Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Волошка, первоцвіт, чебреці вероніка, хвощ, чорниця, ромашка: лікарські рослини та їх застосування. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Волошка, первоцвіт, чебреці вероніка, хвощ, чорниця, ромашка: лікарські рослини та їх застосування. Реферат

У рефераті наведено відомості про такі лікарські рослини як волошка, первоцвіт, чебреці вероніка, хвощ, чорниця, ромашка. Розгленоно способи їх застосування

Волошка синя - Centaurea cyanus L.

Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae

Як виглядає волошка? Однорічна трав'яниста сіро-зелена пухнаста рослина 30—60 см заввишки. Стебло її гіллясте, спрямоване догори. Листки ланцетно-лінійні, нижні дещо лопатеві, верхні цілокраї. Кошики верхівкові, на довгих квітконіжках. Квітки крайові п'ятизубчасті, лійкоподібні, сині або, рідше, білі, рожеві; серединні — трубчасті, фіолетові. Цвіте у травні — серпні.

Крайові квітки, вискубуючи їх з кошиків, під час цвітіння рослини. Швидко сушать у затінку на протязі на дикті або папері (містять барвник ціанін, гіркий глікозид цеп-таврин — кніцин, цукри, слиз, дубильні речовини, пеларгонін, мінеральні (в основному) солі магнію і калію.

Використовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку крайових квіток волошки, настоюють ЗО хвилин і п'ють по 0,25 склянки тричі на день. При затримці сечі внаслідок запальних процесів у сечо-статевих органах беруть 4 столові ложки суміші пелюсток волошки, кори бузини трав'янистої, стовпчиків (волосся) кукурудзи, листків мучниці, трави хвоща, трави остудника голого і березових бруньок у співвідношенні 1: 1,5: 1:: 1,5:0,5: 1: 1,5 на 1 л води, настоюють цілу ніч, вранці кип'ятять 7 хвилин і гарячим випивають протягом дня за 5 разів.

Проти фурункульозу застосовують суміш квіток волошки синьої, трави кропиви дводомної, квіток нагідок, листків горіха волоського, трави хвоща польового, трави фіалки триколірної (братків), трави череди і трави вероніки лікарської в співвідношенні 1,5: 1: 1: 1: 1: 2: 1,5: 1. Беруть 4 столові ложки на 1 л води і готують так само, як при затримці сечі. Курс лікування становить 6 тижнів.

Напаром з 1 чайної ложки крайових квіток волошки в 1 склянці окропу промивають очі при кон'юнктивітах, ячмінцях на оці; профільтрований через ватку напар закапують у очі по 4—5 крапель тричі на день. При цьому суворо дотримуються асептичних умов.

Первоцвіт весняний, або лікарський — Primula veris L.

Родина Первоцвіті — Primulaceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина до 20 см заввишки, з розеткою прикореневих листків овальної або яйцевидно-овальної форми, сильно зморшкуватих, по краях хвилястих, зарубчасто-зубчастих, поступово звужених у крилатий черешок. Із середини розетки виростає одне або кілька безлистих квітконосних стебел із зібраними на верхівці у пониклий зонтик жовтими пахучими квітками. Віночок їх трубчастий з невеликим відгином і з 5 оранжевими плямами в зіві. Кореневище дуже коротке, вертикальне, з пучком тонких коренів. Цвіте в квітні — червні,

На луках, серед чагарників, на лісових галявинах, в розріджених лісах, на схилах, на узбіччях доріг, в лісових і лісостепових районах, рідше — в північно-східних районах Степу (у Харківській області, Куп'янському районі, біля Моначинівки). Рослину з квітками — під час цвітіння (сушать швидко), корені — восени або навесні. Свіжі листки вживають як продукт харчування для приготування смачних салатів при весняних гіпо- і авітамінозах С і А.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків та квіток і настоюють 10 хвилин. П'ють 1—2 склянки на день, ковтками, при лихоманці, простудах, пов'язаних з захворюваннями горла і легень; для промивання носа при нежитю; при безсонні; головному болю (мігрені), підвищеній нервовій збудженості, прискореному серцебитті (седативна і спазмолітична дія леткої олії, флавоноїдів, що є у квітках), сапонінів, зокрема примулової кислоти, волемітолу, гіркоти, дубильних речовин, глікозидів примулаверину і примверину); при подагрі, ревматизмі і для очищення крові при фурункулах, виразках і висипах на тілі (дія вітамину С, сапонінів і складного ефіру саліцилової кислоти). напар (відвар) з коренів первоцвіту завдяки вмісту сапонінів, кремнієвої кислоти діє як добрий відхаркувальний засіб при сухому кашлі і бронхітах. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених коренів і п'ють тричі-двічі на день по півсклянки (запалення легень, астма, коклюш).

