Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда як приклад грецького театру
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда як приклад грецького театру

Театр класичного періоду Греції був державною установою, і ті твори, що ставилися в ньому, мали виконувати виховну функцію. В театрі треба було демонструвати приклади, варті наслідування, тому заборонялося показувати насильство та вбивство

Класичний період. У класичний період особливого роз витку набуває драматургія. Виникнення грецького театр було пов'язане з культом бога виноградарства та виноробства Діоніса. Свята на його честь супроводжувались виставами, що розповідали про страждання, загибель та воскресіння Діоніса. Актори виступали в козячих шкурах і тому цей жанр дістав назву «трагедія», тобто «пісня козлів» З часом для вистав в Афінах, а пізніше і в інших містах Греції, були споруджені відкриті амфітеатри зі сценами — театри.

«Батьком трагедії» греки вважали великого драматурга афінянина Есхіла (525—456 рр. до н. е.). Він є автором близько 80 п'єс, з яких збереглися сім. Найбільш відомого його трагедія — «Прометей закутий». Вона розповідає пре мужнього титана Прометея, який викрав у богів вогонь дав його людям, за що був жорстоко покараний Зевсом Образ Прометея став символом сили духу, незламної мужності. Молодшим сучасником Есхіла був Софокл (496— 406 рр. до н. е.).

До нас дійшли повні тексти лише семі трагедій зі 120—140, що їх він написав. Головна ідея творів Софокла — безсилля людини перед долею, державною владою. Він зображав своїх героїв ідеальними людьми, як мужньо гинуть у зіткненні з безжальною долею. Найвідоміші його трагедії — «Антігона», «Едіпцар».

Родоначальником психологічної драми був Евріпід (480—406 рр. де н. е.). З численних творів, які він написав, збереглися сімнадцять, серед них трагедії «Медея», «Іпполіт», «Іфігень в Тавріді», «Електра», драма сатирів «Кіклоп». Якщо Софокл, на думку греків, зображував людей такими, яким вони повинні бути, то Евріпід змальовував їх такими, яки ми вони є насправді. Людське життя, на його думку, залежить не від сліпої долі, а від характеру людини, вчинків пристрастей, які можуть привести її до загибелі.

У Греції велике значення мала драматична поезія, слово «драма» означало по-грецьки акцію. Назва трагедії походить від «трагос» - козел, а комедії—від «комос оде» — весела пісня. Початки драми постали під час свят на честь Діоніса, коли хор, перебраний у козлячі шкіри, в діалогах зображував різні сцени з життя бога. Ці вистави відбувалися спочатку коло жертовника Діоніса, потім перенесено їх окремих театрів.

Грецький театр був під голим небом. Місця для глядачів будовані були у формі півкола Й підіймалися терасами чимраз вище догори.

Вдолі був вільний майдан у вигляді кола, т.зв. орхестра; тут стояв жертовник, а при ньому уставлявся хор, що завжди брав участь у виставі Напроти глядачів стояв будинок для вистав. Його фронтова стіна мала троє дверей, а по боках — галереї, оперті на колони. Перед цим будником, на вільній сцені, актори відігравали свої ролі. Спеціальних декорацій і куртин не було.

Драматичне мистецтво розвинули до найвищого рівня три грецькі драматурги. Перший з них, Есхіл (525—456 рр. до Хр.), був афінянин, брав участь у боях із персами під Марафоном і Саламіном, але потім перенісся на Сицилію. Він нависав 90 драм, з яких залишилося сім: «Сплутаний Прометей», «Семеро проти Фів», «Перси», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди»,«Молільниці».

Теми для своїх творів він брав із міфологи і давніх переказів. Акція в нього проста, а головна думка та, що боги все описуються людиною. Другий драматург — Софокл (496—406 рр.), також афінянин, був урядовцем Морського союзу й мак велику пошану в Афінах. Залишив поверх 100 творів, а в драматичних конкурсах взяв першу нагороду 50 разів. Збереглися його драми: «Аякс», «Електра», «Антігона», «Король Едіп», «Едіп на Колоносі», «Трахішйки», “Філоктет”. Його твори відзначалися незцичайною ясністю й гармонією будови. Теми брав із первісних переказів, але вмів чудово передавати психологію своїх героїв і розвивав глибокі етичні ідеї.

