Osvita.ua Вища освіта Реферати Банківська справа Комерційні банки: функції та типи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Комерційні банки: функції та типи. Реферат

Базовою ланкою кредитної системи, основою, на якій ґрунтується уся діяльність, пов'язана з кредитно-фінансовим обслуговуванням господарства, є комерційні банки. Вони являють собою другий (за порядком але не за значенням) рівень банківської системи після центрального банку

Комерційні банки - це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки та населення.

Основними функціями комерційних банків, що визначають їх суть та роль у кредитній системі, є: прийом депозитів від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків у господарстві; випуск кредитних знарядь обігу. Усі функції тісно пов'язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообігу капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

Найважливіша особливість комерційних банків полягає у їх можливості створювати за рахунок кредиту додаткові платіжні засоби шляхом збільшення залишків на поточних рахунках клієнтів. Усі інші інститути кредитної системи, крім центрального банку, не можуть використовувати емітовані кошти як джерело кредитних ресурсів. У той же час комерційні банки не мають права самостійно емітувати готівкові кошти, оскільки це є монополією центрального банку.

Окрім зазначених базових функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне коло яких визначається особливостями різних секторів ринку і потребами тих груп клієнтів банку, на які він орієнтує свою діяльність. У цьому полягає відмінність комерційних банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг.

Так, комерційні банки можуть:

  • здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі,
  • виконувати довірчі операції, пов'язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням,
  • надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності,
  • проводити лізингові та факторингові операції,
  • організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах,
  • видавати гарантії за третіх осіб,
  • надавати економічну й фінансову інформацію,
  • здійснювати операції з цінними паперами,
  • ряд інших операцій, пов'язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

Важливою особливістю комерційних банків є те, що окрім своїх традиційних функцій, вони, як правило, можуть виконувати практично всі функції інших інститутів кредитної системи (крім центрального банку), а тому є по суті фінансово-кредитними установами універсального типу, у зв'язку з чим їх ще називають ²фінансовими універмагами². Сучасні комерційні банки здатні виконувати до 200 різних видів операцій залежно від своїх розмірів, сфери діяльності потреб клієнтів та інших ознак.

Види операцій є найважливішим критерієм, що дозволяє класифікувати комерційні банки за різними типами. Крім того, до числа таких критеріїв належать: галузева орієнтація; територіальне розміщення; форма власності.

За видами операцій комерційні банки поділяються на універсальні та спеціалізовані.

Універсальний комерційний банк здійснює всі або майже всі види банківських операцій (понад стандартний набір кредитно-розрахункових функцій). При цьому банк може організовувати так зване ²пакетне² обслуговування своїх клієнтів: надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами, прийом вкладів, валютні операції, консультаційні та інші послуги.

Сучасні тенденції у розвитку банківської справи в країнах з розвинутою ринковою економікою характеризуються збільшенням числа здійснюваних банками операцій та глобальним характером політики, що проводиться на ринку, пошуком нових її форм та методів. Це призводить до поступового втручання банків у традиційні сфери діяльності спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що забезпечує можливості для перемоги у конкурентній боротьбі за клієнтів.

Однак при тому, що банки в основній своїй масі надають величезну кількість послуг компаніям, фірмам, населенню, вони можуть робити і акценти в своїй діяльності на окремі види операцій, орієнтуючись на потреби різних груп клієнтів у відповідності з обраною для себе стратегією застосування капіталу. Тому універсальність комерційних банків як загальна притаманна їм риса не виключає і їх спеціалізації.

Спеціалізовані комерційні банки, не відмовляючись в принципі від можливості надання універсального набору послуг, концентрують зусилля на здійсненні кількох основних банківських операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. Спеціалізація впливає на характер усієї діяльності банку, визначаючи особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою. Загалом в силу набуття досвіду роботи у певній сфері банківської справи, розробки технічних прийомів і методів реалізації тих чи інших операцій підвищується їх якісний рівень. Це в свою чергу зумовлює зростання дохідності окремих спеціальних операцій комерційних банків, а тому їхня діяльність в інших сферах стає необов'язковою.

У розвинутих країнах найбільш поширеними видами спеціалізованих банків є:

  • інвестиційні,
  • інноваційні,
  • ощадні,
  • іпотечні
  • експортно-імпортні.

Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Інноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація крупних науково-технічних проектів.

Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний строк і надання позик приватним особам. Іпотечні банки видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна - землі, житлових будинків, споруд виробничого призначення. Експортно-імпортні банки займаються кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов'язаними в основному із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом капіталів.

