Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Поняття про пагін та його видозміни. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Поняття про пагін та його видозміни. Реферат

У рефераті подано відомості про анатомічну будову стебла трав’янистих одно та дводольних рослин

Анатомічна будова стебла. Стебло однодольної рослини за анатомічною будовою відрізняється від стебла дводольної.

У стеблі дводольної рослини розрізняють первинну і вторинну будову. Виникнення вторинної будови стебла зв’язане з поділом клітин камбію.

Первинна будова. На верхівці стебла розташована первинна меристема (конус наростання). На рівні зачасткових листків закладається прокамбій, який формує первинні флоему і ксилему. Зовні від прокамбію відокремлюється первинна кора, всередину – серцевина. Поверхневий шар клітин конуса наростання диференціюється в епідерму. Так виникає первинна будова.

Стебло однодольних покритонасінних, так само як і корінь, має лише первинну будову. Це дуже добре видно на поперечному розрізі стебла кукурудзи. Весь простір стебла заповнений паренхіматичними клітинами основної тканини.

На ранніх етапах розвитку для стебла дводольних рослин також характерна первинна будова. У результаті діяльності первинних меристем конуса наростання формуються епідерміс, первинна кора і центральний циліндр. Проте на відміну від однодольних рослин у дводольних не всі клітини прокамбію перетворюється на первинні ксилему і флоему.

Шар клітин прокамбію між ними зберігає здатність поділятися і перетворюватися у вторинну твірну тканину - камбій. Камбій-поділяється, відкладаючи всередину елементи вторинної ксилеми. а до периферії - вторинної флоеми. Таким чином, діяльність камбію забезпечує виникнення вторинних елементів у стеблі, тобто перехід від первинної анатомічної будови до вторинної.

Вторинна будова стебла характерна для всіх дводомних рослин - трав і дерен. Дуже поширені такі типи вторинної будови стебла: пучковий, перехідний і непучковий. Відмінності їх зумовлені способами закладання прокамбію і наступною діяльністю камбію.

Пучкову бідову стебла мають деякі трав'янисті рослини (кріп, конюшина, жовтець, горох, люцерна). Закладені в конусі наростання про-камбіальні тяжі розміщуються колом по периферії центрального циліндра. Кожен про-камбіальний тяж перетворюється у відкритий колатеральний пучок, що складається з первинної ксилеми, первинної флоеми і смужки камбію між ними. Клітини камбію, які діляться, дають нові - вторинні - елементи провідного пучка: всередину - ксилему, до периферії - флоему.

У багатьох рослин пучкова будова стебла з віком заміняється не пучковою. Така перехідна будова стебла характерна для соняшника, жоржини, рицини тощо.

Не пучкова будова стебла властива стеблам багатьох трав і дерев (Льон, липа, яблуня, сосна тощо). За не пучкової будови прокамбій закладається циліндром і відразу перетворюється на камбій. Отже, і за первинної, і за вторинної будови елементи флоеми і ксилем розташовуються суцільним циліндром. Проте, якщо у трав усі клітини камбію на осінь перетворюються на клітини постійних тканин, то в деревних камбій функціонує протягом усього їхнього життя. Багаторічна діяльність камбію і зумовлює особливості структури стовбура дерева і стебла чагарнику.

Пагін – орган, який утворюється з верхівкової меристеми і розчленується на ранньому етапі морфогенезу на спеціалізовані частини – стебло, листки, бруньки.

Основна функція його - фотосинтез. Частини пагона можуть бути органами розмноження, накопичення запасних продуктів, води.

Перший (головний) пагін розвивається із бруньки зародка. На пагоні виділяються вузли і міжвузля. Вузол – це місце прикріплення листків до стебла. Міжвузля – відстань між сусідніми вузлами.

Міжвузля можуть бути довгими, і тоді пагін називається видовженим (ростовим); скорочений пагін має короткі міжвузля.

Кут між листком і стеблом називається листковою пазухою. У пазусі листка розташовуються бруньки і пагони.

Брунька – це зачатковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями. Вона складається із короткої зачаткової осі (стебла) з конусом наростання на верхівці і тісно розташованих на осі різновікових листкових зачатків. Конус наростання стебла більшості рослин складається з зовнішньої частини, яка називається тунікою, та внутрішньої – корпусу. З туніки та корпусу утворюються складові частини пагона, з багатошарової туніки – епідерма, частково первинна кора стебла та зачатки листків, а з корпусу – первинна кора і центральний циліндр стебла.

Зовні бруньки захищені бруньковими лусочками. Це видозмінені нижні листки зачаткового пагона, розміщені на дуже зближених вузлах. Буруваті щільні брунькові луски захищають тканини зачаткового пагона від впливу низьких температур, висихання, сонячних опіків. Взимку вони майже зовсім закривають доступ повітря всередину бруньки. Брунькові луски часто вкриває шар кутикули, а інколи й корка. У тополі, берези гірко каштана непроникність посилюється смолистими клейкими виділеннями; у верби луски густо вкриті волосками.

Видозміни пагонів. Крім основної функції, про яку вже згадувалось, пагони виконують ряд додаткових функцій, які пов’язані з їхньою видозміною (метаморфозом) та виникли в процесі пристосувальної еволюції. Це вусики – довгі тонкі пагони з редукованими листками. Вусиками рослини прикріплюються до різних предметів (виноград, огірок та інші рослини з лазячими або з повзучими стеблами).

Колючки – вкорочені пагони без листків, що захищають рослину від поїдання тваринами (глід, дика яблуня). Вусики і колючки – це надземні видозміни стебла. Вони розташовані в пазухах листків або на листковому вузлі навпроти листка, що свідчить про стеблове походження їх.

Філокладії – плоскі листоподібні пагони, розташовані у пазухах редукованих листків. На них у пазухах редукованих лускоподібних листків утворюються квітки (мускус, філанту, аспарагус).

Крім надземних видозмін, рослин є й підземні: кореневище, бульба, цибулина.

Кореневище – це видозмінений пагін з невеликими лускатими листками буруватого кольору і бруньками.

Бульбами – називають потовщені, здуті, м’ясисті видозміни пагонів. Вони бувають наземними (кольрабі) або підземними (картопля). Листки в бульбах редуковані, в їх пазухах містяться бруньки, які називаються вічками.

Цибулина складається з укороченого стебла (денця), на якому є численні тісно зближені листки і додаткові корені. На верхівці денця знаходиться брунька. У багатьох рослин (цибуля, тюльпан) з цієї бруньки утворюється надземний пагін, а з бічної пазушної бруньки формується нова цибулина.

Література

  1. І. В. Мороз, Б. К. Примко-Богменко "Ботаніка з основами екології".
  2. Ґудзь С. П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.
  3. Мишустин Е. Н., Емцев В. Т. Микробиология. – М., 1987.


30.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!