Чебрець звичайний Thymus serpyllum L. (Thymus chamaedrys Fr.)

Багаторічна трав'яниста рослина завдовжки 5 — 30 см, з лежачими стеблами, що вкорінюються, при Основі дерев'яніючі; квітучі гілки висхідні. Листки дрібні, яйцевидні, короткочерешкові. Віночки рожеві, іноді білі. Квітки зібрані в головки. Цвіте з травня до осені. Росте (залежно від виду і різновидності) по сухих схилах, борах або в степах, на піщаних ґрунтах, у сухих соснових лісах, на межах, горбах, лісових галявинах.

Поширена повсюдно. Рослина в народі дуже популярна, особливо у слов'ян. Ще за часів язичества наші предки на кострища клали чебрець, коли курили фіміам перед богами. І тепер вживають траву чебрецю для обкурювання приміщень, наприклад, корівників після отелу корів, Для обкурювання молочних горшків, підкурюють ним також наляканих дітей.

Збирають усю траву, коли вона цвіте.

Зовнішньо траву чебрецю вживають для ароматичних ванн при хворобах порушеного обміну речовин в дитячій практиці.

У водному настої (60,0 г на 1 л кип'ятку) чебрець вживають для примочок і промивань запалених очей.

Зберігання. Трава чебрецю зберігається в добре закупорених коробках.

Вероніка лікарська — Veronica officinalis L.

Багаторічна трав'яниста рослина завдовжки 10— 30 см, з повзучим стеблом, при основі галузистим, яке утворює дерновину, до верхівки висхідним, вкритим частими короткими волосками. Листки звужені в дуже короткий черешок, оберненояйцевидні, зарубчасто-пилчасті, злегка шорсткі.

Багатоквіткові квітконосні грона виростають з однієї лише пазухи двох супротивних листків. Квітки блідо-голубі з ліловим відтінком, рідше білі. Цвіте з червня до кінця серпня. Росте в гаях серед чагарників, переважно в хвойних лісах, в чорноземній смузі значно рідше. Поширена більше в лісових і лісостепових районах. Свіжа трава без запаху, висушена має приємний запах. На смак терпка, гіркувата.

Збирають усю траву без коренів під час цвітіння. В народі вживають траву вероніки всередину і зовнішньо. Всередину у вигляді чаю з напару (20,0 г трави на 1 л води) при простудних захворюваннях, астмі і хворобах сечостатевих органів. Зовнішньо — для ванн, особливо дітям, при хворобах шкіри, прищах, висипах, нагноєннях і при корості.

У своїй особистій практиці я застосовував траву вероніки всередину і зовнішньо. Всередину при всіх видах висипів і прищів на шкірі, при екземі, золотусі, грибкових ураженнях шкіри — як чай в суміші вероніки з травою триколірної фіалки (№ 120) і травою череди (№ 116), все в рівних частинах, по 10,0 г кожного на 1 л кип'ятку.

Випивають цей напар протягом дня. Для зовнішнього вживання хороша настойка: 250,0 г соку, віджатого з розім'ятої свіжої трави вероніки, залити 250,0 г 90° спирту і настоювати 10 днів. Настойку фільтрують і до неї додають ще 250,0 г такого ж спирту, знову фільтрують крізь ватку і потім у фільтрат додають 10,0 г перувіанського бальзаму.

Перед вживанням збовтувати. Цією настойкою я користувався при різних формах захворювання шкіри, в тому числі й волосистої частини голови. Крім того, таку настойку, розбавлену 2 частинами перевареної води, я з успіхом застосовував у вигляді промивань і примочок при легких пораненнях, порізах, ушибах, при свербінні на тілі і на голові (втирання в корені волосся).

