Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Методичні прийоми судово-бухгалтерської експертизи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Методичні прийоми судово-бухгалтерської експертизи. Реферат

Методичні прийоми експертного дослідження виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг. Особливості узагальнення і реалізації результатів судово-бухгалтерської експертизи виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

Методичні прийоми експертного дослідження виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

Використовуючи комплекс джерел нормативно-довідкової та фактографічної інформації, експерт-бухгалтер за допомогою певних методичних прийомів експертного дослідження (розрахунково-аналітичних і документальних) здійснює процедуру судово-бухгалтерської експертизи виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт і послуг (згідно завдань правоохоронних органів).

Слід наголосити, що судово-бухгалтерська експертиза будь-якого конкретного питання з виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт і послуг починається із застосування двох найбільш загальних методичних прийомів експертного дослідження — інформаційного моделювання і нормативно-правового регулювання.

Як свідчить практика здійснення судово-бухгалтерських експертиз в різних галузях народного господарства, найбільш поширеними порушеннями у сфері виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг є наступні.

1. У сфері сільськогосподарського виробництва:

  • розкрадання насіннєвого зерна та грошових коштів шляхом приписки посівних площ;
  • неповне оприбуткування зерна нового урожаю;
  • перевищення нормативів витрат пального, насіння і кормів;
  • реалізація продукції за цінами, нижчими договірних;
  • фальсифікація обсягів реалізації при готівкових розрахунках;
  • заниження обсягів валових доходів щодо реалізації продукції;
  • порушення методики бухгалтерського та податкового обліку реалізації продукції, валових доходів, особливо при бартерних операціях, що зумовлює заниження обсягу оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість.

Розглянемо методику проведення судово-бухгалтерської експертизи конкретних порушень і зловживань, вказуючи відповідні методичні прийоми експертного дослідження.

Судово-бухгалтерська експертиза розкрадання насіннєвого зерна шляхом приписок посівних площ здійснюється, в основному, за допомогою методичного прийому дослідження документів, зокрема формальної, зустрічної, аналітичної та логічної перевірки документів і взаємного контролю операцій і документів.

Експертному дослідженню підлягають лімітно-забірні картки, внутрішньогосподарські накладні, акти втрат насіння на сівбу, в яких міститься інформація про кількість витраченого насіння та розмір посівної площі, облікові листи тракториста-машиніста тощо. При необхідності призначається агрономічна експертиза. На підставі вказаних документів шляхом розрахунково-аналітичних методичних прийомів експертного дослідження можна встановити факти створення лишків насіння і приписок посівних площ. Однак, для підтвердження гіпотези про розкрадання насіння необхідно продовжити дослідження щодо кількості неоприбуткованого зерна і протиправної його реалізації.

Факти неповного оприбуткування зерна від нового урожаю встановлюються шляхом зустрічної перевірки облікових документів на приймання, транспортування зерна і оплати праці: талонів комбайнерів і водіїв, реєстрів приймання зерна, облікових листів тракториста-машиніста, подорожних листів шоферів, відомостей руху зерна, складської книги, бухгалтерських записів на рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". У випадку підтвердження інформації щодо неповного оприбуткування зерна нового урожаю необхідно провести експертне дослідження його реалізації.

Судово-бухгалтерська експертиза незаконної реалізації лишків зерна проводиться на основі формальної, аналітичної, логічної та зустрічної перевірки наступних документів: товарно-транспортних накладних, подорожних листів, приймальних квитанцій, накладних на оприбуткування сільськогосподарської продукції, видаткових касових документів заготівельної організації, квитанцій поштових переказів тощо.

Аналізуючи ці та інші документи, необхідно враховувати, що приймальні квитанції можуть складатися на родичів, знайомих або взагалі неіснуючих осіб. Наприклад, витрати медикаментів на основі звіту ветеринарного лікаря аналізують у зіставленні з даними амбулаторного журналу профілактичних (лікувальних) заходів.

2. У галузі хлібопродуктів:

  • фальсифікація якісних показників відвантаженого зерна;
  • недотримання норм виходу продукції;
  • завищення показників вологості;
  • перевищення кількості сміттєвих домішок;
  • фальсифікація кількісно-якісного обліку.

Розкрадання зерна і продуктів його переробки в галузі хлібопродуктів скоюються, переважно, за умов попереднього створення матеріально-відповідальними особами їх лишків.

