Osvita.ua Вища освіта Реферати Біологія Розвиток дитини: біологічні основи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Розвиток дитини: біологічні основи. Реферат

Передача спадкової інформації від батьків до дитини. Вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток організму дитини. Біологічне й соціальне у формуванні зростаючого організму

Передача спадкової інформації від батьків до дитини

Кожна щойно народжена дитина є носієм комплексу генів усіх своїх родичів: як близьких, так і найдальших. У зв'язку з цим у неї формується свій, індивідуальний, спадковий фонд, що інакше називається спадкова визначеною біологічною програмою. Це дає їй можливість індивідуально розвиватися. Здійснення цієї спадкової програми можливе лише в тому випадку, якщо, по-перше, дитина має досить якісні спадкові ознаки, а по-друге, має можливість вільно їх розвивати завдяки сприятливому впливу навколишнього середовища.

Людина отримує всі свої навички не в спадщину, а виробляє їх протягом усього життя Не існує виявлених генів талановитості. Єдине, що визначила наука, — кожне немовля є вмістилищем величезного арсеналу різноманітних задатків. Щоб їх розвинути, необхідні різні умови, у тому числі спеціалізоване навчання й виховання, а також зусилля й турботи батьків, помножені на бажання самої дитини.

Молоді люди, що хочуть створити родину, повинні перед одруженням поцікавитися у своїх родичів, які в них є спадкові хвороби. Адже всім давно відомо, що в спадщину передаються, крім зовнішніх ознак і деяких біохімічних особливостей організму, чимало хвороб або хоча б схильності до цих захворювань.

Крім цього, необхідно знати, який вплив має на внутрішньоутробний розвиток плоду паління або вживання алкоголю. Усе це необхідно для того, щоб на ранньому етапі можна було продіагностувати й почати лікування усіх виявлених спадкових захворювань, а також профілактику уроджених дефектів розвитку.

Г. Менделем у 1865 році були відкриті закони генетики, науки, що вивчає закони спадковості. Учений довів, що в основі всіх спадкових ознак лежать ці закони. Морган вивів хромосомну теорію спадковості. Відповідно до цієї теорії спадковість різних якостей у багатьох поколіннях обумовлюється спадковістю їхніх хромосом, що знаходяться в ядрі клітин і містять у собі всю генетичну інформацію.

Сучасні дані науки стверджують, що хромосоми ядерної речовини представляють гігантські полімерні молекули, які складаються з ниток нуклеїнових кислот і невеликої кількості білка. Кожна пара хромосом має певний набір генів, які контролюють прояв тієї або іншої ознаки. Вченим вдалося розшифрувати структуру дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і механізм її самоподвоєння, у результаті чого стала відомою природа гена. Було з'ясовано, що до складу ДНК входять цукор, дезоксирибоза, фосфорна кислота і чотири основи — аденін, гуанін, тимін і цитозин.

У молекул ДНК двонитчаста структура. Основи розташовані між двома нитками, що йдуть паралельно і згорнуті спіраллю. Виявлено дивну особливість: гуанін (Г) може з'єднуватися винятково з цитозином (Ц), а аденін (А) — тільки з тиміном (Т). Уся спадкова інформація про різні ознаки всього живого зашифрована на нитках ДНК. Вчені встановили, що завдяки чергуванню цих чотирьох нуклеотидів й існує у світі така розмаїтість живих форм.

Зміст такого кодування полягає в тому,. що кожні три сусідні яуклеотиди кодують певну амінокислоту. У такий спосіб запам'ятовується інформація про послідовне розташування амінокислот у білку. Ученим на сьогодні відомо 20 таких амінокислот, їхні варіації і визначають розмаїтість білків у живій матерії. Ці білки є основою формування всіх особливостей організму. До них належать і групова приналежність крові, і колір волосся й очей і т. д.

У цитоплазмі клітини на основі генетичного коду відбувається синтез білка. Між ядром і цитоплазмою є "посередник" — рибонуклеїнова кислота (РНК). Вона набагато менша, ніж ДНК. Ген — це група сусідніх нуклеотидів, якими закодовано один білок (фермент). Він може визначити яку-небудь одну з ознак. Кількість генів підрахувати важко — у людини їх дуже багато, приблизно десятки тисяч генів.

До того ж ученими з'ясовано, що на розвиток ряду ознак може впливати той самий ген. І навпаки, безліч генів можуть сформувати тільки одну з ознак. Молекули ДНК такі малі, що побачити їх можна тільки при максимальному збільшенні під мікроскопом — у 150—200 разів. А от хромосоми можна роздивитися й у звичайний мікроскоп.

