Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Плодовий сад: закладання та догляд. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Плодовий сад: закладання та догляд. Реферат

Закладання плодового саду. Догляд за садом. Будова плодового дерева

Закладання плодового саду включає ряд таких послідовних етапів, як вибір місця, організація ділянки, добір порід і сортів та їх розміщення у насадженнях, підготовка та удобрення ґрунту, посадка дерев тощо.

Вибір місця для саду. Закладають промислові сади на основі проектів Укрсадпроекту після вивчення рельєфу місцевості, ґрунтів, підґрунтя, глибини залягання ґрунтових вод тощо.

У Лісостеповій зоні сади розміщують на рівних або з некрутими схилами ділянках з глибиною залягання ґрунтових вод не менше 1,5-2 м від поверхні. Придатність ґрунту визначають у ґрунтових розрізах глибиною 2-3 м. Ґрунт повинен бути родючим з потужним гумусовим горизонтом та підґрунтям, у районах з надмірним зволоженням, суглинистим, супіщаним або піщаним.

Організація ділянки. Після вибору місця на сад та дослідження місцевості й властивостей ґрунту проводять організацію вибраної ділянки, яка включає:

  • а) розбивку на квартали, як правило, прямокутної форми зі співвідношенням сторін 1:1,5;
  • б) організацію дорожньої мережі, що включає дороги периметром саду та з двох боків вітроламних ліній;
  • в) намічання місця та проведення посадки садозахисних ліній із швидкоростучих видів дерев (береза, тополя, клен, горіх волоський) та кущів;
  • г) виділення місця для господарських будівель, дворів, ставків, чатальних насаджень (для заготівлі підпірок) тощо.

Добір порід і сортів та їх розміщення у насадженнях. Підбір порід та сортів плодових і ягідних культур проводять на основі місцевих умов вирощування та господарських потреб у тій чи іншій продукції.

Породи і групи подібних порід плодових рослин у саду розміщують суцільними масивами в окремих кварталах. Основні сорти садять у перемішку з сортами-запилювачами.

У саду рослини розміщують різними способами, найчастіше - прямокутним, шаховим, контурним (у поперек схилів), із загущенням у рядках та іншими способами.

Відстань між рослинами в саду залежить від породи, сили росту дерева, способу розміщення, типу крони тощо.

В середньому площа живлення культур така:

  • яблуні, груші, черешні - 6х4,5 м;
  • вишні, сливи - 6х3;
  • горіха грецького - 8х5;
  • смородини, порічок - 3х1,5;
  • аґрусу - 2,5х1,5;
  • малини - 3х0,7;
  • суниці - 1х0,25 м.

Підготовка ґрунту - наступний етап закладання саду

Коренева система плодових рослин велика, тому обробіток ґрунту перед їх садінням включає зяблеву плантажну оранку на глибину 60 см з внесенням добрив. У Лісостепу під оранку дають 45-50 т/га гною або компосту та до P200-300 і K200-240.

Підготовка ґрунту також включає осіннє, незалежно від часу посадки дерев, але не пізніше, як за 1 місяць до її проведення, копання ям для саджанців. Ями копають діаметром 80-100 см і глибиною 60-70 см. У великих господарствах для копання використовують тракторні копачі.

Важливим етапом закладання плодового саду є садіння плодових дерев. В Україні плодові дерева садять восени і навесні. У північних районах з холодними зимами плодові доцільно садити весною протягом 5-6 днів від початку польових робіт. У південних районах можна садити восени за 30-40 днів до настання сталих морозів.

Перед висаджуванням дерева в яму вносять 8-12 кг торфокомпосту або перегною та по 15 г у діючій речовини азоту і калію й 30 г - фосфору.

Після цього через яму перекидають садильну дошку і в центрі ями забивають кілок висотою до 1,5 м.

Перед садінням коріння саджанців обрізують та змочують у бовтанці з глини і ґрунту. Під час висаджування весною саджанці рекомендується також намочувати у воді протягом 6-8 год.

Після підготовчих операцій деревце розміщують в ямі, розправляють його корені і закидають ґрунтом. Ґрунт помірно утрамбовують. Коренева шийка саджанця, у зв'язку з наступним осіданням ґрунту, повинна залишатись на 2-4 см вище поверхні.

Відразу після садіння, дерева поливають 30-40 л води у кожну яму, прив'язують рослини до кілків. За потреби обрізають надземну частину для початку формування крони та збереження співвідношення між надземною частиною та кореневою системою дерева. Поливи дерев за літо повторюють 2-4 рази.

Після висаджування всіх запланованих культур сад вважається закладеним.