У період заготівель не обліковані лишки зерна на елеваторах та інших хлібоприймальних підприємствах можуть створюватися за рахунок неправильного визначення якісних показників зерна, а саме за рахунок завищення відсотків вологості і сміттєвої домішки. Крім того, обрахування хлібоздавачів здійснюється шляхом заниження натуральної ваги зерна та вмісту клейковини.

Для виявлення та підтвердження ознак можливих зловживань необхідно провести повторне визначення показників вологості, сміттєвої домішки, попередньо вилучивши картки аналізів та журнали реєстрації аналізів. Результати повторного аналізу, визначені комісійно в присутності працівника лабораторії, порівнюються з даними, занесеними в картки і журнали.

Для документування крадіжок лишків зерна та його протиправного збуту необхідно використати такі документи:

  • реєстри транспортних накладних;
  • товарні квитанції;
  • виписки з поточного рахунка банку;
  • наказ керівника підприємства на відпуск зерна на сторону;
  • журнал зважування зерна;
  • картки аналізів зерна, що відпускається споживачам;
  • журнал реєстрації аналізів зерна;
  • книга кількісно-якісного обліку;
  • товарно-транспортні документи на вивіз зерна споживачам;
  • книга реєстрації товарно-транспортних накладних.

При переробці зерна на борошномельних, комбікормових та круп'яних підприємствах розкрадання сировини та готової продукції скоюються шляхом створення їх лишків за рахунок списання сировини не за фактичними витратами, а розрахунковим способом. Виявлення таких розкрадань передбачає аналіз наступних документів:

  • розпорядження керівника підприємства про відпуск зерна для переробки;
  • накладної на відпуск зерна в переробку;
  • журналу зважування;
  • виробничого журналу начальника цеху;
  • рапорту про виробництво готової продукції;
  • накладної на здачу готової продукції на склад;
  • книги кількісно-якісного обліку;
  • звіту матеріально відповідальної особи складу про рух готової продукції.

Якщо при факті викриття необлікованих лишків можуть бути виявлені причини, які спростовують або ставлять під сумнів подію корисливого зловживання, то протиправний вивіз хлібопродуктів з території підприємства є прямою ознакою скоєння злочину.

До найбільш поширених способів завуалювання протиправного вивозу зерна і хлібопродуктів відносять:

  • вивіз зерна або продукції з території підприємства за однією товарно-транспортною накладною кілька разів;
  • вивіз хлібопродуктів за межі підприємства за товарно-транспортною накладною, яка після цього анулюються під виглядом зіпсованої;
  • вивіз зерна або продукції за накладними, в яких. зазначена вага не відповідає фактичній вазі товару;
  • завищення ваги тари в документах про відправлення продукції.

При документуванні способів незаконного вивезення необлікованих лишків зерна і продукції з території підприємства необхідно здійснити дослідження первинних документів, якими оформляється вивіз товарів, а саме: перепусток на виїзд транспортного засобу з території заводу, товарно-транспортних накладних, книги реєстрації товарно-транспортних накладних, зважу вальних книг тощо.

3. В будівельних організаціях:

  • розкрадання будівельних матеріалів шляхом часткового їх неоприбуткування при надходженні від постачальників;
  • розкрадання матеріалів і грошових коштів шляхом завищення в актах приймання фактичних обсягів виконаних робіт;
  • розкрадання грошових коштів шляхом включення в наряди фіктивних або виконаних у меншому обсязі робіт;
  • розкрадання грошових коштів шляхом завищення розцінок або відображення в нарядах ручного способу виконання робіт при фактичному здійсненні робіт механізованим способом;
  • розкрадання матеріальних ці нностей і грошових коштів шляхом завищення витрат будівельних матеріалів у виробництві.

Розглянемо більш детально наведені вище способи розкрадання майна будівельних організацій.

Ознаками розкрадання будівельних матеріалів шляхом часткового їх неоприбуткування при надходженні від постачальників є наявність у підрядній організації незадоволених претензій чи рекламацій постачальникам щодо "недовантаження" матеріалів, а також факти підписування комерційних актів та актів приймання матеріалів одними особами протягом певного періоду.

Механізм розкрадання матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом завищення в актах приймання фактичних обсягів виконаний робіт полягає в тому, що в актах приймання відповідних об'єктів будівництва, а також у довідці форми № 3 підробляються найменування виконаних робіт та їх обсяги.