У кожного виду. тварин і навіть рослин є свій кількісний набір хромосом. У кожній людській клітині знаходиться 46 хромосом. Ученими було виявлено, що в наборі всі хромосоми є парними і складаються з ідентичних хромосом. А от 23я пара — це статеві хромосоми, різні для чоловіків і жінок. Утім, у жінок вони однакові й звуться XX, а в чоловіків різні — XV.

За відтворення спадкових властивостей у поколінь рослин, тварин і людей "відповідають" 3 процеси: розмноження звичайних (соматичних) клітин організму — мітоз, розмноження статевих клітин — мейоз і запліднення.

При мітозі відбувається простий поділ, перед яким шляхом самовідтворення кількість хромосом у клітині подвоюється. Виходить, що перед розподілом у людській клітині буде 92 хромосоми. Вони стають парами одна навпроти одної і розходяться до різних полюсів клітини. Потім протоплазма шляхом перешнурування ділиться на дві частини, і утворюються дві клітини, у ядрах яких знову міститься по 23 пари хромосом.

Під час запліднення чоловіча гамета — сперматозоїд — зливається з жіночою гаметою — яйцеклітиною, і в зиготі, що утвориться у такий спосіб, знову буде 46 хромосом — 23 від батька і 23 від матері, тобто 23 пари.

За допомогою мітозу відбувається розподіл зиготи і подальше нагромадження клітинного матеріалу ембріона, що формується, і плоду. Зародок на певних етапах починає утворювати тканини й клітини зі спеціалізованих клітин. Спадкова інформація лежить в основі всього процесу розвитку зародка і подальшої життєдіяльності плоду, а потім навіть і дорослої людини. Однак на спадкову інформацію постійно впливають умови зовнішнього середовища. Біологічні основи розвитку дитини

Визначення статі дитини

Щоб визначити стать майбутньої дитини, необхідно спочатку зрозуміти, яку хромосому несе сперматозоїд — X або V. Яйцеклітина жінки серед 23 хромосом містить одну статеву хромосому — X. Чоловічі хромосоми після мейотичного поділу утворюють не одну статеву клітину (гамету), як у жінки, а 4 гамети (сперматозоїди). Половина з них має подібні до яйцеклітин Ххромосоми, інша половина — Ухромосоми. У результаті запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, що несе Ххромосому, з утвореної зиготи розвиватиметься дитина жіночої статі. Якщо ж запліднення відбулося сперматозоїдом із Ухромосомою, то буде формуватися хлопчик.

Теоретично сперматозоїди повинні нести однакову кількість сперматозоїдів із X і Ухромосомами, тобто ймовірність зачаття хлопчика або дівчинки однакова. Але факти свідчать про інше. Запліднення сперматозоїдами з Ухромосомами відбувається набагато частіше, тому що виявлено, що вони є більш рухливими. Але є одне "але".

Зародок хлопчика менш стійкий до несприятливих умов зовнішнього середовища. У жінок мимовільні викидні при зачатті хлопчиків трапляються частіше, ніж при зачатті дівчаток. Однак дивно, що хлопчиків усе рівно народжується на 6% більше, ніж дівчаток. Після народження хлопчики гірше пристосовуються до несприятливих умов зовнішнього середовища, у результаті чого їхня смертність вища, ніж у дівчаток. Тому статевозрілим стає однакова кількість хлопчиків і дівчаток.

Успадкування ознак батьків

Одиницями спадковості є гени. Вони знаходяться на хромосомах у суворо визначеному порядку. У людини, як відомо, хромосоми парні, а це означає, що кожен із нас має дві копії гена: ген на хромосомі, "подарованій" матір'ю, і ген на "батьківській" хромосомі. Коли обидва гени однакові, то вважається, що цей індивід гомозиготний, якщо різні — гетерозиготний. Гени, що впливають на прояв тієї або іншої ознаки, розташовуються в однакових ділянках (локусах) гомологічних хромосом і називаються алельними або алелями.

Якщо стан алельних генів гетерозиготний, то один із них буде домінантним (переважаючим), другий — рецесивним. Наприклад, карий колір очей буде домінантним, а блакитний — рецесивним. Найчастіше рецесивні ознаки в організмі знаходяться в прихованому стані.