Догляд за садом. Будова плодового дерева

Система догляду за плодовими рослинами повинна відповідати їх вимогам до умов життя і змінюватись залежно від їх віку.

У молодому саду потрібно правильно сформувати крону дерева, забезпечити швидкий ріст крони і кореневої системи, захистити дерева від хвороб і шкідників, зберігати й покращувати родючість ґрунту.

Система догляду за дорослим садом повинна забезпечувати високий щорічний урожай, продовжувати період плодоношення дерев, підтримувати їх зимостійкість тощо.

Догляд за садом включає заходи з утримання і удобрення ґрунту та догляду за деревами.

Система утримання ґрунту. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, віку саду та інших особливостей, ґрунт у садах утримують під чорним і сидеральним паром, вирощують культури або утримують у задерненому стані.

Утримання ґрунту під чорним паром практикують у посушливих районах. Ґрунт періодично розпушують дисковими боронами, фрезами, культиваторами та орють.

Сидеральне утримання передбачає вирощування в саду парозаймальних сидеральних культур.

У міжряддях плодових культур можна вирощувати різні рослини - овочеві, зернобобові, злаково-бобові суміші на зелений корм тощо. Такий спосіб утримання ґрунту використовують рідко через виснаження ґрунту та розмноження шкідників.

Утримання ґрунту в задерненому стані передбачає вирощування в саду злаково-бобових трав. Кожні 2-4 роки трави переорюють і після однорічного чорного пару сад знову засівають.

Система удобрення саду включає внесення органічних і мінеральних добрив в основному під зяблевий обробіток ґрунту та у підживлення, яке проводять як внесенням у ґрунт, так і позакоренево у фазу цвітіння рослин. За задерненого утримання ґрунту, мінеральні добрива вносять у пристовбурні круги.

У молодому саду на 2-5-й рік після садіння дерев вносять щорічно N60 P45-60 K30-90, на 6-8-й - N90-120 P45-60 K45-60 і 20-30 т/га органічних добрив один раз у 2-4 роки.

У плодоносному саду Лісостепу України рекомендується вносити один раз у 3-4 роки 25-30 т/га органічних добрив та щорічно N90 P45 K60.

У посушливих районах високі урожаї плодів отримують тільки під час зрошення. Полив проводять від 2-3 до 5-6 раз з нормою поливу 600-1200 м3/га.

Догляд за плодовими деревами включає формування і обрізування їх крони. Цей вид догляду розпочинають з весняного обрізування саджанців, які висаджені на постійне місце зростання. У цьому випадку верхівкову гілку залишають завдовжки 30-35 см, а нижні бокові - 20-25 см, зрізуючи на одному рівні.

У наступні роки приступають до формування крони, що передбачає рівномірне розміщення гілок навколо стовбура та розріджено в просторі. Все це сприяє утворенню на скелетних гілках достатньої кількості плодових утворів, виведенню міцного центрального провідника, розвинутих бічних гілок тощо.

Проводять формування і обрізування крони в період спокою дерев - восени, зимою і навесні. Зважаючи на суворі зимові морози, обрізування краще проводити весною до початку сокоруху.

Для формування крони та догляді за нею використовують переважно два способи обрізування - проріджування та вкорочування пагонів. Ці способи по-різному впливають на загущеність і освітленість крони та поєднуються з такими допоміжними прийомами, як регулювання кутів нахилу гілок, прищипування і виламування пагонів, кербування, кільцювання та ін.

Проріджування - це повне видалення річного приросту або багаторічних гілок біля їх основи, у місцях загущення. Проріджування поліпшує освітлення всередині крони, затримує ріст кінцевих бруньок і бруньок, розташованих біля верхівок необрізаних пагонів, а також гальмує утворення на них бокових розгалужень і сприяє росту верхівкової бруньки, що забезпечує ріст дерев у висоту. Крім того, в результаті обрізування формується більше сильних продуктивних плодових утворень у межах всієї крони, збільшується розмір та якість плодів. У молодих дерев вирізування значної кількості гілок зумовлює значне зменшення листкової поверхні, що є причиною пізнішого початку їх плодоношення та невисоких врожаїв.

Укорочування пагонів та гілок полягає у зрізуванні частини однорічного приросту чи багаторічної гілки. Воно спричиняє проростання бічних бруньок нижче від місця зрізу і тим самим сприяє утворенню нових пагонів. Надмірне вкорочування відтягує час вступу плодових дерев у пору плодоношення на 1-2 роки, а помірне, навпаки, прискорює.

Під час формування крони молодого дерева вкорочують скелетні і напівскелетні гілки, в основному, однорічного приросту для регулювання інтенсивності їх росту, зміни напрямку росту, формування оптимальної густоти гілок у кроні тощо.

