Osvita.ua Вища освіта Реферати Банківська справа Види векселів та їх сфера, умови обігу. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Види векселів та їх сфера, умови обігу. Реферат

Розрізняють такі типи простого і переказного векселя: бланковий, т. б. незаповнений на момент видачі вексель, підписаний векселедавцем – це тип простого векселя, та типи переказного векселя – за власним наказом (виданий за наказом самого векселедавця) та на себе (виданий на самого векселедавця)

Закон визначає два виду векселя: вексель простий (соло-вексель) і переказний (тратта). В першому випадку вексель являє собою просту боргову розписку, що підпадає за умови додержання правил укладання під чинність вексельного права, з його матеріальними і процесуальними особливостями. В цьому випадку самий боржник-векселедавець повинен буде розплатитися грошами. Векселедавців одного і того же векселя може бути декілька.

В випадку переказного векселя векселедавець (трасант) пропонує здійснити платіж векселеотримувачу (ремітенту) третій особі (трасату). Трасат не несе жодної відповідальності по векселю до його прийняття (акцепту). Після чого акцептант стає головним боржником, а за трасантом залишається гарантійна функція.

Підстави для трасування і неакцепту перевідного векселя залишаються за рамками вексельного права. Звичайно векселедавець має у трасата відповідне покриття або навіть просто домовленість з ним.

Трасування може бути вироблене векселедавцем і безпосередньо на себе. В цьому випадку трасант і трасат одна і та же особа. Незважаючи на те, що по суті такий вексель (він іменується перевідно-простим) є простим, формально він відноситься до категорії перевідних.

Тратта може бути навіть видана самому собі (в одній особі співпадають трасант і ремітент). Це так званий вексель власному наказу. Більш того, все три учасника тратти можуть бути злиті в одній особі. Ці форми векселів рідко мають практичне значення і зобов'язані своїм походженням тривалої і бурхливої історії векселя і вексельного права.

Розрізняють такі типи простого і переказного векселя: бланковий, т. б. незаповнений на момент видачі вексель, підписаний векселедавцем – це тип простого векселя, та типи перказного векселя – за власним наказом (виданий за наказом самого векселедавця) та на себе (виданий на самого векселедавця).

Окрім ознак, що випливають з закону, вексель класифікують також виходячи з характеру угоди, що його породила. Векселі, що виникають в результаті позики, носять назву фінансових, а в результаті реальної угоди (постачання продукції або послуг) — товарних (або комерційних). Треба відзначити, що на векселі не пишеться товарний він або фінансовий, ці визначення являють собою лише його економічну характеристику. Коли говорять про банківський вексель, звичайно мають на увазі вексель, виданий банком (т. б. банк є векселедавцем). Банківський вексель може мати фінансову природу (якщо банк випустив його як депозитний інструмент, з метою залучення коштів) або товарну (в випадку векселедавчого кредиту).

За економічним змістом виділяють:

  • комерційний вексель, в основі якого лежить комерційний кредит;
  • фінансовий вексель, в основі якого лежить отримання грошового займу. Типом фінансового векселя є банківський – це виданий або акцептований банком вексель з метою фінансування операцій позичальника.
  • фіктивний – вексель, виданий без законної основи боргу, реальної економічної бази. Розрізняють дружній вексель – вексель, виданий або акцептований із поблажки дружнім юридичним особам, який надається один одному в безвідплатне та срочне користування;
  • бронзовий вексель – виданий чи акцептований на користь неіснуючої особи; зустрічний вексель – дружній або бронзовий вексель, учасники якого поперемінно виступають векселедавцями і векселедержателями.

Отже, ми розглянули основні види і типи векселів та дали їх стислу характеристику. Тепер ми пропонуємо перейти до огляду сфери та умов обігу векселів, а почнемо з укладання і реквізитів векселя.

Можна говорити про обов'язкові (необхідні) і додаткові реквізити векселя. За відсутності будь-якого з необхідних реквізитів документ знаходиться поза полем чинності вексельного закону. Окрім необхідних вексельний закон передбачає і додаткові реквізити, що мають вексельне значення.