Для документування та виявлення даного способу розкрадання будівельних матеріалів необхідно використовувати такі документи:

  • договір постачання між підрядником та постачальником;
  • комерційні акти та акти приймання будівельних матеріалів;
  • товарно-транспортні накладні та подорожні листи;
  • прибуткові ордери та картки складського обліку,
  • рапорти про роботу кранів та інших машин (у цих документах можуть міститися записи про розвантаження тих чи інших матеріалів, не відображені в первинних документах);
  • журнал обліку вантажів, які надійшли від постачальників;
  • рахунок-платіжну відомість та виписки банку;
  • записи на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками" та записи на субрахунку 205 "Будівельні матеріали";
  • накопичувальні відомості з обліку будівельних матеріалів;
  • договір про матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб.

Експертам необхідно мати на увазі, що при цьому звичайно підробляються й записи у нарядах, рапортах, розрахунково-платіжних відомостях. Такі підроблення актів приймання дають можливість створювати лишки будівельних матеріалів з метою їх подальшого розкрадання. Завищення в актах приймання та в довідці ф. № 3 фактичного обсягу виконаних робіт може досягатися застосуванням підрядною організацією завищених коефіцієнтів для обчислення кошторисних витрат, що дає можливість збільшувати суми грошових коштів, які забудовники сплачують підрядній організації за виконані роботи.

Для дослідження цього способу розкрадання доцільно використовувати такі документи:

  • довідку ф. № З про кошторисну вартість виконаних робіт;
  • акт приймання об'єктів будівництва;
  • звіт про витрати матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт;
  • наряди на виконання робіт;
  • розрахунково-платіжну відомість;
  • журнал обліку виконаних робіт;
  • лімітно-забірні картки;
  • рапорт про роботу баштового крана та інших машин.

В ході експертного дослідження обов'язково зіставляються:

  • записи за кредитом рахунка 70 "Доходи від реалізації" і дані довідки ф. № 3;
  • записи за дебетом рахунка 70 "Доходи від реалізації"' і за кредитом рахунка 23 "Виробництво";
  • записи за дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" і за кредитом рахунка 23 "Виробництво".

Ознакою розкрадання грошових коштів шляхом фіктивних або виконаних у меншому обсязі робіт є невідповідність записів у журналах обліку виконаних робіт і записів щодо видів та обсягів робіт, відображених у нарядах на виконання робіт.

Підтвердження або спростування відомостей про включення в наряди фактично невиконаних робіт здійснюється за допомогою аналізу таких документів:

  • нарядів на виконання робіт;
  • журналів обліку виконаних робіт;
  • актів приймання виконаних робіт або довідки ф. № 3;
  • розрахунково-платіжних відомостей;
  • видаткових касових ордерів;
  • лімітно-забірних карток;
  • нарядів на виконання раніше оплачених робіт;
  • рапортів про виконання робіт механізованим способом.

З використанням цих документів проводиться також експертне дослідження розкрадань грошових коштів, здійснених шляхом завищення розцінок або відображення в нарядах ручного способу виконання робіт при фактичному здійсненні робіт механізованим способом. Різниця полягає лише в тому, що крім зазначених цих, дані, які містяться в нарядах на виконання робіт зіставляються з кошторисною вартістю робіт, єдиними нормами витрачання матеріалів та тарифними розцінками. Розкраданню матеріальних цінностей і грошових коштів передує створення необлікованих лишків будівельних матеріалів.

Доведення розкрадань, здійснених даним способом, полягає в експертному дослідженні наступних документів:

  • довідки ф. № 3 про кошторисну вартість виконаних робіт;
  • звіту про витрати окремих матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт;
  • імітно-забірних карток на відпуск будівельних матеріалів;
  • товарно-транспортних документів;
  • карток аналітичного обліку;
  • накопичувальних відомостей про витрату будівельних матеріалів,
  • відомості про рух матеріалів у грошовому виразі;
  • єдиних норм витрат будівельних матеріалів на виконання одиниці робіт;
  • рапортів про виконаний обсяг робіт.

В даному випадку додатково вивчається акт ревізії, інвентаризаційний опис будівельних матеріалів, проводиться контрольний обмір виконаних робіт, а при необхідності — будівельно-технологічна експертиза.

4. В підприємствах торгівлі:

  • розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткування при надходженні від постачальників,
  • розкрадання грошових коштів шляхом часткового неоприбуткування виручки від реалізації товарів;
  • розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів;
  • корисливі зловживання при переоцінці товарів;
  • розкрадання товарів та грошових коштів шляхом неправильного визначення розміру природних втрат.

Розглянемо більш детально кожен з вище наведених випадків.

Розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткування при надходженні від постачальників. Про ознаки вчинення розкрадання цим способом можуть свідчити незадоволені рекламації (комерційні акти) на "недопостачання" товарів.

Механізм скоєння розкрадання полягає в тому, що при надходженні товарів до підприємств оптової або роздрібної торгівлі матеріально відповідальна особа частину товарів, які надійшли від постачальника, навмисно не оприбутковує. На вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаскувати свої дії, створюється комісія з приймання, яка найчастіше підтверджує факт недовезення певної кількості товарів, про що складається комерційний акт.

З метою експертного дослідження розкрадання товарів необхідно проаналізувати наступні документи:

  • договір постачання та комерційний акт;
  • товарно-транспортну накладну;
  • рахунок-фактуру та подорожній лист;
  • рахунок-платіжну вимогу, виписки банку;
  • товарний звіт та товарну книгу;
  • звіт про рух тари.

Крім того, зіставляються записи за кредитом рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та за дебетом рахунка 281 "Товари на складі". При необхідності потрібно провести інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, а також організувати комісійне приймання або відвантаження товарів.

Для визначення джерела розкрадання та збування лишків товарів на складах та базах підприємств оптової та роздрібної торгівлі важливе значення має використання чорнових записів матеріально відповідальних осіб.

Як свідчить практика, завідуючі складами промислових підприємств, а також працівники торгівлі ще до складання відповідних прибуткових документів часто фіксують у своїх чорнових записах дані про кількість та вартість товарів, що відвантажені або надійшли від постачальника.

Необхідно враховувати те, що в прибуткових і видаткових документах зміст господарських операцій іноді далі виправляється, а в чорнових записах операція зберігає свій первинний вигляд, тому розбіжність між документом і даними чорнових записів може бути важливою ознакою скоєння злочину і навіть доказом по кримінальній справі. Оскільки порядок заповнення та зберігання документів неофіційного обліку галузевими та відомчими інструкціями не передбачений, тому матеріально відповідальні особи свої чорнові записи, як правило, знищують.

Однак при збереженні неофіційних записів (чорнові записи, документи подвійного обліку, боргові розписки) матеріально відповідальних осіб вони можуть використовуватись в процесі експертного дослідження кримінальної справи.

Розкрадання грошових коштів шляхом часткового неоприбуткування виручки від реалізації товарів. Підтвердження або спростування відомостей про розкрадання грошових коштів цим способом ґрунтується на аналізі таких документів:

  • касової відомості та книги касира-оператора;
  • контрольної касової стрічки та даних контрольних касових апаратів;
  • товарного звіту та касового звіту;
  • документів, що містять дані про обсяг зданої виручки в установу банку, інкасатору, на пошту (квитанції банку, квитанції на грошовий переказ, супроводжувальні відомості).

Обов'язково зіставляються бухгалтерські записи за дебетом рахунка 311 "Каса в національній валюті" та кредитом рахунка 702 "Дохід від реалізації товарів"

Розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів. Механізм вчинення розкрадання таким способом полягає в приховуванні нестач на стадії зберігання або реалізації товарів за готівку за рахунок внутрішнього переміщення товарів. Найчастіше безтоварні документи виписуються за згодою працівників облікового апарату, які обробляють товарні та касові звіти, а також за домовленістю з матеріально відповідальними особами тих магазинів, на адресу яких надійшли оформлені безтоварні документи.

Для експертного дослідження фактів розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів використовують такі облікові документи:

  • товарно-транспортні накладні та рахунки-фактури;
  • подорожні листи водія та товарні та касові звіти;
  • пакувальні ярлики та звіти про рух тари;
  • наряди на навантаження та. розвантаження товари,

Доцільно використати матеріали інвентаризації товарів у магазині, на адресу якого "надійшли" товари, а також застосувати метод контрольного зіставлення залишків товарів. Оскільки безтоварні документи за формою є доброякісними, тому дуже важливими є своєчасно взяті пояснення у водія. Таким чином, на самому початку дослідження можна підтвердити або спростувати сам факт безтоварної господарської операції.

Допомагає при дослідженні злочину та обставина, що при оформленні безтоварних операцій матеріально відповідальні особи торговельних підприємств змушені правильно оприбутковувати тару, в якій надійшов товар, тому що тара обліковується за кількістю і сумою у всіх підприємствах. Саме при зіставленні даних про переміщення товарів з даними про тару, в якій вони перевозилися, виявляється ознака вчинення розкрадання.

