Osvita.ua Вища освіта Реферати Астрономія Географічна широта: визначення за астрономічними спостереженнями. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Географічна широта: визначення за астрономічними спостереженнями. Реферат

У рефераті розглянуто методику визначення географічної широти за астрономічними спостереженнями

Висота полюса світу над горизонтом. Звернемося до малюнка 12. Ми бачимо, що висота полюса світу над горизонтом hр = Ð РСN, а географічна широта місця j = ÐСОR. Ці два кути (ÐРСN і ÐСОR.) дорівнюють один одному як кути із взаємно перпендикулярними сторонами: [ОС]^[СN], [ОR] ^ [СР].

Рівність цих кутів дає найпростіший спосіб визначення географічної широти місцевості j: кутова відстань полюса світу від горизонту, дорівнює географічній широті місцевості. Щоб визначити географічну широту місцевості, досить виміряти висоту полюса світу над горизонтом, оскільки:

hp = j.

Добовий рух світил на різних широтах. Тепер нам відомо, що із зміною географічної широти місця спостереження змінюється орієнтація осі обертання небесної сфери відносно горизонту. Розглянемо, якими будуть видимі переміщення небесних світил у районі Північного полюса, на екваторі й на середніх широтах Землі.

На полюсі Землі полюс світу знаходиться в зеніті, і зорі рухаються по колах, паралельних горизонту. Тут зорі не заходять і не сходять, їх висота над горизонтом незмінна.

На середніх географічних широтах зорі сходять і заходять, але є й такі, що ніколи не опускаються під горизонт. Наприклад, навколополярні сузір'я на географічних широтах СРСР ніколи не заходять. Сузір'я, розташовані далі від Північного полюса світу, ненадовго показуються над горизонтом, а сузір'я, які лежать біля Південного полюса світу, не сходять.

Та чим далі на південь просувається спостерігач, тим більше південних сузір'їв він може бачити. На земному екваторі, якби вдень не заважало Сонце, за добу можна було б побачити сузір'я всього зоряного неба.

Для спостерігача на екваторі всі зорі сходять і заходять перпендикулярно до площини горизонту. Кожна зоря тут проходить над горизонтом рівно половину свого шляху. Північний полюс світу збігається для спостерігача з точкою півночі, а Південний полюс світу - з точкою півдня. Вісь світу лежить у площині горизонту.

Висота світил у кульмінації. Полюс світу при позірному обертанні неба, що відображає обертання Землі навколо осі, займає незмінне положення над горизонтом на даній широті. Зорі за добу описують над горизонтом навколо осі світу кола, паралельні небесному екватору. При цьому кожне світило за добу двічі перетинає небесний меридіан.

Явища проходження світил через небесний меридіан називаються кульмінаціями. У верхній кульмінації висота світила максимальна, у нижній:- мінімальна.

Рис. 1. Добові шляхи світил відносно горизонту для спостерігача, що перебуває: а – на полюсі Землі; б – в середніх географічних широтах; в – на екваторі.

У світила M1, яке на даній широті ф не заходить, видно (над горизонтом) обидві кульмінації, у зір, які сходять і заходять (M1, М2, М3), нижня кульмінація відбувається під горизонтом, нижче від точки півночі. У світила М4, яке знаходиться далеко на південь від небесного екватора, обидві кульмінації можуть бути невидимі (світило, що не сходить).

Момент верхньої кульмінації центра Сонця називається справжнім полуднем, а момент нижньої кульмінації - справжньою північчю.

Знайдемо залежність між висотою h світила М у верхній кульмінації, його схиленням 6 і широтою місцевості j. Для цього скористаємося малюнком 16, на якому зображено прямовисну лінію ZZ', - вісь світу РР' і проекції небесного екватора <QQ' та лінії горизонту NS (полуденна лінія) на площину небесного меридіана (РZSP’N).

Ми знаємо, що висота полюса світу над горизонтом дорівнює географічній широті місцевості, тобто hр = j. Отже, кут між полуденною лінією NS і віссю світу РР' дорівнює широті місцевості j, тобто ÐРОN = hp = j. Очевидно, що нахил площини небесного екватора до горизонту, який вимірюється ÐQOS, дорівнюватиме 90° - j, оскільки ÐQOZ. = ÐРОN як кути із взаємно перпендикулярними сторонами. Тоді зоря М із схиленням б, яка кульмінує на південь від зеніту, має у верхній кульмінації висоту:

h = 90° - j + 6 (1).

З цієї формули видно, що географічну широту можна визначити, вимірюючи висоту будь-якого світила з відомим схиленням б у верхній кульмінації. При цьому слід враховувати, що коли світило в момент кульмінації знаходиться на південь від екватора, то його схилення від'ємне.


13.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!