До числа обов'язкових реквізитів векселя відносяться:

  • Вказівка місця укладання векселя (за відсутності особливої вказівки вексель вважається складеним в місці, вказаним поруч з найменуванням векселедавця).
  • Вказівка дати укладання векселя.
  • Найменування платника (для перевідного векселя).
  • Вексельна мітка.
  • Нічим не обумовлене доручення (для перевідного) або обіцянка від свого імені (для простого векселя) сплатити.
  • Сума.
  • Найменування того, кому або наказу кого повинен бути зроблений платіж.
  • Вказівка місця платежу (за відсутності особливої вказівки простий вексель вважається підлягати оплаті по місцю складання, а перевідний в місці, вказанним поруч з найменуванням платника).
  • Підпис векселедавця.

До числа додаткових реквізитів векселя відносяться:

  • Термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті після пред'явлення).
  • Обмеження в термінах пред'явлення до платежу в невизначено-негайних векселях.
  • Застереження про пред'явлення тратти в певний термін до акцепту.
  • Вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти.
  • Вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місця проживання платника, для одержання платежу.
  • Вказівка особливого місця платежу, яке не співпадає з місцем знаходження трасата або місцем укладання простого векселя, так званий доміцілій. Такі векселі також називаються доміцільованими.
  • Вказівка особи, окрім платника, у якого слідує отримати платіж — доміціліат.
  • Вказівка посередника в акцепті або платежу.
  • Застереження ефективного платежу.
  • Відсоткове застереження.
  • Застереження векселедавця "не наказу".
  • Застереження про нездійсненні протесту.

За відсутності будь-якого реквізиту або при невідповідності його нормам, встановлених законом, — документ позбавляється вексельної сили. Значна особливість векселя — вексельна мітка— слово "Вексель". Слово "вексель", згідно ст. 1 ОВЗ, має бути включене в текст документа та написано на тій мові, на якій складений документ.

До необхідних реквізитів векселя відноситься зобов'язання продавця заплатити певну грошову суму в простому векселі або пропозиція заплатити трасату в перевідному.

Абстрактність векселя не припускає включення в ці зобов'язання продавця формуліровки, що ставить здійснення платежу по векселю в залежність від настання тієї або іншої події. Абстрактність не означає, що неможливо включати в вексель що-або примітки. Але включати їх потрібне дуже обачливо, керуючись тим, що будь-яка спроба ускладнити платіж або поставити його під умову може призвести до його недійсності. Спроба придати юридичне значення підставам видачі векселя не може призвести до дефекту форми.

Наприклад, формуліровка "Підприємство "Рога і копита" зобов'язується сплатити на підставі договору №Х за цим векселем 100 000 (сто тисяч) гривень компанії "Фінансист", призведе до недійсності векселю в зв'язку з включенням в текст векселя умови, що ставить оплату по векселю в залежність від наявності договору X, а також, можливо, його додержання.

В той же час формуліровка "Підприємство "Рога і копита" сплатить проти цього векселя 100 000 (сто тисяч) гривен компанії "Фінансист". Вексель виданий на підставі договору №Х" не робить вексель недійсним.

Обов'язковим реквізитом векселя є дата його укладання. Причиною проставлення дати заповнення векселя є визначення терміну закінчення річної давності для векселів, виписаних "за пред’явою". Відсутність дати укладання векселя наводить до його недійсності.

Місце укладання векселя необхідно, оскільки воно же є і місцем платежу по простому векселю, якщо в векселі не вказане інше місце платежу. В перевідному, де платником є акцептант, місце платежу є і місцем проживання платника (за винятком особливого місце платежу) і вказується поруч з найменуванням платника. Вказівка місця видачі векселя пов'язана з тим, що кредитор в термін платежу повекселю сам з’являється до платника, а тому має знати, де його знайти. Відсутність в векселі місця платежу, також як і включення в вексель декількох місць платежу, призводить до його недійсності. В випадку коли по векселю виступає декілька платників, він повинен бути доміцільованим.

