Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Розвиток тваринних організмів. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Розвиток тваринних організмів. Реферат

У рефераті подано відомості про симетрію тілу, розвиток і розмноження тваринних організмів

Тварини, як і рослини, можуть розмножуватись нестатевим, вегетативним або статевим способами.

Нестатеве розмноження спостерігається в одноклітинних тварин і відбувається внаслідок поділу клітини або, рідше, її брунькування. У першому випадку утворюються дві (чи більше) однакові за розмірами дочірні клітини, у другому - від великої (материнської) клітини відбруньковується маленька (брунька).

Вегетативне розмноження спостерігають у багатоклітинних тварин. Воно відбувається внаслідок відокремлення від материнського організму багатоклітинних частин.

Статеве розмноження тварин відбувається за участі спеціалізованих статевих клітин (гамет). При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин утворюється запліднена яйцеклітина, або зигота. Запліднення у тварин може бути зовнішнім, якщо статеві клітини зливаються поза органами жіночої статевої системи, і внутрішнім - якщо вони зливаються в органах статевої системи.

Життєвий цикл - це сукупність усіх фаз розвитку, що забезпечують безперервність існування виду. В одних тварин він простий (наприклад, у амеби протея триває від одного поділу клітини до іншого), в інших - складний. Складний життєвий цикл характеризується чергуванням поколінь, що розмножуються різними способами: нестатевим і статевим, статевим способом і вегетативно тощо.

Кожен організм тварин послідовно проходить певні стадії індивідуального розвитку. Індивідуальний розвиток починається з моменту зародження і триває до природної смерті.

У багатоклітинних тварин його поділяють на такі періоди:

  • період зародкового розвитку - починається з моменту запліднення яйцеклітини чи іншого способу зародження і триває до народження;
  • нестатевозрілий період - з моменту народження до настання статевої зрілості;
  • період дорослої тварини, що характеризується статевою зрілістю і здатністю до розмноження;
  • період старіння, який завершується природною смертю організму.

Під час зародкового розвитку запліднена яйцеклітина, або зигота, ділиться на дві, потім - на чотири, а тоді - на вісім клітин і так далі. Згодом утворюються зародкові тканини та органи майбутнього організму.

У багатьох тварин зародковий розвиток закінчується утворенням личинок, які відрізняються від дорослих форм будовою та способом життя. Наприклад, з яєць метеликів вилуплюється гусінь, з ікри жаб -пуголовки. Такий тип розвитку називають непрямим. Він знижує конкуренцію між личинками і дорослими особинами, наприклад за їжу. Крім того, личинки тварин, що ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя (таких, як коралових поліпів, двостулкових молюсків), часто слугують для розселення виду.

В інших організмів молоді особини, які народжуються, схожі на дорослих. Наприклад, пташенята, ягнята, телята, цуценята з моменту появи на світ схожі на своїх батьків. Такий тип розвитку називають прямим.

Систематика класифікує описані організми, тобто визначає їхнє місце у системі царства Тварини. Для цього вчені-систематики використовують систематичні одиниці, які запровадив видатний шведський учений Карл Лінней та його послідовники. Основною систематичною одиницею і в ботаніці, і в зоології є вид - сукупність особин, які мають спільні спадкові особливості будови та життєвих функцій, здатні до вільного схрещування та дають плодюче потомство.

Кожному виду К. Лінней давав назву, яка складалася із двох слів латинською мовою, наприклад Canis familiaris - собака свійський, Canis lupus - вовк. Перше слово (Canis) означає назву роду (пишеться з великої літери), а друге - вказує на належність до певного виду (пишеться з малої літери). Така назва виду є науковою, тобто загальноприйнятою для вчених усіх країн.

Близькі види об'єднують у роди. Наприклад, шакал (Canis aureus) та собака свійський (Canis familiaris) належать до роду Вовк (Canis). Близькі роди групують у родини. Наприклад, рід Вовк (Canis) та рід Лисиця (Vulpes) належать до родини Вовчі (Canidae). У свою чергу, близькі родини об'єднують у ряди. Наприклад, родина Вовчі (Canidae) та родина Ведмежі (Ursidae) належать до ряду Хижі (Carnivora).

Близькі ряди складають клас. Наприклад, ряд Хижі (Carnivora) та ряд Ластоногі (Pinnipedia) відносять до класу Ссавці (Mammalia). Близькі класи об'єднують у типи. Так, клас Ссавці (Mammalia) і клас Птахи (Aves) входять до складу типу Хордові (Chordata). Всі типи тварин об'єднують у царство Тварини (Animalia).

Отже, будь-який вид тварин має у системі органічного світу певне місце. Наприклад, місце собаки свійського таке: царство Тварини - тип Хордові - клас Ссавці - ряд Хижі - родина Вовчі - рід Вовк - вид Собака свійський.

