Osvita.ua Вища освіта Реферати Культура Багатонаціональний радянський театр
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Багатонаціональний радянський театр

У радянському театрі, розширювався обмін творчим досвідом. Використовувалися кращі зразки драматургії братерських народів. На сцені російських театрів йшли п'єси українських, вірменських, грузинських, естонських авторів і авторів інших республік

Про радянський театр енциклопедії того часу писали пафосно так: “Багатонаціональний радянський театр, що виник у результаті перемоги Жовтневої революції, з'явився новим ступенем в історії світового театрального мистецтва. Розвиваючись на основі методу соціалістичного реалізму, радянський театр успадковує кращі, передові традиції дореволюційного реалістичного мистецтва. Стверджуючи і пропагуючи великі ідеї комунізму, театр став виразником дум і почуттів багатомільйонного радянського народу”.

Чи все так було насправді красиво і безхмарно? Спробуємо розглянути.

Декретом Ради Народних Комісарів 9 (22) листопада 1917 р. театри були передані у відання Відділу мистецтв Держкомісії по освіті. Дбайливе відношення до реалістичних традицій минулого і підтримка паростків нового, революційного мистецтва з боку Компартії забезпечили розвиток театрального мистецтва, знаходження їм нового, соціалістичного змісту, щоправда все інше, що не підпадало під партійні погляди вщент розбивалося і нищилося.

У розвитку цього процесу велике значення мав творчу взаємодію між найбільшими театрами (Малий театр, Московський Художній театр), що визначили свої художні традиції ще до 1917 р., виділеними в 1919 в особливу групу академічних театрів, і новими театрами, створеними в перші роки Радянської влади: Театр імені Вахтангова, Театр імені Маяковського, Театр імені Мосради.

Виникають театри для дітей: у 1918 – Дитячий театр Мосради, у 1921 – Московський театр для дітей, у 1922 – Театр юних глядачів у Петрограді. В перші роки Радянської влади на Україні, У Грузії, Вірменії, Азербайджану, Татарії були об'єднані й укріплені професійні трупи, що знаходилися раніше у вкрай важкому положенні; театри були прийняті на держбюджет і їм зроблена діюча допомога. У 1919 створений Київський драматичний театр, у 1920 – театр у Казані, Перший білоруський драматичний театр у Мінську, український театр імені Франко у Вінниці, Азербайджанський драматичний театр у Баку і Грузинський театр імені Руставелі в Тбілісі, у 1922 – театр «Березіль» у Києві.

У спектаклях масово стверджувалася героїчна тема народу, який робить революцію і робить нове життя («Містерія-буф» В. В. Маяковського, 1918). Створенню спектаклів політично гострим, перейнятим духом революційної романтики, сприяв розвиток масового агітаційного театру. Своєрідною формою з'явилися так називані «інсценівки» і масові вистави, що ставилися на вулицях і площах міст і етапи революційної боротьби, що виражали в, суспільно-монументальних образах («Дійство про III Інтернаціонал»,1919, «Містерія звільненої праці»,1920).

Важливе значення мало звертання театру до творів класичної драматургії, що давали можливість створення спектаклів, співзвучних революції. Персонажі класичних п'єс осмислювалися в цих спектаклях по-новому, вони виявлялися близькими глядачу своїм героїчним підйомом, бунтарським протестом, готовністю до боротьби в ім'я великих ідей. Нове сценічне втілення класики поступово починало виявлятися й у загостренні соціально-викривальних мотивів («Ревізор» Н. В. Гоголя в Мхаті, 1921).

Великий вплив на розвиток усього радянського театру зробив М. Горький, що був ініціатором створення Великого драматичного театру в Петрограді; йому належить ідея організації театральних вистав на різні теми по історії світової культури. П'єси основоположника соціалістичної драматургії ввійшли в репертуар Мхата, Малого театру, Театру драми в Петрограді, Театру імені Вахтангова.

