Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Реалізація результатів ревізій і перевірок на підприємстві. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Реалізація результатів ревізій і перевірок на підприємстві. Реферат

У рефераті подано відомості про реалізацію результатів ревізій і перевірок, проведених органами державної контрольно-ревізійної служби

Кваліфіковано провести ревізію, об’єктивно і принципово обґрунтувати кожний факт, викладений в акті, – важлива і відповідальна частина ревізійної роботи. Але на цьому ревізія не закінчується.

Ревізія вважається завершеною, коли виявлені порушення усунуто, а фінансово-господарську діяльність налагоджено таким чином, що забезпечує виконання завдань, що стоять перед підприємствами, установами й організаціями, що були перевірені. Крім того, необхідно вжити заходи, які виключають можливість повторення аналогічних порушень на інших підприємствах, в установах і організаціях.

При реалізації матеріалів ревізій (перевірок), вжитті заходів за їх наслідками необхідно керуватись основними нормативними актами, дотримуватись такого порядку.

Важливе значення має усунення виявлених у ході проведення ревізії (перевірки) порушень законодавства з фінансових питань. У ході ревізії (перевірки) необхідно добиватись максимального усунення виявлених фінансових порушень, недоліків та відшкодування збитків.

При виявленні значних порушень фінансової дисципліни, недостачі коштів, матеріальних цінностей працівники державної контрольно-ревізійної служби в ході ревізії, не чекаючи її завершення, складають за такими фактами проміжний акт, вимагають від посадових осіб необхідні пояснення. Матеріали ревізій, при необхідності, передаються згідно з описом правоохоронним органам для проведення розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності, відшкодування збитків, і одночасно перед керівництвом підприємства (установи, організації), що перевіряється, ставиться питання щодо усунення виявлених порушень.

При проведенні ревізій і перевірок на підприємствах, в установах і організаціях необхідно ретельно перевіряти постановку роботи щодо відшкодування винними особами матеріальних збитків, незалежно від того, яким чином виявлено ці збитки. Показник відшкодування збитків за рахунок винних осіб є одним з показників ефективності та якості роботи контрольно-ревізійного апарату. Контрольно-ревізійний апарат повинен добиватись максимального відшкодування винними особами нанесених державі збитків відповідно до чинного законодавства України.

Вилучення ревізорами оригіналів необхідних документів здійснюється у випадках, якщо їх збереження на об’єкті, що ревізується, не гарантується, а також у випадках виявлення фіктивних документів, підробок і фальсифікацій на строк до закінчення ревізії або перевірки. У справах організації, підприємства, установи залишається акт вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами ревізуючого та головного бухгалтера або іншої відповідальної особи організації, яка ревізується.

Факти, що викладені в проміжних актах, у скороченій формі включаються до загального акта ревізії.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, ревізуючі готують і за підписом керівника (або його заступника) відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби направляють керівництву перевіреного об’єкта, його вищій організації вимоги щодо усунення виявлених порушень та вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків і притягнення осіб, винних у допущених порушеннях, до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, регламентуються статтями 130–138 Кодексу законів про працю України, а дисциплінарної – статтями 139–152 КЗпПУ. При направленні листа до вищої організації, в разі необхідності вносять пропозиції щодо розриву контрактів із керівниками підвідомчих їм підприємств і організацій.

У всіх випадках за результатами проведених ревізій (перевірок) у межах наданих прав контрольно-ревізійні підрозділи оформляють рішення про застосування фінансових санкцій.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної контрольно-ревізійної служби України, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких ревізій і перевірок.

Згідно з Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01. 93 № 2939-ХІІ контрольно-ревізійним підрозділам надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств і організацій, виявлені ревізіями або перевірками приховувані і занижені валютні та інші платежі; стягувати до бюджету кошти, одержані міністерствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; застосовувати до підприємств, установ і організацій та інших суб’єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 30.07. 98 № 130, фінансові санкції, передбачені в підпунктах 3.3. 1 і 3.3. 2 цієї Інструкції, застосовуються щодо податків, інших платежів, за якими встановлено обов’язкове подання органам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків. Рішення про застосування фінансових санкцій приймається у строк не пізніше десяти днів з дня складання акта ревізії (перевірки).