В рамках тенденції до спеціалізації банківської діяльності у промислово розвинутих країнах можна відзначити створення комерційними банками вузькоспеціалізованих дочірніх компаній, що займаються одним-двома видами операцій (наприклад, лізингом, факторингом та ін.).

Окрім певного типу операцій комерційні банки можуть також зосереджуватись на обслуговуванні окремих галузей економіки - промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, енергетики, транспорту і зв'язку.

Територіальна ознака класифікації банків вказує на обсяг мережі філіалів того чи іншого банку, а також масштаби здійснюваних ним операцій.

Залежно від територіального розміщення комерційні банки прийнято поділяти на:

  • міжнародні, що обслуговують клієнтів у різних країнах, здійснюючи операції на міжнародних ринках позичкових капіталів;
  • національні, які функціонують в масштабах країн;
  • міжрегіональні, що обслуговують потреби у кредитно-фінансових послугах кількох регіонів;
  • регіональні, масштаби операцій яких обмежуються рамками певного регіону країни.

Серед критеріїв класифікації комерційних банків важлива роль належить формі власності, що визначає особливості формування статутного фонду банку та порядок управління ним. Відповідно до цього критерію розрізняють наступні типи банків: державні, приватні та змішані.

У державних банків капітал повністю належить державі в особі центральних органів влади й управління, зокрема, міністерству фінансів або галузевим відомствам, які виступають засновниками банків. Створення таких банківських установ має на меті, як правило, реалізацію певних загальнонаціональних програм розвитку тих чи інших галузей або регіонів. Державні банки можуть бути створені також місцевими органами влади. Основним завданням таких муніципальних банків є кредитно-фінансове обслуговування місцевого господарства.

Приватні банки можуть бути створені у формі: акціонерних товариств відкритого чи закритого типу, капітал яких формується шляхом емісії акцій; товариств з обмеженою відповідальністю, та повних товариств, що створюються на основі пайових внесків юридичних та фізичних осіб.

Змішаний тип організації банку передбачає можливість поєднання державної і приватної форм власності на його капітал у різних співвідношеннях відповідно до інтересів господарюючих суб'єктів та держави у реалізації певних програм.

Основною формою організації банківського бізнесу в сучасних умовах є акціонерна, оскільки вона дозволяє найкраще організувати управління банком та має широкі можливості щодо залучення додаткового капіталу.

Організаційна та функціональна структура комерційного банку

Вибір оптимальної структури банку найважливіша умова його успішної комерційної діяльності. Вона визначається характером, обсягом банківських операцій. Оскільки в банківській системі переважна більшість функціонує універсальних банків, які виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових операцій для своїх клієнтів, тому розглянемо структуру універсального банку.

При цьому слід мати на увазі: як немає двох однакових людей, так немає двох однакових банків, кожний з них буде мати свою, притаманну тільки йому організаційну структуру. Але серед багатьох різноманітних організаційних структур є те, що буде характерним, притаманним всім банкам, те, що складає типову структуру універсального комерційного банку.

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:

  • Структурою органів управління.
  • Структурою функціональних підрозділів і служб банку.

Органи управління банком

До органів управління банком відносять:

  • збори акціонерів,
  • раду банку.
  • правління банку на чолі з Головою правління.

Основним (найвищим) органом управління комерційного банку є Збори акціонерів (учасників) банку.

Цей орган збирається, як правило, 1 раз на рік і здійснює загальне керівництво діяльністю (приймає і вносить зміни до Статуту банку, затверджує річний звіт про роботу банку, визначає основні напрямки його роботи і т. п.).

Збори обирають Раду банку та її Голову, а також назначають Голову правління банку.

Рада банку та її Голова обираються на 5 років із представників засновників та акціонерів банку і здійснюють загальне керівництво діяльністю банків в період між Зборами акціонерів. Засідання Ради банку збирають, як правило, 1 раз на квартал.

Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює керівництво і управління поточною діяльністю банку. Воно збирається не рідше 2 разів у місяць.

Голова Правління банку керує всією діяльністю банку, представляє банк в інших організаціях, підписує договори та інші документи від імені банку, несе персональну відповідальність за його роботу.

Ревізійна комісія банку - є його контролюючим органом, формується із представників акціонерів (учасників), затверджується рішенням Зборів акціонерів (учасників).

Основними функціональними підрозділами, що безпосередньо здійснюють банківські операції та обслуговують клієнтів, є управління банку. Як правило, в універсальному комерційному банку 9 управлінь.