У плодоносних дерев вкорочування забезпечує достатню довжину розгалужень, збільшує пагоноутворення, сприяє пробудженню нових бруньок, утворенню нових плодових гілок, веде до зростання кількості та якості плодів.

Максимальний приріст досягається укорочуванням гілки до 2/3 довжини, але воно не завжди є виправданим, так як веде до утворення сильних бічних гілок, які загущують крону. Слабке укорочування ж (на 1/4 довжини) гальмує ріст центрального провідника і бічних гілок і, таким чином, у цілому зменшує гілкування. Отже, укорочення однорічних приростів у молодих дерев необхідно зводити до мінімуму і проводити його лише під час формуванні крони, а у плодоносних - для запобігання оголенню гілок, а також для відновлення їх росту і плодоношення.

Вкорочування багаторічних гілок називають омолоджуючим обрізуванням. Його проводять, коли у дерев однорічні прирости досягають довжини лише 10-20 см і, відповідно, зменшується їх продуктивність.

За сформованою кроною плодових дерев проводять догляд, який передбачає дотримання таких правил:

  • проводити щорічно і вчасно;
  • вирізувати насамперед сухі, хворі, пошкоджені, переплетені гілки, а пізніше ті, що труться, загущують крону, звисають вниз;
  • під час обрізування не залишати пеньків, бо вони не заростають і через них проникає інфекція;
  • товсті гілки зрізувати пилкою, а тонкі - ножем або секатором;
  • зрізи зачищати ножем і замазувати садовим варом, якщо діаметр гілки менше 1,5 см можна зріз не замазувати;
  • пагони, які з'являються на нижній оголеній частині скелетних гілок у середині крони необхідно вирізати або вкорочуванням переводити у плодові гілочки.

Доросле плодове дерево із сформованою кроною складається з двох частин - надземної та підземної, на межі яких знаходиться коренева шийка. Таким чином, коренева шийка - це місце переходу кореня у стебло. Вона знаходиться на рівні поверхні ґрунту вище бокових розгалужень кореня і помітна за зміною забарвлення кори від світло-жовтого у коренів до коричневого у стеблової частини дерева.

У кореневій системі розрізняють скелетні і обростаючі корені. Інколи виділяють ще і напівскелетні. Скелетні корені порівняно товсті (до 10-20 см і більше) та довгі (від 20-30 см до кількох метрів). Залежно від напрямку росту розрізняють вертикальні і горизонтальні скелетні корені.

На скелетних коренях розміщуються обростаючі корені, які дрібні, сильно галузяться і є активною частиною кореневої системи. Їх називають ще кореневими мичками. Коренева мичка має ростові і всмоктуючі закінчення.

Надземна частина дорослого плодового дерева складається з стовбура, скелетних і обростаючих гілок.

Стовбур - центральне стебло дерева, на якому розрізняють штамб і центральний провідник. Штамб - це частина стовбура, яка розташована між кореневою шийкою і нижньою скелетною гілкою. Вище штамба знаходиться центральний провідник - частина стовбура, від якої відходять скелетні гілки першого порядку. Центральний провідник закінчується пагоном подовження - верхівковим однорічним приростом стовбура.

Від центрального провідника відходять скелетні гілки першого порядку, від яких відростають гілки другого порядку, потім третього і т. д. Скелетні гілки також закінчуються пагонами подовження. Усього у кроні дорослого дерева може бути 8-10 і більше порядків галуження. Менші гілки, ніж скелетні, але які також відходять від центрального провідника, називаються напівскелетними. Дрібні галуження усіх порядків відносять до обростаючих гілок, на яких розміщується основна маса листя, плодових утворень і бруньок. Їх довжина від кількох мм до 30 см. Сукупність гілок різних порядків утворює крону.

Обростаючі гілки ділять на вегетативні (ростові) і генеративні, або репродуктивні, (плодові). Вегетативні пагони не мають генеративних бруньок, з яких утворюються квітки, а пізніше плоди. На них розміщуються тільки вегетативні бруньки.

Генеративні, або плодові гілки характеризуються наявністю на них не тільки вегетативних, але і генеративних або вегетативно-генеративних бруньок. Плодові гілки, залежно від особливостей будови, поділяють на певні види. Так, у зерняткових розрізняють такі типи плодових гілочок: кільчатка, списик, прутик, плодушка і плодуха. У кісточкових ж плодових культур розрізняють - кільчатку, букетну, плодову, шпорець та змішану гілочки.