Хвощ польовий — Equisetum arvense L.

Родина Хвощові — Equisetaceae

Багаторічна трав'яниста рослина 10—15 см заввишки, з чорнуватими членистими кореневищами (підземними і надземними), на яких е часто круглі борошнисті бульбочки, немов горішки (печені за смаком нагадують картоплю). Стебла двох видів: спороносні з'являються рано навесні, вони негалузисті, 10— 20 см заввишки, червонувато-білі, соковиті, з великими піхвами, з 8—9 зубцями на кожному членику стебла, на верхівці кінчає їх овально-циліндричний, спороносний стробіл (спорангії зібрані в верхівкові стробіли), літні стебла — жорсткі (багаті на кремнієву кислоту), - розвиваються пізніше, гіллясті, 50 см заввишки, борознисті, членисті і з піхвами, які мають 8—9 чорних зубців з білою смужкою. Гілки їх розміщені кільцями у вузлах стебел, іноді утворюють вторинні дрібніші гілочки. Гілки прості, борознисті, з піхвами і з 3—4 зубцями, спрямовані догори. Спори з'являються у квітні — травні.

Літні пагони — у червні — вересні, в суху погоду (сушать швидко, тонкими шарами, щоб не почорніли). Як засіб кровоспинний, протигнильний, дубильний і сечогінний при застійних явищах внаслідок розладу кровообігу (декомпенсації серцевої діяльності); зменшує набряки й опухи, при ексудативному плевриті; при каменях сечового міхура (збільшує виділення сечі, зменшує біль у ділянці міхура і знижує кількість білка в сечі, очищує сечоводи від усяких шлаків), при отруєнні оловом.

При гострому запаленні нирок рослину вживати не рекомендують, проте вона поліпшує загальний стан обміну речовин, впливаючи на діяльність печінки, селезінки і кишок (при проносах). Найсприятливіше на нирки діє хвощ польовий (темно-зелений хвощ луговий — нелікарська рослина).

У суміші хвощ польовий вживають для лікування подагри, ревматизму, емфіземи, навіть туберкульозу легень (діє кремнієвий натрій), також як кровоспинний засіб при кривавому блюванні, геморої, маткових кровотечах (діють дубильні речовини, алкалоїди єквізетин, палюстрин, нікотин; сечогінні флавони ізокверцитрин; тритерпенові сапоніни еквізетонін, кремнієва кислота; флавоноїди, подібні за дією до рутину, смола; вітамін С; каротин, мінеральні солі; алюміній, похідні калію; органічні кислоти).

На 1 склянку води беруть 1 столову ложку трави хвоїна і кип'ятять близько 30 хвилин. П'ють по 1 склянці вранці (натщесерце) і ввечері ковтками (при болісному виділенні сечі вживають гарячий чай з суміші (порівну) трави хвоща і квіток ромашки; при спазмах сечового міхура — чай з суміші (порівну) трави хвоща і квіток волошки синьої — по 3 склянки на день; також роблять масажі та на ділянку сечового міхура кладуть подушечку, наповнену гарячим розпареним хвощем).

При каменях сечового міхура беруть суміш листків полину звичайного, мучниці, насіння моркви, трави хвоща і насіння кропу запашного (Ancthum graveolens L.) у співвідношенні 2:3:3:2:2, заливають усе 2 склянками води і настоюють цілу ніч у духовці або печі. Вранці кип'ятять 5—7 хвилин і п'ють по півсклянки 4 рази на день.

Чорниця звичайна — Vaccinium myrtillus L.

Родина Брусничні — Vacciniaceae

Як виглядає? Дрібний багаторічний гіллястий кущик 15—50 см заввишки. Стебла й гілки з гострими гранями. Яйцевидні листки шкірясті, з обох боків світло-зелені, зісподу —з сітчастими жилками, з країв — дрібнопилчасті. Квітки зібрані в небагатоквіткові китиці. Віночок з чотирма зубчиками дзвоникуватий, білий або блідо-рожевий.

