Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Антропогеновий період у розвитку людства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Антропогеновий період у розвитку людства. Реферат

Становлення людини – результат не лише біологічної еволюції, а й розвитку соціального середовища

З появою людини і початком її активної господарської діяльності розпочався новий період розвитку біосфери, що отримав назву антропоген (від грецького: людина і народження). Це останній період кайнозойської ери. Орієнтовно антропологи його датують періодом, що тривав приблизно від 0,6—0,8 до 2,5—3,5 млн. років. Тобто нижня межа цього періоду остаточно не визначена. У геохронологічному відношенні антропоген співпадає з четвертинним періодом. Він поділяється на дві епохи – плейстоценова та голоценова.

У четвертинному періоді виникають першозвірі у Австралії.

Антропогеновий період в перекладі означає той, що народив людину.

Перша людина на Землі — австралопітек (південна мавпа) з'явилася у Південній Африці 2,5 млн. років тому. Черепи австралопітеків нагадують черепи шимпанзе: обличчя в них коротке. Тазові кістки нагадують тазові кістки людини. Ходили австралопітеки прямо, їхні зуби за своєю будовою майже не відрізняються від зубів людини. Це свідчить про то, що австралопітеки могли їсти досить тверду їжу.

Мозок австралопітеків досягав 650 см3, що майже вдвічі менше від мозку людини, але майже дорівнював, мозку горили, хоч австралопітеки були значно менші, ніж горили. Жили австралопітеки у степах, поблизу численних вапнякових скель. Полювали па антилоп і павіанів за допомогою палиць, гострого каміння, рогів та кісток. Вбивали тварин із засідок, кидали па них каміння зі скель.

Крім м'яса та мозку тварин, який добували, розколюючи кістки гострим камінням, австралопітеки вживали в їжу коріння, плоди, їстівні трави. Поряд з австралопітеками, чий зріст дорівнював зросту сучасних африканських пігмеїв, жили так звані масивні австралопітеки, які майже на третину були більшими за австралопітеків. Трохи пізніше з'являються розвинені австралопітеки, які на відміну від австралопітеків звичайних мали більш випрямлену постать і більший мозок.

Розвинені австралопітеки, щоб виготовити собі зброю для полювання, розколювали кам'яні гальки і кістки. Від розвине них австралопітеків мільйон років тому пішли випрямлені люди. Вони мали вже майже зовсім пряму поставу, порівняно короткі руки і довгі ноги. Мозок їх більший за мозок австралопітека, обличчя коротше. Випрямлена людина виготовляла ручні рубила і вміла користуватися вогнем.

Вона розселяється по Африці, Азії та Європі. Від випрямлених людей походять ранні люди. Їхні черепи за своєю формою дуже відрізняються від мавп, плечі розгорнуті, скелет дещо тонший, ніж у випрямлених людей. Ранні люди, оббиваючи кремінь, виготовляли досить одноманітні знаряддя — ручні рубила. Одночасно з ранніми людьми 20 000 років тому на о. Ява жили пітекантропи (мавполюди), які були дуже схожі на ранніх людей. Невеличкими стадами бродили пітекантропи по степах і лісах у пошуках їжі.

Їли пітекантропи плоди, коріння, полювали на невеликих тварин, З уламків каміння виготовляли собі знаряддя праці: скребки, свердла. Загострюючи палиці, пітекантропи одержували примітивні списи. Об'єм мозку їх становив 800—1000 см3. Дуже розвинені були лобні частки мозку, що важливо для розвитку вищої нервової діяльності. Розвинулись також зорова і слухова ділянки мозку.

Пітекантропи почали розмовляти. На території сучасного Китаю жили синантропи (китайські люди). Дістаючи вогонь від пожеж, вони зберігали його у своїх стійбищах. Готували їжу, грілися біля багаття, захищалися від хижаків.

На території сучасної Європи жили протантропи (первісні люди). Клімат тоді був відносно теплим і вологим. У рідких лісах жили давні слони, носороги, коні, кабани, лосі. Ними живилися шаблезубі тигри, леви, гієни.

Протантропи бродили невеликими стадами вздовж річок. За допомогою гострих палиць і кам'яного знаряддя, яке вони виготовляли з кварцитових пісковиків, полювали па дичину. Збирали коріння і плоди. Від ранніх людей, а можливо і від синантропів та протантропів, що дуже схожі між собою, пішли неандертальці. Свою назву ці люди дістали від назви долини

Неандерталь, що знаходиться у Західній Німеччині, де вперше було знайдено їхні залишки. Згодом залишки неандертальців були знайдені у Франції, Бельгії, Англії, Чехії, Іспанії, Україні, Китаї, Африці та на Яві. Неандертальці жили 150 000—35 000 років тому. Вони мали похилі лоби, низькі черепні коробки, великі зуби, що своєю будовою не відрізняються від зубів сучасної людини.

