Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Дарвінізм як вчення про закони історичного розвитку органічного світу. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Дарвінізм як вчення про закони історичного розвитку органічного світу. Реферат

Дарвінізм – вчення про закони історичного розвитку органічного світу, про причини різноманітності організмів та закономірності пристосування їх до навколишніх умов

Назва Дарвінізм походить від імені його засновника – англійського природодослідника Чарльза Дарвіна. Дарвінізм переконливо доводить наявність органічної еволюції в природі, дає незаперечні пояснення цього процесу, стверджує (в біології) одне з основних положень матеріалістичної філософії про матеріальну єдність природи, про природне походження рослин, тварин і людини.

Дарвінізм – загально-біологічне вчення, яке завдало нищівного удару по ідеалістичних і метафізичних поглядах на живу природу. Дарвінізм розкриває об'єктивність закономірностей розвитку матерії і об'єктивність причинних зв'язків у природі.

Основною працею Ч. Дарвіна, в якій викладено теорію розвитку органічного світу, є "Походження видів" (1859).

Виникнення дарвінізму було підготовлено всім попереднім розвитком науки і досягненнями сільськогосподарської практики свого часу, особливо досвідом виведення нових порід свійських тварин і сортів культурних рослин, в першу чергу на батьківщині Дарвіна, в Англії. Використання Дарвіном практики сільського господарства для своїх висновків дало йому переконуючу силу і перевагу над усіма вченнями про живу природу, що передували дарвінізму.

Дарвінізм є наочною ілюстрацією правильності марксистського походження про значення практики в процесі людського пізнання. З часів Давньої Греції і за часів середньовіччя висловлювалися лише окремі думки про еволюцію живих істот. Поглиблена наукова розробка питань еволюції організмів почалась лише в 2-й половині 18 століття. У 18 і в 1-й половині 19 століття з еволюційними ідеями виступали Ж. Бюффон, М. В. Ломоносов, К. Ф. Вольф, О. М. Радищев, О. А. Каверзнєв, Ж. Ламарк, Ж. Сент-Ілер, М. О. Максимович, Я. К. Кайданов, Г. Ю. Щуровський, К. Ф. Рульє та ін., проте вони не створили цілісної теорії еволюції.

Лише Ж. Ламарк у своїй "Філософії зоології" (1809) виклав більш-менш струнку концепцію розвитку органічного світу, що в ній прогресивним є правильна оцінка впливу зовнішнього середовища на організми. У зміні середовища він вбачав причини руху, причини мінливості видів. Припущення Ламаркапро можливість прямого впливу умов навколишнього середовища на організм і успадкування наслідків цього впливу, а також про вплив вправляння і невправляння органів на організацію форми, обґрунтування закону успадковування нових властивостей і ознак, набутих організмами під впливом умов життя, є в своїй основі матеріалістичними, вони й на сьогодні не втратили свого наукового значення і знайшли свій дальший розвиток у мічурінському вченні.

Вчення Ламарка не було вільним від помилок ідеалістичного характеру, окремі його положення були недостатньо обґрунтовані, тому воно не могло здобути перемогу над метафізичними концепціями, які існували.

Велике значення для перемоги ідеї еволюції (історизму) мали праці англійського геолога Ч. Лайєля, який спростував метафізичну теорію катастроф Ж. Кюв'є та інших в галузі геології, довівши безперервність процесу розвитку земної кори.

Дарвінізм виник в епоху розвитку капіталізму, коли промисловість і сільське господарство, особливо в Англії, досягли значних успіхів, а природничі науки – геологія, палеонтологія, ембріологія, порівняльна анатомія, біогеографія та ін. – збагатились великою кількістю наукових факторів. Це і дало Дарвінові змогу всупереч старим, метафізичним поглядам на органічний світ твердо стати на нову, еволюційну точку зору.

Основними факторами еволюції, за Дарвіном, є мінливість, спадковість і природний добір. Живі істоти внаслідок їх взаємодії з умовами природного середовища змінюються. Мінливість є невід" ємною властивістю всього живого. Спадковість же закріплює зміни, що виникають в організмах під впливом умов навколишнього середовища. Спадковими змінами рослин і тварин людина користується з найдавніших часів.

