Osvita.ua Вища освіта Реферати Банківська справа Банківські ризики та їх види. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Банківські ризики та їх види. Реферат

За своєю природою банківська справа передбачає необхідність проведення операцій, пов'язаних з широким колом ризиків. Банківський нагляд має розуміти характер цих ризиків і стежити за тим, щоб банки адекватно оцінювали їх і вміли управляти ними

Нездатність чітко і послідовно подолати ризики в діяльності банків та виправляти відхилення від надійних банківських принципів призводить до швидкої втрати довіри населення і інвесторів до банків. Швидке розповсюдження проблем ("зараження") поряд з іншими фінансовими проблемами може привести до системної фінансової кризи. Як показали події в Азії у 1998 році, це може поширитися на цілий регіон і мати глобальні наслідки.

Незважаючи на те, що загальні цілі банківського нагляду - контроль за системним ризиком і зменшення неприйнятного індивідуального ризику - не змінилися, подальша еволюція ринкових відносин стимулює наглядові органи у всьому світі переглядати їхню методологію проведення нагляду. Тому що:

  • По-перше, численні ризики, які не так легко оцінити, несуть нові фінансові продукти та операції.
  • По-друге, у багатьох країнах світу банківські групи часто беруть участь у діяльності, що виходить за межі традиційних повноважень банківського нагляду. Такі обставини обумовлюють запровадження інтегрованого підходу до регулювання діяльності банківських груп.
  • По-третє, сучасні технології привели до значного зростання обсягу і швидкості банківських операцій. Тобто рівень ризиків в межах одного банку, ринку капіталів або фінансового сектору в цілому може різко змінитися за короткий період часу.
  • По-четверте, банківські сектори регіональних економік все щільніше прив`язуються один з одним, що веде до "зараження" в рамках регіональних систем. Це є тим більше вразливим з огляду на розширення числа країн, які тільки недавно змінили свої законодавчі, наглядацькі і бухгалтерські системи відповідним чином для того, щоб брати більш активну участь у світових фінансових ринках.
  • По-п'яте, розширення фінансових ринків збільшує ризики, притаманні операціям на цих ринках.

Крім того, валютний і політичний ризики - це приклад лише двох видів ризиків, які можуть завдати шкоди будь-якій економіці, якщо вони не виявлені на ранньому етапі їх виникнення і не будуть під належним контролем.

Зазначені чинники можуть викликати серйозну і швидку економічну кризу. Причому швидкість кризи з часом буде зростати, одночасно стимулюючи необхідність серйозного адекватного реагування з боку банківського нагляду за банківською системою на ринках капіталів, страхування і в інших сферах, де присутній значний потенційний ризик.

Якщо розглядати банківську діяльність в цілому, то найбільш значним видом ризику є кредитний ризик чи ризик неповернення боргу.

Кредитування - основний вид діяльності більшості банків. Кредитна діяльність вимагає від них уміння оцінювати кредитоспроможність своїх позичальників. Не у всіх випадках рішення банків виявляється оптимальним і, внаслідок впливу різних чинників, кредитоспроможність позичальника може згодом знизитися.

Кредитний ризик може бути визначений як невпевненість банку в тому, що позичальник має можливість та наміри виповнити свої зобов`язання у відповідності з термінами і умовами кредитної угоди. Такий стан може бути викликаний:

  • а) нездатністю позичальника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв'язку з непередбачуваними несприятливими змінами у діловому, економічному, політичному оточені, в якому він позичальник;
  • б) невпевненістю у майбутній вартості та якості (ліквідності та можливості продажу на ринку) застави за кредит.

Таким чином, один з основних ризиків, з яким доводиться мати справу банку - це кредитний ризик або нездатність його контрагента виконувати свої контрактні зобов'язання. Він виникає не тільки відносно кредитів, але і по інших балансових і позабалансових позиціях, таких, як гарантії, акцепти і інвестиції в цінні папери. Банки мали і часто мають серйозні проблеми внаслідок того, що не змогли вчасно ідентифікувати ослаблені активи, створити необхідні резерви для їх списання і при необхідності припинити визнання прибутку від процентів за такими активами.

