Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Загальна характеристика та класифікація кишковопорожнинних. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Загальна характеристика та класифікація кишковопорожнинних. Реферат

Загальна характеристика. Класифікація кишковопорожнинних: клас Гідрозої, клас Сцифомедузи, клас Коралові поліпи

1. Загальна характеристика

До типу Кишковопорожнинні належать нижчі багатоклітинні двошарові тварини, їх налічується близько 9 тис. видів. Це переважно морські організми, і лише небагато з них живе в прісних водах. Тіло кишковопорожнинних схоже на мішок. Воно складається з двох добре розвинених шарів - ектодерми і ентодерми. Між ними знаходиться тонкий, майже позбавлений клітин шар - мезоглея (зачаток третього зародкового листка), що виконує опорну функцію. Порожнина тіла цих тварин сполучена із зовнішнім середовищем ротовим отвором.

Для більшості кишковопорожнинних спільною ознакою є наявність жалких клітин та променевої (радіальної) симетрії тіла, тобто радіальне розміщення частин тіла і органів відносно осі тіла. Через тіло таких тварин можна провести багато площин симетрії. Цих тварин названо так тому, що вони мають кишкову, або гастральну, порожнину, яка є одночасно і "порожниною" тіла. Клітини кишковопорожнинних диференційовані не лише морфологічно, а й функціонально. Вперше у них з'являються залозисті, нервові, епітеліально-м'язові й статеві клітини, а також нервова система.

Хоча кишковопорожнинні побудовані досить просто, зовні вони дуже різноманітні. Багато з них утворюють колонії, а окремі їх особини мають форму поліпа чи медузи. Поліпи - малорухливі або прикріплені тварини. Часто вони утворюють колонії. Медузи - це поодинокі плаваючі організми, їхнє тіло має вигляд парасольки зі щупальцями по краях. Розміри різних видів кишковопорожнинних становлять від 1 мм до 2 м у діаметрі.

2. Класифікація кишковопорожнинних

Тип Кишковопорожнинні поділяють на класи: Гідроїдні, або Гідрозої, Сцифоїдні, або Сцифомедузи, і Коралові поліпи.

Клас Гідрозої

Гідра - типовий представник класу - досягає 1 см завдовжки. Форма її тіла циліндрична і має вигляд мішечка. На одному полюсі є рот, оточений віночком із 6-12 щупальців. На протилежному кінці тіла знаходиться підошва, якою вона прикріплюється до водяних рослин, каміння чи інших предметів. Щупальці виконують не лише функцію дотику, а й захоплення поживи - різних дрібних водяних тварин.

В ектодермі гідри є жалкі, або кропив'яні, клітини, які виконують функцію захисту і нападу. Крім цитоплазми та ядра у ній є міхуроподібна жалка капсула, всередині якої згорнута тонка трубочка - жалка нитка. Назовні з клітини стирчить чутлива волосинка. Якщо яка-небудь дрібна тварина доторкнеться до волосинки, тонкі нитки раптово викидаються назовні і, ніби стріли, впинаються в тіло здобичі. При цьому з капсули в ранку виливається отрута, що паралізує жертву. Як правило, вистрелюють одразу багато жалких клітин. Риби та інші тварини гідр не їдять.

Основну масу екто- і ентодерми становлять зовнішні та внутрішні епітеліально-м'язові клітини. Завдяки скороченню м'язових волокон цих клітин гідра пересувається, по черзі "ступаючи" то підошвою, то щупальцями.

Нервові клітини, що утворюють сітку по всьому тілу, розміщені в мезоглеї, а всередину і назовні тіла гідри відходять їхні відростки. Такий тип будови нервової системи називають дифузним. Особливо багато нервових клітин розміщується в гідри навколо рота, на щупальцях і підошві. Отже, у кишковопорожнинних з'являється координація Функцій.

