизму лежать «принципи» й «закони» первісної магії. Окультисти лише систематизували найдавніші магічні уявлення, засновані на принципі: подібне викликає подібне (симпатична магія), частина заміняє ціле (контагіозна магія).

З виникненням складних високорозвинених монотеїстичних релігійних систем типу християнства, іудаїзму, ісламу, буддизму магічні ритуали стали їх невід'ємним елементом. Про те, як увійшла магія до складу однієї з «найвищих» релігій — християнства — слід розповісти докладніше.

Магія в християнському культі

Християнські обряди містять у собі елементи обрядів і ритуалів інших релігій, що передували християнству або ж існували у ту ж саму епоху.

Християнство виникло як релігійний продукт соціально-економічних, ідеологічних і політичних відносин певної історичної епохи. Споконвічне християнство виступало як релігія рабів, вільновідпущеників, бідняків і безправних, проповідувало прийдешнє спасіння від рабства й злиднів, шукало цього спасіння в райському житті на небесах

Відповідно до основних принципів свого віровчення християнство переробило матеріал, запозичений з інших релігій, і надало йому нового символічного змісту й значення. Так, усім давнім релігіям були властиві уявлення про те, що ображених людьми богів можна умилостивити жертвоприношеннями. У християнстві ж ш уявлення набули єдиної й незмінної форми; одна велика добро вільна жертва, принесена посередником, раз і назавжди спокутувала гріхи всіх людей, тобто Ісус Христос — образ земного страждальця, який своєю смертю спокутував усі гріхи людства.

Християнський культ являє собою сукупність, ілюзорно-практичних дій (обряди, таїнства, богослужіння, пости, молитви і т. д., за допомогою яких віруючі сподіваються досягнути контакту з надприродною силою. Найбільш очевидний зв'язок з найдавнішими віруваннями й культами мають християнські таїнства.

Християнські таїнства мало чим відрізняються за своєю формою від первісних магічних церемоній. Звичайно, зміст і значення, що вкладав у свої обряди первісний чаклун і які надає своїм діям християнський священик, різні. Але матеріал, з якого складалася в первісні часи і складається сьогодні церемонія магічного ритуалу й християнського таїнства, техніка їхнього виконання, власне кажучи, однакові.

В основі всіх християнських таїнств лежить віра в божественну благодать. Явлення про благодать як силу, що надає людині особливих чудодійних божественних властивостей, сягає первісних часів. Первісні люди вірили в існування якоїсь таємничої сили, що походить від духів, богів, людей, тварин і навіть неживих предметів, що може бути засвоєна людиною за допомогою певних обрядових дій. У меланезійців ця сила називалася «мана», в індіанських племен ірокезів і алгонкінів — «оренда» і «маніту». Вважалося, що найбільшою мірою цією силою володіють чаклуни й вожді племен. Щоб сприйняти її, треба було здійснити спеціальні магічні церемонії.

У Давньому світі язичники проводили різні містерії (таємні обряди), за допомогою яких можна було вступити в контакт із божествами й одержати від них благодать, що гарантує вічне загробне блаженство.

Особливо популярними стали містерії незадовго до виникнення християнства. У Римі, Греції, а особливо в Малій Азії, Сирії і Єгипті язичники здійснювали всілякі обкурювання, обмивання, очищення, жертвоприношення й інші чаклунські дії у надії «очиститися» і в такий спосіб вступити в спілкування з божеством і стати божественними.

Християнська церква включила багато язичницьких церемоній у свій культ, переробивши їх на свій лад. Хоча подібність християнських таїнств із язичницькими обрядами завжди пояснювалася отцями церкви як підступи диявола.

Спочатку християни запозичили з магічних церемоній і язичницьких містерій давнини два таїнства — причащання й хрещення Потім виникли й інші — миропомазання, єлеєосвячення, сповідь, церковний шлюб і священство.

