Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Інжир (фіга, чи смоква, смоківниця, "винна ягода"). Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Інжир (фіга, чи смоква, смоківниця, "винна ягода"). Реферат

Смоківниця відома людині з глибокої стародавності і вирощується близько 5000 років. Передбачається, що вона уперше введена в культуру в родючій частині Південної Аравії, де ще зустрічається в дикому стані. Відтіля інжир був пізніше розповсюджений в Іудею, Сирію, а потім і на Середземноморське узбережжя

Інжир походить З роду-племені фікусів. Хто ніколи не бачив фігового дерева, той може уявити собі досить розкидистий і високий фікус з великими порізаними листами і численними плодами, що нагадують за формою дрібні груші, ясно-жовті чи фіолетові (у залежності від сорту). Узагалі ж фікусів існує біля тисячі видів, але майже усі вони зосереджені в тропіках і тільки деякі з них, у тому числі й інжир, вільно виростають у субтропічній зоні.

Фіга згадується в єгипетських документах близько 2700 р. до н. е. Фіги, виноград, маслини були для багатьох поколінь основними продуктами харчування. Виноград і фіги згадуються в Біблії разом, тому, що вирощувалися поруч. Вони були символами світу, вічного життя, здоров'я, щастя. У Біблії говориться, що листи фігового дерева послужили першим одягом для Адама й Єви.

У Греції оброблення смоківниць було почато з початку IX в. до н. е. Інжир у древніх греків був емблемою родючості. На святах на честь Діоніса кошик винних ягід супроводжував амфори з вином. Уже тоді було відоме досить багато сортів інжиру, а кращі рослини в давньогрецькому саду навіть мали свої імена, як члени родини (це відзначав Теофраст у IX в. до н. е.) У 24-й пісні "Одіссеї" згадуються смоківниці, що Одиссею подарував його батько. М'які листи смоківниць у Древньому Римі використовувалися як серветки: ними під час трапези раби витирали губи своїх хазяїв.

Фігове дерево – це дерево-довгожитель. При сприятливих умовах живе і плодоносить до 200 років. У принципі, досить невибагливе дерево, але росте, помітьте, в основному в курортних місцевостях Земної кулі: Єгипет, Греція, Італія, Іспанія, Туреччина, Кавказ, Південний берег Криму, Середня Азія, Америка, Індія, Іран, Афганістан.

Академік П. С. Паллас вважав, що самі старі дерева інжиру в Криму є залишками високорозвиненої сільськогосподарської давньогрецької культури. Імовірно, що в часи панування генуэзців інжир продовжував розвиватися і тільки в XVIII столітті, як і все садівництво і виноградарство, занепав. У Нікітському ботанічному саду з 1813 року всерйоз зайнялися вивченням і розведенням інжиру. ДО 1904 року нараховувалося вже до 110 сортів місцевих і привезених із Франції, Відня, Тифліса, Батумі. Після 1925 року була повною мірою продовжена наукова праця з використанням нових зразків з Абхазії, Аджарії, Грузії, Туркменії, Франції, Італії, Тунісу, Марокко, Палестини, США.

З'ясувалося, що привезені з різних місць і зразки, що мають різні назви - найчастіше синоніми того самого сорту. Наприклад, сорт інжиру, відомий у Криму як "Кримський чорний", є сортом "Муасон" із Франції (він же – "Фіолетовий з Бордо"), а відомий сорт "Кадота" узагалі має більш 13 братів-синонімів. Сорт "Брунсвік", він же "Чапла", "Бузі-Буруну", "Закавказький Рожевий" і ін. У даний час у колекції саду нараховується більш 200 сортів і форм закордонної і вітчизняної селекції. У досвідченому господарстві ботсаду можна придбати саджанці як традиційних сортів інжиру, так і адаптованих для інших районів Кримського півострова.

Звичайно, є визначений ризик у спробі посадити смоківницю в себе на дачі жителю чи Євпаторії Сімферополя. Напевно потрібні особливі заходи для підготовки рослини до зими. На жаль, дуже холодною зимою 2005/2006 р. інжир вимерзнув майже у всій степовій смузі Криму. Дуже багато інжиру вирощують і експортують у сусідній з нами Туреччині і Греції. Для цієї мети його в'ялять, сушать, красиво розкладають по різних шухлядках, коробочкам, кошичкам, пакетикам і відправляють по усьому світлу.

