Osvita.ua Вища освіта Реферати Банківська справа Регулювання валютного курсу на Україні: теорія і практика. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Регулювання валютного курсу на Україні: теорія і практика. Реферат

Поняття валютного курсу. Режими валютних курсів. Встановлення і використання офіційного обмінного курсу в Україні. Курсова політика в Україні

Поняття валютного курсу

Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражається у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку.

Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями, і відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці держави.

Валютний курс (exchange rate) є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності.

Правильне визначення валютних курсів має важливе практичне значення, оскільки валютний курс безпосередньо впливає на ціну імпорту, виражену в національній валюті, та на ціну експорту, що конвертується в іноземну валюту. Тому його динаміка тісно пов'язана з темпами інфляції та з врахуванням інших даних, таких як затрати й ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках, і може бути індикатором зовнішньої конкурентоспроможності, а внаслідок цього — можливих змін у платіжному балансі країни.

Режими валютних курсів

У міжнародній практиці використовують фіксовані та плаваючі (гнучкі) режими валютних курсів, а також їх певне поєднання.

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримують органи державного валютного контролю. Режим вільно плаваючих курсів називають флоатингом. Під плаваючими обмінними (валютними) курсами (floating exchange rate) розуміють такі курси, рівні яких визначаються на ринку під впливом попиту та пропозиції, що, в свою чергу, залежить від стану платіжного балансу країни, співвідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, очікувань учасників ринку, офіційних валютних інтервенцій тощо.

За умови введення обмежень режим вільно плаваючих курсів називають брудним флоатингом, або керованим плаванням. Більшість країн світу в політиці курсоутворення орієнтується саме на кероване плавання валютних курсів.

Змішані режими валютних курсів запроваджуються з метою стимулювання або стримування певних видів чи напрямів зовнішньоекономічної діяльності чи фінансово-кредитної політики держави.

Однією із форм валютного регулювання та валютного контролю є введення так званого валютного коридору — фіксованих державою меж зміни валютного курсу національної грошової одиниці до валют (валюти) провідних країн.

Крім того, Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за валютообмінними операціями як на міжбанківському ринку, так і для обмінних пунктів.

Нині вибір керованого плаваючого курсу найбільш повно відповідає сучасному стану економіки України. Сьогодні Національному банку України відводиться значна роль в організації валютного ринку, проведенні ефективної відсоткової політики та порядку здійснення валютних операцій. Слід зауважити, що можливості створення ефективного валютного ринку дещо обмежені через його малі розміри, недостатньо розвинутий ринок цінних паперів тощо. Крім того, в умовах нинішньої нееластичності торгових цін виникає потреба в значному коригуванні валютного курсу, що може негативно позначитися на процесах руху іноземного капіталу.

Важливими інструментом формування ефективного валютного курсу на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є валютні інтервенції, які здійснюються Національним банком України. При використанні цього інструмента чільне місце належить наявному валютному резерву, який дає змогу НБУ проводити активну політику на валютному ринку України.

Однак слід пам'ятати, що хоча валютні інтервенції Національного банку належать до ринкових методів впливу на попит та пропозицію, проте такі дії можуть розглядатися як ефективні тільки в короткостроковому періоді, оскільки в довгостроковому вони можуть викривлювати співвідношення попиту та пропозиції, які зумовлені реальними економічними процесами.

Різновидом флоатингу для окремих валют є фіксація паритету національної грошової одиниці по відношенню до якої-небудь "плаваючої" валюти, в результаті чого її курс до інших валют змінюється так само, як і курс провідної валюти-лідера. Таке явище називають спільним плаванням. Найпоширенішою валютою-лідером є долар США, до якого прив'язані понад 20 національних грошових одиниць. На другому місці перебуває французький франк, який є валютою-лідером для 16 країн зони французького франка. По кілька національних грошових одиниць орієнтуються на німецьку марку, індійські рупії, південноафриканський ренд і австралійський долар.

Останнім часом деякі країни при встановленні курсів своїх національних валют використовують метод "валютного кошика" (наприклад, Польща, Угорщина, Чеська Республіка) або орієнтуються на міжнародні та колективні розрахункові одиниці: СДР (Іран, Бірма, Заїр) та євро.