Причащання

У таїнстві причащання, або святій євхаристії (від грецьк. eucharistia — вдячна жертва), причасник, що приймає під виглядом хліба й вина плоть і кров Христа, причащається у такий спосіб до Бога й одержує запоруку вічного життя За вченням християнської церкви, причащання — найбільш священне з таїнств, тому що Христос пропонує своє тіло й кров.

Таїнство причастя, за християнським віровченням, встановлене самим Христом на тайній вечері. У такий спосіб він «віддав хвалу Богові й Отцеві, благословив і освятив хліб і вино і, причастивши своїх учнів, закінчив тайну вечерю молитвою про усіх віруючих» У пам'ять про цю подію церква і донині здійснює таїнство причащання. Для таїнства використовуються проскури і червоне вино.

Джерела цього таїнства лежать у первісних магічних віруваннях, що вкушання тіла вищої істоти передавало тому, хто вкушає, досконалі властивості тієї істоти і що безпосереднє вкушання його плоті й крові можна замінити на поїдання тварини, рослини, предмета і т д., у якому ця істота втілена Подібні уявлення були вкрай поширеними в первісних народів. Цим пояснюються і звичаї людожерства. Канібали пили кров убитого ворога як вмістилище його життєвої сили.

Поступово криваві жертвоприношення були замінені символічними У цьому випадку роль жертви виконували фігурки з тіста, зерен, злаків і т. д.

Почуття безвиході, апатії, невіри в сили людини, пов'язані з загальною соціально-політичною обстановкою в Римській імперії, виявилися джерелом для виникнення віри в безсмертя, у можливість досягнення щасливого загробного життя, породили надію на надприродне спасіння і призвели врешті-решт до поширення магії й містицизму. Ті ж самі мотиви й почуття лежали в основі виникнення й іншого християнського таїнства — хрещення.

Хрещення

Таїнство хрещення — єдине таїнство, визнання якого є неодмінною умовою приналежності до християнської віри Хрещення означало приймання нового члена до християнської громади або церкви. Значення хрещення зводиться не тільки до символу, воно є одночасно і містичним актом, що забезпечує ряд усіляких земних і небесних благ.

Відповідно до християнського катехізису, процедура хрещення полягає в тому, що дитину триразове занурюють у купіль (у православних), обливають водою (у католиків), окропляють нею (у протестантів) При хрещенні в православних священик читає закляття і проводить ряд дій, що виганяють нечистого, а після нарікають ім'ям, найчастіше того святого, чия пам'ять відзначається цього дня Хрещення очищає від гріха прабатьків і відганяє диявола, унаслідок чого людина народжується знову й одержує право на вічне життя в небесному царстві.

Теорія відродження приписується самому Ісусу Христу (Євангеліє від Іоанна). У посланнях Павла докладно роз'яснюється зміст християнського вчення про друге «народження» людини за допомогою хрещення: воно пов'язується з вірою у воскресіння, а саме хрещення розглядається як смерть у Христі, що гарантує віруючому одночасно і спільне з Христом воскресіння для нового життя.

Цей загадковий на перший погляд християнський обряд смерті й відродження знову ж таки бере початок від первісних племен, їхні обряди й уявлення аналогічні до християнських. Наприклад, вступ юнака, що досяг статевої зрілості, до членів громади супроводжувався символічними обрядами мнимої смерті й нового народження. Це міг бути «смертельний» удар бамбуковим ціпком; падіння «мертвого» тіла за знаком одного зі старійшин; шум і гуркіт у хатині, у яку ввели того, хто посвячується, а потім просовування назовні закривавленого списа; «проковтування» юнака тваринами, яких символізували форми хатини або вхід у неї і т. д. Після свого «другого народження» юнак після повернення додому поводився відповідно, немов маленька дитина: не вмів правильно ходити, пити і їсти, розмовляти, «не впізнавав» своїх близьких і т. ін.