Отже, місце платежу по векселю повинно бути єдиним і чітко певним.

Сума векселя може бути позначена і в валюті, але платіж буде здійснюватися в відповідності з діючими правилами розрахунку в місці платежу. Форми розрахунку діюче Положення про перевідний і простий вексель не встановлює. Заради зручності сума векселя, позначенна цифрами, виноситься також в заголовок документа.

Під терміном векселя розуміється дата платежу по ньому. Вона повинна бути точно вказана. Засіб призначення терміну платежу по векселю під загрозою недійсності останнього повинен строго відповідати встановленим, а саме, він повинен бути одним з наступних:

  • в день пред'явлення;
  • в такий-то термін від дня пред'явлення;
  • в такий-то термін від дня укладання;
  • в певний день.

До позначення місця платежу подаються тіж самі вимоги, що і до місця складання векселя. В місці платежу вексель повинен бути поданий до оплати платнику. Якщо місце платежу інше, ніж місце знаходження платника, то вексель носить назву доміцільованого. Припускається, що платник сам з'явиться в місце платежу (що в цьому випадку носить назву доміцілій). Вексель, як і будь-який документ, повинен бути підписаний особою, його що видають..

Підпис особи повинний бути власноручним, на відміну від основного тексту векселя, що може бути завданий як друкарським, так і прописним засобом, а також штемпелем.

При підписі векселя за дорученням повинна бути вказівка на те, хто є векселедавцем. В випадку відсутності нотаріального засвідчення підпису до векселя повинне прилагатися доручення.

Тепер необхідно розглянути процес передачі векселя.

Кожний вексель може бути переданий іншій особі шляхом індосаменту. Це одне з основних властивостей векселя. Термін "індосамент" походить від лат. (на спині), т. б. за старовинною традицією він пишеться на звороті векселя. Індосамент повинен бути виконаний на звороті векселя або на додатковому листі (аллонже). За своїм змістом індоссамент повинен бути простим і нічим не обумовленим. Шляхом передачі індоссаменту надписатель (індосант) приймає на себе абстрактні зобов'язання продавця, подібні тому, як це робить векселедавець при видачі векселя. Внаслідок цього індоссат (той, хто отримує вексель) одержує самостійне право вимоги по векселю.

За формою передачі індосамент може бути: або іменним, або бланковим.

Цессія – це також передача прав, але цессія завжди іменна, а індоссамент може бути і бланковим.

Порівняльний аналіз індосаменту і цессії:

  • цессія регулюється нормами цивільного права, індосамент же — вексельного.
  • цессія — це двосторонній договір, тоді як індосамент — це одностороння угода.

При передачі по цесії позначкою про передачу є договір про уступку права вимоги. Цесія може бути вчинена і окремо від вексельного документа.

Однак за указом Президента України №146 від 4 березня 1998 р. цессія на території України заборонена.

Акцепт векселя – ще одна операція, що пов’язана із процесом обігу векселів.

В той час як для простого векселя самий факт його видачі автоматично є згодою зробити по ньому платіж, з перевідним векселем в силу його специфіки питання вирішується інакше. Для одержання згоди на оплату векселя він повинен бути поданий до акцепту платнику (за винятком випадків, коли в векселі стояє застереження, яке забороняє акцепт).

Акцепт перевідного векселя є згодою оплатити вексель. Платником по перевідному векселю є не самий векселедавець (трасант), а особа, на яку переказав він свій борг (трасат), та акцептант може і не дати згоду на акцепт векселя. Отже, трасат буде зобов'язаною по векселю особою тільки зі дня акцепту. До цього моменту він є абсолютно не причасним до вексельних зобов'язань продавця. Акцепт може бути зроблений в будь-який термін до оплати векселя, якщо тільки він не скорочений векселедавцем або індосантами. Для векселів по пред'явленню термін акцепту складає один рік.