Встановлення і використання офіційного обмінного курсу в Україні

Встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 р. №129. Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових одиниць (СДР, євро тощо), який використовується резидентами України та нерезидентами для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземних валютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та при аналізі зовнішньоекономічної діяльності.

На відміну від Порядку, що діяв раніше (постанова Правління НБУ від З0 березня 1998 р. №128), з березня 1999 р. офіційний курс гривні до вільно конвертованих валют встановлюється не за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі, а на основі курсів, що реально складаються на міжбанківському валютному ринку.

До вільно конвертованих валют, а також до валют країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України, Національний банк встановлює обмінний курс щодня без зобов'язань здійснювати операції купівлі-продажу валюти за зазначеними курсами.

Офіційний обмінний курс гривні до долара США встановлюється як середньозважений курс між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. Крім того, може враховуватися співвідношення попиту та пропозиції на іноземну валюту на валютному ринку України, стан міжнародних ринків іноземних валют та платіжного балансу країни, зміна обсягу валютних резервів Національного банку України та динаміка основних макроекономічних чинників.

Офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих іноземних валют, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставі встановленого офіційного курсу гривні до долара США та фіксингу Європейського центрального банку і поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках.

Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованих валют, які обмежено використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, а також до неконвертованих іноземних валют встановлюються через крос-курси, розраховані на підставі офіційного курсу гривні до долара США та курсів національних валют до долара США, встановлених центральними (національними) банками держав СНД та Балтії, а також поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках, які публікує газета "Financial Times".

Інформація про курси та обсяги валютних операцій відображається за формою №520 "Інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою", яку уповноважені банки за звітний робочий день надають регіональним управлінням Національного банку до 12 год. 30 хв. наступного робочого дня. Регіональні управління до 14 год. ЗО хв. надають цю інформацію Центральній розрахунковій палаті, яка, в свою чергу, до 15 год. передає її Департаменту валютного регулювання НБУ (постанова Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. №141).

Офіційні обмінні курси гривні до інших іноземних валют Національний банк України встановлює в передостанній робочий день місяця із строком дії цих курсів з першого числа наступного календарного місяця і до його кінця без зобов'язань здійснювати операції купівлі та продажу цих іноземних валют за зазначеними курсами.

Розрахунок офіційних обмінних курсів гривні до іноземних валют, здійснюється Департаментом валютного регулювання та встановлюється за розпорядженням і затверджується керівництвом Національного банку України. Офіційні обмінні курси вступають у дію наступного календарного дня після затвердження.

Повідомлення про офіційні обмінні курси гривні до іноземних валют Національний банк України надсилає провідним засобам масової інформації та обласним управлінням НБУ з подальшим доведенням їх останніми до відома комерційних банків. За встановленими таким чином офіційними курсами на звітні дати оцінюються та обліковуються всі валютні рахунки.

Курсова політика в Україні

Основними показниками, які характеризують валютно-курсову політику, є динаміка валютного курсу національної грошової одиниці та стан валютних резервів центрального банку держави. Ці дані, наведені в таблиці 1.

З початку 2002 року на валютному ринку У країни спостерігається незначна девальвація номінального курсу гривні: за січень — серпень він знизився на 0.58%. Лиш у червні курс трохи підвищився, що, як завжди, було пов'язано з початком періоду відпусток та певним зниженням ділової активності.

Таблиця 1. Показники валютного курсу української гривні та обсягів валютних резервів НБУ

Показники

Од. виміру

1998р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

1

2

3

4

5

6

Офіційний курс гривні (на кінець року)

грн/дол. США

1,889

1,899

3,427

5,2163

Рівень девальвації гривні за рік

%

5,3

0,5

84,4

52,2

Валютні резерви на кінець року

Млн. дол. США

1960

2341,1

685,5

1046,4

 

Джерело - Вісник НБУ №1,2002.

Зазначу, що зобов'язання НБУ щодо девальвації гривні на 2002 рік виконуються, але її темпи помітно відстають від запланованих — замість 5% за рік1 за вісім місяців маємо 0.58%. Оператори валютного ринку прогнозують, що курс гривні не перевищить позначки 5.33—5.38 гривні за долар.

Реальний курс гривні теж поступово знижується. Якщо порівняти динаміку темпів інфляції та девальвації гривні за перші сім місяців (див. таблицю), то виявиться, що у два попередні роки її реальний курс зростав, оскільки рівень інфляції перевищував рівень зниження (2000 р.) і зростання (2001 р.) номінального курсу гривні. З початку 2002 року в Україні спостерігається дефляція, а курс гривні знижується дуже повільними темпами, відтак у цілому її реальний курс також знижується.