Ідея «другого народження» була розповсюдженою й у давньому світі «смерть» і «друге народження» були пов'язані з ідеєю містичного прилучення до божества за допомогою магічного повторення подібних подій у його житті. Практично всі боги давніх містерій були за своїм походженням божествами рослинності, яка щорічно «вмирає» і «воскресає». Ритуали й обряди «смерті» і «воскресіння» Давнього світу мали своєю метою досягнення релігійного «спасіння» за допомогою надприродного рятівника — сотера. Цю ідею, як і обряди, що її символізують, і запозичали згодом перші християни, обравши як спасителя особу Христа.

Християнська процедура хрещення являє собою магічну церемонію. Триразове занурення тіла у воду, вдягання дитини в чисту сорочку і т. д. — усе це пережитки гомеопатичної магії, ґрунтується на вірі в те, що «подібне викликає подібне». Звичай дмухати на дитину, на воду, олію, щоб надати їм благодаті й одночасно відігнати сатану, плювати на сатану під час обряду — усе це є пережитком давньої віри в те, шо людський подих і слина володіють особливою чаклунською силою.

Стриження волосся в дитини при хрещенні («пострижения власів») і кидання їх у купіль також є пережитком давнього вірування в те, що, складаючи до ніг божества одухотворену частку свого тіла, що має чудесну властивість росту, людина встановлює з ним міцний зв'язок. У давнину в багатьох народів існував звичай жертвувати волосся богам, тому в давніх храмах статуї богів зверху до низу були засипані чоловічим і жіночим волоссям.

Багато культових обрядів не обходяться без води: очищення, скроплення, узливання, чаклунство. В обряді хрещення вода очищає людей від злих духів. Християнські теологи пояснювали хрещення водою тим, що Ісус Христос освятив Йорданські води, прийнявши перше хрещення від Іоанна Хрестителя. Насправді ж виник обряд обмивання водою набагато раніше. Задовго до народження Месії й виникнення християнства давні єгиптяни занурювали дитину у воду, зороастрійці з Ірану несли немовля в храм, де жерці купали їх у спеціальному посуді з водою, римляни робили обмивання хлопчика на дев'ятий день після народження, а дівчинки — на восьмий. Обряди купання немовляти у воді, скроплення його водою відомі в народів давньої Мексики, Китаю, Японії, Тибету, Нової Зеландії, Африки й інших країн.

Так само до первісної епохи належать джерела й інших християнських таїнств — миропомазання, єлеєосвячення, сповіді, шлюбу й священства.

Миропомазання і єлеєосвячення

Миропомазання — це таїнство, у якому віруючому при покаянні мажуть освяченим миром частини тіла в ім'я Святого Духа і цим подаються дари Святого Духа, які повертають йому чистоту і укріплюють його в духовному житті.

Єлеєосвячення — це таїнство, призначене для важко хворих, що знаходяться при смерті. У християнському катехізисі докладно роз'яснюється зміст помазання миром або єлеєм (тобто олією або жиром) окремих частин тіла: помазання чола означає освячення розуму, «персів» — освячення серця або бажань, очей, вух і вуст — освячення почуттів, рук і ніг — освячення справ ί всього поводження християнина.

Здавна в «примітивних» племенах вважалося, що в жирі тварини міститься життєва сила цієї тварини. Для того щоб отримати необхідні якості цієї тварини, досить було з'їсти шматок його жиру або обмазатися ним. У Східній Африці, наприклад, араби обмазувалися левиним жиром для того, щоб стати хоробрими й сильними, як леви.

Згодом жир почали використовуватися як речовину, що має сама по собі чарівні якості, досить часто замовним жиром «лікують» хворих.

Вінчання

Різні обряди й ритуали, пов'язані зі шлюбом, також існували до виникнення християнства. У тій або іншій формі шлюб завжди «освячувався» У християнській церемонії вінчання немає нічого такого, що не мало б відповідних аналогів у язичницьких релігіях. Заручини, обручки, весільні дарунки, вінки і т. ін. — усе це існувало у весільних ритуалах первісних і давніх народів. Основною метою обряду було забезпечення молодят, що беруть шлюб, надприродною благодаттю й плідністю.