У цьому переліку зазначено лише основні систематичні категорії, які використовують у зоології. У класифікації окремих груп тварин вживають ще й допоміжні категорії з префіксами під- чи над-: підтип, над-ряд тощо. Наприклад, царство Тварини поділяють на два під-царства: Одноклітинні та Багатоклітинні.

Еволюція

Життя на Землі виникло дуже давно (приблизно 3,8 млрд. років тому). Його розвиток відбувався в певній послідовності й триває досі. Усі живі організми, у тому числі й тваринні, здатні безперервно змінюватись у процесі пристосування до умов життя. Такий безперервний, необоротний процес історичного розвитку живих організмів, унаслідок якого вони змінюються, називають еволюцією. Результатом еволюції є пристосованість усіх живих організмів до умов довкілля та величезне видове розмаїття.

Еволюція живої природи тісно взаємопов'язана з геологічною історією Землі, кліматичними змінами тощо. Геологічну історію Землі поділяють на ери та періоди. Кожному періоду відповідають певні типи рослинних і тваринних угруповань.

Наприкінці кожного періоду, за даними палеонтології (науки про викопні організми), спостерігалося вимирання багатьох груп організмів, а на початку наступного - бурхливе утворення нових. Ці процеси пов'язані з різкими змінами у земній корі, бо час від часу материки опускались або піднімались, а рівень Світового океану коливався. Внаслідок цього змінювалось співвідношення між площею моря та суходолу, що спричиняло зміни клімату Землі: його потепління чи похолодання.

Таке чергування різних кліматичних режимів відбувалось протягом усієї історії Землі: сліди перших зледенінь знайдено в породах віком близько 3 млрд. років. Зрозуміло, що за таких обставин умови середовища існування різко змінювалися, а угруповання, які склалися раніше, руйнувались. При цьому, багато видів, які входили до їхнього складу, вимирали. Території зі зміненими умовами життя заселяли нові види, більше пристосовані до них. А з часом відбувався бурхливий розвиток нових угруповань.

Історія життя на Землі охоплює п'ять ер:

  • архейську (почалася 3,8 млрд. років тому, тривала 1,3 млрд. років),
  • протерозойську (почалася 2,5 млрд. років тому, тривала 1,9 млрд. років),
  • палеозойську (почалася 600 млн. років тому, тривала 350 млн. років),
  • мезозойську (почалася 250 млн. років тому, тривала 180 млн. років)
  • та кайнозойську (розпочалася 70 млн. років тому, триває і досі).

У свою чергу, кожну еру поділяють на менш тривалі проміжки - періоди.

В архейську еру сформувалися океани та суходіл. У цей час виникло життя: з'явилися морські прокаріоти - бактерії та ціанобактерії.

У протерозойську еру з'явилися еукаріоти (ядерні організми):

  • рослини,
  • гриби,
  • тварини.

З колоніальних джгутикових (найпростіші) розвинулися багатоклітинні тварини. Зокрема, наприкінці ери з'явилися кишковопорожнинні: поодинокі поліпи і медузи з променевою симетрією, а також червоподібні організми з двобічною симетрією, серед яких були несегментовані й сегментовані види. Життя існувало виключно на мілководдях океанів.

Впродовж палеозойської ери виникли всі типи та більшість класів тварин, життя опанувало не тільки водойми, а й суходіл. Тоді ж виникло багато груп тварин, які мали скелет або захисні черепашки (зокрема, членистоногі та молюски), а також перші хордові, які нагадували сучасних ланцетників. Дещо згодом з'явилися перші безщелепні хребетні, або щиткові. Вони мали внутрішній хрящовий скелет, обтічну рибоподібну форму тіла і непарні плавці, їхнє тіло було вкрите кістковими лусками, які могли зростатися між собою в кісткові захисні щитки. Тоді ж утворилися постійні прісні водойми, які з часом заселили живі організми.

Згодом від деяких безщелепних утворилися перші морські риби. У них передні зяберні дуги перетворилися на щелепи, що слугували для захоплення здобичі, а з кісткових лусок розвинулися зуби. У риб сформувалися парні (грудні й черевні) плавці та відповідні пояси кінцівок, до яких прикріплюються м'язи, які рухають парні плавці. По берегах прісних водойм сформувалися перші наземні угруповання організмів. Вони складалися переважно з вищих спорових рослин (мохів, папоротей, хвощів, плаунів). З тварин на той час суходіл заселили кільчасті черви, скорпіони, кліщі й павуки.

Прісні водойми палеозойської ери були завалені рештками рослин, що розкладалися, тому кисню в них було обмаль. Як пристосування до таких умов життя в певних груп риб (кистеперих та дводишних) утворилися додаткові органи дихання - плавальний міхур і легені. Деякі кистепері у пошуках здобичі перейшли до мешкання у вологих навколо-водних наземних екосистемах. Саме кистепері дали початок першим наземним хребетним тваринам - земноводним.