Одна з основних причин виникнення у банків проблем є надання ними великих кредитів окремому позичальнику або групі пов`язаних між собою позичальників. Це призводить до концентрації кредитного ризику. Великі концентрації ризику виникають також по окремих галузях промисловості, економічних секторах, географічних регіонах тощо.

Чимало проблем у банків виникає внаслідок здійснення ними так званого пов`язаного запозичення, тобто надання кредитів особам або фірмам, пов'язаним з банком через структуру власності, і здатним прямо або непрямо впливати на його діяльність. Оскільки в цих випадках визначення кредитоспроможності позичальника не завжди здійснюється банком досить об'єктивно, цей процес залишити без контролю просто неможливо.

Пов`язані між собою сторони включають батьківську організацію банку, основних акціонерів, дочірні компанії, установи (філії, представництва, відділення тощо), директорів і менеджерів. Фірми вважаються пов`язаними між собою і в тих випадках, коли вони контролюються однією і тією групою.

Банківський нагляд Національного банку України постійно здійснює контроль за тим, чи мають банки такі управлінські системи інформації, які дозволяють їх керівництву ідентифікувати концентрації в рамках портфеля, а також за тим, чи виконують банки встановлені пруденційні рамки, що обмежують ризик потенційних збитків від наданих кредитів окремим позичальникам або групам пов`язаних між собою позичальників.

Ризик неплатоспроможності суверенної держави і трансфертний ризик. У доповнення до кредитного ризику міжнародне кредитування включає в себе ризик неплатоспроможності суверенної держави, який, в свою чергу, породжений ризиками, пов'язаними з економічною, соціальною і політичною ситуацією в країні позичальника. Такий "страновий" ризик найбільш наочний при кредитуванні іноземних урядів або їх установ, оскільки подібне кредитування здійснюється, як правило, без надання гарантій, що важливо враховувати при розгляді питання про іноземне кредитування або інвестиції, незалежно від того, чи йде мова про державних або приватних позичальників.

"Страновий" ризик іноді дуже значний для деяких банків, прямо чи непрямо зайнятих у зовнішній торгівлі та інвестиціях. Наприклад, банк, клієнтами якого є корпорації даної країни, що активно експортують більшу частину продукції, повинен, оцінюючи кредитоспроможність клієнтів, прийняти до уваги країновий ризик цих фірм.

Крім того, існує ще один компонент ризику неплатоспроможності незалежної держави, який має назву "трансфертний ризик" і виникає в тих випадках, коли зобов'язання позичальника деномініровано не у місцевій валюті. Незалежно від фінансового стану позичальника, можуть виникнути обставини, коли "валюта зобов'язання" просто виявиться для нього недоступною.

Ринковий ризик. Для банків часто виникає ризик втрат за балансовими і позабалансовими позиціями внаслідок коливання ринкових цін. Як правило, завдяки застосуванню міжнародних принципів бухгалтерського обліку, ці ризики досить чітко відбиваються в діяльності банку - чи йде мова про боргові зобов'язання, чи про акції або ж, нарешті, про валютні чи товарні позиції.

Одним з конкретних елементів ринкового ризику є валютний ризик. Банки виступають на валютній біржі як учасники ринку валюти, постійно котируючи ставки своїх клієнтів і займаючи відкриті позиції у різних валютах. Ризик, пов'язаний з валютними операціями, особливо з відкритими позиціями у іноземній валюті, зростає в період нестабільності валютних курсів.

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють на:

  • операційні,
  • трансляційні (бухгалтерські),
  • економічні.

Операційний ризик пов`язаний з торгівельними операціями, а також із грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних платежів. Цей ризик може виникати під час підписання угод на здійснення платежів або отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому.

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов`язаний з переоцінкою активів і пасивів та прибутків закордонних філій в національну валюту, а також експортом та імпортом інвестицій. Такий вид ризику впливає на показники балансу, звіту про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю. Враховувати трансляційний ризик необхідно під час складання бухгалтерської та фінансової звітності.