Сповідь

Досить давній звичай, що існував задовго до появи християнства. Сповідь — перерахування вголос своїх гріхів для «очищення» і спасіння від них. Споконвіку слово володіло особливою чаклунською силою, тому перераховані вголос гріхи залишалися на якому-небудь із навколишніх предметів.

У давньоєврейських племен існував звичай очищення від гріхів за допомогою слова. Раз на рік усі члени племені від малого до старого збиралися в центрі поселення, де первосвященик, підійшовши до заздалегідь відібраного чорного цапа і поклавши на нього обидві руки, починав голосно перелічувати гріхи і злочини своїх одноплемінників. Після закінчення цієї процедури цапа виганяли в пустелю, щоб він забрав із собою гріхи і загинув там разом із ними без води і їжі. Звідси, до речі, пішов вислів «цап відпущення». В інших народів замість цапа використовувалися різні тварини (собаки, буйволи і т. ін.).

У валлійців (Уельс, Великобританія) до XX століття існувала передана він батька до сина «спеціальність» їдця гріхів. Коли вмирав хто-небудь із жителів валлійського села, небіжчика обряджали, клали в труну, на тіло ставили блюда з частуванням, і всі виходили з приміщення. Наодинці з мертвим залишався їдець гріхів. Він їв запропоновану їжу, і вважалося, що всі гріхи померлих переходять до нього. Після трапези їдець гріхів видавав моторошний крик, що означало очищення небіжчика і «перехід» гріхів до виконавця обряду. Тільки після цього дозволявся похорон.

Священство

Священство — це таїнство зведення у священний сан, коли за допомогою молитовного покладання рук на голову обраної особи сходить божественна благодать, тобто єпископ, якому належить монопольне право посвяти„покладає руки на того, хто посвячується в духовний сан.

Покладання рук, як спосіб передачі надприродних властивостей, застосовувалося в давніх іудеїв, в Азії (у культі Митри). В основі подібних уявлень лежить первісне уявлення про самостійну силу рук і пальців. Серед народів, що зберегли первісний уклад життя наприкінці XIX ст., був розповсюджений, наприклад, звичай, коли пальці убитого ворога, спеціально препаровані, давали воїнам з'їсти, щоб надати їм хоробрості, сміливості й доблесті. У багатьох племен вважалося, що навіть посмоктавши палець, можна одержати чудодійні властивості.

Саме ці вірування та звичаї й були в специфічній формі сприйняті християнством. Первісна віра в магічне значення руки знайшла своє відображення й у біблійних переказах: такі вирази, як «коли Мойсей піднімав руки свої, долав Ізраїль, а коли опускав руки свої, долав Амалик», «цей перст Божий» або ж «і побачили ізраїльтяни руку велику, котру простят Господь над єгиптянами» відбивають віру давніх іудеїв у магічну дію руки на відстані.

Взаємозв'язок християнства і язичництва

Спочатку наступність і зв'язок християнства з язичництвом не викликали в давніх християн заперечень. Скоріше, вони навіть підкреслювалися, тому що це сприяло припливу новонавернених християн, які шанували раніше язичницьких богів, у християнські церкви й громади. З розвитком християнства, а особливо після перетворення його на державну релігію Великої Римської імперії, ставлення до цього факту різко змінилося. Знайшовши в язичницьких богах і обрядах конкурентів Христу і християнському культу, отці церкви вважали ідею наступності й історичного зв'язку християнства і язичництва небезпечною і наклали на неї анафему. Змінилася і політика християнської церкви: після короткочасного періоду співіснування християнства та язичництва почалася тривала епоха гонінь і переслідувань язичників.

Однак повністю знищити популярність язичницьких вірувань, обрядів і ритуалів серед населення тих країн, де панівною релігією стало християнство, не вдалося. Найбільшим інтересом тут користувалося й продовжує користуватися язичницьке чаклунство, заборонене християнською церквою. Подібне відбувається ще й тому, що боротьба з усілякими чаклунами, відьмами, чорнокнижниками і т. п. займала значне місце в діяльності християнської церкви.


15.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!