Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Поняття про мовленевий етикет лікаря
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Поняття про мовленевий етикет лікаря

Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності

Набір типізованих частотних ситуацій призводить до появи набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.

Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з важливих характеристик поведінки людини. Бо без знання прийнятих у суспільстві форм етикету, без вербальних форм вираження ввічливих стосунків між людьми, індивід не може ефективно, з користю для себе і оточуючих здійснювати процес спілкування. Стельмахови М. Г. з цього приводу зауважує: "Не треба забувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвого етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а інколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини"1.

Мовленнєвий етикет, як соціально-лінгвістичне явище детермінований з функціонального боку, тобто в основі його виділення лежать спеціалізовані функції:

  • Перша з них контактна (фатична) функція — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття "контактна функція" однаково стосується усіх тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.
  • Функція ввічливості (конотативна) — пов'язана з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.
  • Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків адресата і адресанта.
  • Функція впливу (імперативна, волюнтативна) - передбачає реакцію співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.
  • Функція звертальна (апелятивна) — тісно пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив на співбесідника.
  • Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

Усі функції мовленнєвого етикету існують на основі комунікативної функції мови.

Як і всякий етикет, лікарський має потребу у зводі твердих правил. Це було зрозуміло ще найпершим світським лікарям - асклепиадам, нащадкам легендарного Асклепія. Клятва, що лише умовно називається Гіппократовой, іде коріннями в давнину, пізніше вона була оформлена як документ і містила п'ять основних вимог до лікаря, які, як "Отче наш", за всіх часів повинен був відчути кожен майбутній лікар - зобов'язання молодого лікаря відносно вчителя-майстра; заборона розголошення лікарської таємниці; дій, що можуть заподіяти моральний або фізичний збиток хворому або його родичам; відданість професії; колегіальність в інтересах хворого. Цікаво, що в різних країнах антична клятва із практично незмінної протягом 17 століть. Перетерпівши, тільки в нас у країні декілька "редакцій", вона лише називалася по-різному - "Факультетську обіцянку" у дореволюційній Росії, "Присяга радянського лікаря" - пізніше.

По визнанню професора Зої Геннадієвни Бондарєвої, завідувача кафедрою невідкладної терапії, декана факультету вдосконалення лікарів Новосибірського медінституту, - останні з могікан, що володіють мистецтвом спілкування із хворим - це лікарі старої школи. Ті, що сьогодні приходять їм на зміну, на жаль, до цього не готові. По думці Зої Бондарєвої, лікар належить до елітарної частини суспільства й апріорі повинен бути інтелігентною, вихованою людиною. Почасти ці якості визначаються родоводу. Споконвічно вибраність лікаря складалася в клановості й сімейності, династійности цього цеху. Те, що відбувається зараз, мало відповідає тому, як повинно бути. Я висловлю думку, що комусь здасться крамольною, - продовжує професор Бондарєва, - серед майбутніх лікарів великий відсоток студентів із сільської місцевості, вони й становлять основну масу лікарів, що, на мій погляд, не поліпшує її якості. Взяти елітарне англійське суспільство, - тільки англійські лікарі, єдині у світі, всі як один перестали курити!

Прав у хворих багато (вони не мають права лише вимагати неможливого). Однак погано те, що зі словосполучення "хвора людина" непомітно пропадає слово "людина" - суб'єкт, а ознака суб'єкта стає визначальною, - іменником. Ці семантичні перетворення повною мірою відбивають зміни, що відбуваються відносно суб'єкта. Може бути, у новій якості він, "маючи право на все", губить лише лінгвістичне право називатися людиною?

Знайома звернулася до дерматолога зі скаргою на червоні плями, їй авторитетно заявили: "Це сифіліс. Здавайте кров". Із приятелькою в коридорі стало погано. У лабораторії вона впала на стілець, але їй популярно пояснили, що у венерологів жарт такий.

Майже кожній жінці приходилось чути від лікаря : "Нічого страшного. Ерозія - це предрак". І читати розвішані майже в кожній консультації пам'ятки аналогічного змісту.

У цих курйозних й не дуже ситуаціях, перелік яких може продовжити кожний, відсутній деонтологический зміст, навіть якщо вірний діагноз буде поставлений, аналіз проведений, операція виконана успішно. "Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу", - проказував колись Сократ.

Професор Андрій Дмитрович Куімов , завідувач кафедрою факультетської терапії НДМІ, захищаючи права лікарів, що часто бувають беззахисними від агресії родичів важких пацієнтів, що виписалися з поліпшенням і скарги, що строчить, на доктора, що забув привітатися, все-таки наполягає на своєму: слово "вбиває", слово лікує й калічить.

Є професії, де лікарі, за принципом зворотного зв'язку з пацієнтами, заражені бездушшям. Травматологи - на жаль, грубі, як правило. У венерологів - свої риси характеру. Деонтологія адже припускає свої етичні норми в психіатрії, онкології, дерматовенерологии, акушерстві, педіатрії.

Лікареві необхідно вміти будувати діалог. Щоб одержати зрозумілу відповідь від пацієнта, направити процес передачі інформації в потрібне русло, перехопити й удержати ініціативу в бесіді, активізувати увага пацієнта, зробити спілкування більш ефективним, треба знати техніку постановки питань і техніку відповідей на них. Шляхом свідомого використання різного типу питань сучасний лікар повинен уміти "розговорити" мовчазного, закритого пацієнта й у той же час повинен уміти вчасно зупинити занадто говіркий хворого.

Лікар повинен уміти не тільки говорити, але й слухати. Уміння слухати є одним з головних показників риторичної культури, воно особливо важливо для лікаря, оскільки одним з найважливіших принципів роботи медичного робітника повинно бути виняткова увага до пацієнта.

Лікар повинен уміти володіти певними формулами мови, щоб коректно реалізувати різні інтенції: вітання, подяки, співчуття, прохання, відмови й т.п.

Лікар повинен уміти використати весь багатий потенціал лінгвістичних засобів впливу, наявних в українській і російській мовах.

Лікар повинен володіти нормами мовного етикету, основу якого є категорія ввічливості.

Лікар повинен володіти паралінгвістичними засобами й прийомами такими, як: сила голосу, темп, мелодика, пауза й т.п.,- щоб уміти показати своє небайдуже відношення до хворої людини, уміти виразити своїм голосом співчуття, співучасть і т.п. у процесі спілкування.

Лікар повинен уміти мати поняття про невербальні засоби спілкування таких, як: поза, жест, погляд, дистанція, маніпуляція із предметами. Він повинен уміти інтерпретувати невербальні засоби спілкування, щоб зрозуміти те, що пацієнт не хоче або не може виразити вербально.

Лікар повинен володіти системою норм російської й української літературної мови, оскільки рівень довіри до професійних якостей лікаря, що допускає помилки в усній або письмовій мові, різко знижується.

Таким чином, можна констатувати величезну роль риторики й культури мови в підготовці сучасних медиків.

Використана література

1. Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. — К., 1981. — вип. 20.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Понамарева. – К., 1997.

3. Іванова Е.Н. Ефективне спілкування і конфлікти., С-Пб., 1997.

4. Митителло В.Л. Етика й етикет ділової людини. - Самара, 1992.

5. Назаров В.Н., Мелешко Е.Д., Етика: словник афоризмів і виречень., М., 1999.

6. Шмідт Р. Мистецтво спілкування. - М., 1992.


15.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!