Osvita.ua Вища освіта Реферати БЖД Роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища. Реферат

Правова охорона навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах. Роль органів внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища у виробничій та побутовій сферах

Правова охорона міст та інших населених пунктів вимагають створення в них найбільш сприятливих умов для життя і здоров’я, праці і відпочинку населення. Навколишнє середовище міст – це складний виробничий, природний і соціальний комплекс. Він включає в себе промисловість, транспорт, архітектурно-будівельні ансамблі, заклади науки, освіти, культури, жилі і комунально-побутові, міські угіддя, парки відпочинку, земельні зони.

Правова охорона міст та інших населених пунктів здійснюється на підставі загальних екологічних правових норм, спрямованих на охорону земель від ерозії, вод і атмосферного повітря від забруднення, лісів населених пунктів від пожеж, знищення, пошкодження, засмічення.

І так разом з тим, специфіка об’єкта охорони визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні лише охороні природного середовища населених пунктів.

До таких заходів відносяться:

  • еколого-вимогливе планування і забудова населених пунктів, їх благоустрій;
  • забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
  • охорона атмосферного повітря в населених пунктах;
  • охорона зеленої рослинності міст та інших населених пунктів.

Планування і забудова населених пунктів, курортів провинні передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров’я громадян.

При проектуванні, будівництва і реконструкції підприємств слід передбачати заходи щодо запобіганню забрудненню атмосферного повітря, водойм, підземних вод, зелених насаджень, ґрунтів.

З метою зменшення впливу промислових підприємств на навколишні середовища передбачено створення навколо них санітарно-захисних зон.

Залежно від характеру і масштабів шкідливих викидів підприємства поділені на 5 класів.

Підприємства 1 класу повинні мати санітарно-захисну зону у 1000м., 2 класу- 500м., 3 класу-300м., 4 класу-100м., 5 класу-55м.

Відповідну роль в охороні навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах покликано відіграти законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Вона базується на засадах Конституції України, основах законодавства України по охорону здоров’я і складається з Закону України "Про забезпечення санітарно та епідемічного благополуччя населення", та інших актах законодавства та санітарних норм.

У статті 49 Конституції України записано: "Держава... забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. "

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Україні.

Державну санітарно-епідемічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України - перший заступник міністра охорони здоров’я України.

Державну санітарно-епідемічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території.

Стаття 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" наголошує на вимогах, які виступають до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій.

Також стан середовища в деякій мірі залежить від забезпечення раціональної безпеки.

Вирішенню цієї задачі присвячено ст. 23 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Відповідно з цією статтею підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини, здійснюють їх захоронення чи утилізацію, зобов’язанні дотримуватись норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Велику небезпеку для України створила Чорнобильська катастрофа.

Усуненню наслідків цієї катастрофи присвячено законодавчі акти, в тому числі Закон України "Про правовий режим території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 лютого 1991 р. Цей Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умов проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в межах зон.

Відповідний Закон дає також таке визначення державного санітарно-епідемічного нагляду: це діяльність органів, установ та закладів деревної санітарно-епідемічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення та усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є:

  • нагляд за організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами і установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;
  • нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення;
  • нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
  • проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Велику увагу екологічне законодавство приділяє заходам щодо охорони атмосферного повітря.

Як зазначено в ст. 27 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", проектування, будівництво і введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, вдосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування повинно здійснюватись з обов’язковим додержанням норм екологічної безпеки, врахування сукупної дії викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього всіма діючими та запланованими для будівництва спорудами й іншими об’єктами, а також з урахуванням накопичення забруднення в атмосфері, транскордонного його перенесення й особливостей кліматичних умов.

За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин з підприємств, установ і організацій стягуються платежі, але стягнення платежів не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Розміри вказаних платежів установлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них. На навколишнє середовище і її зміцнення відіграє зелена рослинність.

Зелена рослинність – це невичерпне джерело життєздатності.

Як відзначав К. А. Тімірязев, від зеленого листка беруть початок усі прояви життя на землі. А тому охорона лісів і зеленої рослинності населених пунктів заслуговує на особливу увагу, їх охорона може досягатися різними шляхами, по-перше, шляхом максимального обмеження використання зазначених лісових угідь для різних господарських потреб, по-друге, шляхом активізації лісовідновлення і лісорозведення в лісах населених пунктів.

Відповідно з Лісовим Кодексом та лісовим законодавством у лісах населених пунктів допускається тільки рубки догляду, санітарні рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодників, прокладанням пролісок, створення протипожежних розривів. Усякі інші рубки деревостанів у цих лісах заборонені. Крім того, у зазначених лісах забороняється також заготівля живиці, деревних соків, лісової підстілки, а також випасання худоби.

У ст. 78 Лісового кодексу України зазначено, що законодавчими актами України у лісах населених пунктів може бути передбачено заборону й інших видів використання ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, якщо вони не сумісні з проведенням культурно-оздоровчих заходів та організацією відпочинку населення.

Для посилення контролю за охороною лісів населених пунктів і зелених насаджень приймаються спеціальні нормативні акти.

Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" від 8 квітня 1999р., яка визначає матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну зеленим насадженням.

Якщо порядок відшкодування шкоди спеціальним законодавством не регулюється, він визначається за загальними правилами, передбаченими ст. 440 і 441 Цивільного Кодексу України.