Вони можуть проявитися лише у випадку ідентичної "появи на однакових хромосомах батька й матері. Такий характер прояву генів визначає і різний механізм прояву спадкових хвороб, серед яких розрізняють домінантне й рецесивне успадковані, а також пов'язані зі статтю.:;'. З'ясувати, чи є та або інша ознака в людини домінантною або рецесивною, лікареві, антропологові або генетикові допомагає генеалогічний метод дослідження (метод родоводів). Якщо ознака домінантна, то ЇЇ можна знайти в одного або обох батьків, або в дідуся з бабусею. Коли ознаку можна віднести до рецесивних, то її знаходять тільки в одному з поколінь у 25% носіїв.

Іноді можна спостерігати випадки, коли ознаки зустрічаються тільки в осіб певної статті. Це може означати, що ген, який кодує цю ознаку, знаходиться на одній зі статевих хромосом.

Якщо такий ген знаходиться на Ххромосомі, то ця ознака спостерігатиметься тільки в хлопчиків, тому що в дівчаток інша така ж Ххромосома може нести ген цієї ознаки з іншою

характеристикою. У жінок ознака, контрольована Хрецесивним геном, не виявляється, але знаходиться в прихованому стані. Тому вони передають половині своїх синів ознаки, закодовані на Ухромосомі.

Вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток організму дитини

На світі немає цілком однакових людей. Кожен із нас відрізняється від усіх інших рядом фізичних особливостей, що формуються, починаючи від самого зачаття й аж до кінця життя. З моменту злиття чоловічої й жіночої гамет й утворення заплідненої клітини — зиготи генетично обумовлене людське начало може змінюватися під впливом факторів зовнішнього середовища. Відомо, що завдяки тісній взаємодії генетичних чинників і факторів зовнішнього середовища у дитячому віці формуються індивідуальні ознаки й характер людини.

Що ж таке зовнішнє середовище для дитини? Це, насамперед, ті умови, які зможуть створити для нього батьки й оточуючі. Також сюди слід віднести і кліматичні, геофізичні й інші фактори. Учені встановили, що вплив середовища може дуже сильно видозмінити характер інформації, переданої у спадщину. На генетичному рівні записано, що в середньому маса дитини дорівнює 3300—3700 грамів, а зріст при цьому складає 49—52 см. Однак мати під час вагітності може погано харчуватися, або з її крові надходить мало поживних речовин, у кров дитини. Тоді дитина може народитися з вагою 2000—2500 г і зростом 43—45 см. І це ще не всі ознаки її незрілості.

Весь комплекс ознак, що сформувався в результаті взаємодії спадкових властивостей організму — генотипу — і факторів зовнішнього середовища, називається фенотипом. Загальне число усіх фенотипічних ознак є основою конституціональних особливостей дитини. Учені зауважують, що людству пощастило в тому розумінні, що на організм дитини, який розвивається, можуть впливати фактори зовнішнього середовища. З їхньою допомогою можна виховати фізично й духовно розвинуту людину.

Біологічне й соціальне у формуванні зростаючого організму

Людина первісне є природною істотою, а це означає, що вона обов'язково повинна підкорятися біологічним закономірностям. Біологічне, або природне, є в людині, але є й у тварині. Розрізняються вони тим, що людина — істота соціальна, яка не мислить себе поза суспільством. А це означає, що на неї впливають ті соціальні умови, якими вона оточена. Ті ж самі умови впливають і на зростаючий організм дитини.

Ми постійно спостерігаємо за феноменом акселерації, який особливо яскраво виявляється в сучасному суспільстві. Діти народжуються з великою масою тіла й зростом. Потім вони прискорено розвиваються і швидше досягають статевої зрілості. І хоча генетичний матеріал людини практично не змінився, але мінливі соціальні умови впливають на процеси росту. На дитину найбільш активно можна впливати за допомогою виховання в родині й дитячому колективі.

Потрібно стежити, щоб діти дотримувалися режиму, раціонально харчувалися, займалися фізкультурою і загартовувалися. Якщо правильно використовувати всі ці фактори, то реально можна виправити чимало генетичних дефектів.

Людина постійно еволюціонувала. Безперервно удосконалювалися тіло, кора головного мозку й загалом центральна нервова. система. Особливості людського головного мозку протягом багатьох століть закріплювалися в генетичному матеріалі й передавалися в спадщину. Але психічний особистісний розвиток людини можна змінити в процесі виховання.

Коли виникає несподівана ізоляції дитини, нехай і з найкращими структурними особливостями мозку, від людського суспільства, то вона припиняє розвиватися як особистість. Це не вигадки, а реальність.