Корисливі зловживання при переоцінці товарів у підприємствах торгівлі. Механізм їх скоєння полягає в тому, що при підвищенні роздрібних цін частина товарів не включається в опис переоцінки, і навпаки, при зниженні роздрібних цін в описи переоцінки включаються і ті товари, які раніше були продані за готівку.

При цьому матеріально відповідальні особи створюють сумарні лишки товарів за рахунок різниць у цінах. Такі корисливі зловживання викриваються шляхом проведення повторної інвентаризації зразу після переоцінки товарів (до відкриття магазину). Крім того, необхідно застосовувати методику експертного дослідження облікової документації.

Розкрадання товарів та грошових коштів шляхом неправильного визначення розміру природних втрат. Такі корисливі зловживання з боку матеріально відповідальних осіб найчастіше здійснюються в процесі визначення результатів інвентаризації, коли встановлено нестачі товарів, а також коли безпідставно або неправильно проведено розрахунок розміру природних втрат товарів (на підставі норм природник втрат на відповідні товари).

Для підтвердження таких корисливих зловживань аналізуються наступні документи:

  • документи інвентаризації (інвентаризаційні описи, акт інвентаризації);
  • розрахунки сум природних втрат;
  • затверджені норми природних втрат;
  • прибутково-видаткові документи;
  • звіти матеріально відповідальних осіб.

Перевіряється правильність застосування норм природних втрат з урахуванням періоду року, терміну та умов зберігання товарів, а також правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку між інвентаризаційних різниць. Крім того, доцільно застосувати методи контрольного зіставлення залишків товарів та відновлення кількісного обліку.

Експертне дослідження даного виду зловживань з боку матеріально відповідальних осіб здійснюється на основі розрахунково-аналітичних і документальних методичних прийомів.

5. У банківській сфері:

  • корисливі зловживання, що скоюються шляхом використання підроблених кредитних авізо;
  • розкрадання грошових коштів шляхом використання підроблених чеків;
  • розкрадання коштів вкладників шляхом повного або часткового їх неоприбуткування;
  • привласненнями касирами відділень банку частини облігацій державної позики при купівлі їх від населення;
  • розкрадання грошових коштів шляхом привласнення нарахованих відсотків за вкладами клієнтів.

Корисливі зловживання, що скоюються шляхом використання підроблених кредитних авізо. Здійснення цього злочину передбачає попереднє отримання злочинцями чистих бланків авізо з відбитками печаток банківських установ. (Авізо — це письмове повідомлення відправника одержувачеві про відвантаження продукції, переведення коштів тощо). Ці бланки можуть бути придбані у комерційних банках або скопійовані за допомогою високотехнологічної копіювальної техніки.

З метою підтвердження джерел грошових коштів, обґрунтування розрахункових операцій складаються підроблені платіжні доручення та інші документи "від імені" підприємницьких структур. Слід наголосити, що найчастіше підроблені авізо складаються від імені комерційних банків. До розрахункового касового центру банку платника вони можуть не надходити, і в таких випадках проводки по кореспондентських рахунках не здійснюються.

До найбільш характерних ознак скоєння такого виду злочину належать:

  • безпосередня доставка представниками комерційного банку або його клієнтами кредитового авізо до розрахункового касового центру банку одержувача коштів;
  • оформлення платіжних документів з порушенням відповідних вимог (рукописне оформлення документа, наявність виправлень, дописок, відсутність печатки відправника та інших необхідних реквізитів);
  • надходження до розрахункового касового центру банку кількох бланків авізо за одним номером і серією;
  • відсутність підтвердження банком відправника перерахування грошових коштів на запит банку отримувача або ініціативне підтвердження достовірності кредитового авізо без отримання відповідного запиту від банку отримувача;
  • наявність на бланку телеграми відправника ознак підробок печатки та підписів працівників банку, відсутність відтиску календарного штампу та підпису працівника відділення зв'язку.

