Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Селекція озимої пшениці. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Селекція озимої пшениці. Реферат

У рефераті подано відомості про розвиток селекції озимої пшениці у контексті міжнародного співробітництва

Стратегічним завданням селекції озимої пшениці на сучасному етапі є створення високоадаптивних сортів, які мають високий рівень генетичного захисту врожаю від біотичних і абіотичних факторів середовища та спроможні максимально реалізувати потенціал урожаю в поєднанні з високою якістю зерна.

Одним із шляхів розв'язання комплексних селекційних завдань є створення міжнародних спільних програм досліджень між установами різного рівня та творчими колективами, які працюють у галузі селекції, що дає найкращу можливість використовувати світовий генетичний фонд рослин та передові надбання науки і практики. Вивчення та використання набутого попередніми поколіннями багаторічного науково-практичного досвіду з міжнародного співробітництва є запорукою подальшого прогресу.

В останні роки вийшло чимало публікацій, присвячених історії розвитку вітчизняної селекції сільськогосподарських культур і озимої пшениці зокрема: "Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть" у 4-х томах (головний редактор В. В. Моргун), "Морфология, биология, хозяйственная ценность пшеницы" (автори Шелепов В. В., Маласай В. М., Пензев А. Ф. та ін.), "Українська академія аграрних наук (1991-1995) " (автори Созінов О. О., Бусол В. О., Зубець М. В.), "Пшеница" (за редакцією Животкова Л. О.) та інші [1-4]. Однак, така важлива складова селекційної науки, як спільні дослідження вітчизняних та іноземних науковців, масштабність яких набула свого апогею саме у другій половині минулого століття завдяки соціалістичній інтеграції країн-членів РЕВ, не отримала вичерпного вивчення та оцінки сучасних дослідників історії науки.

В. М. Ремесло був одним із перших серед учених 68 науково-дослідних закладів із восьми країн (НРБ — 8, УНР — 6, НДР — 12, МНР — 2, ПНР — 16, СРР — 2, СРСР — 7, ЧССР 15), хто в рамках міжнародної угоди країн-членів РЕВ про створення координаційних центрів та науково-технічне співробітництво з проблеми "Розробка теоретичних основ селекції, насінництва і нових методів створення високоврожайних і високоякісних сортів і гібридів сільськогосподарських культур" розгорнув дослідження із селекціонерами Німеччини, Чехословаччини, Угорщини та інших країн, в результаті яких були створені та районовані нові сорти озимої пшениці та озимого ячменю.

Співпраця Миронівського інституту й Інституту зернових культур у м. Бернбург-Хадмерслебен (Німеччина) в області аграрної науки розпочалася у І970 р. згідно з рішенням двох академій — ВАСГНІЛ й Академії сільськогосподарських наук Німецької Демократичної Республіки та проводилася згідно з комплексною програмою соціалістичної інтеграції, прийнятої на сесії РЕВ.

Співробітництво почалося із взаємного обміну колекційними зразками озимої пшениці та інформацією про наукову роботу. Започаткуванню науково-виробничих відносин передувало успішне випробування у Німеччині, а потім і районування озимої пшениці Миронівська 808 шедевра світової селекції.

Визнання фахівцями сільського господарства НДР і широке поширення цього сорту було обумовлено стабільністю врожаїв, ранньостиглістю (на 8-10 днів раніше вирощуваних у НДР сортів), високою морозостійкістю та мукомельно-хлібопекарськими якостями. За цими ознаками Миронівська 808 значно перевищила кращі сорти німецької селекції: Порос, Пілот, Факір, Віннету, Хадмерслебенер, Квалітас. У 1969 році рішенням Ради Міністрів НДР озима пшениця Миронівська 808 була районована і почала широко розповсюджуватися у сільськогосподарському виробництві.

За підрахунками німецьких фахівців, у 1972 р. завдяки вирощуванню цього сорту в республіці на 2/5 посівної площі, відведеної під пшеницю, було досягнуто підвищення врожаю озимої пшениці на 14%.

Відповідно до створення нові сорти миронівської селекції також впроваджувалися в сільське господарство НДР. Так, вже у 1974 р. сорти Миронівська 808, Миронівська ювілейна та Іллічівка висівалися на площі більш ніж 400 тис. га, а в окремих округах (Шверін) вони займали близько 80% посівів.

Успіх у виробництві та прийняття програми науково-технічного співробітництва сприяли його широкому розгортанню. Програма полягала у спільних дослідженнях із селекції озимої пшениці, озимого ячменю, була направлена на створення спільних сортів цих культур з урожайністю 80-85 та 70-75 ц/га відповідно, а також на розробку необхідної для цих сортів агротехніки [5].