Третій великий драматург —Еврипід (480—406 рр.)народився на острові Саламін, помер при дворі короля Археям в Македонії. З 90 його драм дійшло до нас 19. Найважливіші з, них:. «Медея», “Орест”, «Андромаха», «Безумний Геракл», «Едектра», «Іфігенія в Тавриді», «Іфігенія в Авліді», «Вакханки», «Кіклоп». Еврипід залюбки досліджував таємні відрухи людської душі майстерно зображував людські пристрасті та конфлікти, Що в них виходили.

Найвизначнішим автором комедії був Аристофан (450—387 рр.). Він спеціалізувався на політичній комедії р гостро виступав проти від'ємних явищ афінського життя. У «Лицарях» піддав вів безмилосердний критиці демагога. Клеона та юрбу, що піддавалася під його провід, у «Хмарах» висміював софістів, у «(Птахах» — неконсеквентну політику Афін. З 44 його комедій уціліло 11.

Театр класичного періоду Греції був державною установою, і ті твори, що ставилися в ньому, мали виконувати виховну функцію. В театрі треба було демонструвати приклади, варті наслідування, тому заборонялося показувати насильство та вбивство.

В елліністичну епоху театр продовжує розвиватися. Чільне місце в ньому посідає комедія, представником якої є Менандр (IV—III ст. до н.е.). Вона має побутовий характер, викликає інтерес до приватного, а не суспільного життя.

Функції театру також змінюються. Якщо в класичній Греції театр повинен був повчати і виховувати, то тепер його завдання полягає в тому, щоб розважати глядача.

Приміщення давньогрецького театру являло собою зразок високої митецько-технічної організації. Лави, розташовані амфітеатром, звичайно вирубували просто в скелі. Біля підніжжя пагорба влаштовували оркестру — місце для акторської гри, споруди вражали прекрасною акустикою.

Всі ролі в давньогрецькому театрі грали чоловіки. Оскільки з великої відстані міміка акторів не сприймалася, останні використовували вже згадані маски, які дещо перебільшено відображали той чи інший душевний стан людини (рис. 2.6.11). Маски були також своєрідним резонатором — отвір для рота був розташований таким чином, щоби підсилювати голос. Відтоді символом театрального мистецтва стали трагічна та комічна маски. Характерні для античного театру також котурни — взуття з дуже високою підошвою, що їх актори взували, аби виглядати вищими, надати образові величності, урочистості.

Були в давньогрецькому театрі й декорації, хоча й досить прості. Найчастіше вони зображали храм, гай, царський палац тощо. Цікаво, що вже тоді в театрі застосовували деякі механічні пристрої. Наприклад, актори, що зображали богів, піднімалися на «небо» та спускалися з нього на особливій платформі, яку приводили в рух за допомогою мотузки. Існували також пристрої для імітації різних явищ природи: блискавку створювали за допомогою системи дзеркал, грім — шляхом перекочування діжки з камінням.

Велика роль в античному суспільстві відводилася музиці. Саме слово «музика» походить від Музи — богині-покровительки мистецтв і наук.

Платон і Арістотель пропонували лікувати хворих музикою). Відомо, що на честь богів виконувалися спеціальні гімни на різну музику (пеан Аполлонові та дифірамб Діонісові).

В афінських школах музика була серед обов'язкових предметів, а викладач музики користувався особливою пошаною. Цікавим є той факт, що незнання інших речей не вважалося у греків ганебним, тоді як відмова заспівати сприймалася як безчестя.

Широко використовувалися також сурма і флейта, особливо ж у воєнній справі (в театрі грали на своєрідних подвійних флейтах). З часом механік Ктесібій винайшов водяний музичний інструмент гідравлос — праобраз органа. Греки охоче танцювали під супровід духового інструменту авлос. Саме у Давній Греції з'явилося буквенне позначення звуків.

До нашого часу дійшли деякі давньогрецькі мелодії — фрагмент із трагедії Евріпіда «Орест», початок «Піфійської оди» Піндара, «Гімн Музі» Мезомеда.

І сьогодні музикознавці користуються грецькою термінологією — мелодія, музика, гама, ритм, гармонія.


10.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!