На відміну від операційного, трансляційний ризик не пов`язаний з грошовими потоками чи розмірами сум, які сплачуються. Ризик збитків чи зменшення прибутків також виникає під час складання консолідованих звітів міжнаціональних корпорацій та їхніх іноземних дочірніх компаній і філій. Відповідні показники балансів дочірніх компаній, розраховані в різних національних валютах, перетворюються на провідну валюту консолідованого балансу за місцем розташування материнської компанії.

Найбільш показовим прикладом, який яскраво ілюструє виникнення трансляційної валютної експозиції, є переведення чистих інвестицій іноземної дочірньої компанії до материнської. Під такими інвестиціями розуміють балансову вартість засобів материнської компанії та різницю між загальними активами дочірньої компанії та її зовнішніми зобов`язаннями (іншим фірмам, окрім материнської, та іншим компаніям банківської групи). Вартість чистих інвестицій, перерахована в національну грошову одиницю країни розташування материнської компанії, збільшується або зменшується відповідно до зміни курсу валют.

Економічний ризик пов`язаний з можливістю втрати банком доходів за майбутніми контрактами через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і країни, де розташований банк. Насамперед, він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від коливань валютних курсів.

В свою чергу, економічний ризик розподіляється на два види:

  • прямий, коли передбачається зменшення прибутку за майбутніми операціями внаслідок зниження обмінного курсу валют;
  • опосередкований (побічний), який пов`язаний з втратою певної частини конкурентоздатності вітчизняних товаровиробників порівняно з іноземними.

Головним чинником виникнення прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні угоді або валютні операції. Після підписання угоди (укладання контракту) і до настання терміну сплати за угодою економічний валютний ризик трансформується в операційний.

Опосередкований ризик характеризує можливість виникнення збитків, пов`язаних із зниженням конкурентоздатності вітчизняних компаній в порівнянні з іноземними товаровиробниками та експортерами у зв`язку із зміною валютних курсів, високою валютною собівартістю та відносно низькими цінами на виготовлену продукцію.

Процентний ризик. Ризик відсоткових ставок пов'язаний з уразливістю фінансової позиції банку до негативного впливу процентних ставок і передбачає ймовірність фінансових втрат банку у зв`язку з мінливістю відсоткових ставок на фінансових ринках.

Процентний ризик присутній у позичальників, кредиторів, власників цінних паперів. У сучасних умовах мінливості відсоткових ставок на міжнародних фінансових відсотковий ризик став ризиком номер один у світовій банківській практиці. Він впливає на надходження банку, на економічну вартість його активів, на його зобов'язання і позабалансові інструменти. Цей вид ризику впливає на економічну вартість як його активів, так і на зобов'язання банку і позабалансові інструменти.

Основними видами процентного ризику, яким схильні банки, вважають:

  • Ризик переоцінки виникає внаслідок тимчасової різниці в термінах платежу (для фіксованої ставки) і переоцінки (для плаваючої ставки) банківських активів, зобов'язань і позабалансових позицій.
  • Ризик кривої прибутковості, який є наслідком змін крутості і форми кривої прибутковості.
  • Базисний ризик утворюється внаслідок недосконалості процесу коректування ставок, отриманих і виплачених по різних інструментах, що володіють схожими характеристиками переоцінки.

Опціональність виникає внаслідок явних або непрямих опціонів, закладених у численні види активів банку, його зобов'язання і позабалансові портфелі.

Процентний ризик є звичайним аспектом банківської діяльності. Тим більше слід враховувати, що його надмірний рівень може створити чималу загрозу надходженням банку і його капітальній базі. Управління цим видом ризику набуває важливість, насамперед, для високорозвинених фінансових ринків, де безпосередньо клієнти активно управляють своїм процентним ризиком.

Ризик ліквідності. Ризик ліквідності виникає внаслідок нездатності банку справитися із зменшенням обсягів зобов'язань або фінансувати зростання своїх активів. Не володіючи достатньою ліквідністю, банк не спроможний отримати потрібні йому кошти за рахунок нарощування своїх зобов'язань або шляхом швидкої конверсії своїх активів по розумній вартості, що позначається на прибутковості його операцій. У деяких випадках недостача ліквідності може привести до неплатоспроможності банку.