Середній зріст неандертальців становив 160 см. Мозок майже дорівнював мозкові сучасної людини. Розвинулись тім'яні, лобні, потиличні та скроневі частки мозку. Щелепи неандертальців трохи виступали; неандертальці мали широке і довге обличчя, широкий ніс, опуклі надбрівні дуги, маленькі очі, товсту і коротку шию, масивний хребет, вузький таз, короткі гомілкові кістки. Їхнє тіло було вкрите густим волоссям.

Жили неандертальці невеликими групами, полювали на дрібних тварин, збирали коріння, плоди, ягоди. Знаряддя і зброю виготовляли із каміння. Ручні рубила неандертальці робили у формі трикутника або овала. З уламків каменів вони виготовляли ножі, свердла, скребачки з дуже гострими лезами. Для знарядь використовували, як правило, кремній. Іноді його робили з кісток або бивнів хижаків.

З дерева неандертальці робили дрючки. Обпаливши кінці гілок, вони одержували примітивні списи. Рятуючись від холоду, вони обгорталися шкурами. У печерах неандертальці розпалювали багаття, щоб зігрітися та захистити себе від хижаків. Часто печери займали печерні ведмеді. Неандертальці факелами виганяли їх звідти, били дрючками, скидали па них зверху каміння.

Неандертальці почали полювати па великих тварин. Сибірських козлів вони заганяли у прірву, а для носорогів копали глибокі ями-пастки. Для полювання неандертальці об'єднувалися у мисливські групи, отже, мусили спілкуватися між собою за допомогою мови і жестів, їхня мова була ще дуже примітивною і складалася тільки з простих слів. Вибивши поблизу своїх жител дичину, неандертальці переходили на нові місця, захоплюючи із собою шкури, знаряддя, зброю.

Неандертальці жили недовго — 30—40 років, часто хворіли. Особливо дошкуляв їм ревматизм, що розвивався внаслідок життя в холодних, вологих печерах. Багато їх гинуло від кабанів, носорогів. З'явилися неандертальські племена, що полювали на людей. Неандертальці ховали своїх померлих родичів у неглибоких ямах, а разом з ними клали в могилу кам'яне знаряддя, кістки, зуби, роги.

Отже, цілком імовірно, що вони вірили у потойбічне життя. Перед полюванням неандертальці виконували обряди: вклонялися черепам тварин, на яких збиралися полювати. Поряд з класичним типом неандертальців, близько 100 000 років тому з'являються нетипові неандертальці. Вони мали більш високе чоло, менш масивний скелет та більш гнучкий хребет.

Різка зміна фізико-географічних умов, зміна зледенінь міжльодовиковими періодами, рослинності, тваринного світу прискорили еволюційний процес людства. Від нетипових неандертальців пішли люди розумні, що морфологічно нічим не відрізнялися від сучасних людей.

Вони широко розселилися на території Азії, Африки, Європи, досягли Австралії і Америки. Назвали їх кроманьйонцями. Вперше скелети кроманьйонців знайдено в гроті Кро-Манйьон (Франція), звідки й виникла їхня назва. Виявилося, що сучасна людина за своєю анатомічною будовою майже нічим не відрізняється від кроманьйонця. Кроманьйонці досить довго жили поряд з неандертальцями, але згодом витіснили їх,. перехоплюючи здобич, печери. Іноді між неандертальцями та кроманьйонцями, мабуть, відбувалися сутички. Перші кроманьйонці були мисливцями.

Вони виготовляли вже досить досконалу зброю і знаряддя праці: кістяні списи з кам'яними наконечниками, луки, стріли, пращі з кам'яними ядрами, дрючки з гострими зубами, гострі кинджали з кремнію, скребачки, рубила, шила, голки. Дрібне знаряддя вставляли в кістяні держаки. Кроманьйонці копали ями-пастки і прикривали їх зверху гілка ми й травою, будували огорожі. Щоб підкрастися до здобичі, одягали на себе шкури тварин. Заганяли тварин у пастки або Прірви. Бізонів, наприклад, заганяли у воду, де тварини ставали менш рухливими, отже, безпечнішими для мисливців. Мамонтів заганяли у ями-пастки або ж відокремлювали від стала, а потім убивали довгими списами. Печерних ведмедів підстерігали у вузьких скелястих проходах, звалювали на них велике каміння і добивали списами і дрючками. На дрібних тварин, можливо, ставили пастки. З'явилися гарпуни, а потім і гачки для ловіння риби. Забивали рибу і списами.

Діти і жінки збирали їстівне коріння, плоди. Навчилися сушити і коптити м'ясо, отже, на відміну від неандертальців, заготовляли м'ясо про запас. Для житла кроманьйонці використовували печери, а там, де печер не було, копали землянки, будували курені, зводили житла з кісток мамонтів, носорогів, зубрів. Житла і землянки зверху прикривали шкурами тварин, стіни обкладали корою дерев, стовбурами, гілками.

Спочатку племена кроманьйонців не вміли добувати вогню. Вони запалювали свої багаття від природних пожеж і підтримували вогонь удень і уночі протягом років. Потім вони навчилися добувати вогонь тертям паличок або висікати іскри з каменю. Біля вогнища знаходилися майстерні, де кроманьйонці виготовляли зброю й знаряддя. Поблизу жінки шили одяг. Узимку кроманьйонці куталися у хутряні накидки, надягали хутряний одяг, який застібали кістяними голками та застібками.