Експертиза правопорушень, які здійснюються з використанням підроблених кредитових авізо, проводиться у таких напрямках:

  • перевіряються відомості щодо використання підроблених банківських платіжних документів шляхом аналізу карток по рахунках МФО за певний період;
  • у випадку виявлення кредитових авізо із ознаками підробок, необхідно перевірити в розрахунковому касовому центрі і комерційних банках-одержувачах авізо, чи надсилалися запити на підтвердження фактів переказу грошових коштів;
  • перевірка авізо, за якими підтвердження про переказ грошей не одержано, надалі здійснюється на основі документації банку-платника: встановлюється наявність їх копій, інших платіжних документів, які є підставою для проведення розрахункової операції, з метою подальшого порівняння їх з оригіналом авізо. Крім цього необхідно зазначені в авізо суми зіставити із сумами, відображеними на кореспондентських рахунках банку платника і банку одержувача;
  • якщо кошти зараховуються на розрахункові рахунки клієнтів, обов'язково треба перевірити достовірність здійснення господарської операції, за яку ці кошти отримані. Для підтвердження або спростування цих фактів аналізуються договори постачання, товарно-транспортні документи, інші супровідні товарні документи (наряди на вантажно-розвантажувальні роботи, товарні ярлики, сертифікати). У бухгалтерії підприємств, які отримали або переказали грошові кошти, необхідно проаналізувати виписку з поточного рахунка в банку, операції, які в ній зазначені, зіставити виписку з особовим рахунком підприємства в банку.

При експертному дослідженні таких злочинів необхідно враховувати ту особливість, що підприємницькі структури, яким перераховуються грошові кошти, можуть бути фіктивними, тобто такими, що реєструються лише з метою одержання коштів і ніякою господарською діяльністю не займаються.

Розкрадання грошових коштів шляхом використай м. і ці дроблених чеків. Механізм скоєння злочину з використанням фіктивних чеків полягає в оформленні чека, в який вносяться відомості про неіснуюче підприємство, або таке, що має розрахунковий рахунок в установі банку. За цим чеком вказана в ньому сума коштів зараховується на рахунок дійсно існуючого підприємства. У свою чергу це підприємство, маючи два рахунки в різних установах банку (наприклад, один — в банку України, інший — у філії зарубіжного банку на території України), переводить кошти з першого рахунка на другий. Потім ці кошти зараховуються на рахунки ще кількох підприємств та фірм, а далі вилучаються і присвоюються.

Характерними ознаками вищеописаних корисливих зловживань можуть бути:

  • вказані у чеках значні суми грошових коштів, які необхідно ретельно перевіряти;
  • певна кількість пред'явлених однією особою чеків, грошові кошти за якими становлять значну суму.

Механізм скоєння цих видів злочинів включає:

  • наявність в одного з підприємств двох або більше поточних рахунків в установах банку;
  • оформлення злочинцями доручення на підставну особу з метою отримання чекової книжки;
  • отримання злочинцями чекових книжок та внесення до них фіктивних відомостей;
  • оформлення фіктивних документів про реєстрацію підприємств, відкриття на підставі цих документів в установах банків поточних рахунків.

Перевіряючи рахунки, в яких значиться перерахування коштів, необхідно встановити наявність документів, які обґрунтовують ці операції (договори-контракти і т. д.), а також документів на оплату транспортних послуг, електроенергії, сировини тощо. З'ясовується надходження до податкової інспекції платежів за податками і дотримання термінів платежів. Зустрічні перевірки у підприємствах (чекодавцях та чекоодержувачах) є найбільш ефективним прийомом підтвердження фактів здійснення фіктивних операцій, які полягають у перекиданні грошових коштів з одного рахунка на інший.

Експертне дослідження фактів зловживань, які скоюються шляхом використання підроблених чеків, здійснюються в напрямках: у разі пред'явлення до установи банку доручення на отримання чекових книжок обов'язково перевіряється, чи не є підставною або взагалі неіснуючою особа, яка зазначена в дорученні; з'ясовується, чи дійсно зареєстровані та функціонують підприємства, які є чекодавцями; перевіряється в установах банку наявність рахунків підприємств, вказаних у чеках, а також відображення у бухгалтерських проводках зазначених у чеках сум; перевіряються чеки через установи банків щодо достовірності внесених у них відомостей.

Крім того експерти-бухгалтери повинні здійснювати перевірку таких документів:

  • виданих чеків та чекових книжок;
  • банківських документів про залишок грошових коштів на рахунках чекодавця;
  • витягу із поточного рахунка банку про залишок грошових коштів на рахунках чекодавця;
  • договорів, угод, контрактів, документів про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг тощо, згідно з якими проводяться розрахунки чеками.

Виявлені у документах, невідповідності, а також відсутність певних документів свідчать про ознаки скоєння злочинних дій.

Розкрадання коштів вкладників шляхом повного або часткового їх неоприбуткування. Механізм скоєння злочину цим способом полягає в тому, що контролер-касир відділення Ощадбанку протягом певного часу навмисно по оперативному щоденнику і особовому рахунку вкладника не проводить певні суми грошей повністю або частково, хоча в ощадній книжці ці суми відображаються правильно. На практиці бувають випадки, коли матеріально відповідальні особи філій, відділень Ощадбанку України з метою маскування порушень ведуть "подвійну картотеку або "подвійний облік".

