Osvita.ua Вища освіта Реферати Біографії Видатний письменник Михайло Старицький. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Видатний письменник Михайло Старицький. Реферат

У рефераті подано біографічні відомості про Михайла Старицького. Це український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинцях, Золотоніського повіту, на Полтавщині, в небагатій дворянській сім'ї. Батько його, Петро Іванович, був офіцером, мати, Настасія Захарівна, — з роду Лисенків, нащадків колишньої козацької старшини, відомої ще з часів Б. Хмельницького.

Дитинство майбутній письменник провів переважно в с. Кліщинцях, у діда й баби Лисенків, людей, як на той час, досить демократичних. Розмовляли в домі діда українською мовою, "бо, — як писав Старицький, — бабуня другої не знала". Хлопець дуже любив слухати няньчині казки та українські народні пісні, що їх співали дівчата-килимниці. Початкової грамоти Михайла учив кліщинецький дяк.

На восьмому році життя хлопець втратив батька. Незабаром помер дід, Захар Йосипович, потім сестра і обидва брати, а за кілька років, коли Михайло почав учитися в полтавській гімназії, померла й мати. Далі юнак виховувався в родині В. Р. Лисенка, батька видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка. Відтоді Михайло Старицький і Микола Лисенко стали друзями на все життя.

У дядьків Андрія та Олександра Лисенків юнаки познайомилися з "Енеїдою" І. Котляревського, "Кобзарем" Т. Шевченка, а потім і з деякими його недрукованими творами, які справили на них велике враження. "У Галицькому, — згадував пізніше М. Старицький, — раз достали ми від Андрія Романовича заборонені вірші Шевченка і цілу ніч читали їх, захоплюючись і формою, і словом, і сміливістю змісту".

В гімназії М. Старицький багато читав творів російської та світової класики. Познайомився також ширше й з українською літературою, з прозою Марка Вовчка і П. Куліша, романом якого "Чорна рада" дуже захоплювався. На цей час припадають його перші літературні спроби. Це були гумористичні вірші на теми гімназійного життя, написані російською і українською мовами.

Після закінчення гімназії М. Старицький вступає до Харківського університету, а наприкінці 1860 року, разом з М. Лисенком, переходить до Київського.

Київський університет на той час був центром прогресивної думки на Україні, більшість його студентів та частина викладачів брали участь у революційно-визвольній боротьбі проти царизму. Поширенню революційного світогляду серед студентства сприяла загальна революційна ситуація напередодні та після реформи 1861 року, а також нелегальні закордонні видання, зокрема "Полярная звезда" та "Колокол".

Студенти жили тоді бурхливим громадсько-політичним життям, і в його вир поринули Михайло Старицький та Микола Лисенко. "Ми з Лисенком, — писав пізніше Старицький, — просиджували іноді ночі, міркуючи про національні завдання, про минуле нашої вітчизни та про долю-мачуху нашого селянина". Юнаки були добре обізнані з нелегальною літературою, читали журнали "Современник" і "Основа".

Восени 1862 року М. Старицький тимчасово залишає університет і повертається на село для влаштування своїх маєткових справ. Тим часом почалося переслідування всього передового, зокрема й українського культурно-національного руху, було закрито недільні школи для трудящих, а 1863 року вийшов Валуєвський циркуляр про заборону видання книжок українською мовою. Коли, восени 1864 року М. Старицький повернувся до Києва, то там "застав уже майже безнадійну зневіру". Університету через хворобу серця він так і не закінчив, але занепадницьким настроям не піддався.

В умовах шаленої реакції М. Старицький починає активну літературну й театральну діяльність. Уже 1865 року у львівському журналі "Нива" під псевдонімом "Гетьманець" з'являються його переклади віршів Лермонтова, Гейне, байок Крилова, а пізніше він друкує переклади й оригінальні вірші у львівських журналах "Правда" й "Зоря".

На початку сімдесятих років М. Старицький разом з М. Лисенком влаштовує кілька літературних вечорів, а потім організовує український аматорський драматичний гурток, вистави якого з великим успіхом ідуть спершу на домашній сцені, а згодом у київському міському театру Для цього гуртка Старицький написав оперети "Чорноморці" (за п'єсою "Чорноморський побит" Я. Кухаренка) та "Різдвяна ніч" (за повістю "Ніч під різдво" М. Гоголя), яка пізніше була поширена і перероблена на оперу, а також оригінальний водевіль "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка".

Поряд з цим Старицький розгортає видавничу діяльність. У першій половині сімдесятих та на початку вісімдесятих років у Києві виходять окремими книжками його переклади, переробки, інсценізації та оригінальні твори. З цих видань на особливу увагу заслуговує альманах "Рада" (ч. І, 1883; ч. іі, 1884), що, за визначенням І. Франка, був "мов перший весняний грім по довгих місяцях морозу, сльоти та занепаду", тобто після так званого Емського акту 1876 року, яким заборонялося не тільки українське друковане слово, а й театральні вистави та концерти українською мовою.

В альманасі були надруковані повість "Микола Джеря" І. Нечуя-Левицького, дві частини роману "Повія" П. Мирного, драма "Не судилось" М. Старицького та "Бібліографічний покажчик нової української літератури", складений М. Комаровим. Видавничу діяльність М. Старицького пізніше високо оцінив І. Франко.

Альманах "Рада" передбачалося видавати систематично; він мав замінити літературно-науковий журнал, який не дозволяв видавати царський уряд. М. Старицький виступає тут як організатор літературних сил на Україні в добу жорстокого гноблення національної культури.

У жовтні 1881 року було дозволено, з певними обмеженнями, українські вистави. І незабаром російська трупа Г. Ашкаренка почала ставити українські п’єси, а невдовзі утворилася перша українська професійна трупа під керівництвом М. Л. Кропивницького. Ця трупа успішно виступала у Києві, Харкові та інших містах, але її матеріальне становище було дуже важке.

З літа 1883 року на чолі цієї трупи став М. Старицький, який вклав в організацію української театральної справи великі кошти. У трупі Старицького брали участь видатні українські артисти: М. Л. Кропивницький, М. К. Садовський, І. К. Карпенко-Карий, П. К. Саксаганський, М. К. Заньковецька, М. К. Садовська, Г. П. Затиркевич та інші. "Склалося товариство, якого Україна не бачила ні до того, ні потім", — відзначав І. Франко в своїй статті про українську літературу, надрукованій в одному з чеських журналів.

Справі розвитку українського професійного реалістичного театру М. Старицький віддав понад десять років праці як керівник і режисер трупи, з якою він побував у багатьох містах — у Києві, Харкові, Одесі, Москві, Петербурзі, Варшаві, Вільно, Мінську та інших.

Залишивши через хворобу театр, М. Старицький живе у Києві, багато працює над своїми художніми творами, зокрема над прозовими. Разом з тим він бере активну участь у роботі Літературно-артистичного товариства як член правління і організатор літературно-драматичних вечорів.

1902 року М. Старицький знову повертається до видавничої справи, клопочеться про щорічний альманах, де б друкувалися твори відомих письменників і молодих початківців, зокрема західноукраїнських, він прагнув зробити свої альманахи загальноукраїнськими. Але через цензурні утиски та матеріальні труднощі лише один такий альманах ("Нова рада") було видано уже після смерті письменника 1908 року. Того самого року вийшла його збірка "Поезії".

Помер М. П. Старицький 27 квітня 1904 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.


10.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!