Одяг прикрашали черепашками, зубами. Виготовляли кроманьйонці браслети, намисто, амулети. Тіло розмальовували кольоровими глинами. Померлих кроманьйонці ховали у глибоких ямах, обкладали їх камінням чи лопатками скелета мамонтів. Іноді небіжчиків засипали червоною фарбою. Поряд з ними укладали їхні прикраси, знаряддя та зброю. Часом небіжчиків зв'язували, боячись, що вони встануть і завдадуть лиха живим. Хворіли кроманьйонці на ревматизм, запалювальні процеси, карієс, інфекційні хвороби. Гинули від зубів хижаків, рогів тварин, списів та дрючків ворога.

Жили в середньому 40—50 років. З бивнів мамонтів та пісковику вміли виготовляти браслети з досить складним орнаментом, фігурки людей. На бивнях, каменях, стінах печер вишкрябували зображення тварин. Пізніше стіни печер почали прикрашати картинами, на яких були зображені тварини, мисливські сцени, шамани в звіриних масках. На деяких тваринах були сліди від списів. Кроманьйонці вірили, що коли вдарити списом у зображення тварини, то на полюванні пощастить вразити списом живу тварину.

Отже, наскальні малюнки, що іноді вкривають десятки й сотні квадратних метрів скель і стіп печер, мали насамперед ритуальне значення. З бивнів та пісковиків кроманьйонці робили і фігурки тварин, на яких полювали.

Мали кроманьйонці 1 музичні інструменти. Барабани вони робили із стовбурів дерев або ж з лопаток скелета великих тварин. З'явилися перші флейти з висвердлених кісток. У мисливських танцях один з кроманьйонців, вкрившись шкурами, зображав тварину, а інші — мисливців. Танок виконували перед полюванням. Приручені кроманьйонцями дикі собаки допомагали їм полювати і оберігали від хижаків.

Льодовики відступали. Змінювалася рослинність. Пристосовані до холоду тварини відходили на північ. Порідшали стада мамонтів і зубрів. Первісні люди мусили полювати на дрібніших тварин. Вдосконалюється зброя. Грубе, погано оброблене знаряддя епохи кроманьйонців, яка названа палеолітом (давнє каміння), замінюється відшліфованим знаряддям, що мало правильну геометричну форму. Настає час неоліту (нового каміння). На місці льодовика, що розтанув, утворилося багато озер. Розвивається рибальство. Людина винайшла вудку і човен.

Деякі племена будували свої житла на воді, на високих палях. Оточені водою, вони могли не боятися ворогів і хижих звірів. Та й за рибою не треба було далеко ходити. Усе ще велику роль відіграє полювання. Люди полюють на бобрів, зайців, кіз, кабанів, оленів, птахів. У степових місцевостях головною дичиною стають сайгаки, коні, дрохви.

Поступово клімат ставав сухішим, мілішають озера. Кількість дичини зменшується. У посушливі сезони та взимку їжі не вистачає. Люди роблять запаси, висушуючи рибу та м'ясо, збираючи їстівне коріння, плоди. Піймавши молодих тварин, вони вже не з'їдали їх, як колись, а відгодовували, щоб одержати більше м'яса, вовну, шкіру. Отже, спочатку тварин використовували як своєрідний запас. Поступово кроманьйонці почали приручати і розводити тварин.

Забивали лише тих, які не розмножувалися, або давали мало вовни, м'яса, молока. У лісових місцевостях люди приручали кабанів, у степових— кіз, овець, копей. В Індії приручили корів, буйволів, курей. Збираючи дикі злаки, люди розсипали зерна. З розсипаного зерна виростали нові рослини. Помітивши це, люди почали займатися їх вирощуванням — землеробством. У межиріччі Тигру та Євфрату вже 30 000 років тому люди перейшли до осілого способу життя, вирощували чимало видів злаків. У безкраїх степах Європи й Азії в цей час розвивалося скотарство.

А па півночі люди продовжували жити з полювання на морських звірів. Почалася історична епоха. Розвиток людства відбувається за рахунок вдосконалення знарядь праці, житла, одягу, пристосування природи для своїх потреб. Отже, біологічна еволюція змінилася соціальною. Елементи виробництва у давніх людей стали визначальними в розвитку людського суспільства. На сучасному етапі суспільної історії людство вступило в епоху науково-технічної еволюції.

Таким чином перші сучасні люди з'явилися близько 40 тис років тому і відносилися вже до виду Homo sapiens — людина розумна

Становлення людини – результат не лише біологічної еволюції, а й розвитку соціального середовища. Людина як біологічний вид належить до типу Хордових, підтипу Хребетних, класу Ссавців, ряду Приматів, підряду Людиноподібних, секції Вузьконосих, надродини Вищих вузьконосих, родини Гомінід, роду Людини, виду Homo sapiens.


17.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!