Плід — соковита чорна ягода, яка достигає в липні — серпні. Цвіте чорниця у травні — червні. У хвойних лісах, на лісосіках, у зеленовільхозих заростях і на полонинах, у великій кількості —в Карпатах, у Розточчі-Опіллі, на Поліссі, зрідка в північній частині лісостепових районів. Листки —під час цвітіння; ягоди — цілком стиглі, сушать їх у звичайних печах або в плодових сушарнях.

Ягоди чорниці, багаті на дубильні речовини, в поєднанні з пектинами, блакитним антоціаном, вітамінами С і каротином та органічними кислотами — цитриновою, яблучною, янтарною, молочною, щавлевою, які діють антиспастично, в'яжуче і дещо сечогінно, використовують при лікуванні багатьох хвороб шлунково-кишкового тракту. Діють вони як в'яжучий засіб при проносах, допомагають при нестравності шлунка (диспепсії), болях у шлунку та кишках при гастритах з недостатністю шлункового соку, при гострих і хронічних ентероколітах у дітей, при дизентерії.

Відвар ягід вбиває бактерії черевного тифу. Ягоди чорниці припиняють кишкові кровотечі. В суміші з суницями лісовими дуже ефективні при подагрі, ревматизмі та інших хворобах, бо лікують запори, регулюють перистальтику кишок та нормалізують шлунково-кишкові функції; сушені ягоди допомагають при проносах і недокрів'ї (вітаміни С, В (, В2, РР, дубильні речовини).

В листках чорниці містяться гіркі глікозиди ериколін і арбутин, пірогалові та пірокатехінові дубильні речовини, церил-алкоголь, тритерпеналкоголь, смолисті кислоти, антоціанові глікозиди неомиртилін і миртилін, які під назвою речовини глікокініну зменшують у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові та лікують функцію підшлункової залози (проте ужиті тривалий час можуть зумовити небезпечне отруєння гідрохіноном, похідним арбутину).

Застосовують у вигляді чаю. На 1 л води беруть 60 г листків чорниці, настоюють 12 годин, варять 5 хвилин, напарюють 1 годину і п'ють по 3/4 склянки 5 разів на день через півгодини після їди.

При проносах 1 повну чайну ложку суміші листків чорниці, кгід чорниці, кореневища перстачу прямостоячого і квіток ромашки в співвідношенні 1,5: 1,5: 2: 5 настоюють 6 годин у склянці холодної води, варять 5 хвилин і випивають ковтками протягом дня. Або беруть 1 чайну ложку суміші ягід чорниці, квіток ромашки, трави ісландського моху і кореневища перстачу прямостоячого в співвідношенні 2,5: 2,5: 1,5: 1,5, настоюють 6 годин в 1 склянці води і вживають так само.

Або ж 1 столову ложку суміші ягід чорниці, листків подорожника, кореневища гірчака зміїного, трави ісландського моху, кореневища перстачу прямостоячого і квіток ромашки в співвідношенні 1,5: 1,5: 1,5: 1: 1: 1 варять 5 хвилин в 1 склянці води і випивають за кілька прийомів протягом дня. З суміші (порівну) листків чорниці, листків холодної м'яти, листків кропиви доводомної, листків горіха волоського, квіток ромашки і кореня перстачу прямостоячого беруть 1 столову ложку на одну склянку окропу, настоюють 10 хвилин, випивають 2—3 склянки на день. При проносах слід дотримувати належної дієти.

При глистах застосовують суміш (порівну) по 50 г ягід чорниці, кореня оману високого, квіток пижма звичайного (в порошку) вранці (натщесерце), два рази по півдози, через 2 години.

З відвару листків (60 г листків в 1 л води) роблять клізми при гемороїдальних кровотечах, з трохи обварених свіжих ягід чорниці роблять щоденно компреси, товстим шаром, на уражені екземою місця.

Сирим соком з листків лікують цинготні ясна, лишаї, кропив'янку; змішаним з водою полощуть рот, горло. Порошком з коріння чорниці посипають "дике м'ясо".

Ромашка лікарська (романець) — Matricaria recutita (chamomilla) L.

Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Однорічна трав'яниста ароматна рослина до 35 см заввишки, з сильно галузистим стеблом. Листки чергові, двоперистороздільні, з лінійними частками, кошики на довгих квітконіжках поодиноко вінчають верхівки гілок. В кошиках 12—17 білих язичкових (маточкових) і багато жовтих трубчастих (двостатевих) квіток, які зацвітають поступово.

Спочатку білі язичкові квітки (пелюстки) підняті вгору, квітколоже тоді плоске, потім віночок розміщується горизонтально, під кінець цвітіння кошика, яке триває близько 3 тижнів. Чим більше до середини доходить цвітіння маточкових квіток, тим більше квітколоже набуває конічної форми і язичкові квітки спрямовуються вниз. На Україні зустрічається також ромашка без'язичкова, або запашна (Matricaria matricarioides (Less.) Porter et Britton), що застосовується поряд з ромашкою лікарською, яка як бур'ян потрапила з зерном в Європу, у неї немає язичкових квіток (пелюсток). Цвіте у червні — серпні.

На засмічених місцях, біля доріг, на городах, по пустирях, коло жител — по всій території УРСР. Кошики, у фазі горизонтального розміщення язичкових квіток. Як протизапальний, протиспазматичнин і вітрогінний засіб, при шлункових, кишкових і ниркових колікач (спазмах), при алергічних гастритах, колітах, ревматизмі, при затриманні менструального циклу, як протизапальний засіб при запаленні внутрішніх органів, при болях у ділянці матки, бронхіальній астмі, ангінах, простудах з високою температурою. Легкий проносний, потогінний засіб, при жовтяниці — жовчогінний (у поєднанні з клізмами з напару ромашки, які очищають кишки від незасвоєних жирів), пом'якшувальний засіб (дезин-фекційна дія складників леткої олії фернезену і хамазулену, який також послаблює алергічні реакції, і спазмолітична та потогінна дія глікозидів — флавонового апігеніну та його похідного — кверцитрину; похідних кумарину-умбеліферону, герніарину, двооксикумарину, валеріанової, саліцилової і капронової кислот; дубильних речовин, смоли, холіну).

Олія, збуджуючи центральну нервову систему, посилює рефлекторну діяльність, прискорює дихання, серцевий ритм, розширює мозкові судини.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 чайні ложки квіток і настоюють 10 хвилин. П'ють, залежно від потреби, 1—3 склянки на день (дітям при здутті кишечника дають пити чайними або десертними ложками і роблять їм клізму з напару ромашки).

При гастритах і виразковій хворобі вживають чай з ромашки і меліси, взятих порівну (1 столова ложка суміші на 1 склянку окропу), п'ють гарячим 3 склянки на день, протягом 2—3 місяців.

При здутті від недоброякісної їжі користуються сумішшю (порівну) ромашки, ягід ялівцю, трави холодної м'яти, звіробою і золототисячника — беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, кип'ятять 10 хвилин, коли прохолоне, п'ють (після проносного) 3 склянки на день. Міцний відвар ромашки може спричинити блювання, але тамує стійкі головні болі.

При гастритах, ентеритах заварюють 2 чайні ложки суміші (порівну) квіток ромашки лікарської, трави деревію тисячолистого, трави полину гіркого, листків м'яти холодної і шавлії в 1 склянці окропу, відціджують і п'ють гарячим двічі на день по півсклянки, за 20—ЗО хвилин до їди.

Напаром з ромашки промивають гнійні рани, виразки, полощуть ним рот, промивають очі при запаленнях, роблять спринцювання піхви при білях у жінок, примочки на опухлі, запалені місця; при екземі, фурункулах, панариції, свербінні у людей похилого віку; промивають вухо (у суміші з 5% перекисом водню) у випадку витікання з нього. При подагрі, ревматичних запаленнях, флюсах тощо роблять припарки з подушечок, заповнених (порівну) квітками бузини чорної і ромашки, змочених окропом і зігрітих у посудині на плиті.

При мокрих екземах, висипах на шкірі, ранах, виразках, також при подагричних опухах (з кухонною сіллю) беруть 4 ложки квіток ромашки на 1 л води, кип'ятять 10 хвилин і відвар додають до повної ванни.


22.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!