Роки співпраці сприяли істотному підвищенню ефективності селекції, росту теоретичного рівня науково-дослідних робіт та мали видимі результати. Певну роль у цьому зіграв вихідний та селекційний матеріал інститутів партнерів, що чітко розрізнявся між собою за низкою важливих ознак.

Селекційний матеріал із Миронівки мав гарну стабільну врожайність, відмінну зимостійкість, ранньостиглість, польову стійкість до борошнистої роси та жовтої іржі, толерантність до хвороб колоса, гарні хлібопекарські якості зерна.

Високоврожайний селекційний матеріал із Хадмерслебена характеризувався високою стійкістю до полягання, низькостебельністю, стійкістю до хвороб листя та колоса, а також толерантністю до кореневої гнилі.

У результаті співпраці були отримані спільні перспективні лінії озимої пшениці. Одна з них високопродуктивна, інтенсивного типу, що одержала назву Дружба I, при випробуванні у 1975-1978 рр. дала додатково до стандарту в умовах Миронівського інституту понад 13 ц/га. Середня врожайність стандарту за ці роки складала близько 63 ц/га, максимальна врожайність ліній 89,4 ц/га.

Друга лінія, названа Дружба 2, перевищила стандарт у середньому за 1976-1978 рр. на 18 ц/га. Обидві лінії характеризувалися багатозерним колосом, високою стійкістю до полягання, гарними технологічними якостями зерна і стійкістю до хвороб. Пізніше, у 1987 р., Дружба 1 була районована в СРСР за назвою Мрія 1.

Розвиток селекції озимого ячменю, починаючи з 70-х років, у Миронівському інституті інтенсивно і дуже плідно проводився в тісному співробітництві з інститутом у Бернбурзі. Значний внесок у цю роботу вніс співробітник Інституту дослідження зернових культур Бернбург-Хадмерслебен доктор Г. Д. Кох. Головним змістом наукового партнерства був взаємовигідний обмін селекційним матеріалом. У Миронівці були отримані лінії озимого ячменю, що відрізнялися високим врожаєм, стійкістю до полягання і, в окремих випадках, високою стійкістю до хвороб.

У відношенні зимостійкості також були досягнуті непогані результати. Кращі лінії конкурсного сортовипробування при рівні врожайності 62,7-68,4 ц/га перевищили стандартний сорт Оксамит на 5,6-11,3 ц/га. Високою врожайністю відрізнялися багато ліній попереднього сортовипробування, які перевищили стандартний сорт на 6,6-14,1 ц/га.

Першим великим успіхом була передача двох сортів озимого ячменю на державне сортовипробування СРСР. На честь співробітництва між інститутами за особистою пропозицією академіка В. М. Ремесла ці сорти одержали назви Бемир 1 і Бемир 2 (згідно з першими складами назв міст Бернбург і Миронівка). З 1987 р. сорт Бемир 2 був районований у Черкаській і Івано-Франківській областях. У трьох областях цей сорт у 1986 р. забезпечив високі врожаї (50-60 ц/га) [6].

Співробітництво між радянськими та чехословацькими науково-дослідними інститутами, що займалися проблемами зернових культур, розвивалося не одне десятиліття. Особливе значення для розвитку зернового господарства обох країн мала більш ніж двадцятилітня плідна співпраця Кромержижського науково-дослідного інституту зернових культур та Миронівського інституту. Із самого початку його активно підтримував і розвивав академік В. М. Ремесло.

Наприкінці 60-х і у 70-х роках у Чехословаччині одержали масове розповсюдження видатні сорти пшениці миронівської селекції, автором яких був В. М. Ремесло. Завдяки їх інтродукції і швидкому поширенню за період 1966-1980 рр. було одержано на 4 млн. тонн якісного зерна більше, що в грошовому еквіваленті склало 6,6 мільярда крон. Це явище характеризували як "зелену революцію" в сільському господарстві республіки [7].

Впровадження миронівських сортів пшениці на полях ЧССР та ініціатива Кромержижського і Миронівського інститутів щодо застосування науково-технічних досягнень у сільськогосподарському виробництві обох держав послужили основою для розширення існуючих контактів і складання у 1977 році двосторонньої угоди про співробітництво.

Спільна угода була спрямована на селекцію пшениці з метою більш ефективного створення нових, високопродуктивних сортів та розробку їхньої сортової агротехніки.