Таблиця 2. Динаміка темпів інфляції та девальвації (ревальвації) курсу гривні за сім місяців 1999-2002 р. р.

 

 

 

Відсотки

Показники

1999р. 2000р.

2001 р.

2002 р.

Темпи інфляції, дефляції (-)

8.4

14.3

3.5

-3.3

Темпи девальвації, ревальвації (-) номінального курсу гривні

24.52

4.26

-1.49

0.57

           

 

Із заяви директора департаменту валютного регулювання НБУ С. О. Яременка на прес-конференції 16 січня 2002 р. (за інформацією агентства Ройтерс від 16 січня).

Така тенденція на користь українським експортерам, оскільки надає їм певні переваги у зовнішній торгівлі. Крім того, різниця у темпах інфляції з країнами СНД (партнерами у зовнішньоекономічній діяльності) підвищує конкурентоспроможність вітчизняних експортних товарів.

Незважаючи на це, експортери все ж не задоволені курсовою політикою НБУ і час від часу висловлюють побажання девальвувати гривню вищими темпами, щоб підвищити ефективність експорту. Аби припинити ці дискусії, Мінекономіки проаналізувало ситуацію в експортних галузях і дійшло висновку, що ревальвація національної валюти у списку чинників зниження ефективності експорту стоїть на п'ятому місці. Однією з головних причин, на жаль, є незадовільний менеджмент. Із проведених обстежень, скажімо, в металургії, випливає, що близько 70% експортних втрат зумовлено саме неякісним менеджментом, тоді як лише 5% -ревальвацією.

Поведінка НБУ на валютному ринку свідчить, що Україна дотримується політики підтримки реального курсу гривні, яка ефективно стимулює експортоорієнтоване економічне зростання. Результатом реалізації такої політики є інтервенції Національного банку на ринку з метою утримати курс гривні від надмірного зростання і позитивне сальдо торговельного балансу України, яке постійно збільшується. На жаль, цього року воно стало зменшуватися: за даними Держкомстату, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами з усіма країнами світу в січні - червні 2002 р. скоротилося із 593.4 млн. доларів (за аналогічний період минулого року) до 480.8 млн. доларів.

Скорочення сальдо торговельного балансу не пов'язане з курсовою політикою НБУ, а зумовлене несприятливою зовнішньою кон'юнктурою та обмеженнями щодо торгівлі українськими товарами. У першому півріччі 2002 р. обсяг експорту порівняно з аналогічним періодом минулого року збільшився на 1.5%, тоді як обсяг імпорту — на 3.1%.

Аналітики не прогнозують суттєвого погіршення ситуації в експортній діяльності України та на валютному ринку. Поточного року передбачається вивезти за кордон близько семи мільйонів тонн зерна, що підтримає позитивне сальдо балансу і забезпечить надходження валюти на внутрішній ринок.

Одним із негативних наслідків інтервенцій вважають можливе зростання інфляції. Справді, НБУ, постійно купуючи валюту на ринку, вводить в обіг додаткову кількість грошей, яка за певних обставин може негативно вплинути на економіку. Аналітики та експерти постійно наголошують на небезпеці таких дій і можливості сплеску інфляції, оскільки збільшення обсягу грошей в обігу відбувається багатьма каналами.

Одним із них є валютний ринок, на якому, за інформацією Національного банку, він викупив понад 1.089 млрд., доларів, випустивши в обіг майже 6 млрд. гривень. Крім того, обсяг грошової маси збільшується внаслідок скорочення нормативів обов'язкових резервів комерційних банків, які в поточному році знижувалися тричі (нині їх середній рівень становить 9%). Відтак за сім місяців грошова маса (МЗ) зросла на 18.5%, а грошова база — на 22.5%.

Збільшення обсягу грошей в обігу відбувається також через механізм рефінансування комерційних банків із боку НБУ. Банки отримують кредити під заставу державних цінних паперів та авальованих векселів. І хоча цей механізм не є прямою емісією НБУ (оскільки він опосередковується через операції із цінними паперами), все ж чимало експертів вважають його саме таким. Адже банки купують у Мінфіну державні облігації, одержуючи наступного дня від Національного банку рефінансування під ці папери на ту ж суму. Загальна сума рефінансування з початку року, за даними НБУ, становить близько 360 млн. грн., тоді як за весь 2001 р. вона дорівнювала 2.5 млрд. грн.