Рішення про вилучення і стягнення коштів та застосування фінансових санкцій за результатами ревізій і перевірок (далі – рішення) приймаються Головним контрольно-ревізійним управлінням України та контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також контрольно-ревізійними підрозділами (відділами і групами) в районах, містах, районах у містах (надалі контрольно-ревізійні органи), яким надано статус юридичної особи, за встановленою формою в п’яти примірниках:

  • перший – надається підприємству, установі, організації та іншим суб’єктам підприємництва, у яких вилучаються кошти;
  • другий – органам державної податкової служби для контролю за надходженнями коштів до бюджетів та державних цільових фондів;
  • третій – органу, якому безпосередньо підпорядковано підприємство, установа, організація та інший суб’єкт підприємницької діяльності, для відповідного реагування;
  • четвертий – за необхідністю, органу статистики для контролю за внесенням відповідних змін до статистичної звітності;
  • останній примірник залишається у справах органу державної контрольно-ревізійної служби, яким прийнято рішення.

Платежі за прийнятими рішеннями перераховуються підприємствами, установами й організаціями на відповідні розділи і параграфи класифікації доходів бюджету самостійно у десятиденний термін з дня прийняття рішення, а при несвоєчасній сплаті зазначені суми стягуються податковими органами в порядку, передбаченому чинним законодавством. Суми відрахувань на позабюджетні рахунки контрольно-ревізійних підрозділів стягуються органами державної контрольно-ревізійної служби в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Вилученню підлягають визначені на підставі матеріалів ревізій і перевірок усі суми, незалежно від фінансового стану підприємства, установи, організації чи іншого суб’єкта підприємницької діяльності.

При поданні позовів до арбітражних судів із метою стягнення належних бюджету платежів, сум фінансових санкцій, відшкодування збитків необхідно керуватись такими вимогами.

Статтею 2 Адміністративно-процесуального кодексу України (АПКУ) визначено, що арбітражний суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі й заявами державних та інших органів, які звертаються до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Крім того, цією ж статтею окремо передбачено право органів державної контрольно-ревізійної служби України звертатися до арбітражних судів із письмовими заявами про банкрутство.

Отже, у зв’язку із специфікою роботи, у органів державної контрольно-ревізійної служби може виникнути необхідність звернутися до арбітражного суду як з майновим – з вимогою відшкодування сум, так і немайновим – з вимогою визнати договір чи інший акт незаконним – позовами.

Необхідно звернути увагу на те, що, відповідно до статті 5 АПКУ, спір може бути передано на вирішення арбітражного суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання.

Не поширюються вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів на спори про визнання недійсними договорів та деякі інші господарські спори.

Звернутися до арбітражного суду з позовною заявою в інтересах держави може тільки юридична особа. Контрольно-ревізійні відділи (групи), які за своїм статусом не є юридичними особами, повинні подати клопотання до вищої організації щодо звернення до арбітражного суду та представити необхідні для цього документи ревізій (перевірок).

Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств і організацій або держави, зобов’язані поновити їх, не чекаючи претензій, порядок пред’явлення та розгляду яких регламентовано статтею 6 АПКУ.

Порядок, строки розгляду і повідомлення про розгляд претензій регламентовано статтями 7 та 8 АПКУ.

Крім того, у доарбітражному (претензійному) порядку врегулювання господарських спорів законодавець статтею 9 АПКУ передбачає відповідальність сторін.

Розділом VІІІ (статті 54–58) АПКУ законодавчо регламентовано порядок подання позову.