У сучасному садівництві застосовується понад 60 типів крон плодових дерев. Залежно від процесу формування (зміна структури і природного вигляду) крони умовно поділяють на природні і штучні. Основною перевагою природних крон є простота формування за порівняно невеликих затратах праці. Під час їх формування в основному зберігається природна форма, виділяється центральний провідник і скелетні гілки. Найбільше наближаються до природних округлі форми крон - розріджено-ярусна, ярусна, без'ярусна, напівплощинна, вазоподібна, лопатева та інші.

Для створення штучних крон застосовують основні і допоміжні прийоми, завдяки яким їм надають різної (неприродної) форми, конструкції і густоти. Основними формами штучних крон є площинні крони (пальмети), сланці, різноманітні декоративні.

Завдяки простоті формування, своїй міцності, універсальності щодо різних плодових культур, високій продуктивності тощо, великого поширення набула розріджено-ярусна крона. Вона легко формується майже у всіх зерняткових та кісточкових порід. Для формування такої крони на стовбурі закладають 5-7 скелетних гілок першого порядку і розміщують їх ярусами: у першому ярусі закладають 3-4, у другому - 2-3, а над ярусами одну або дві таких гілки з поодиноким розміщенням.

Скелетні гілки першого порядку в ярусі формують із суміжних бруньок або розріджено з відстанню між ними 10-15 см. У нижньому ярусі гілки необхідно розміщувати навколо стовбура більш або менш рівномірно з кутом відходження від нього не менше 45-60о і кутом розходження між самими гілками 90-120о.

Другий ярус у дерев на насінних підщепах закладають на відстані 70-110 см від першого, середньо-рослих і напівкарликових - 60-70 см, а на слаборослих - 50-60 см. За поодинокого розміщення скелетних гілок над першим ярусом, першу поодиноку гілку у дерев формують на відстані 35-60 см від верхнього ярусу, залежно від сили росту підщепи.

Для кращого освітлення листків у кроні скелетні гілки першого порядку верхніх ярусів або поодинокі гілки розміщують так, щоб вони в горизонтальній проекції займали проміжки між гілками першого ярусу та їх довжина була меншою, ніж у скелетних гілок першого ярусу, а кути спрямування гілок від стовбура становили не менше 60-70о.

Скелетні гілки над першим ярусом спрямовують у напрямі міжрядь. Після завершення формування крони, центральний провідник зрізують над верхньою скелетною гілкою або на 30-40 см вище від неї над однією з бічних 2-3-річних гілок, розміщеною під кутом до вертикалі 60-75о.

Джерела

  1. Агрохімія / І. М. Карасюк, О. М. Геркіял, Г. М. Господаренко та інші / За ред. І. М. Карасюка. - К.: Вища школа, 1995. - 471с.
  2. Агрохімія: Лабораторний практикум / А. П. Лісовал, І. М. Давиденко, Б. М. Мойсеєнко. - К.: Вища школа, 1994. - 335с.
  3. Андреев Ю. М. Овощеводство. - М.:ПрофОбрИздат, 2002. - 256с.
  4. Бабьева И. П., Зенова Г. М. Биология почв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 336с.
  5. Бадина Г. В., Королев А. В., Королева Р. О. Основы агрономии. - Ленинград: Агропромиздат, 1988. - 448с.
  6. Барабаш О. Ю. Овочівництво. - К.: Вища школа, 1994. - 374с.
  7. Барабаш О. Ю., Семенчук П. С. Довідник овочівника. - Львів: Каменяр, 1985. - 218с.
  8. Бейкер Х. Плодовые культуры: Пер. с англ. - М.: Мир, 1990. - 198с.
  9. Білецький П. М. Овочівництво. - К.: Вища школа, 1970. - 420с.
  10. Білецький П. М., Роман І. С. Овочівництво і плодівництво. - К.: Вища школа, 1978. - 448с.
  11. Болотских А. С. Настольная книга овощевода. - Харьков: Фолио, 1998. - 487с.
  12. Бугай С. М. Рослинництво. - К.: Вища школа, 1978. - 384с.
  13. Васюта В. М., Рыбак Г. М., Клименкос. В. Справочник садовода. - К.: Наукова думка, 1990. - 352с.
  14. Вирощування зернових культур у Лісостепу та Поліссі України / Зіневич Л. Л., Глуздєєв В. Г., Круть В. М. і ін. - К., 1993. - 49с.
  15. Витязев В. Г., Макаров И. Б. Общее земледелие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 287с.
  16. Гапоненко Б. К., Гапоненко М. Б. Ваш сад. - К.: Урожай, 1994. - 400с.
  17. Гладюк М. М. Основи агрохіміі. Хімія в сільському господарстві. - К., Ірпінь: Перун, 2003. - 288с.


28.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!