Osvita.ua Вища освіта Реферати Банківська справа Капітал банківської сфери: концентрація та централізація. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Капітал банківської сфери: концентрація та централізація. Реферат

Остання чверть століття стала періодом глибоких та драматичних змін у банківській сфері. Однією з них став подальший розвиток процесів концентрації та централізації банківського капіталу, який має місце в усьому світі

В основі цього процесу – процес концентрації та централізації промислового капіталу. Чим більш крупними стають промислові підприємства, тим більші розміри їх тимчасово вільних коштів, які є одним з джерел внесків до банків. Разом з тим, чим крупніше клієнт, тим більшими кредитними ресурсами має володіти банк, щоб задовольнити його попит на позики.

Концентрація та централізація банківського капіталу відбувається із початку виникнення банків та особливо посилюється із появою акціонерних банків, які самі по собі є формою централізації капіталу. Такі банки із початку їх організації можуть створюватися з капіталом великих розмірів. Крім того, капітали акціонерних банків у подальшому можуть бути збільшені шляхом додаткового випуску акцій. Ці можливості конкурентоспроможності широко використовуються крупними банками у боротьбі за витіснення більш слабих конкурентів.

В США за період 1988-1997 рр. кількість комерційних банків скоротилася майже на третину - з 13130 до 9216. За прогнозами спеціалістів найближчим часом їх може залишитися біля 8 тис., тоді як ще у 80-ті роки їх нараховувалося біля 14,5 тис. Водночас частка активів 8 найбільших банківських формувань за сумарною величиною активів зросла за тойже період із 22.3 до 35.5%.

Разом з тим, банки та банківські об’єднання, які домінували наприкінці 1990 рр., витісняються з числа лідерів списку 1000 провідних корпорацій світу за ринковою капіталізацією нефінансовими корпораціями. Так, у 1989 р. до першої десятки входило 5 банків, у 1990, 1991, 1993 – по 4, у 1995 – 3, 1996 –1, в 1997-1999 рр. серед лідерів не було жодного банку. Такий стан можна пояснити наглядом за банківською діяльністю, який стає все більш суворим.

Можливості банків нарощування ринкової капіталізації пов’язані із структурними змінами у банківському секторі, перш за все, у злиттях та поглинаннях (приєднання). Останнім часом ці процеси активно протікають в усьому світі, особливо. Так, у 1998 р. у США зафіксовано 4 найбільших за всю історію США зливань у банківському секторі:Citicorp –Travelers, Bank America - Nations Bank, Bank One- First Chicago, Norwest-Wells Fargo.

Найбільший резонанс мало злиття двох американських банків – Nations Bank i Bank America. Новий банк отримав назву Bank of America. Його активи складають 572 млрд. дол. США., ринкова капіталізація – 112,87 млрд. дол. США. Нова корпорація володіє 4900 філіями та 5000 банкоматами у 22 штатах. Процес концентрації ринкової влади активно відбувається в інвестиційно-банківській сфері. Практично весь ринок ((97%) розподілений між двадцятьма глобальними інвестбанками.

Причому 77% ринку припадає на першу десятку інвестбанків, хоч ще в 1990 р. її питома вага була вдвічі меншою. На цьому ринку домінують банки США. Європейські банки докладають величезних зусиль, щоб пробитися у світову еліту. Декілька років тому два величезних німецьких банка Deutsche Bank i Dresdner Bank придбали відповідно Morgan Grenfell i Kleinwort Benson. Голандська фінансова група ING прибала третій, Barings, який збанкрутував внаслідок несанкцонованих дій свого трейдера. Але стати інвестбанком світового значення неможливо без серьозної присутності на ринку США. Американський ринок акцій за кпиіталізацією перевищує ринки Японії, Великобританії та Німеччини, взяті разом, а ринок корпоративних облігацій США складає дві третини світового обсягу.

Європейські банки зацікавлені планами придбання інвестбанків та брокерських домів в США. Ці плани вже частково реалізовані. Так, Deutsche Bank придбав американський інвестбанк Bankers Trust, відомий своїми ризикованими та не завжди успішними операціями на ринках, що розвиваються.

За останні 10-20 років відбулося укрупнення банківських операцій. Так, якщо у 1970 році найпотужніший "Ваnk of America" мав активів на суму трихи більше 25 млрд. дол., то нині три японських банка проголосили про створення найпотужнішої в світі фінансової групи з активами біля 1,27 трлн. дол. США. Нову гругу створюють банки Dai-Ichi Kangyo Bank, Fuji Bank i Industrial Bank of Japan. Ця група за своїм сумарним капіталом випередить найпотужніший на сьогодні в світі Deutsche Bank, активи якого складають 735,2 млрд. дол. США (Табл. 1). Співучасники японського фінансового об’єднання постраждали від проблемних кредитів під час фінансової кризи 1998 р. Три банки входять до числа 15 фінансових установ країни, які отримали від держави 7 трлн. ієн (біля 62, 5 млрд. дол. США) на списання безнадійних боргів.

