Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Папоротеподібні: загальна характеристика. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Папоротеподібні: загальна характеристика. Реферат

Загальна характеристика папоротеподібних, їх відмінності від мохів та класифікація. Папороть чоловіча, її будова та значення

Загальна характеристика папоротеподібних, їх відмінності від мохів та класифікація

Папоротеподібні належать до найбільш давніх груп вищих рослин. Одні систематики включають у цей відділ папороті, плауни і хвощі. Інші виділяють представників цих груп у самостійні відділи.

Папороті поширені фактично по всій земній кулі, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, рисовими полями й солонуватими водоймами. Найрізноманітніші вони в тропічних вологих лісах, де представлені як деревоподібними формами (до 25 м заввишки), так і трав'янистими та епіфітними (що ростуть на стовбурах і гілках дерев) Трапляються види папоротей завдовжки всього кілька міліметрів.

Звичайна рослина папороті, яку ми бачимо, - це безстатеве покоління, або спорофіт. Майже в усіх папоротей вії багаторічний, хоч є небагато видів з однорічним спорофітом. Папороті мають додаткові корені (лише у деяких виді] вони редуковані). Листки, як правило, за масою й розмірами переважають стебло. Стебла бувають прямостоячі (стовбури), повзучі (кореневище) або виткі; часто розгалужуються.

У помірній зоні папороті (страусове перо, орляк щитник чоловічий) - багаторічні трав'янисті рослини; добре розвинутим кореневищем, від якого відходять численні додаткові корені. Над землею розвиваються зазви чай великі перисто-розсічені листки - ват. Молоді листки спірально закручені, в міру росту вони розкручуються У деяких видів розвиток листка триває впродовж трьох років.

На відміну від інших рослин листки папороті ростуть не основою, а верхівкою, як стебла, що свідчить про їхнє походження від стебла, їх розміри можуть становити від кількох міліметрів до трьох і більше метрів. У більшості видів листки виконують дві функції - фото-синтезуючу спороутворювальну. На нижній поверхні листка зазвичай знаходяться коричневі горбки - соруси з розміщеними в них спорангіями. Зверху соруси вкриті покривальцем. У спорангіях у результаті мейозу утворюються гаплоїдні спори за допомогою яких і відбувається розмноження папороті.

На вологому ґрунті спори проростають, розвивається гаплоїдний заросток - гаметофіт - маленька зелена сер цеподібна пластинка завбільшки до 1 см. Заросток росте в затінених, вологих місцях і прикріплюється до ґрунті за допомогою ризоїдів. На нижньому боці гаметофіта розвиваються антеридії і архегонії. Запліднення відбувається лише за наявності достатньої кількості вологи.

По плівці води, що виникає між заростком і ґрунтом, сперматозоїди рухаються до архегонія, який виділяє певні хімічні стимулятори типу яблучної кислоти, відбувається запліднення і утворюється диплоїдна зигота. Із зиготи розвивається спорофіт. Спочатку він росте як паразит на гаметофіті, але невдовзі у нього формуються власні корені, стебло й листки - він стає самостійною рослиною. На цьому завершується цикл розвитку папороті.

 

Мал. 1. Розвиток папороті:

А — статеве покоління (гаметофіт); Б — безстатеве покоління (спорофіт); 1 — заросток з архегоніями (а) і антеридіями (б); 2 і 3 — жіночі й чоловічі статеві клітини (гамети); 4 — зигота; 5 — пророслий заросток; Є — доросле безстатеве покоління; 7 — спорангій зі спорами; 8 — розкритий спорангій, з якого висипаються спори.

"Завоювання" папоротями суші виявилося неповним, оскільки покоління гаметофіту може існувати лише за наявності вологи й тіні, а для запліднення необхідна вода.

Викопні папоротеподібні утворили потужні пласти кам'яного вугілля. Кам'яне вугілля використовують як паливо й сировину в різних галузях промисловості. З нього добувають бензин, гас, горючий газ, різні барвники, лаки, пластмаси, ароматичні, лікарські речовини тощо.

Сучасні папоротеподібні відіграють помітну роль в утворенні рослинних ландшафтів на Землі. Деякі види папоротей використовують як декоративні рослини (адіант, аспленій, нефролепис). З кореневищ щитника чоловічого добувають глистогінні препарати.

Папороть чоловіча, її будова та значення

Папороть чоловіча (блошник, брониця, глистник, іванове зілля, дріоптерис, орляк, папоротник чоловічий, щитник чоловічий) Dryopterіs fіlіx-max.

Багаторічна трав'яниста спорова рослина родини папоротникових. Має сильне товсте кореневище. Листки великі, двоякоперисторозсічені. На нижньому боці листка в кінці літа розвиваються спорагії.

У народі про цю рослину кажуть "Папороть, що росте в лісі, тільки раз на рік цвіте. Не кожному щастить бачити цвіт папороті, але хто вже побачить, той щасливим буде все життя. Цвіте папороть на свято Іван-день - 6 липня опівночі.

Щоб зібрати цвіт, під папороть потрібно простелити скатертину, на якій 12 разів святили паску. О 12 годині ночі на ній потрібно запалити свічку, яка 12 разів горіла на святі Паски. Як тільки з'явиться і опаде цвіт, скатертину з цвітом швидко згорнути і на жодні таємничі голоси не відповідати. Людина, яка стала власником цвіту папороті, буде все знати і бачити, тобто стане ясновидцем".

Росте в вологих і тінистих місцях, під кронами дерев.

Кореневище папороті містить філіксову кислоту, аспідинол і фільмарон.

Напровесні молоді пагінці збирають, відповідним чином обробляють і маринують. Застосовують як приправа до м'ясних і рибних страв.

Препарати папороті мають місцеву подразнювальну дію. При всмоктуванні в кров розвиваються загальні токсичні ефекти - психотропний, нейротоксичний, гепатотоксичний - внаслідок збудження, а потім пригнічення центральної нервової системи.

Застосовують препарати чоловічої папороті при цестодозах. Лікування здійснювати тільки у стаціонарі, у зв'язку з високою отруйністю рослини.

Симптоми отруєння. При самолікуванні можуть розвиватись нудота, блювання, проноси, болі в животі, головокружіння, головні болі, підвищення температури тіла, тахікардія, задишка, втрата свідомості, епілептик-формні припадки, психози, коматозний стан, звуження зіниці ока, атрофія зорового нерва, токсична гепатопатія, зниження артеріального тиску, сонливість, у дітей можливі збудження і галюцинації, марення.

Лікування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугілля, сольові послаблюючі (натрію або магнію сульфат 30 г на 200 мл води), очисна клізма, сечогінні, серцево-судинні засоби (строфантин, камфора, кордіамін, новокаїн-амід), при судомах барбаміл 10% - 10 мл, сибазон 0,5% - 2 мл, гепатопротектори (токоферолу ацетат, натрію селеніт, "карсил", "вітогепат", унітіол).

Література

  1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  2. Енциклопедія з біології. – К., 2000.


01.01.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!