Шляхом добору організмів з корисними для людини ознаками (властивостями) були створені численні породи свійських тварин і сорти рослин. Такий процес створення нових корисних форм рослин і тварин, в якому вирішальну роль відіграє людина, дістав назву добору штучного. Мінливість, тобто відхилення в будові і властивостях організмів, відбувається в найрізноманітніших напрямах, і штучний добір можна провадити за будь-якою корисною для людини ознакою.

Різновидності чи види, що виникають з однієї первинної форми, внаслідок дії добору в різних напрямах поступово все більше й більше відходять одна від одної і від первинної форми. Таке розходження ознак (дивергенція) дає можливість одержати з однієї вихідної форми багато похідних форм.

За дарвінізмом, в природі без участі людини діють закони спадкової мінливості, яка відбувається в найрізноманітніших напрямах – корисному, байдужому чи шкідливому для організму. Завдяки їй ускладнюється або спрощується будова організмів, створюється багатющий матеріал для виникнення нових форм, але закріпити ту чи іншу форму може лише другий вказаний Дарвіном фактор еволюції – добір.

Якщо штучний добір свідомо провадить людина, то в умовах дикої природи добір здійснює сама природа, а шляхом цього здійснення є виживання у боротьбі за життя організмів, найбільш пристосованих до умов навколишнього середовища. Такий добір дістав назву добору природного. "Висловлюють метафорично, - писав Дарвін, - можна сказати, що природний добір щодня, щогодини розслідує по всьому світу найдрібніші зміни, відкидаючи погані, зберігаючи і складаючи добрі, працюючи нечутно, невидимо, де б і коли б тільки не постала до цього нагода, над удосконаленням кожної органічної істоти по відношенню до умов її життя, органічних і неорганічних".

З вчення про природний добір випливає, що в природі виживають найбільш пристосовані організми, а не обов'язково організми з найскладнішою будовою. Це робить зрозумілим одночасне існування в наш час вищих і нижчих органічних форм. Еволюція живої природи має пристосований характер, але у зв'язку із зміною умов існування кожне пристосування має не абсолютний, а відносний характер. Вчення про природний добір дає строго матеріалістичну відповідь на питання, як виникли різноманітні види рослин і тварин, дає відповідь на "загадку" доцільності будови організмів, яка була однією з основ тверджень служителів релігійних культів про "мудрість творця".

Боротьбу за існування, наслідком якої, за Дарвіном, є природний добір, Дарвін уявляв однобоко, не враховуючи, що поряд з боротьбою між організмами в природі мають місце взаємовідношення характеру кооперації, взаємодопомоги, за що К. Маркс і Ф. Енгельс піддали його критиці.

Дарвін некритично сприйняв реакційне вчення Мальтуса про зростання народонаселення. Крім того, Дарвін вважав, що вид утворюється з різновидності шляхом повільної її еволюції (за його висловом, "різновидність може бути тому названа зароджуваним видом"). Він говорив, що "природа не робить стрибків". Це пояснюється певною обмеженістю світогляду Дарвіна, впливом поширених на той час метафізичних ідей Лейбніца, а також необхідністю боротьби з катастрофізмом.

Проте Дарвін у своє розуміння терміну "стрибок" вкладав зовсім не такий зміст, як це прийнято в марксистській філософії. Він розумів стрибки як дуже різкі, раптові зміни в дусі вибухів і катаклізмів, про які говорив Ж. Кюв'є. Існування таких "стрибків" Дарвін заперечував, він писав: "Припустити все це, мені здається, означало б перейти в сферу чудес, покинувши сферу науки".

Дарвін не зміг до кінця зрозуміти діалектики перервного і безперервного в процесі розвитку, але він стихійно досить близько підійшов до діалектико-матеріалістичного розуміння розвитку природи. В його працях можна знайти і прямі висловлювання про перериви поступовості, про наявність стрибків у науковому їх розумінні, які він називав щаблями.

Види як колективні біологічні окремості Дарвін вважав цілком реальними, що ж до терміну "вид" у таксономії (класифікації), то він вважав його зовсім довільним, придуманим заради зручності й гадав, що в цьому відношенні вид нічим принциповим не відрізняється від різновидності.

Важливим у дарвінізмі є вчення про походження людини. Дарвінізм навів найпереконливіші докази її походження від людиноподібних мавп. Але сам Дарвін, базуючись на суто біологічному ґрунті, не розв'язав цього питання повністю. Цю роботу завершив Ф. Енгельс, який показав, що вирішальне значення в процесі олюднення людиноподібних мавп – безпосередніх предків людини – мала праця.


26.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!