Мал. 1. Гідра: а, б — поздовжній і поперечний розрізи тіла; в — окрема епітеліально-м'язова кетодермальна клітина; г — частина стінки тіла за великого збільшення; д — нервові клітини; е — жалкі клітини; 1 — ротовий отвір; 2, 8 — клітини ектодерми; 3, 11 — клітини ентодерми; 4 — сім'яник; 5 — яйцеклітина; 6 — опорна пластинка (мезоглея); 7, 13 — чутливі відростки нервових клітин; 9 — проміжна клітина; 10 — нервова клітина; 12 — залозиста клітина

В ектодермі гідри є проміжні клітини, з яких у разі пошкодження тіла утворюються нервові, епітеліально-м'язові та інші клітини. Це сприяє швидкому заростанню пораненої ділянки і регенерації. Якщо у гідри відрізати щупальце, то воно відновлюється. Більше того, якщо гідру розрізати на кілька частин (навіть до 200), кожна з них відновиться в цілісний організм. На прикладі гідри та інших тварин вчені вивчають явище регенерації. З'ясовані закономірності, необхідні для розробки методів лікування ран у багатьох видів хребетних і людини.

Всі гідри - хижаки. Обхопивши щупальцями паралізовану здобич, гідра підтягує її до ротового отвору і посилає в травну, або кишкову, порожнину, вистелену залозистими і епітеліально-м'язовими клітинами ентодерми. Травний сік виробляється залозистими клітинами. В ньому є протеолітичні ферменти, які сприяють засвоєнню білків, їжа в кишковій порожнині перетравлюється травними соками і розщеплюється на дрібні часточки.

В клітинах ентодерми є по 2-5 джгутиків, які перемішують їжу в кишковій порожнині. Псевдоподії ентодермальних епітеліально-м'язових клітин захоплюють часточки їжі і далі відбувається внутрішньоклітинне травлення. Неперетравлені рештки викидаються знову через ротовий отвір. Таким чином, у гідроїдних вперше з'являється порожнинне, або позаклітинне, травлення, яке відбувається паралельно з примітивнішим внутрішньоклітинним травленням.

Для гідрозоїв характерна подразливість. У разі подразнення нервових клітин різними подразниками (механічними, хімічними тощо) збуджується вся нервова система гідри. Від нервової системи подразнення передається на епітеліально-м'язові клітини. М'язові волокна цих клітин (зовнішні клітини утворюють поздовжній м'язовий шар, а внутрішні - кільцевий) скорочуються, і відповідно скорочується все тіло гідри, набуваючи вигляду грудочки.

Отже, у кишковопорожнинних вперше в органічному світі з'являються рефлекси. Організація гідри досить проста, тому і її рефлекси дуже одноманітні. У більш високоорганізованих тварин вони в процесі еволюції ускладнюються.

Дихання й виділення здійснюються у гідри клітинами ектодерми і ентодерми шляхом дифузії.

Усі гідроїдні розмножуються статевим і безстатевим способами. При безстатевому розмноженні (найчастіше влітку, коли достатня кількість їжі) приблизно на середині тіла гідри випинаються екто і ентодерма. Утворюється горбок, або брунька, яка швидко росте. Кишкова порожнина дочірньої гідри сполучена з порожниною материнської особини. На вільному кінці бруньки утворюються новий рот і щупальця. Згодом молода гідра відокремлюється від материнської особини і починає самостійне життя.

Статеве розмноження у гідрозоїв у природних умовах спостерігається восени. Одні види гідр роздільностатеві, інші - гермафродити. У прісноводної гідри з проміжних клітин ектодерми утворюються жіночі й чоловічі статеві залози, або гонади, тобто це - гермафродитні тварини. Сім'яники розміщуються ближче до ротової частини, а яєчник - ближче до підошви. Якщо в сім'яниках утворюється багато рухливих сперматозоонів, то в яєчнику дозріває лише одне яйце.

У всіх гермафродитних форм гідрозоїв сперматозоони дозрівають раніше, ніж яйця. Тому запліднення відбувається перехресно, а отже, самозапліднення відбутись не може. Запліднення яйця відбувається в материнській особині в осінній час. Після запліднення гідри, як правило, гинуть, а яйця в стані спокою осідають на дно і зимують. Навесні яйце починає розвиватися і дає початок новій гідрі, проходячи стадії бластули і гаструли. Гаструла у гідри утворюється шляхом міграції клітин бластодерми.