Це один із самих корисних сухофруктів. Як один із кращих постачальників енергії для нашого організму, він здатний дуже швидко відновити сили, усунути розумову і фізичну перевтому. У похідній сумці римського легіонера найчастіше були тільки сухі плоди смоківниці й ізюму, але їхній цілком вистачало дорослому чоловіку в багатоденних переходах.

Не дивно, що воїни Олександра Македонського завоювали півсвіту! І сьогодні розумні люди беруть із собою в далекі походи не банки з тушонкою, а сухофрукти і горіхи. А найкраще – "чудо-суміш"! Вона не підведе вас і в звичайному житті. Візьміть по 300г інжиру, кураги, ізюму і ядер волоських горіхів, один великий лимон зі шкіркою. Пропустіть усе через м'ясорубку і змішайте з натуральним медом (300г). Поставте в холодильник і щоранку починайте зі столової ложки "чудо-суміші", не забуваючи і про своїх близьких. Ця енергетична суміш безвідмовно допоможе вам перебороти всі перевантаження трудових будні, а вашим дітям дасть надійний захист від хвороб і убереже від перевтоми.

Коли будете в Криму, обов'язково побачите на ринку гірки інжиру (у Криму ні фігою, ні смоквою інжир не називають). Мені, наприклад, у свіжому вигляді більше подобаються фіолетові плоди (а білий інжир смачніше в’ялений). Якісні фіги мають колір воску, калібровані по розмірі, досить м'які на дотик (якщо вони тверді і сухі, то були порушені терміни збереження чи реалізації; смак у таких плодів може бути неприємно солонкуватий).

Інжир – фрукт дуже ніжний і у свіжому виді довго не зберігається. Дозрілі плоди заповнені солодким "желе" і дрібними круглими насіннячками, як у полуниці. Варто лише спілому плоду ледве довше повисіти на сонці, як пресмачна його м'якоть починає бродити, перетворюючи плоди в ті самі "винні ягоди".

Але зате сушений інжир доступний завжди й усім. Його можна придбати в будь-якім місті, яке навіть віддалено не нагадує курорт. Найкращим вважається інжир ясно-жовтого кольору. Звичайно, гарні і темно-червоні, і лілові фіги (хоча на Сході вони особливою пошаною не користаються).

Мало того, що інжир дуже смачний, він ще і дуже корисний. З древніх часів з нього готували варення, пастилу, желе, повидло і навіть вино. У Середній Азії з плодів інжиру готують душаб – згущений інжировий сік, що добре зберігається, а потім йде на різні кулінарні нестатки. Якщо свіжі плоди інжиру містять близько 1% білків, 15-23% цукру, то в процесі сушіння частка білка збільшується до 3-6%, а цукру – до 40-70% (!).

Крім того, в інжирі до 1% органічних кислот, ферменти, пектини, вітаміни (бета-каротин, групи В, З, РР) і мінерали. Калію в інжирі стільки, що перше місце він віддає лише горіхам. Але ж калій життєво необхідний нашій нервовій і серцево-судинній системам. Крім того, по кількості заліза інжир перевершує найвідомішого "залізного" постачальника – яблуко (відомо, що всі розумові процеси в мозку виникають за участю заліза). 200 м інжиру містять 35% добової норми калію і по 30% кальцію і заліза, а також магній, йод, мідь і фосфор.

Унікальність плодів інжиру ще й у тім, що в розчинних волокнах його клітковини містяться речовини, що знижують рівень холестерину в крові. У свіжому вигляді плоди знижують зміст цукру в крові, а також мають гарну потогінну і жарознижуючу дію. Гарячі відвари з інжиру (особливо на молоці) вважаються одним із кращих природних лік від кашлю й ангіни! Крім весь іншого, інжир володіє м'якою дією, що попускає, на впертий кишечник. Листи смоківниці теж використовують: їхній відвар має протизапальна й антисептична дія, а також регулює обмін речовин.


26.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!