Охороні лісів населених пунктів сприяють також лісовідновлення і лісорозведення.

Лісорозведення – це залісення зелених ділянок, на яких не вирощувався.

Лісорозведення потребують багато міст України, особливо ті, що розміщенні в степовій зоні республіки: Одеса, Херсон, Кіровоград, Кривий Ріг.

В нашій державі є сприятливі умови для вирощування лісів, паркових дерев, іншої рослинності. Якщо на великих просторах тундри нараховується лише 400-500 видів рослин, то в Україні більше 5 тис.

В наш час ще не уділяється увага по вирощуванню лісів і створенню парків.

Треба, по-перше, діяльність керівників усіх рівнів оцінювати не тільки в залежності від виконання виробничого плану, а й від створення сприятливих екологічних умов для праці і життя людей. По-друге, необхідно передбачити в законодавстві відповідальність за екологічну бездіяльність.

Правову охорону слід вирішувати в більш широкому плані.

Планування, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища у містах здійснюють міські Ради народних депутатів і їх виконавчі органи. Ці органи контролюють виконання прийнятих планів та рішень щодо охорони навколишнього середовища.

Також відповідну роботу проводять селищні та сільські Ради народних депутатів і їх виконавчі органи.

Повноваження місцевих Рад та їх виконавчих органів у сфері охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997р.

Місцеві Ради народних депутатів застосовують різні форми і методи. Ці місцеві Ради розробляють і приймають нормативні акти екологічного спрямування, контролюють виконання законодавчих актів, прийнятих вищестоящими органами, розглядають питання охорони навколишнього середовища на сесіях Рад.

До відання виконавчих органів міських, селищних, сільських Рад належать:

  • визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями за забруднення довкілля та екологічні збитки;
  • підготовка і подання на затвердження Ради проектів місцевих програм довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
  • підготовка і внесення на розгляд Рад про позиції щодо прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповітного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
  • здійснення заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення;
  • визначення територій для складування зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства;
  • вирішення інших питань у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Роль органів внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища у виробничій та побутових сферах. В охороні навколишнього природного середовища важливу роль відіграють органи внутрішніх справ. Відповідна охорона громадського порядку особливо тісно пов’язана з забезпеченням належного стану в містах і місцях масового відпочинку населення: курортних місцевостях, міських парках, приміських і зелених зонах. Ці території, як правило, являються багатолюдними, що не рідко призводить як до громадських, так і до екологічних правопорушень.

Тут виникають порушення невихованими громадянами, вони забруднюють землю, воду, ліс, атмосферне повітря, ламають деревні насадження, порушують трав'яний покрив.

Відповідні органи міліції припиняють такі дії громадян і надають допомогу природоохоронним органам щодо забезпечення охорони природного середовища.

Органи міліції у своїй діяльності враховують і те, що санітарний стан курортної місцевості впливає на її екологічний стан, а тому допомагають органам здоров’я здійснювати нагляд за додержанням санітарних правил утримання курортних місцевостей.

Особи, винні у порчі чи знищенні дерев та інших зелених насаджень, притягуються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Охорона природного середовища включає в себе і його охорону від виробничого, дорожнього і побутового шуму. Поряд з іншими органами цю задачу вирішують і органи внутрішніх справ.

Заходи щодо відвернення і знищення шуму передбачені в ст. 23 Закону України "Про охорону атмосферного повітря. "

З метою відвернення, зниження і досягнення безпечних рівнів виробничих та інших шумів необхідно:

  • створювати і впроваджувати мало шумні механізми на основі технічного нормування;
  • поліпшувати конструкції транспортних засобів та умови їх експлуатації, а також утримувати в належному стані залізничні і трамвайні колії, автомобільні шляхи, вуличні покриття;
  • розміщати підприємства, транспортні магістралі, аеродроми та інші об’єкти з джерелами шуму при плануванні і забудові населених пунктів відповідно до встановлених санітарно-технічних вимог та карт шуму;
  • здійснювати виробництво будівельних матеріалів, конструкцій і технічних засобів та споруд з необхідними акустичними властивостями.

Також великі обов’язки щодо охорони навколишнього природного середовища покладені на дільничних інспекторів міліції. Вони зазначені в Законі України "Про міліцію", інших законодавчих актах, постановах Кабінету Міністрів, рішеннях місцевих Рад народних депутатів, нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про роботу дільничного інспектора міліції" від 16 серпня 1992р. Дільничний інспектор допомагає:

  • природоохоронним органам – охороні флори і фауни, боротьбі з браконьєрством і порушенням правил полювання та рибальства;
  • органам ветеринарного нагляду – в проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;
  • вирішує інші питання в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Характерною особливістю охорони органами внутрішніх справ навколишнього природного середовища у виробничий та побутовій сфері є опора на норми багатьох видів законодавства: екологічного, земельного, водного, лісового, на норми законодавчих актів, присвячених охороні атмосферного повітря та інших об’єктів природи, а також норми кримінального, цивільного і адміністративного права, якщо мова йде про притягання до відповідальності винних осіб.

Екологічний стан у виробничій та побутовій сферах залежить від стану багатьох об’єктів природи: земель, вод, лісів і зелених насаджень, атмосферного повітря тощо, використання і охорона яких забезпечується окремими видами законодавства.

Щоб забезпечувати правову діяльність в охороні навколишнього природного середовища у виробничій та побутовій сферах необхідно володіти нормами різних видів законодавства.


23.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!