Співробітництво сприяло прискоренню розвитку селекції пшениці і внесло значний вклад у сільське господарство СРСР і ЧССР. У результаті проведеної роботи в ЧССР був районований сорт Миронівська 808. Завдяки розробленій у НДІЗК Кромержиж сортовій технології вирощування, що включала обробку рослин інгібітором росту, цей сорт одержав широке поширення в ЧССР. Він займав у середньому за період з 1968 по 1983 рр. більш 30% посівних площ озимої пшениці, у цілому це склало більше 7 млн. гектарів.

Академік В. М. Ремесло широко пропагував і впроваджував технологію вирощування сорту Миронівська 808, розроблену в Чехословаччині, що дозволило значно розширити посівні площі й підвищити врожайність цього сорту в СРСР.

Протягом 5 років співробітництва було створено 8 нових сортів на базі радянських, у 6 з них як батьківські форми були використані сорти миронівської селекції. У 1976 р. був районований сорт Славія (Безоста І х Миронівська 808), у 1979 р. Гела (Муасон х Миронівська 808), Юна (Н141/62 х Миронівська ювілейна), Мирела (Миронівська 808 х Стелла) і в 1980 р. Вала (Муасон х Миронівська 808) і Аміка; (Аврора х Миронівська 808). Сорти Славія, Юна, Вала й Аміка були придатні насамперед для інтенсивних умов зони бурякового виробництва, тоді як Гела і Мирела для зони картоплярства.

Сорти, виведені в НДІЗК Кромержиж, займали майже половину (46%) посівних площ озимої пшениці в ЧССР. Вони підвищили середній врожай пшениці по країні на 5,8 ц/га.

Оцінюючи внесок співробітництва у розвиток сільського господарства ЧССР та СРСР, директор НДІЗК Кромержиж доктор сільськогосподарських наук Я. Лекеш констатував, що воно було корисним для обох країн, тому що "дало можливість ефективніше і швидше використовувати цінний вихідний матеріал, нові сорти, селекційні методи і технології, що безпосередньо відбилося на рівні селекції і врожайності озимої пшениці і ярого ячменю.

Були також розкриті недоліки і проблеми, що виникли в процесі спільної роботи. Результати екологічних дослідів показали, що високий генетичний потенціал продуктивності чехословацьких сортів (близько 90-100 ц/га) не може цілком проявитися в ґрунтово-кліматичних умовах сухих областей України, особливо при їхньому вирощуванні за екстенсивними технологіями.

Це було головною причиною того, що ряд видатних чехословацьких сортів не знайшли широкого застосування в СРСР" [8].

Співробітництво із селекції пшениці між Угорщиною та СРСР (Україна та РРФСР) налічує багато років. Із літературних джерел відомо, що з середини ХІХ століття у південній степовій зоні теперішньої України великий вплив на культуру озимої пшениці мали придунайські місцеві сорти, особливо Тейська та Банатка [9].

Вони були вивезені з Угорщини та отримали широке розповсюдження в Україні, півдні Росії, на Кубані та навіть в Грузії. Відбір з Банатки мав великий вплив на весь подальший хід селекційної роботи в СРСР, оскільки виведені з неї сорти були виключно цінним вихідним матеріалом для гібридизації.

Банатка була найбільш урожайною на Миронівській станції, де стала родоначальником знаменитого сорту Українка. Угорський сорт присутній в генеалогії таких шедеврів селекції пшениці як Безоста 1, Кавказ та Миронівська ювілейна. Таким чином, Банатка стала предком радянських сортів, які майже через півстоліття після її появи в СРСР (Україна, РРФСР) відродили зернове виробництво на її батьківщині Угорщині, займаючи там довгий час великі посівні площі.

Завдяки високим господарсько-біологічним властивостям миронівські сорти — Миронівська 808 та Миронівська ювілейна стали надзвичайно цінним генетичним джерелом для селекції високопродуктивних інтенсивних сортів в Угорщині. З використанням миронівських сортів для схрещування було створено багато перспективних ліній, а за їх участю виведено 10 районованих сортів.

Висновки. Таким чином, в результаті проведеного дослідження з'ясовано, що міжнародне науково-виробниче співробітництво Миронівського інституту пшениці, ініційоване та широко розвинуте академіком В. М. Ремеслом, було і є корисним для всіх країн-партнерів співпраці, оскільки дало можливість ефективніше використовувати надбання у галузі сільськогосподарського виробництва різних країн.