Утім, прямого зв'язку між валютними інтервенціями та інфляцією може не бути, якщо розширення пропозиції грошей ізолювати від спекулятивних фінансових операцій та створити умови для переливання грошової емісії не на валютний ринок, а в реальний сектор економіки. Фактично це вже зроблено. Обмеживши купівлю-продаж валюти лише торговим балансом і можливістю банків або тільки купувати, або тільки продавати валюту, НБУ практично ліквідував спекулятивні операції банків. Ситуація на валютному ринку ще раз засвідчує: кількість грошей в обігу практично не впливає на курс гривні. Курсові коливання зумовлені здебільшого графіком експортних надходжень.

Так, у січні гривня практично завжди девальвує, оскільки контракти на поточний рік тільки укладаються, й існує певна невизначеність у експортній діяльності. В подальшому валютна виручка надходить більш-менш регулярно, тож курсові коливання, скориговані ще й інтервенціями НБУ, незначні. Як правило, влітку через затухання ділової активності курс гривні зростає або залишається стабільним, знову знижуючись наприкінці літа, але неістотно, оскільки чинники, пов'язані з прямою кредитною емісією для підтримки аграрного сектору економіки, вже давно не діють.

Якщо говорити про ситуацію на валютному ринку влітку поточного року, то вона загалом була доволі спокійною, за винятком кінця червня і початку серпня. Червневі події, що спричинилися до падіння курсу долара на світових ринках, на початку серпня позначилися короткочасним дефіцитом валюти на українському ринку, який мав суто психологічний та спекулятивний характер.

На безготівковому ринку курс долара майже не знизився, хоча й спостерігалося підвищення пропозиції валюти. Скуповуючи ЇЇ надлишок, Національний банк утримував гривню від зростання. За цей період та за липень НБУ купив понад 466.5 млн. доларів, збільшивши свої резерви до 3.405 млрд., доларів. Банки та їхні клієнти, які інтенсивно продавали валюту в червні та липні, на початку серпня відчули її тимчасовий дефіцит.

Коливання долара позначилися в основному на готівковому ринку продажу валюти. Цей сегмент тісно пов'язаний із тіньовим сектором і менше контролюється Національним банком. Тому він чутливіший до будь-яких змін у попиті і пропозиції на валюту. Так, коли на європейському ринку виникла тенденція до зростання курсу євро, населення України, яке левову частку своїх грошей все ще зберігає поза банківською системою, почало продавати долари та купувати євро.

Попит на євро зріс, і цим скористалися банки, щоденно підвищуючи його курс в обмінних пунктах. Майже за тиждень курс євро зрівнявся з курсом долара, але така ситуація тривала недовго: що б там не було, а економіка США — одна із найпотужніших у світі. До речі, аналітики тоді прогнозували, що питома вага долара в обсягах торгівлі на українському міжбанківському ринку зменшуватиметься, а євро — зростатиме, що майбутнє — за євро, тож необхідно відповідно змінювати структуру валютних резервів НБУ. Але із часом подібні розмови стихли, оскільки не мали під собою реального підґрунтя. За експорт традиційно розраховуються в доларах; за обсягом торгівлі на міжбанківському ринку перше місце посідає долар, потому — російський рубль і лише за ним — євро.

Після нормалізації ситуації з доларом попит на нього в Україні знову зріс, і це значною мірою зумовлено тим, що сьогодні в банках кредити вигідніше брати в іноземній валюті, ніж у національній. Ставка за кредитами в іноземній валюті залежно від їх ризиковості коливається у межах 12— 16%. Незважаючи на те, що гривні в обігу достатньо і банки мають надлишкову ліквідність, кредити в національній валюті все ще дорогі: середня ставка — близько 24.5% (22— 28%), тоді як облікова ставка НБУ дорівнює 8%, а ставка рефінансування для комерційних банків за короткостроковими кредитами — 9%.