Таблиця 1. Найпотужніші банки світу за розмірами активів.

Банк

 

Країна

 

Активи

(млрд. дол.)

IBJ/DKB/Fuji

Японія

1241,0

Deutsche Bank

Німеччина

732,5

UBS

Швейцарія

685,9

Citigroup

США

668,6

Bank America Corp.

США

617,7

Bank of Tokyo – Mitsubishi

Японія

598,7

ABN Amro

Нідерланди

504,1

HSBC Holdings

Великобританія

484,6

Credit Suisse Group

Швейцарія

474,0

Credit Agricole Group

Франція

457,0

 

Джерело: Банковская практика за рубежом. 1999 г., № 9, стор. 13.

Внаслідок зливань самостійних банків та поглинань одним банком своїх конкурентів на основі об’єднання власності банків створюються банківські монополії, які мають назву банків-трестів. Банки, що входять до його складу втрачають юридичну та комерційну самостійність. Трест базується на пайовій формі власності.

Більш високою формою монополістичного об’єднання є створення банківського концерну, коли головне акціонерне товариство стає власником контрольного пакета акцій юридично самостійних банків, які створюють систему дочірніх банків, а через них – банків-онуків.

Нині в світі, особливо в США поширена така форма як холдинг-компанія. Сама холдинг-компанія не є банком. Джерело її коштів –емісія акцій. Свій капітал компанія використовує для отримання контрольних пакетів акцій інших компаній для встановлення контролю над ними. До складу холдингу, крім банків, можуть входити також страхові, факторингові, інвестиційні та інші компанії. Залежно від кількості банковських установ, що входять до складу холдингу, холдингові компанії можуть бути одно- та мультибанківськими. Коли до складу холдингу входить один банк та декілька небанківських установ, йдеться про однобанківський холдинг. До складу мультибанківського холдингу входять два та більше банків. В США майже всі банки знаходяться під контролем холдингових компаній (у 1990 р. – 94% сумарних активів галузі).

Банківські трести, концерни, холдинги часто вступають між собою в угоди, на базі яких ї являються об єднання типу банківських картелів та синдикатів.

Банківський картель – це група банків, між якими досягнуто угоду про проведення єдиної кредитної політики щодо процентних ставок, умов кредитування, виплати дивідендів та інш. Банки при цьому зберігають юридичну незалежність.

Банківський синдикат або консорціум – тимчасове об’єднання банків з метою спільного проведення окремих операцій: розміщення цінних паперів, кредитування та гарантування крупних проектів тощо.

Процеси концентрації та централізації капіталів, інтернаціоналізації фінансових ринків призводять до появи транснаціональних банків.

Транснаціональні банки – міжнародні банківські монополії, що досягли такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який завдяки зрощуванню з промисловими монополіями дозволяє їм приймати реальну участь в економічному розподілі світового ринку позичкових капіталів та кредитно-фінансових послуг. Це – великі кредитно-фінансові комплекси універсального типу, що мають широку мережу закордонних підприємств (філій, відділень, представництв та інш.). ТНБ склалися на базі міжнародної концентрації та централізації капіталу та зрощування банківського та промислового капіталу.

Для їх діяльності характерною є висока питома вага міжнародних операцій (> 50%), глобалізація у географічному плані, універсальність послуг. Від національних банків вони відрізняються своєрідністю операцій, відносинами з клієнтурою. Обслуговування перш за все руху капіталів, а не зовнішньої торгівлі, відбивається як на активній, так і на пасивній частинах балансу. Основна клієнтура ТНБ – транснаціональні корпорації, іноземні уряди та державні інститути, міжнародні організації. Важливою рисою ТНБ є структура їх доходів. Обов`язкова умова для ТНБ – стабільна та досить висока питома вага прибутку від операцій за кордоном у сукупному доході.

ТНБ сформувалися на базі найпотужніших комерційних банків промислово-розвинутих країн. Це банки, які займають перші місця на національних ринках позичкових капіталів.

В їх числі: банківські монополії США – Бенк оф Америка, Сітібенк, Чейз Манхеттен; Великобританії – АБН Амро Холдингс, Барклейс Бенк, Нешнл Вестмінстер Венк, Мідленд Бенк, Ллойдс; Франції – Банк Насьональ де Парі, Сосьете Женераль, Креди Лионне; Німеччини – Дойче Банк, Комерц Банк, Дрезднер Банк; Японії – Бенк оф Токіо-Міцубісі, Сумітомо Бенк, Дай-іти Кангео, Фуджі Бенк, Сакура Бенк та інш.

За останні роки відбулося значне укрупнення банків. Нині всі 10 найпотужніших банків 1970 р. не увійшли би навіть у першу сотню банків.

З другої половини 60-х рр. розгорнулася експансія ТНБ у країни, що розвиваються. Так, у країнах Латинської Америки, панують американські банки. В Азії – ТНБ США та Японії. У країнах Африки – ТНБ колишніх метрополій – Великобританії, Франції, Бельгії.


30.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!