Аваль - це поручительство по векселю, у зв'язку з яким аваліст приймає на себе відповідальність за виконання вексельних обов'язків особи, за яку він дав аваль.

Регресс - ця вимога векселедержателя до всіх солідарно відповідальних осіб (за винятком основного боржника) сплатити позначену в векселі суму.

Щодо кількості примірників та копій векселів, то для зручності передбачено, що перевідний вексель може бути виданий в декількох примірниках (вони обов'язково повинні бути пронумеровані, інакше це будуть різні векселі), з векселя можуть також зніматися копії. Акцептувати слід лише один примірник, бо акцептант відповідальний по всім акцептованим і не поверненим йому примірникам. Для простого векселя не передбачене видавання у декількох примірниках.

Учасники при укладанні векселів.

При укладанні простого векселя беруть участь дві особи (табл. 1, графа б):

  • векселедавець, що отримав цінності і видавав вексель, (платник);
  • перший отримувач, що передавав цінності і що отримав вексель, (векселедержатель).

Таблиця 1. Учасники при укладанні векселів

 

Особа, що:

 

Простий Вексель

Перевідний вексель

При участі 3-х осіб

При участі 2-х осіб

При участі 4-х осіб

Один випадок

Інший

випадок

 

А

Б

В

Г

Д

З

 

Платить по векселю

 

Векселедавець

 

Трасат

 

Трасат

 

Трасат він же трассант

 

Трасат

Видає вексель

 

Трассант

 

Трассант він же ремітент

 

Трассант

Набуває

векселя

 

Векселедержатель

 

Ремітент

 

Ремітент

 

Ремітент

Одержує платіж

Презентант

 

Отже, простий вексель видається векселедавцем на ім'я векселедержателя або, як прийнято говорити, наказу векселедержателя. Платником по такому векселю є самий векселедавець, він особисто зобов'язується сплатити вексельну суму першоотримувачу векселю і його векселепреємникам.

При укладанні перевідного векселя беруть участь три особи (табл. 1, графа в):

  • трассант, що видавав вексель або наказ платити (векселедавець);
  • трасат, той, якому дасться наказ платити (платник);
  • ремітент, в користь якого виданий вексель (перший отримувач, він же векселедержатель).

Отже, перевідний вексель видається трассантом на трасата наказу ремітента. Платником по такому векселю є не самий векселедавець, а інша особа: трасант доручає цій особі (трасату) зробити платіж за нього. Трасат, в свою чергу, повинен дати згоду оплатити вексель - письмово на самому векселі шляхом будь-якого надпису, що підтверджує прийняття векселя до платежу. Тільки з моменту такого прийняття трасат стає платником, і вже особисто зобов'язується в платежі вексельної суми векселедержателю і його векселеприємникам. Таким чином в простому векселі векселедавець і платник з'єднані в одній особі, а в перевідному - роз'єднані (трасант і трасат).

В дійсності, перевідні векселі можуть складатися не тільки при участі зазначених вище трьох осіб, але і при участі двох, і чотирьох осіб.

В укладанні перевідного векселя беруть участь чотири особи, коли ремітент, що фігурує в векселі лише в якості валютодателя, набуває векселя в користь іншої особи, що подає вексель до платежу, і називається презентантом.

В такому векселі беруть участь (табл. 1, графа е):

  • трасант, що видає вексель;
  • трасат, що платить по векселю;
  • ремітент, що набуває вексель (що платить за вексель);
  • презентант, одержувач грошей по векселю.

По відношенню до учасників прості векселя діляться на векселі до одержання (або чужі векселі) і векселі до платежу (або власні векселі).

Кожний простий вексель є:

  • векселем до одержання - для векселедержателя (одержувача грошей);
  • векселем до платежу — для векселедавця (платника).

Перевідні векселі по відношенню до учасників діляться відповідно на римесси і тратти.

Кожний перевідний вексель є:

  • римессой - для ремітента, а при участі 4-х осіб - і для презентанта (одержувача грошей);
  • траттою - для трасата (платника).