Експертне дослідження цих корисливих зловживань ґрунтується на встановленні невідповідностей між показниками, які містяться у взаємопов'язаних документах. Для подальшого підтвердження або спростування цих протиріч необхідно проаналізувати такі документи:

  • прибутковий ордер;
  • операційний щоденник;
  • журнал (реєстр) реєстрації ордерів;
  • особові рахунки клієнтів;
  • ощадні книжки вкладників.

Важливе значення при документуванні розкрадань грошових коштів вкладників має своєчасне викриття та вилучення картотеки або інших документів "подвійного обліку". Привласнення касирами відділень банку частини облігацій державної позики при купівлі їх у населення. Здійснення цього злочину передбачає неоприбуткування і невідображення касиром чи контролером в операційному щоденнику, а також у додатку до нього суми вартості облігацій державної позики, придбаних у населення.

Далі неоприбутковані облігації державної позики продаються населенню, а курсова різниця (у грошовому виразі) привласнюється контролером чи касиром.

Ознакою злочину є невідповідність між фактичною сумою та кількістю наявних облігацій і тією сумою вартості та кількістю облігацій, що відображені у додатку до операційного щоденника. Перевірка здійснюється шляхом поаркушного перерахування облігацій державної позики.

Треба мати на увазі, що, переважно, цей злочин скоюється за умови попередньої змови між контролером, касиром і завідуючим відділенням Ощадного банку.

З метою підтвердження протиправних дій доцільно у ході перевірки відомостей використати такий метод документальної перевірки, як контрольне порівняння залишків, а отже проаналізувати такі документи:

  • інвентаризаційні ні помості на початок періоду, який перевіряється;
  • контрольні відомості на продаж та купівлю облігацій державної позики;
  • операційні щоденники;
  • звіти про рух грошових коштів і цінних паперів;
  • інвентаризаційні відомості на кінець періоду, який підлягає перевірці.

Крім того, підсумкові дані за місяць про продаж та купівлю облігацій треба зіставити з даними, відображеними на відповідних синтетичних рахунках у бухгалтерії Ощадбанку.

Розкрадання грошових коштів шляхом привласнення нарахованих відсотків за вкладами клієнтів. Привласнення матеріально відповідальними особами банку грошових коштів наведеним вище способом може відбуватися за рахунок:

  • свідомо неправильного визначення відсотків за вкладами, найчастіше у випадках, коли клієнт має на рахунку "не круглу" суму, а також коли гроші лежать на рахунку у банку не повний календарний рік. Злочину сприяє складність процедури визначення відсотків та неможливість достовірної перевірки громадянами правильності розрахунків;
  • щорічного нарахування відсотків на суму первісного внеску, а не на суму фактичного залишку (у випадку, якщо на рахунку не проводились видаткові операції), а також коли залишок грошових коштів на рахунку більший від суми первинного внеску;
  • переоформлення простого внеску клієнта на терміновий внесок без його відома з метою привласнення різниці між сумами відсотків термінового і звичайного внесків.

Збір доказів, необхідних для викриття матеріально відповідальних осіб, які вчинили зловживання, полягає в дослідженні документів, які містять дані про здійснення розрахункових операцій. Такими документами є:

  • операційний щоденник та виписки про операції;
  • особовий рахунок;
  • прибутковий ордер на прийняття готівки;
  • прибутковий ордер, який складається на загальну суму платежів, списаних з рахунків вкладників за їх дорученням;
  • книга реєстрації незатребуваних клієнтами ощадних книжок;
  • довідки про виведеш залишки вкладів і суми нарахованих відсотків;

Особливості узагальнення і реалізації результатів судово-бухгалтерської експертизи виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

Методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів судово-бухгалтерської експертизи виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг практично не відрізняються від методики, викладеної у попередніх розділах.

За аналогічною схемою експерт-бухгалтер на основі проведеного дослідження узагальнює результати його здійснення в журналі судово-бухгалтерської експертизи, фіксують зміст конкретного питання, винесеного на розгляд судово-бухгалтерської експертизи, вказують перелік нормативно-правової та фактографічної інформації, що стосується цього питання, формулюють зміст недоліків і правопорушень, виявлених ревізією, наводять суму збитку та вказують посадову особу, яка відповідає за розкрадання.

