Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Ферменти мікроорганізмів: особливості, функції, види та роль, використання людиною. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Ферменти мікроорганізмів: особливості, функції, види та роль, використання людиною. Реферат

Особливості ферментів мікроорганізмів, їх функції. Види ферментів та їх роль. Використання ферментів мікроорганізмів людиною

Особливості ферментів мікроорганізмів, їх функції

Структура, властивості, синтез, функція і класифікація ферментів мікроорганізмів такі ж, як у більш складних організмів.

Однієї з особливостей ферментів мікроорганізмів є перевага адаптивних (індуцибельних) ферментів над конститутивними, що зв'язано як з малим обсягом протоплазми, так і з їх роллю головного механізму адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища.

До особливостей ферментів мікроорганізмів у гетеротрофних мікроорганізмів може бути також віднесене виділення їх у великих кількостях у зовнішнє середовище.

Ця група так званих ектоферментів здатна викликати трансформацію (деградування) будь-яких органічних і неорганічних речовин, повертаючи вхідні в їх сполуку елементи й енергію в новий цикл круговороту речовин і енергії.

Ектоферменти здійснюють контактне і позаклітинне переварювання речовин, ушкоджують тканини своїх господарів, беруть участь у процесі самоочищення води і ґрунту від органічних залишків і ін.

Визначення ферменти мікроорганізмів використовують у бактеріологічній практиці для ідентифікації бактерій. Очищені чи вхідні до складу бактерій ферменти застосовують для одержання великої кількості необхідних промисловості і медицині препаратів і матеріалів, включаючи мікробний білок, антибіотики, вітаміни й ін.

Харчування мікроорганізмів здійснюється завдяки наявності в клітці різних ферментів, які каталізують всі життєво необхідні реакції.

Види ферментів та їх роль

Ферменти - це біологічні каталізатори білкової природи. Мікробна клітка, подібно кліткам вищих організмів, оснащена досить активним ферментативним апаратом. Ферменти мікроорганізмів мають ті ж властивості і функції, що і ферменти вищ організмів.

Відповідно до каталізуючих реакцій усі ферменти розділяють на шість класів:

  • Оксидоредуктази - каталізують реакції окислювання-відновлення.
  • Трансферази - каталізують реакції переносу різних груп від донора до акцептора.
  • Гідролази - каталізують розриті зв'язків у субстратах із приєднанням води.
  • Ліази - каталізують реакції розриву зв'язків у субстраті без приєднання води чи окислювання.
  • Ізомерази - каталізують перетворення в межах однієї молекули (внутрімолекулярні перебудови).
  • Лігази (синтетази) - каталізують приєднання двох молекул з використанням енергії фосфатних зв'язків.

Незважаючи на малі розміри мікробної клітки, розподіл у ній ферментів суворо впорядкований. Ферменти енергетичного обміну і транспорту живильних речовин локалізовані в цитоплазматичній мембрані і її похідних.

Ферменти білкового синтезу зв'язані з рибосомами. Багато ферментів не зв'язані з визначеними структурами клітки, а знаходяться в цитоплазмі в розчиненому виді.

Ферменти бактерій підрозділяються на екзо- і ендоферменти.

Ендоферменти функціонують тільки усередині клітки. Вони каталізують реакції біосинтезу й енергетичного обміну.

Екзоферменти виділяються кліткою в середовищі та каталізують реакції гідролізу складних органічних сполук на більш прості, доступні для асиміляції мікробною кліткою.

До них відносяться гідролітичні ферменти, що грають винятково важливу роль у харчуванні мікроорганізмів.

У залежності від умов утворення ферментів їх розділяють на конститутивні і індуцибельні.

Конститутивними називають ферменти, синтезовані кліткою поза залежністю від субстрату, на якому розвиваються бактерії. Наприклад, ферменти гліколізу.

Індуцибельні ферменти синтезуються тільки у відповідь на присутність у середовищі необхідного для клітки субстрату-індуктора. Він взаємодіє з репресором, інактивує його, у результаті чого включається генетичний апарат клітки і починається синтез відповідного ферменту.

Індукований синтез ферментів йде, поки в середовищі присутня індуктор. При цьому ферменти синтезуються заново у всіх клітках одночасно.

Індукторами біосинтезу є багато живильних речовин. До індуцибельних відноситься більшість гідролітичних ферментів.

Відомі також ферменти, які одержали назву алостеричних. Крім активного центра в них мається регуляторний чи алостеричний центр, що у молекулі ферменту просторово розділений з активним центром.

Алостеричним (від греч. allos - інший, чужий) він називається тому, що молекули, що зв'язуються з цим центром, по будові (стерично) не схожий на субстрат, але впливає на зв'язування і перетворення субстрату в активному центрі, змінюючи його конфігурацію.