Для інших осіб перевідний вексель не є ані траттою, ані римессою.

Видавати перевідний вексель на кого-небудь - значить трасувати на нього, а сама дія називається трасуванням. Видавати перевідний вексель в користь кого-небудь — значить ремітувати, а сама дія називається ремітуванням.

Отже, трасант, видаючи вексель, по-перше, трасує на трасата і, по-друге, ремітує ремітенту.

Видавання простих векселів. Простий вексель видається з метою оформити раніше або одночасно перехід цінностей (позика грошових засобів, відпустка товару в кредит і ін.), так що простий вексель видається боржником кредитору. Отже, для боржника він борговий документ, а в руках кредитора - доказ відпустки цінностей і забезпечення зворотного одержання в термін грошового еквівалента.

Дамо стислу характеристику сфери обігу векселів.

Вексельний ринок тут будемо розуміти в широкому сенсі — як всю сферу обігу векселів. Цю сферу можна уявити в вигляді взаємодії між товаром, грошами і векселем. Однак термін "товар" слідує розуміти також в широкому сенсі — це будь-який ресурс, необхідний для господарськоїдіяльності. Так, зв" язок вексель-гроші-товар (далі будемо позначати у вигляді початкових літер даному випадку: В - Г -Т) може означати використання векселя для одержання готівки грошей в касі підприємства для видачі заробітної плати, в цьому випадку "товар" означає трудові ресурси. Термін "гроші" теж не слідує розуміти буквально — це може бути і податкове звільнення.

Під інфраструктурою вексельного ринку слідує розуміти певним чином організовану середу, що забезпечує обіг векселів для виконання ними своїх функцій.

Єдиний підхід (стисла характеристика) в даному випадку означає відповіді, наприклад, на наступні стандартні питання:

  • Яка функція векселя?
  • Хто векселедавець?
  • Хто векселеотримувач держатель?
  • Хто потенційний векселеотримувач?
  • Є чи галузеві, географічні або інші особливості у порівнянні з іншими сегментами?
  • Які зв'язки з іншими сегментами?
  • Які труднощі зазнають сторони в реалізації функції векселя, до посредництва яких інститутів вони вдаються?

Відповідь на останнє питання буде мати вирішальне значення для організації інфраструктури.

Отже, можна виділити наступні основні сегменти:

1. Г- В – Г ("грошовий"). Тут вексель з'являється в якості цінного паперу (короткострокові фінансові вкладення, рахунок 58 (підприємство), рахунок 195 (банк), однієї з що складають інвестиційний портфель. Це вексельний ринок в вузькому сенсі. Природно, цей сегмент самий привабливий для біржовика, однак він же і самий незначний.

Характеристику векселів:

  • Функція векселів: доходний цінний папір.
  • Векселедавець: крупний банк, Міністерство Фінансів (серія АПК).
  • Векселедержатель: банк або підприємство, що отримало векселя в вигляді кредиту.
  • Векселеотримувач: будь-який інвестор.
  • Особливості: дуже вузький сегмент, низька активність. Як правило, ці векселі, особливо Міністерства Фінансів або видані під його гарантії, швидко скуповуються, часто навіть не доходячи до ринку. Влучивши до інвестора, вони лежать в портфелях, практичні не з'являючись на ринку.
  • Зв'язки: в основному цей сегмент формується з розрахункового сегменту.
  • Труднощі: погашення і продаж цих векселів не складає особливих проблем. В посередниках особливої необхідності немає.