Далі наводиться зміст інформації, встановлений, власне, судово-бухгалтерською експертизою, зокрема конкретні недоліки і правопорушення, сума збитку, матеріально відповідальні та службові особи, безпосередньо або частково винні у скоєнні злочину.

На основі записів у журналі судово-бухгалтерської експертизи експерт-бухгалтер, використовуючи методичні прийоми аналітичного групування доказів правопорушень у сфері виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг, у спеціальних аналітичних таблицях формує зведений результат експертного дослідження.

На підставі наведених вище матеріалів експерт-бухгалтер складає узагальнюючий висновок судово-бухгалтерської експертизи, який разом з журналом та аналітичними таблицями передається правоохоронному органу, що призначив експертизу. Реалізація результатів експертного дослідження відбувається у суді чи арбітражі на основі висновку експерта-бухгалтера, а також в органах управління на основі переданих їм пропозицій щодо виявлених зловживань і недопущення їх в майбутньому.

Висновок. В даний час важливим елементом судово-бухгалтерської експертизи виробництва та реалізації товарів, продукції, робіт та послуг є невід" ємність теоретичного (законодавчого) аспекту та практичного. Оскільки вимоги до ведення бухгалтерського обліку та складання звітності щорічно змінюються це з одного боку спрощує обліковий процес, а з іншого змінює (зменшує чи збільшує) ймовірність нових злочинів. Отже, необхідною умовою якісного проведення судово-бухгалтерської експертизи, яка в першу чергу спирається на юридичну основу, є відсутність суттєвих недоліків в законодавчій базі, що зменшить ймовірність зловживання на виробничих підприємствах.

Виходячи з наведеного вище матеріалу можна зробити висновок, що розкриття відповідних економічних злочинів не є можливим без компетентного експерта-бухгалтера, який має значний досвід роботи та докорінно вивчив особливості проведення судово-бухгалтерської експертизи виробництва та реалізації товарів, продукції, робіт та послуг в різних установах та можливі зловживання в певній сфері.

Наприклад, в процесі експертного дослідження фактів фіктивного завищення нормативів витрат матеріалів, пального, насіння і кормів, насамперед, необхідно застосувати методичний прийом камеральних перевірок норм, цін і стандартів. Далі, використовують розрахунково-аналітичні методичні прийоми, зокрема економічний аналіз витрат за статтями, елементами, операціями і аналітичні розрахунки. В результаті застосовують документальні методичні прийоми експертного дослідження, зокрема: формальну, зустрічну, аналітичну та логічну перевірку документів і взаємний контроль господарських операцій та документів.

При вчиненні протиправних дій щодо матеріальних цінностей і готової продукції в галузі хлібопродуктів розкрадачі можуть використовувати одночасно декілька способів утворення необлікованих лишків. Для виявлення і розслідування розкрадань на підприємствах галузі великого значення набуває документування способів вивозу необлікованих лишків зерна і продуктів його переробки, оскільки в ланцюгу дій розкрадачів ця ланка є найбільш вразливою.

У діяльності торговельних підприємств бувають ситуації, коли протягом певного звітного періоду за рахунок забезпечення оптимальних умов зберігання товарів утворюється економія природних втрат (тобто лишки товарів). Безумовно, такі ситуації необхідно розцінювати як позитивне явище, але тільки за умови, що суми економії природних втрат товарів оприбутковуються і відносяться під звіт матеріально відповідальних осіб. На практиці ці суми опиняються в неоприбуткованих лишках і привласнюються порушниками.

Також у кожному конкретному випадку виявлення зловживань, вчинених працівниками банківських установ, необхідно організувати суцільне звірення записів в ощадних книжках вкладників із записами в їх особистих рахунках, і документами, які знаходяться в бухгалтерії банку.

Література

1. Рудницький З. С., Бруханський Р. Ф., Хсліин П. Я. "Судово-бухгалтерська експертиза економічних правопорушень" -К. КНЕУ, 2001.

2. Белуха Н. Т. Судебно-бухгалтерская экспертиза. -М.:Дело, 1993. -269 с.

3. Камлик М. Ы. Судова бухгалтерія. -К.:Атіка, 2000. -355с.

4. Савченко Л. І. Судово-бухгалтерська експертиза: Опорний конспект лекцій. -К.:КНЕУ, 2001. -166с.

5. Усач Б. Ф. та ін. Аудит та судово бухгалтерська експертиза. -Львів, Каменяр, 1998. -134с.


11.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!