1. Управління прогнозування діяльності банку реалізує управлінські функції банку з метою забезпечення основних принципів його діяльності - ліквідності, рентабельності, надійності.

Це управління включає 3 основні підрозділи (відділи):

  • відділ розробки основ комерційної діяльності банку, вдосконалення управління: виробляє акти ділової політики банку, визначає конкретні завдання для кожного управління банку, розробляє баланси банку, визначає його кредитний потенціал, розробляє основні напрямки удосконалення діяльності банку;
  • відділ організації госпрозрахункової діяльності банку: проводить прогнозування доходів і видатків банку, аналізуючи фактичні доходи і видатки в порівнянні із запланованими, намічає конкретні заходи щодо підвищення доходів банку та зменшення його видатків, аналізує рентабельність роботи банку і перспективи її підвищення;
  • відділ по управлінню ліквідністю банку: вирішує комплекс питань, пов'язаних із визначенням поточної і перспективної ліквідності банку.

2. Управління маркетингу і зв'язків із клієнтурою в умовах ринкової економіки займає надзвичайно важливе місце, відповідає за залучення нової клієнтури до банку, розробляє і сприяє впровадженню нових операцій та банківських послуг, вивчає кон'юнктуру ринку, надає організаційну та консультаційну допомогу клієнтам.

В ньому можуть бути своєрідні відділи:

  • зв'язків з клієнтурою;
  • послуг і реклами;
  • ринкової кон'юнктури.

3. Кредитне управління - є найважливішим і найкрупнішим підрозділом кожного банку, оскільки основною функцією комерційного банку та основним джерелом його прибутку є надання різного роду позик.

В рамках кредитного управління можуть створюватись такі відділи:

  • відділ загальної організації кредитних операцій;
  • відділ короткотермінового кредитування;
  • відділ довготермінового кредитування і фінансування;
  • відділ кредитування населення;
  • відділ міжбанківських операцій;
  • відділ нетрадиційних банківських операцій.

Відділ загальної організації кредитних операцій виробляє кредитну політику банку, методи її реалізації в залежності від конкретної економічної ситуації, розробляє загальні методи кредитування та визначення кредитоспроможності клієнта, вивчає кредитні ризики і розробляє механізм їх страхування.

Відділ короткотермінового кредитування вивчає потреби клієнтів у короткотермінових позиках, вивчає кредитоспроможність клієнтів, укладає кредитні договори та організовує надання і погашення кредиту, веде кредитні справи своїх клієнтів.

Відділ довготермінового кредитування і фінансування розробляє основні напрями інвестиційної політики банку, організовує довготермінові кредитні операції та фінансування, визначає кредитоспроможність клієнта, укладає договори щодо надання довготермінових кредитів, здійснює кредитування, пов'язане з інноваційною діяльністю клієнта, організовує фінансування капітальних вкладень за дорученням клієнта, надає посередницьку допомогу в пошуку партнерів для впровадження інновацій, а також підбору підрядчиків для реалізації довготермінових проектів.

Відділ кредитування населення організовує довготермінове і короткотермінове (на невідкладні потреби) кредитування населення, надає чекові та кредитні картки.

Відділ міжбанківських операцій організовує, веде облік і аналіз всіх міжбанківських операцій, перш за все з Національним банком та іншими комерційними банками, а також внутрішньобанківські операції (між філіями, відділеннями банку).

Відділ нетрадиційних банківських операцій займається розробкою і впровадженням операцій, пов'язаних з кредитуванням: факторингових, лізингових операцій тощо.

4. Валютне управління відіграє все помітнішу роль у роботі банків, в його функції входить організація і проведення валютних операцій, дозволених ліцензією НБУ (ведення валютних рахунків клієнтів, неторговельні операції з іноземною валютою, операції за міжнародними торговельними розрахунками, операції залучення і розміщення валютних коштів, торгівлі валютою на внутрішньому валютному ринку, встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками для міжнародних розрахунків та інші).

Валютне управління називають ²банком всередині банку², тому до нього будуть входити такі відділи, як:

  • аналітичний;
  • відділ ведення валютних рахунків;
  • відділ неторговельних операцій (касових);
  • відділ строкових угод.

5. Управління депозитних операцій займається роботою по залученню коштів в банк, здійснює облік та аналіз залучених коштів і власного капіталу банку.