Науково-дослідній міжнародній співпраці передувало широке застосування аграріями закордонних країн миронівських сортів озимої пшениці у виробництві, вони привернули до себе увагу високою врожайністю, зимостійкістю та якістю зерна. Впровадження створених В. М. Ремеслом сортів озимої пшениці Миронівська 808, Миронівська ювілейна, Іллічівка та інших дало можливість різко збільшити виробництво високоякісного зерна у країнах, що співробітничають, сприяло щорічному його росту та дозволило зменшити імпорт сильних пшениць.

Висока пластичність миронівських сортів, особливо Миронівської 808, значно розширила межі вирощування озимої пшениці у зарубіжних країнах, просунувши її у важкодоступні райони. Були створені нові сорти інтенсивного типу з потужним розвитком продуктивних органів і високою продуктивною кущистістю, вимогливі до умов вирощування. Миронівські пшениці вирощувалися, крім згаданих Німеччини, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії, Польщі ще й у Румунії, Фінляндії та інших країнах. На межі 70-80-х років вони займали близько 11% площ на земній кулі, які засівалися озимою пшеницею. У деяких із зазначених країн миронівські сорти, або їх нащадки, продовжують вирощуватись і нині, але в меншому об'ємі.

Розвиваючи творчу спадщину академіка В. М. Ремесла і розпочате ним співробітництво з ученими закордонних країн, а також з метою поглиблення набутого досвіду роботи в Миронівському інституті пшениці, вже після смерті академіка була організована лабораторія міжнародних селекційних досліджень озимої пшениці.

Результатом її роботи було доведення до логічного завершення започаткованих В. М. Ремеслом міжнародних селекційних робіт, тобто передача на державне сортовипробування та районування спільних нових сортів озимої пшениці та ячменю, а також укладання нових угод про творчу співдружність із закордонними науково-дослідними інститутами на перспективу.

Список літератури

  1. Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4 т. / Редкол.: В. В. Моргун (голов. ред.) та ін. — К.: Логос, 2001. — Т. 2. — 638 с.
  2. Морфология, биология, хозяйственная ценность пшеницы / В. В. Шелепов, В. М. Маласай, А. Ф. Пензев, В. С. Кочмарский, А. В. Шелепов. — Мироновка, 2004. — 525 с.
  3. Українська академія аграрних наук (1991-1995) / О. О. Созінов, В. О. Бусол, М. В. Зубець та ін. — К.: Аграр. наука, 1996. — 263 с.
  4. Пшеница / Л. А. Животков, С. В. Бирюков, А. Я. Степаненко и др.; Под ред. Л. А. Животкова. — К. Урожай, 1989. — 320 с.
  5. Сотрудничество Мироновского института и института Бернбург-Хадмерслебен (ГДР) по селекции озимой пшеницы / Л. А. Животков, Л. И. Волошина // Сб. науч. тр. / Миронов. науч. -исслед. ин-т селекции и семеноводства пшеницы. — Мироновка, 1978. — Вып. 2. Селекция, семеноводство и сортовая агротехника. — С. 10-20.
  6. Баух Г. Результаты двустороннего сотрудничества института исследования зерновых культур Бернбург-Хадмерслебен (ГДР) и Мироновского НИИССП в области селекции озимой пшеницы и озимого ячменя и перспективы дальнешей работы // Повышение эффективности селекц. процесса иинтенсив. зонал. технологий возделывания озимой пшеницы / Сб. науч. тр. / Миронов. науч. -исслед. ин-т селекции и семеноводства пшеницы им. В. Н. Ремесло — Мироновка, 1988. — С. 90-92.
  7. Лекеш Я. Мироновские сорта озимой пшеницы в ЧССР и их значение для решения зерновой проблемы в республике // Сб. науч. тр. / Миронов. науч. -исслед. ин-т селекции и семеноводства пшеницы. — Мироновка, 1979. — Вып. 5. Проблемы интенсификации производства с. -х. культур. — С. 6-11.
  8. Лекеш Я. Углубление и расширение международного сотрудничества НИСИЗК Кромержиж (ЧССР) и Мироновского НИИССП // Приемы и методы повышения урожайности полевых культур: Сб. науч. тр. / Миронов. науч. -исслед. ин-т селекции и семеноводства пшеницы. — Мироновка, 1981. — С. 87-92.
  9. Вавилов Н. И. Научные основы селекции пшеницы // Теоретические основы селекции пшеницы. — М.; Л.: Ленсельхозгиз, 1935. — Т. 2. — С. 3-244.; Жуковский М. П. Пшеница в СССР. — М.; Л.: Ленсельхозгиз, 1957.; Лукьяненко П. П. Селекция и семеноводство озимой пшеницы: Избранные труды. — М.: Колос, 1973.


05.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!