Операційний ризик. Найбільш важливі види операційного ризику пов`язані із збоями у внутрішньому контролі і корпоративному управлінні. Такі збої можуть спричинити фінансові втрати, викликані помилкою, шахрайством, нездатністю вжиття адекватних дій, або як-небудь інакше нанести збитки інтересам банку (наприклад, через дилерів, співробітників, відповідальних за кредитування або внаслідок дії працівників, що перевищують свої службові повноваження або проводять операції неетично). Інші аспекти операційного ризику включають великі аварії обладнання інформаційних систем або такі явища, як пожежі тощо.

Правовий ризик. Банки схильні до різних форм правового ризику. Він може включати ризик того, що внаслідок неадекватних або неправильних правових порад або документації вартість активів може виявитися нижче, а розмір зобов'язань вище очікуваних.

Крім того, може виникнути ситуації, коли:

  • чинні закони не спроможні врегулювати правові аспекти проблем, які має банк;
  • судовий розгляд з участю банку може спричинити за собою більш істотні, ніж спочатку ним очікувалося, наслідки для банківських операцій, що може викликати додаткові витрати для нього або для інших банків;
  • можуть зазнати змін закони, що стосуються діяльності банків.

Банки особливо схильні до правового ризику в той момент, коли вони тільки приступають до нових видів операцій і коли не встановлено юридичне право контрагента їх проводити.

Ризик репутації. Ризик репутації є наслідком операційних прорахунків, нездатності виконувати відповідні закони, положення тощо. Ризик репутації має особливу небезпеку для банків, оскільки сам характер банківських операцій передбачає наявність довіри з боку вкладників, кредиторів і інших учасників фінансового ринку.

Ризик втрати депозитної бази. Основним побоюванням банків є вразливість у разі кризи ліквідності, пов`язаної із значним достроковим зняттям депозитів, оскільки останні становлять найбільш значну частину залучених коштів. Тому банки постійно зобов`язані дбати про свою депозитну базу. Кожний з них здійснює заходи щодо цього, зокрема здійснює диференціацію умов залучення депозитів, надає додаткові послуги, підвищує договірні гарантії для вкладника.

Проте власних заходів банків для досягнення поставленої мети - безпечного для вкладників залучення депозитів - явно недостатньо. Про це з усією очевидністю свідчить той факт, що у структурі грошової маси, яка перебуває нині в обігу в Україні, готівка перевищує обсяги безготівкових коштів, що обліковуються на рахунках банків.

Тому в Україні конче необхідно створити надійну, життєздатну систему гарантування депозитів, яка сприятиме вирішенню одночасно кількох проблем:

  • значного зменшення ризику кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності банками;
  • одночасного зняття грошей з банківських депозитів;
  • захисту вкладників у разі банкрутства банків;
  • підвищення ефективності управління банківським сектором економіки і збільшення обсягів кредитних ресурсів банків внаслідок зростання депозитної бази;
  • поліпшення структури грошової маси.

Література

  1. Закон України "Про банки і банківську діяльність".
  2. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу".
  3. Положення "Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків", затверджене постановою Правління НБУ № 122 від 27.03. 98.
  4. Інструкція "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків", затверджена постановою Правління НБУ № 141 від 14.04. 98.
  5. Порядок формування комерційними банками спеціального фонду страхування вкладів фізичних осіб, затверджений постановою Правління НБУ № 72 від 22.02. 99.
  6. Костюченко В. Формування резервів для покриття кредитних ризиків // Вісник НБУ № 2-1999.
  7. Мороза А. Н Основи банківської справи // Київ, Либра, 1994.
  8. О. Береславська Перспективи розвитку ринку ф"ючерсних контрактів в Україні; Б. Івасів Економічний зміст та форми страхування кредитів // Вісник НБУ №5-1998.


26.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!