Бували випадки, коли діти потрапляли у зграї диких тварин і були цілком ізольовані від впливу людини. За таких обставин діти не могли розвиватися як особистості, тому вчені зробили висновок, що психічний розвиток дитини можливий тільки за умови активного і пасивного впливу людини.

Дитина виховується постійно, у такий спосіб відбувається процес становлення її соціального поводження. Протягом першого півроку про все нове вона довідується завдяки своїй матері, яка годує її груддю. Це пов'язано з тим, що харчовий безумовний рефлекс є основою закріплення перших умовних рефлексів.

Діти, які протягом тривалого часу вигодовуються материнським молоком, мають постійний контакт із найближчою для них істотою, виростають більш урівноваженими, швидше пристосовуються до усього нового, добрі, уміють співчувати. Друге півріччя життя таких дітей заповнене вивченням оточуючих людей, хоча, як і раніше, зберігається глибока прихильність до матері.

Соціальний розвиток дитини в ранньому віці відбувається не тільки за рахунок тих заходів і зусиль, що вживають батьки. Дитина дуже часто спостерігає за тим, як поводяться дорослі або ж старші діти. У результаті нього формується модель поводження. Тому навколишні умови відіграють у процесі виховання далеко не останню роль.

Перше соціальне оточення, яке сприймає маленька дитина, — це, звичайно ж, її родина. Це можуть бути батьки, брати або сестри, дідусь із бабусею. Може бути поєднання того й іншого.

Неправильним було б вважати, що тільки в момент, коли дитина починає розмовляти, відчувається вплив родини на дітей. З найперших місяців діти починають розуміти, наскільки уважні до них дорослі, яка атмосфера в родині. І це дає поштовх до їхнього подальшого психічного розвитку.

Не можна втрачати момент, щоб у майбутньому не довелося розплачуватися за свою помилку. Якщо ізолювати дитину від батьків, причому обмежити спілкування з оточуючими, то дитина може не тільки позбавитися батьківського тепла, але й почати

відставати в розвитку, стати неврастеніком. Для дитини, що зростає й формується, дуже важливо, у якій атмосфері вона знаходиться, їй зовсім не байдуже, як до неї ставляться батьки, чи дотримуються єдиної лінії виховання, чи ніжні й запобігливі до неї, чи їхньою прикметною рисою є суворість і вимогливість.

Учені зробили висновок: родини, у яких не цінуються, насамперед, дружні стосунки, немає достатньої поваги до дитини (все це підмінюється настирливим контролем, моралізуванням, при цьому часто можливі образи, приниження і навіть фізичні покарання), не можуть виростити для суспільства повноцінних людей. Діти з таких родин найчастіше бувають невпевненими в собі, не люблять виявляти ініціативу; самооцінка в них сильно занижена. Як правило, усе це заважає нормально розвиватися й жити не тільки дитині, але й уже дорослій людині.

Найбільш сприятливими для розвитку дитини є родини, де панує атмосфера доброзичливості й взаємної довіри. Діти в таких родинах відчувають себе дуже комфортно, мають більше можливостей для того, щоб розвивати свої найкращі якості. Вони активні, до роботи підходять творчо, оригінально, часто з однолітками перебувають у дружніх відносинах, більш емоційні, ніж діти з неблагополучних в емоційному плані родин.

Специфіка внутрісімейних стосунків дуже впливає на здоров'я зростаючої дитини. Така дитина не може гармонійно розвиватися у випадку тривалих і частих конфліктів у родині або розлучення батьків. У таких родинах діти постійно пере1 бувають у стресовій ситуації, у результаті чого виникають неврози. Діти перестають вести повноцінне життя, відстають в навчанні, гальмується їх фізичний розвиток, виникають різні соматичні захворювання.

Дитина, яка знаходиться в таких несприятливих умовах, частіше хворіє. Коли ж її уражає хвороба, у її організмі відбувається астенізація, що спричиняє зниження психічної й фізичної активності. У такої дитини слабшає реакція на інші зовнішні несприятливі фактори, що негативно позначається на імунній системі організму.

Особистість формується завдяки багатьом факторам, серед яких особливе місце належить біологічним, фізичним і соціальним чинникам. Якщо протягом тривалого часу не приділяти пильну увагу цим факторам, то організм дитини багато чого недоодержує.

Особливо це буде помітно, якщо вплив цих чинників буде негативним. Це може призвести навіть до психічних розладів. Щоб виховати справді гармонійно розвинуту особистість, необхідні злагоджені дії системи державних і медичних закладів і соціально-економічної структури суспільства.


13.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!