Документи, що додаються до позовної заяви, відповідно до статті 57 АПКУ, повинні підтверджувати:

  • вжиття заходів щодо арбітражного врегулювання господарського спору з відповідачем;
  • відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
  • обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визначення акта недійсним додається також копія акта, що опротестовується або засвідчений витяг з нього.

При об’єднанні позовних вимог необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 58 АПКУ в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Поряд з цим можуть бути адміністративні стягнення. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу України" уповноважує Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи і групи) у районах, містах, районах у містах накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення.

Застосування органами державної контрольно-ревізійної служби заходів адміністративного впливу повинно провадитись у межах їх компетенції відповідно до законодавства. Ніхто не може бути підданий впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням, а тільки на підставі та за порядком, встановленим законодавством.

При впровадженні у справах про адміністративні правопорушення – порушення законодавства з фінансових питань, їх розгляді, винесенні постанов за цими справами, здійсненні контролю за виконанням постанов про накладення адміністративних стягнень необхідно керуватись Кодексом України про адміністративні правопорушення та Рекомендаціями щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства з фінансових питань, погоджених листом Генеральної прокуратури України від 22.01. 98 № 05/3-6вих-98 і надісланих на місця листом Головного контрольно-ревізійного управління України від 24.02. 98 № 13–18/45.

Види порушень законодавства з фінансових питань, а також розміри адміністративних стягнень, визначені статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у подальшому КУпАП) такі:

  • приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;
  • відсутність бухгалтерського обліку або порушення установленого порядку;
  • внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності;
  • несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації коштів і матеріальних цінностей;
  • порушення правил ведення касових операцій;
  • перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок.

Невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостачі, розтрат, крадіжок і безгосподарності тягнуть за собою накладання штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першої цієї статті, тягнуть за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства з фінансових питань (стаття 164-2 КУпАП), і накладати адміністративні стягнення мають право начальник ГоловКРУ України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (стаття 234-1 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань, передбачена статтею 164-2 КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Про наслідки ревізії або перевірки в обов’язковому порядку надсилається лист керівництву об’єкта, що ревізувався (перевірявся), з обов’язковими вимогами щодо усунення виявлених порушень, а також вищим органам управління (за підпорядкованістю), інформуються відповідні органи державної влади, а в необхідних випадках матеріали ревізій чи перевірок невідкладно надсилаються правоохоронним органам.

При виявленні порушення законів України, постанов Верховної Ради України, нормативних актів Президента України і Кабінету Міністрів України, а також нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, у випадках, передбачених чинним законодавством, подається інформація:

  • Головним контрольно-ревізійним управлінням України – Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;
  • контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі – Головному контрольно-ревізійному управлінню України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, районним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям;
  • контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районах у містах – контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідним місцевим державним адміністраціям;
  • результати ревізій виконання бюджетів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства повідомляються керівником ревізійної групи Раді міністрів Автономної Республіки Крим, керівництву обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та в разі необхідності розглядаються на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;
  • результати ревізій виконання бюджетів районів, міст, районів у містах та стану роботи фінансових і казначейських органів цих регіонів доповідаються місцевим державним адміністраціям та розглядаються на засіданнях їх колегій, для участі в роботі яких у райони (міста) виїжджають керівні працівники обласного фінансового управління чи контрольно-ревізійного управління в області (місті). Керівництво обласного фінансового управління і контрольно-ревізійного в області (місті) вирішує також питання про необхідність розгляду наслідків таких ревізій на засіданні обласного (міського) фінансового управління;
  • результати ревізій виконання бюджетів сільських і селищних рад та забезпечення збереження у них коштів виносяться на розгляд виконкомів цих рад, а в необхідних випадках – на розгляд відповідних рад вищого рівня.

Забезпечити гласність у ревізійній роботі на всіх її етапах – найголовніше завдання кожного контролера-ревізора. Однією з форм гласності та участі громадськості в проведенні ревізій і перевірок є доповіді ревізорів. Перед тим, як оприлюднити результати ревізії, доцільно проінформувати про них керівника підприємства, установи, організації і порадитися, на яких зборах чи нараді доповісти про результати ревізії. Перевіряючому необхідно ретельно підготуватися до виступу на зборах чи нараді.