Стабільність гривні, що, як уже говорилося, утримується впродовж двох останніх років, поряд з іншими факторами сприяє розвитку економіки і спричиняє низку позитивних тенденцій. Насамперед стала передбачуваною динаміка валютного курсу. Це дає змогу експортерам та іноземним інвесторам прогнозувати свої прибутки, що дуже важливо для вітчизняного бізнесу.

Темпи доларизації економіки хоча й повільно, але знижуються. Суттєво зростають обсяги валютного ринку — не лише за рахунок збільшення експорту, а й тому, що експортери продають на ринку близько 80% валютної виручки. Це свідчить про підвищення довіри до національної валюти.

Висновок. В результаті проведеного аналізу автором були зроблені деякі висновки.

1. Валютно-курсова політика центрального банку держави є складовою частиною його грошово-кредитної політики, а отже, і загальної державної макроекономічної політики. Напрям зміни валютного курсу національної грошової одиниці впливає на результати економічної діяльності та виконання боргових зобов’язань. Так, девальвація національної грошової одиниці є сприятливою для діяльності експортерів і розрахунків по внутрішніх боргах. В той же час ревальвація сприяє діяльності імпортерів і здійсненню розрахунків по зовнішніх боргах.

2. Завданням валютно-курсової політики держави є забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності національних грошей. Це виражається в підтримці стабільного валютного курсу національної грошової одиниці держави.

3. Основою стабільності національної грошової одиниці є забезпечення на валютних ринках відповідності між пропозицією та попитом на валюту. З цією метою центральний банк може викуповувати надлишкову (відносно попиту) пропозицію валюти для поповнення своїх валютних резервів і за їх рахунок задовольняти недостатню пропозицію валюти.

Стабільність багатьох національних валют значною мірою поясняються наявністю у центрального банку держави великих валютних резервів. Для підтримки стабільності національної грошової одиниці використовуються також монетарні інструменти центрального банку, операції на відкритому ринку, методи валютного контролю та валютного регулювання. Отже, проведення валютно-курсової політики має такі складові, як:

  • режим курсоутворення;
  • підтримка валютних резервів центрального банку на рівні, необхідному для забезпечення стабільності національної валюти;
  • зміна ставки рефінансування та норм обов’язкового резервування коштів, залучених банківською системою, проведення центральним банком депозитних операцій та випуск ним власних цінних паперів;
  • здійснення заходів валютного регулювання і валютного контролю;
  • операції на відкритому ринку.

4. Нацбанк України застосовує режим плаваючого валютного курсу гривні. Присутність Нацбанку на валютному ринку спрямована на згладжування амплітуди різких курсових коливань, а також на захист національної валюти від масованих спекулятивних атак. Оскільки для підтримки стабільності національної валюти України використовуються валютні інтервенції та інструменти грошово-кредитної політики в поєднанні з методами валютного регулювання і валютного контролю та операціями на відкритих ринках, слід вважати, що валютно-курсова політика Нацбанку проводиться в режимі регульованого плаваючого валютного курсу.

5. Останнім часом суттєво зростають обсяги валютного ринку — не лише за рахунок збільшення експорту, а й тому, що експортери продають на ринку близько 80% валютної виручки. Це свідчить про підвищення довіри до національної валюти.

Література

  1. Закон України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 29, ст. 238).
  2. Закон України N 185/94-ВР від 23.09. 94 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
  3. Декрет Кабінету Міністрів України N 15-93 від 19.02. 93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
  4. Банківська справа. Навчальний посібник. // За ред. проф. Р. І. Тиркала. – Тернопіль:Карт-бланш, 2001 р.
  5. Валютне регулювання. В. Ющенко, В. Міщенко. К.:" Знання", 1999р.
  6. Вісник НБУ №5, №6, №8, №10 2002 року.
  7. Міжнародні валютно-кредитні відносини / А. С. Філіпенко, B. I. Мазуренко, В. Д. Сікора та ін.; За ред. А. С. Філіпенка. — К.: Либідь, 1997.
  8. Основні засади грошово-кредитної політики на 2003 рік. Офіційний сайт НБУ – bank. gov. ua/zasadi2003. shtml.
  9. Основні тенденції розвитку банківської системи України за 9 місяців 2002 року. // Вісник НБУ №11,2002.
  10. Сучасний стан законодавчого забезпечення та регулювання фінансового сектору: Сильні та слабкі сторони. // Експертна група Центру з питань економічного законодавства. К:2001.


22.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!