Морські гідроїдні поліпи можуть бути поодинокими, як гідра, однак частіше вони живуть колоніями, які утворилися завдяки тому, що дочірні особини при брунькуванні не відокремлюються від материнської. Колонії поліпів часто складаються з величезної кількості особин.

У морських гідроїдних поліпів, крім безстатевих особин, утворюються шляхом брунькування статеві особини, або медузи.

Клас Сцифомедузи

Живуть сцифомедузи винятково в морях, їх відомо близько 200 видів. Вони зазвичай малих розмірів (декілька міліметрів). Як правило, сцифоїдні медузи ведуть поодинокий спосіб життя, але є й колоніальні форми. Найчастіше ці тварини позбавлені скелетних утворів, їхнє драглисте тіло складається з парасольки й стебельця, або ніжки. По краю парасольки у багатьох видів медуз є віночок щупалець, що оточують рот. Кишкова порожнина видозмінена в систему каналів.

Медузи - хижаки, вони живляться іншими тваринами. Медузи пересуваються опуклою частиною парасольки вперед, викидаючи періодично воду, і дістають поштовх за принципом реактивного апарата. Парасолька скорочується добре розвиненими м'язовими волокнами.

Нервова система вже має пухкі скупчення нервових клітин, які нагадують вузли, або ганглії, і розміщуються біля чутливих тілець, або ропалт. У кожному ропалії є кілька вічок і органів рівноваги. Вічка мають різну будову і виконують роль світлочутливих органів.

Мал. 2. Представники класів типу кишковопорожнинних:

а — червоний корал (внизу збільшений фрагмент гілки колони); б — медуза аурелія; в — розвиток аурели: 1 — личинка, 2 — маленький поліп; 3—5 — різні стадії розвитку (стробіляція) поліпа; 6,7 — стадії розвитку медузи

Більшість сцифомедуз роздільностатеві, їхні гонади розміщуються в ентодермі шлункових карманів. Гамети виводяться у воду через рот. Із заплідненого яйця розвивається личинка, яка прикріплюється до субстрату і перетворюється на маленького поліпа. Він росте і дає бруньки З них утворюються маленькі медузки - статеві форми. Таким чином, у сцифоїдних, як і у гідроїдних, розвиток відбувається з чергуванням поколінь і способів розмноження - статева фаза (медуза) змінюється безстатевою генерацією - поліпом.

Поряд із дрібними сцифоїдними медузами зустрічають ся й великі форми. Так, аурелія досягає 25-40 см у діаметрі, а північна медуза ціанея має діаметр понад 2 м с довжиною щупалець до 30 м.

Інколи під час зіткнення з деякими медузами людина може дістати опіки від їхніх жалких клітин (коренерот - у Чорному морі, хрестовичок - в Японському).

Клас Коралові поліпи

Коралові поліпи також є винятково морськими тваринами, що ведуть сидячий спосіб життя, їх налічується понад 6 тис. видів. Серед них є поодинокі форми (актинії). Більшість же цих кишковопорожнинних - колоніальні. Розмір коралових поліпів становить від кількох міліметрів до десятків сантиметрів; окремі види досягають 1 м.

Будова коралових поліпів подібна до будови гідроїдів і особливо сцифоїдних медуз. Проте у коралових поліпів є деякі ускладнення організації: під ектодермою утворюється м'язовий шар із м'язових клітин; вироблювана клітинами ектодерми рогова речовина або виділюваний вапняк утворюють зовнішній чи внутрішній скелет; ускладнюються нервова і травна системи; внутрішня будова має двопроменеву симетрію.

Розмножуються коралові поліпи як безстатевим, так і статевим шляхом, однак у них немає чергування поколінь.

Окремі види вимерлих колоніальних поліпів значною мірою сприяли утворенню вапнякових гірських порід. Сучасні корали утворюють рифи і острови. Коралові рифи створюють серйозні перешкоди для пароплавства в тропічних морях Тихого, Індійського і Атлантичного океанів. Якщо рифоутворювальні корали поселяються вздовж берегів тропічних островів, то в разі опускання морського дна з цих островів утворюються атоли. Із скелетів рифоутворювальних коралів добувають вапно.

Література

  1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  2. Основи зоології / За ред. Верємєєва С. І. – К., 2000.


03.01.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!