Виступ повинен бути конкретним, ґрунтуватися на фактах, із зазначенням виявлених порушень, їх причин і винних осіб. З урахуванням висловлених міркувань ревізуючий після зборів чи наради спільно з адміністрацією уточнює план або перелік заходів, спрямованих на усунення недоліків та покращання фінансово-господарської діяльності організації, яку перевіряють. Ці заходи оформляються наказом або розпорядженням керівника підприємства, організації, установи, що перевірялася.

У разі потреби матеріали ревізій (перевірок) оприлюднюються через засоби масової інформації. Працівники органів ДКРС готують і вносять пропозиції, беруть участь у підготовці проектів рішень, наказів щодо усунення виявлених фінансових порушень.

Якщо діями чи бездіяльністю посадових осіб державі або юридичній особі заподіяні матеріальні збитки, але їх дії в кримінальному порядку не розглядаються, належить поставити вимоги перед керівником перевіреної або вищої (за підпорядкуванням) організації щодо пред’явлення позовів до винних осіб.

Контроль за станом усунення виявлених порушень, виконання рішень за наслідками проведених ревізій (перевірок). Важливим методом підвищення дієвості ревізій і перевірок є чітко організований подальший контроль за фактичним виконанням розроблених заходів, виданих наказів, прийнятих рішень та інших документів, який повинен здійснюватися регулярно.

Контроль за виконанням вжитих заходів щодо усунення порушень здійснюється шляхом отримання інформації від керівників підприємств і організацій. Проте найбільш дієвою формою контролю є перевірка прийнятих рішень і вжитих заходів, повноти відшкодування збитків, надходження до бюджету належних коштів безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях, що перевірялись.

Враховуючи, що перевірка виконання рішень є важливим завданням, цю роботу необхідно передбачувати в планах роботи і по можливості доручати такі перевірки тим контролерам-ревізорам, які раніше проводили ревізії в цих організаціях.

Проведену ревізію (перевірку) потрібно вважати завершеною лише після того, як забезпечено фактичне усунення виявлених фінансових порушень і недоліків.

У разі виявлення фактів невжиття заходів щодо відшкодування збитків, випадків повторення правопорушень, за які вже було накладено адмінстягнення, приймаються рішення про повторне накладення адміністративних стягнень.

Усі суми, які фактично відшкодовані, поновлені, перераховані до бюджету, факти притягнення винних осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності повинні мати документальне підтвердження.

Контрольно-ревізійні підрозділи в обов’язковому порядку передбачають у планах роботи проведення повторних перевірок стану усунення виявлених порушень законодавства з фінансових питань.

Наслідки таких перевірок оформляються актом (довідкою), розглядаються керівництвом, після чого приймаються відповідні рішення.

Таким чином, дієвість кожної ревізії (перевірки), тобто вжиття заходів, що забезпечують зміцнення фінансової дисципліни, економне витрачання та збереження коштів і матеріальних цінностей у бюджетних установах, на підприємствах і організаціях усіх форм власності є найважливішим завданням державної контрольно-ревізійної служби.

Література

  1. Атанасян Г. А., Голубятников С. П. Судебная бухгалтерия: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1989. – 352 с.
  2. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. – К.: Вища школа, 1994.
  3. Белуха Н. Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. – М.: Финансы и статистика, 1992.
  4. Белуха Н. Т. Ревизия и контроль в торговле. – М.: Экономика, 1998.
  5. Бутинець Ф. Ф. Контроль і ревізія. – Житомир, 2000.
  6. Вітвіцька М. О. Контроль і ревізія. – К., 1999.
  7. Егорова С. К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. – М.: Финансы и статистика, 1990.
  8. Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. – К.: БМУ Інформ, 1995.


11.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!