Важливі події відбувалися протягом кам'яновугільного періоду (друга половина палеозойської ери). Це був один з найтепліших періодів в історії Землі. Внаслідок опускання суходолу утворилося багато мілководних морів, а неоглядні рівнини були вкриті заболоченими лісами, в яких росли різні вищі спорові рослини. На суходолі мешкали різноманітні земноводні, від яких походять перші плазуни. Одні з них стали предками сучасних рядів плазунів, інші - звіроподібні - згодом дали початок першим ссавцям. У кам'яновугільний період з'являються і комахи. При цьому деякі бабки того часу сягали до 1 м у роз-масі крил.

Мезозойська ера характеризувалася пануванням у наземних екосистемах різноманітних плазунів і комах. У цю еру з'являються птахи і ссавці; на початку ери -черепахи, крокодили, лускаті (ящірки) та викопна група плазунів - динозаври. З часом динозаври досягли значного видового різноманіття і переважали в наземних угрупованнях протягом мезозойської ери. У морях мешкали схожі на дельфінів хижі іхтіозаври та плезіозаври з вкороченим тулубом, ластами замість ніг і довгою шиєю.

У звірозубих - особливої групи звіроподібних ящерів - зуби були диференційовані на різці, ікла та кутні, а ноги розташовані під тулубом, як і в ссавців. Вважають, що від звірозубих походять перші ссавці. Вони були невеликих розмірів (завдовжки до 10-15 см).

У середині мезозойської ери (юрський період), внаслідок пристосування до прохолодного клімату, тіло більшості плазунів було вкрите шерстю чи пір'ям. Вважають, що більшість динозаврів та літаючі ящери (птерозаври) були теплокровними. Викопні плазуни - безпосередні предки сучасних птахів - невідомі. Але, на думку вчених, птахи походять від вкритих пір'ям плазунів, в яких передні кінцівки перетворилися на крила та виникли й інші пристосування до польоту. Так, птахів нагадує археоптерикс, який міг планерувати з гілки на гілку.

Завершальний період мезозойської ери - крейдяний - дістав свою назву завдяки інтенсивному відкладенню крейди. Ці поклади утворилися з безлічі черепашок форамініфер, які мешкали в морях того періоду. В середині періоду з'явилися покритонасінні рослини, багато з яких запилювали комахи. Саме це і спричинило бурхливий розвиток цих тварин, а також рослиноїдних безхребетних і хребетних тварин.

Наприкінці періоду суходіл значно опустився, а клімат потеплішав і став досить вологим. Це спричинило руйнування пристосованих до посушливих умов екосистем. Разом з ними зникли динозаври, птерозаври, різноманітні ссавці, комахи тощо. В цей час з'явилися сумчасті й плацентарні ссавці (комахоїдні, рукокрилі й примати), а також птахи.

Ця ера - час розквіту покритонасінних рослин, ссавців, птахів, комах і молюсків. Клімат початку ери був одним з найтепліших в історії Землі. На суходолі переважали вологі ліси з покритонасінних. У цей час з'явилася більшість сучасних рядів птахів, гризуни, китоподібні та декілька інших рядів ссавців, які згодом дали початок хижим, ластоногим, парно- й непарно-копитним. Поступово клімат планети ставав суворішим і встановилася природна зональність суходолу, яка нагадувала сучасну. Значні степові простори зумовили бурхливий розвиток різноманітних копитних, хижих та інших груп ссавців.

Завершальний період кайнозойської ери - антропогеновий - почався приблизно 2 млн. років тому й триває дотепер. У ньому відбулося значне похолодання, яке супроводжувалося значними зледеніннями. Навколо льодовиків формувалася своєрідна "льодовикова фауна", до складу якої входили вимерлі нині мамонт, або мамут, шерстистий носоріг, велетенський олень, печерний ведмідь та інші тварини.

Потім настав період потепління, внаслідок якого площа льодовиків скоротилася до сучасної. Такі зміни клімату зумовили і зміни в живій природі, наслідком яких стало формування сучасних флори і фауни. Головна подія сучасного антропогенового періоду - поява людини і становлення людського суспільства.

Література

  1. А. М. Охріменко, Е. В. Шухова "Хрестоматія із зоології".
  2. Е. Т. Горовкина, Н. И. Кузьмина "Уроки зоологии".
  3. Ю. Т. Вервес, П. Г. Балан, В. В. Серебряков. "Зоологія".
  4. О. С. Батуєв, М. А. Гуленкова, Т. В. Іванова "Зоологія для школярів та абітурієнтів".


11.01.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!