Молекула ферменту може мати трохи алостеричних центрів. Речовини, що зв'язуються з алостеричним центром, називають алостеричними ежекторами. Вони впливають через алостеричний центр на функцію активного центра: чи полегшують її, чи ускладнюють.

Відповідно алостеричні ефектори називаються позитивними (активатори) чи негативними (інгібітори).

Алостеричні ферменти відіграють важливу роль у тонкій регуляції метаболізму бактерій. Оскільки практично всі реакції в клітці каталізуються ферментами, регуляція метаболізму зводиться до регуляції інтенсивності ферментативних реакцій.

Деякі ферменти, так звані ферменти агресії, руйнують тканини і клітки макроорганізму, обумовлюючи тим самим поширення патогенних мікроорганізмів і їхніх токсинів в інфікованих тканинах.

До таких ферментів відносяться плазмокоагулаза, нейрамінідаза, коллагеназа, лецитиназа, гіалуронідаза і деякі інші ферменти. Гіалуронідаза стрептококів, наприклад, розщеплює гіалуроновую кислоту в мембранах кліток сполучних тканин макроорганізму, що сприяє поширенню збудників і їхніх токсинів в організмі, обумовлюючи високу інвазивність цих бактерій.

Плазмокоагулаза є головним чинником патогенності стафілококів, тому що бере участь у перетворенні протромбіну в тромбін, що викликає утворення фібриногену, у результаті чого кожна бактерія покривається плівкою, що охороняє її від фагоцитозу.

Використання ферментів мікроорганізмів людиною

Ферменти мікроорганізмів, такі як лігази і рестриктази, знайшли широке застосування в біотехнології, у тому числі в генетичній інженерії, для одержання різних біологічно активних речовин, гібриди, продуковані моноклональні антитіла, а також ряд продуктів у легкій і харчовій промисловості.

Ферменти мікроорганізмів характеризують їх біологічні властивості і тому їх досліджують з метою ідентифікації бактерій.

У залежності від субстрату гідролітичні ферменти прийнято поділяти на дві великі групи:

  • гідролітичні або цукролітичні ферменти, субстратом для який є різні цукри, а продуктами їх розщеплення - кислоти, спирти, альдегіди, Н2О;
  • протеолітичні ферменти, що розщеплюють білки з утворенням поліпептидів, амінокислот, аміаку, індолу, сірководню.

Для вивчення активності ферментів при ідентифікації мікроорганізмів широко використовують диференційно-діагностичні середовища, до складу яких входять визначені субстрати – цукри чи білки.

При дослідженні гідролітичної активності бактерій поширені моносубстратні диференційно-діагностичні середовища Гісса (строкатий ряд Гісса), лактозовмісні середовища Ендо, Левіна, Плоскірєва, дисубстратні середовища Ресселя, полісубстратні середовища Кліглера й Олькеницького. Останні можуть служити і для вивчення протеолітичних властивостей бактерій, тому що ріст мікроорганізмів супроводжується вивільненням аміаку. Протеолітичні ферменти бактерій визначаються також по виділенню індолу, сірководню, розщепленню деяких амінокислот, наприклад, фенілаланіна, лізина, цистина.

Протеолітичні ферменти здатні змінювати (розріджувати) желатин, причому, різні види бактерій по різному змінюють "стовпчик" желатину в пробірці з посівом мікроорганізму. Так, при росту холерного вібріона "стовпчик" желатину приймає форму цвяха, при росту стафілокока - панчохи, при росту сине-гнійної палички спостерігається пошарове розрідження середовища.

Окислювально-відновні ферменти, дегідрогенази, каталазу визначають по зміні органічного барвника - акцептора водню. Здатність мікроорганізмів використовувати як джерело вуглецю цитрат оцінюють у спеціальних тестах заснованих на роботі ферментів.

У практичних бактеріологічних лабораторіях широко застосовують микро- і експрес-методи для орієнтованого вивчення біохімічних властивостей мікроорганізмів. Для цієї мети існує безліч тест-систем. Найбільше часто використовують систему індикаторних паперів (СИБ). СИБи представляють із себе диски фільтрувального папера, просочені розчинами цукрів чи інших субстратів у сполученні з індикаторами.

Такі диски опускають у пробірку з вирослої в рідкому живильному культур середовищі. По зміні кольору диска із субстратом судять про роботу ферменту. Мікро-тест системи для вивчення ідентифікації ентеробактерій представлені одноразовими пластиковими контейнерами із середовищами, що містять різні субстрати, з додаванням індикаторів.

Посів чистої культури мікроорганізмів у такі тест-системи дозволяє швидко виявити здатність бактерій утилізувати цитрати, глюкозу, сахарозу, виділяти аміак, індол, розкладати сечовину, лізин, фенілаланін і т. д.

Література

  1. Мікробіологія з основами вірусології / За ред. Вікерчук. – К., 2002.
  2. Микробиология. Курс лекций. – М., 2000.


05.01.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!