Твори радянської драматургії, що визначили новий етап в історії російських радянських театрів, багато в чому сприяли розвитку театрів союзних республік. Наприкінці 20-х – 30-х значно розширюється мережа театрів. Створюються постійні російські театри в столицях союзних республік. На початку 30-х створюються театри для сільського глядача – так називані колгоспно-радгоспні театри, формуються перші театри Червоної Армії. Росте число театрів для дітей, широкий розвиток одержали театри ляльок.

Висока культура театрів СРСР, всебічне розкриття ідейного змісту драматичного твору нерозривно зв'язані з досягненнями режисерського мистецтва.

Розвиток радянської режисури визначалося творчими принципами К. С. Станіславського і В. І. Немирович-Данченко, спрямованими на розкриття «життя людського духу», як основи сценічного образа.

У 1939—40 кількість театрів СРСР збільшилося: до них приєдналися театральні колективи Західної України, Західної Білорусії, Латвії, Литви, Естонії.

В роки Вітчизняної війни діячі театру взяли активну участь у боротьбі радянського народу проти фашистської навали. Героїчний патріотичний пафос і глибока народність, характерні для радянського театру, яскраво проявилися в кращих виставах цих років: «Навала» Л. М. Леонова, «Росіяни люди» К. М. Сімонова, «Фронт» А. Е. Корнейчука.

В післявоєнні роки радянський театр продовжив роботу над спектаклями, що відбивають життя і боротьбу народів СРСР. Створення образа радянського патріота – учасника Великої Вітчизняної війни визначило пафос таких творів театрального мистецтва, як героїко-епічна постановка «Молодої гвардії» по однойменному романі А. А. Фадєєва (1947), «За тих, хто в морі!» Б. А. Лавреньова (1947), «Макар Діброва» А. Е. Корнейчука (1948). Працюючи над сучасною тематикою, театри ставили також історичні й історико-революційні п'єси: «Ярослав Мудрий» І. А. Кочерги (1947), «Ранок Сходу» Е. Мамедханлі (1947).

Наприкінці 40-х – початку 50-х у розвитку театру особливо різко позначилися тенденції, зв'язані з впливом на мистецтво культу особистості Сталіна. Вони виявлялися в штучному згладжуванні життєвих протиріч, у поверхневому зображенні радянської дійсності, збіднінні виразних засобів. Партія закликала діячів мистецтва до зміцнення зв'язку з життям, до посилення боротьби за художню майстерність. Боротьба проти вузького, догматичного розуміння соціалістичного реалізму, за багатство художніх шкіл і напрямків, стилів і жанрів, форм і прийомів проходить особливо плідно із середини 50-х, визначаючи підйом і розвиток радянського театру, новий, вищий його етап.

Головний напрямок радянського театру в 50 – 60-і – утілення тієї сучасності, яка утверджує високі морально-етичні норми: «Іркутська історія» А. А. Арбузова (1959), «У добру годину!» (1954) і «У день весілля» (1964) В. С. Рожева. У репертуарі театрів значне місце починає займати сучасна прогресивна драматургія – п'єси Б. Брехта, Е. Де Філіппо, А. Міллера. У цей період висувається плеяда режисерів і акторів більш молодого покоління, що зайняла видне місце в радянському театрі.

Світовим визнанням користається система К. С. Станіславського, що визначає метод роботи акторів над роллю, принципи створення спектаклю. Радянський театр дуже впливав на театральну культуру в усьому світі. Радянські театри з успіхом гастролювали за рубежем, одержуючи високу оцінку передової громадськості.

У радянському театрі, далекому національній обмеженості, розширювався обмін творчим досвідом, використання кращих зразків драматургії братерських народів. На сцені російських театрів йшли п'єси українських, вірменських, грузинських, латвійських, естонських авторів і авторів інших республік.

Список літератури

1. Введенський Б. А. Союз Радянських Соціалістичних Республік. Енциклопедичний довідник. - Москва, 1987.

2. Історія радянського драматичного театру. - Москва, 1996.

3. Нариси історії російського радянського драматичного театру. Москва – Ленінград, 1984-91.

4. Шикман А. П. Діячі вітчизняної історії. Біографічний довідник. Москва, 1997.


05.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!