Воно складається з двох відділів:

  • відділ депозитних операцій веде облік та аналіз депозитних коштів банку за ступенем їх терміновості і окремим вкладникам, укладає угоди на відкриття депозитних рахунків клієнтів, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку;
  • фондовий відділ здійснює облік і аналіз власних коштів банку, проводить операції купівлі-продажу цінних паперів, що належать банку, та за дорученням клієнтів, управляє фінансовим портфелем банку.

6. Управління розрахунково-касового обслуговування веде переговори та укладає угоди про відкриття та ведення різних рахунків клієнтів банку, проводить розрахункові, інкасові операції, а також операції з готівкою.

До нього входять:

  • відділ касових операцій, який здійснює операції з готівкою;
  • відділ розрахункових операцій відкриває і веде рахунки клієнтів, здійснює розрахункове їх обслуговування за допомогою різних форм безготівкових розрахунків.

7. Управління посередницькими операціями здійснює і координує всю роботу по наданню різноманітних послуг клієнтам. Створення таких управлінь в структурі українських банків - питання недалекого майбутнього. По мірі того, як буде виникати потреба в гарантійних, трастових операціях, в структурі управління посередницьких операцій будуть виникати відповідні відділи.

8. Управління філіями банку створюється в комерційних банках, які мають філії в різних регіонах країни. Головна його мета - координація діяльності філій. Управління філіями здійснює контроль за правильністю проведення депозитної та кредитної політики, банківських операцій, допомагає впровадженню нових форм і методів роботи в філіях банку.

В ньому можуть створюватися відділи:

  • відділ організації операцій філій;
  • відділ контролю і нагляду за діяльністю філій.

9. Управління (відділ) аналізу і статистики нагромаджує та аналізує статистичну інформацію про діяльність банку і його клієнтів, готує проекти планів та звітів про діяльність банку, надає інформаційно-довідкові послуги клієнтам, проводить різноманітні дослідження.

10. До організації структури банку відносять також різноманітні служби, серед яких:

  • відділ кадрів;
  • бухгалтерія;
  • адміністративно-господарський відділ;
  • юридичний відділ;
  • ревізійний відділ;
  • відділ впровадження і експлуатації ЕОМ.

Відділ кадрів - планує чисельність і використання персоналу банку, здійснює набір персоналу та його розстановку, управляє фондами заробітної плати, організовує навчання і підвищення кваліфікації кадрів.

Бухгалтерія - веде облік здійснюваних банком операцій на підставі первинної документації і відображає ці операції по рахунках банківського балансу.

Адміністративно-господарський відділ - займається будівництвом, придбанням, підтримкою і продажем банківських будинків, споруд та обладнання. Спільно з відділом ЕОМ здійснює розробку та впровадження ЕОМ, оснащення банківських установ електронно-обчислювальною і оргтехнікою, веде архів.

Юридичний відділ - розробляє нормативні документи і контролює правильність укладання банківських угод, складає договори, різного роду акти та інші ділові папери, позовні заяви, протести і т. п., веде справи банку в судових та адміністративних установах.

Ревізійний відділ (служба внутрішнього банківського аудиту) здійснює перевірку роботи банку і його філій у відповідності з діючими нормами обліку, інструкціями та іншими нормативними документами.

Відділ впровадження і експлуатації ЕОМ організовує комп'ютерні системи банку, здійснює виконання електронних розрахунків і платежів, займається розробкою програмного забезпечення для відділів та управлінь банку, розробляє програми перспективного і поточного оснащення банку електронно-обчислювальною та оргтехнікою, спільно з адміністративним відділом реалізує ці програми.

Дійсно, спеціалізований банк відрізняється від універсального меншим колом здійснюваних операцій, а значить організаційна структура спеціалізованого банку буде залежати від того, який характер спеціалізації даного банку.

В цілому ж організаційна структура спеціалізованого банку буде базуватися на типовій структурі універсального банку.

Так, в інвестиційному банку, який спеціалізується на довготермінових вкладеннях коштів в різні економічні проекти та цінні папери, основну роль буде виконувати інвестиційне або кредитне управління, а також фондовий відділ банку, який займається операціями з цінними паперами (можливо, що в ньому будуть виділені окремі підрозділи).

Велике значення в роботі інвестиційного банку буде мати правильна оцінка ефективності інвестиційних заходів та якості цінних паперів, у зв'язку з чим підвищується роль управління аналізу та статистики. В той же час, оскільки інвестиційні банки не будуть виконувати весь той набір операцій, що притаманний універсальному банку, то деяких функціональних підрозділів в них може і не бути.


30.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!