2. Т - В - Т ("розрахунковий"). Вексель працює як чисто розрахунковий інструмент, заповнюючи брак засобу обігу, в більшості випадків в рахунок його погашення відвантажується продукція. Наприклад, це значна частина енергетичних і залізничних векселів. Стисла характеристика:

  • Функція: розрахункова.
  • Векселедавець: крупний банк, міністерство, галузевий центр, місцева адміністрація.
  • Векселедержатель: підприємство.
  • Векселеотримувач: підприємство.
  • Особливості: це самий крупний сегмент. Дані векселя обслуговують природні монополію і крупні кооперації і в цілому, господарський оборот. Причому векселі банків мають тут більш короткий, ніж галузеві векселі, термін звертання, осідая впортфелях інвесторів.
  • Зв'язки: за рахунок цього найбільшого сегменту поповнюються грошовий (банківські векселі) і грошово-товарний (галузеві векселі) сегменти.
  • Труднощі: в частині галузевих векселів, а також місцевих банків, ринок в значній частині локалізован по галузевому і географічному ознакам. Коло потенційних векселеотримувачей може бути значно поширено, якщо їм буде дана інформація,

3. Г, Т- В -Т ('грошово-товарний"). Вексель купується за гроші і (або) по бартеру з дисконтом або без (в залежності від рівня відпускних цін і попиту) з метою отоварити його. Це ринок існує навколо багатьох крупних заводів. Стисла характеристика:

  • Функція: складського свідоцтва (або, хоча і неточно, варранта).
  • Векселедавець: в основному, підприємства.
  • Векселедержатель: підприємство.
  • Векселеприобретатель: оптовик, дилер, підприємство.
  • Особливості: другий по величині сегмент після розрахункового. Схожі з розрахунковим сегментом особливості.
  • Зв'язки: формуються з розрахункового сегменту. За рахунок організації зв'язку з грошовим сегментом його можна помітно поширити. Для цього повинні бути надані послуги (аж до гарантій) інвестору по продажу галузевого векселя тому ж дилеру (зрозуміло, що погасити вексель грошами задача не проста). Дилер же позичається збутом, має гроші від реалізації. Необхідно включити його в інфраструктуру, організувати цей зв'язок, забезпечивши опосредоване погашення векселю. Вперспективі слідує зняти з векселя цю функцію, передавши її варранту.
  • Труднощі: ті же, що і в випадку розрахункового сегменту.

4. Г, Т- В -Г ("податковий"). Вексель також купується або охоче приймається за продукцію і використовується в зарахуванні по місцевим податкам.

Стисла характеристика:

  • Функція: податкового звільнення.
  • Векселедавець: місцеві адміністрації, уповноваженібанки.
  • Векселедержатель: підприємство.
  • Векселеотримувач: платник податків.
  • Особливості: сегмент гранично локалізован. По величиніможна порівняти грошово-товарним сегментом.
  • Зв'язки: формуються з розрахункового сегменту за рахунок векселів адміністрацій.
  • Труднощі: в чинність що виникає нерідко фінансової некомпетентності і необязательности місцевих властей має місце завищений обсяг випуску векселів цього сегменту, і, як слідство, "вексельна інфляція". Однак для географічні розгалужених кооперацій і монополії можлива істотна економія на місцевих податках.

Звичайно, якщо б всі державні інститути сумлінно і компетентно виконували свої функції, в особливості, по забезпеченню вексельної дисципліни, вимоги до інфраструктури були б мінімальні. Сучасні важкі для господарювання умови обумовлюють пред'явлення підвищених вимог до інфраструктури вексельного ринку.

Побудувати інфраструктуру з урахуванням специфіки вексельного ринку означає:

  • забезпечити потенційного векселеотримувача вичерпними відомостями про те, що і на яких умовах він може отримати, набуваючи даний вексель;
  • забезпечити векселеотримувача відповідним набором послуг;
  • організувати загальнонаціональну базу даних про усіх учасників вексельних відносин;
  • тощо.

Вдала побудова інфраструктури обігу є тією основою, що в змозі суттєво підвищити ефективність діяльності всього ринку векселів, надати йому цивілізованого вигляду.

Таким чином ми розглянули основні загальні питання щодо вексельного обігу, розглянули види, типи, основні реквізити векселів, процес "народження" векселю та основні риси інфраструктури вексельного ринку. Більш детально ми розглянемо ці питання у наступній главі, враховуючи специфіку обігу в Україні.


12.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!